Справа № 953/8532/23
н/п 4-с/953/34/23
УХВАЛА
"18" вересня 2023 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Губська Я.В., розглянувши скаргу боржника ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції(м.Харків) на дії або бездіяльність державного виконавця,-
ВСТАНОВИВ:
13.09.2023 року від боржника ОСОБА_1 до суду надійшла скарга про визначення поточного банківського рахунку для здійснення видаткових операцій та зняття арешту з банківської карти.
За змістом чинного процесуального законодавства заява (позовна заява) це основний процесуальний документ, в межах доводів якого здійснюється судовий розгляд. Тобто від якості складеної заяви (позовної заяви) може залежати результат розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 № 6, який є чинним, визначено, що на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.
У пункті третьому Постанови Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», приписами статті 33 Закону України "Про виконавче провадження"встановлено, що кілька відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника об`єднуються у зведене виконавче провадження.
Судам необхідно мати на увазі, що за приписами цієї статті об`єднуються у зведене виконавче провадження кілька відкритих виконавчих проваджень тільки про стягнення коштів та лише з одного боржника.
Крім того, судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.
Юрисдикцію судів щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, яке об`єднано (приєднано) у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції, необхідно визначати з урахуванням положень частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №295/5047/18 зазначено, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Розмежування юрисдикцій спрямоване на дотримання не лише процедури вирішення справи, але й порядку виконання судового рішення і контролю за його виконанням.
Дотримання судом правил предметної юрисдикції є визначальним критерієм права на справедливий суд.
Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з ч. 1ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною 1 статті 287КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Право на оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби передбачено ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною другою ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 5028/16/2/2012 наведено правовий висновок про те, що оскільки чинне законодавство не регулює іншим чином порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то у такому випадку застосовується частина першастатті 287 КАС Україниі вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19гс18) від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 12 вересня 2018 року справа № 906/530/17 (провадження №12-213гс18).
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Дослідивши заяву та додані до неї документи встановлено, що скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.ст.183, 175 ЦПК Україниз наступних підстав.
Так, в поданій до суду заяві(скарзі), всупереч вимогам ст. 183 ЦПК України, відсутні повні найменування/ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та всіх учасників справи(заінтересованих осіб), їх місце проживання чи перебування, поштові індекси, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, що також необхідно для забезпечення повідомлення учасників судового розгляду, відсутні відомості про надіслання копії даної скарги всім учасникам справи, а також відсутнє посилання на норми ЦПК України або КАС України, в порядку якого судочинства заявник звертається до суду зі скаргою на дії державного виконавця в рамках зведеного виконавчого провадження.
У відповідності до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вказані вимоги, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається, що встановлено положеннями частини 3 ст. 185 ЦПК України.
Керуючись ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу боржника ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції(м.Харків) на дії або бездіяльність державного виконавця залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків протягом 5 діб з моменту отримання заявником зазначеної копії ухвали, роз`яснивши, що у разі невиконання вищевказаних вимог у встановлений суддею строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ
Суд | Київський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 18.09.2023 |
Оприлюднено | 22.09.2023 |
Номер документу | 113592163 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) |
Цивільне
Київський районний суд м.Харкова
Губська Я. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні