Ухвала

від 11.09.2023 по справі 754/7550/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4-с/754/70/23

Справа № 754/7550/23

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Сенюти В.О.,

при секретарі: Солонюк К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Деснянський районний суд м. Києва, Головний державний виконавець Носівського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із скаргою про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Подану скаргу обґрунтовує тим, що постановою головного державного виконавця Носівського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Чуб О.О. 09.11.2022 року відрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про примусове виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва від 25.10.2021 року. Виконавчий документ, стягувачем за яким є держава або державний орган, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили. Пред`явлення виконавчого документа до виконання з пропуском відповідного строку є підставою для повернення державним виконавцем такого виконавчого документу без прийняття до виконання. Проте, спірна постанова була прийнята державним виконавцем 09.11.2022 року, тобто після спливу строку, що свідчить про наявність підстав для повернення державним виконавцем вказаного виконавчого документа стягувачу. Всупереч ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» заявнику не було направлено на його адресу постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Враховуючи те, що виконавче провадження відкрито з порушенням п. 2 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», заявник просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.11.2022 року № НОМЕР_1.

Заявник ОСОБА_1 та представник Носівського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляд скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК неявка осіб, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на об`єктивному розгляді справи, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Положенням ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 447 ЦПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, № 15729/07, від 05.07.2012).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Із поданої скарги вбачається, що заявник ОСОБА_1 вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята державним виконавцем 09.11.2022 року, тобто після спливу строку, а відтак наявні підстави для повернення вказаного виконавчого документу стягувачу.

Проте суд вказані доводи приймає критично, з урахуванням наступного.

Згідно змісту п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов судів у справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Судом встановлено, що 25.10.2021 року постановою Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 454,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.11.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 25.10.2021 року залишено без змін.

Пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути шляхом безпосереднього звернення до органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця або даний виконавчий документ разом із заявою може бути направлений для примусового виконання поштою з метою гарантії доставки - рекомендованим поштовим відправленням.

Відповідно до копій матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, 24.01.2022 року Деснянський районний суд м. Києва направив Носівському відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) копію постанови від 25.10.2021 року № 3/754/4678/21 відносно ОСОБА_1 за ст. ст. 122-4, 124 КУпАП для звернення до виконання.

09.11.2022 року головним державним виконавцем Носівського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Чуб О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання постанови № 3-754/4678/21 від 25.10.2021 року Деснянського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн. на користь держави.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова Деснянського районного суду м. Києва №3/754/4678/21 від 25.10.2021 року, яка набрала законної сили 26.11.2021 року є виконавчим документом та було пред`явлено в межах строків передбачених ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», шляхом направлення поштовою кореспонденцією.

Доводи заявника про те, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята 09.11.2022 року, після спливу строку передбаченого ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», суд до уваги не приймає, оскільки не відповідає положенню п. 2 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того, заявник ОСОБА_1 у скарзі вказує, що йому не було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.11.2022 року, винесена головним державним виконавцем Носівського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Чуб О.О.

Відповдіно до ч.1 ст. 28 ЗУ «Пров виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно завірених копій матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 відносно боржника ОСОБА_1 , які надійшли на запит суду, постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено ОСОБА_1 09.11.2022 року.

Всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, заявником не було надано належних, достовірних та допустимих доказів на спростування вказаної обставини.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що боржник ОСОБА_1 на виконання виконавчого документу - постанови № 3/754/4678/21 від 25.10.2021 року сплатив 4009,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція № НОМЕР_1 від 09.06.2023 року.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Деснянський районний суд м. Києва, Головний державний виконавець Носівського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги. В разі оголошення вступної та резолютивної частини ухвали або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи строк оскарження ухвали обчислюється з дня складання її повного тексту.

Повний текст ухвали суду складено: 19.09.2023 року.

Суддя: В.О. Сенюта