Постанова

від 20.09.2023 по справі 233/6188/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6062/23 Справа № 233/6188/18 Суддя у 1-й інстанції - Наумик О.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 233/6188/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання Чумаченко С.О.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України,без фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справи,впорядку спрощеногопозовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2023 року, яка постановлена суддею Наумик О.О. у місті Костянтинівка Донецької області, відомості щодо дати складання повного тексту ухвали в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви про стягнення заборгованості із спадкоємця боржника ОСОБА_3 ОСОБА_2 в якій заявник ОСОБА_1 просив суд забезпечити позов до відповідача ОСОБА_2 , який є спадкоємцем майна померлого боржника ОСОБА_3 шляхом накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 1422483700:10:000:0138, розташовану на території Костянтинівської ОТГ Краматорського району (Марківської сільської ради Костянтинівського району) Донецької області, площею 6,5 га та на підставі п.10 ч.1 ст.150 ЦПК України вирішити питання про передачу у володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 1422483700:10:000:0138 розташовану на території Костянтинівської ОТГ Краматорського району (Марківської сільської ради Костянтинівського району) Донецької області, прийняту як спадщину за заповітом відповідачем ОСОБА_2 , - кредитору позивачу ОСОБА_1 до повного погашення суми боргу.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема на те, що судом першої інстанції при постановленні ухвали помилково зроблено висновок стосовно заміни сторони виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь апелянта грошових коштів було закрито у спосіб, передбачений чинним законодавством, механізму реанімації або відновлення закритого виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника процесуальне законодавство не містить.

Апелянт зауважує на тому, що той факт, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 326853501, сформованою 24 березня 2023 року, право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 1422483700:10:000:0138, площею 6,5 га, розташовану на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, не зареєстроване на ОСОБА_2 , а власником цієї земельної ділянки зазначений ОСОБА_3 не спростовує того, що відповідач ОСОБА_2 отримав 11 липня 2022 року свідоцтво про право на спадщину № 69428946, тобто він є власником вказаної земельної ділянки.

Також апелянт зауважує на тому, що ухвала суду першої інстанції не містить логічних думок та висновків стосовно відмови в задоволенні його заяви про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши законністьта обґрунтованістьухвали судув межахзаявлених вимогта доводівапеляційної скарги,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга підлягаєчастковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції зміні в частині мотивів відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, з наступних підстав.

Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач посилався на те, що рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 липня 2018 року усправі 233/6188/18вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 34 335 грн.

На підставі виданого в липні 2019 року на примусове виконання судового рішення виконавчого листа 15 жовтня 2019 року було відкрито виконавче провадження ВП № 60310760.

ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_3 помер, про що стало заявнику відомо з постанови старшого державного виконавця Костянтинівського міськрайонного відділу ДВС Міністерства юстиції про закриття виконавчого провадження.

За життя ОСОБА_3 у 2015 році взяв у нього (заявника) 74 000 грн, які на день смерті не повернув. Окрім такого, боржник з метою гарантувати ризик неповернення взятих у борг коштів склав у грудні 2015 року на ім`я його (заявника) сина заповіт стосовно свого власного майна, де зазначалося, що у ОСОБА_3 немає нічого більше, ніж земельна ділянка із кадастровим номером 1422483700:10:000:0138. Маючи задум не повертати гроші, боржник ОСОБА_3 у подальшому скасував заповіт (ця обставина стала відома після звернення кредитора - позивача до нотаріальної контори).

Як стало відомо заявнику, спадкове майно померлого складається тільки із однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Марківської сільської ради Костянтинівського району, площею 6,5 га. Ці відомості з`ясувалися державним виконавцем під час виконання виконавчого провадження, яким встановлено, що у боржника немає взагалі нічого, окрім вище згадуваної земельної ділянки із кадастровим номером 1422483700:10:000:0138. На той час звернути стягнення на цю земельну ділянку було не можливо, існував мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Враховуючи приписи глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

З метою захисту прав кредитора вважав за необхідне звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини та за місцем відомого йому (заявнику) розташованого нерухомого майна у Краматорському (Костянтинівському) районі, межі колишньої Марківської сільської ради, з моменту, коли дізнався про смерть боржника. За приписами законодавства нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Такі претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.

В січні 2022 року заявник, як кредитор, звернувся до Другої Костянтинівської держаної нотаріальної контори із заявою кредитора. Мета звернення - з`ясування, отримання відомостей щодо, відкриття спадкової справи та встановлення спадкоємців померлого, до яких потрібно звертатися із вимогами повернення боргу.

11 липня 2022 року нотаріус Другої Костянтинівської держаної нотаріальної контори надавав відповідь, що спадкова справа відкрита 25 січня 2022 року за заявою спадкоємцяза заповітом, посвідченим 01 листопада 2021 рокуприватним нотаріусом Краматорського району нотаріального округу Донецької області Берзінь-Усовою І. А. за реєстровим № 2795, та отримано свідоцтво про право на спадщину № 69428946 від 11 липня 2022 року спадкоємцем за заповітом громадянином України ОСОБА_2 .

В серпні 2022 року заявник звернувся до спадкоємця майна померлого з вимогою погашення боргу, але отримав категоричну відмову. ОСОБА_2 зі слів покійного знав про існування боргу, але повідомив заявника про те, що погашати/повертати борг не буде навіть за рішенням суду.

Заявник зауважив, що він має намір подати позов про стягнення заборгованості із спадкоємця боржника ОСОБА_3 ОСОБА_2 .

Враховуючи зволікання та негативне зухвале ставлення спадкоємця до виконання обов`язку, заявник вважає, що до подання позову про стягнення боргу спадкодавця зі спадкоємця необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 1422483700:10:000:0138, розташовану на території Костянтинівської ОТГ Краматорського району (Марківської сільської ради Костянтинівського району) Донецької області, площею 6,5 га та на підставі п.10 ч.1 ст.150 ЦПК України вирішити питання про передачу у володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 1422483700:10:000:0138 розташовану на території Костянтинівської ОТГ Краматорського району (Марківської сільської ради Костянтинівського району) Донецької області, прийняту як спадщину за заповітом відповідачем ОСОБА_2 , - кредитору позивачу ОСОБА_1 до повного погашення суми боргу.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 02 липня 2019 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області у цивільній справі № 233/6188/18ухвалено рішення, яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість за договором позики від 03 лютого 2015 року у сумі 34 335 грн. 77 коп. Рішення суду набрало законної сили 26 вересня 2019 року.

Тож подана заявником заява фактично спрямована на забезпечення виконання чинного судового рішення №233/6188/18.

Також суд дійшов висновку про те, що ст. 442 ЦПК України врегульовано питання заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником. А питання забезпечення виконання рішення суду врегульовано ч.6 ст.431 ЦПК України, яка передбачає право особи, на користь якої ухвалено рішення, звернутися до суду із заявою з метою забезпечення виконання рішення суду.

Крім того, суд зазначив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 326853501, сформованою 24 березня 2023 року, право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 1422483700:10:000:0138, площею 6,5 га, розташовану на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, не зареєстроване на ОСОБА_2 , власником цієї земельної ділянки зазначений ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, однак не може погодитись з мотивами відмови в задоволенні заяви позивача, з огляду на наступне.

Частиною першоюстатті 367Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Відповідно до частини першої другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом (частина четверта статті 152 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Отже при поданні заяви про забезпечення позову недостатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що 02 липня 2019 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області у цивільній справі № 233/6188/18ухвалено рішення, яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість за договором позики від 03 лютого 2015 року у сумі 34 335 грн. 77 коп. Рішення суду набрало законної сили 26 вересня 2019 року та подана заявником заява фактично спрямована на забезпечення виконання чинного судового рішення №233/6188/18 є передчасним, оскільки при вирішені питання щодо забезпечення позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із спадкоємця боржника ОСОБА_3 ОСОБА_2 суд першої інстанції вдався до аналізу вказаних позовних вимог, тому передчасно дійшов висновку про те, що подана заявником заява фактично спрямована на забезпечення виконання чинного судового рішення №233/6188/18.

Також колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що ст. 442 ЦПК України врегульовано питання заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником. А питання забезпечення виконання рішення суду врегульовано ч.6 ст.431 ЦПК України, яка передбачає право особи, на користь якої ухвалено рішення, звернутися до суду із заявою з метою забезпечення виконання рішення суду, оскільки в даному випадку позивач скористався своїм правом саме на подання позову про стягнення заборгованості із спадкоємця боржника ОСОБА_3 ОСОБА_2 , в процесі розгляду якого суд має встановити всі обставини справи, і в разі необґрунтованості позові відмовити в його задоволенні.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушним висновок суду першої інстанції про те, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 326853501, сформованою 24 березня 2023 року, право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 1422483700:10:000:0138, площею 6,5 га, розташовану на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, не зареєстроване на ОСОБА_2 , власником цієї земельної ділянки зазначений ОСОБА_3 .

В даному випадку задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 1422483700:10:000:0138, розташовану на території Костянтинівської ОТГ Краматорського району (Марківської сільської ради Костянтинівського району) Донецької області, площею 6,5 га, право власності на яку не перейшло до нового власника, не буде відповідати обставинам цієї справи, адже арешт обмежить у тому числі і право на користування таким майном, оскільки згідно до вимог закону державний виконавець при здійсненні виконання судового рішення про забезпечення позову здійснить опис арештованого майна, та вчинить дії по забороні будь-яким особам взагалі використовувати таке майно за призначенням, що може привести до необґрунтованого обмеження поточного власника майна у праві на реєстрацію такого майна та на користування майном, тим більше земельною ділянкою, тому вимога позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку не може бути задоволена.

При цьому вимога позивача про забезпечення позову шляхом передачі у його володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 1422483700:10:000:0138 розташовану на території Костянтинівської ОТГ Краматорського району (Марківської сільської ради Костянтинівського району) Донецької області, прийняту як спадщину за заповітом відповідачем ОСОБА_2 , - кредитору позивачу ОСОБА_1 до повного погашення суми боргу взагалі не передбачена вимогами ст. 150 ЦПК України, тому не може бути задоволена з посиланням на п.10 ч.1 ст. 150 ЦПК Украйни, якою передбачено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Однак, при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову заявникомне було надано належних та допустимих доказів співмірності заходів забезпечення позову заявленимпозовним вимогам, зокрема,саменакладення арешт у на спірну земельну ділянку.

В будь-якому випадку, випадку ОСОБА_1 не позбавлений права на повторне звернення із заявою про забезпечення позову з урахуванням висновків, викладених у даному судовому рішенні.

Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про відмову в забезпеченні позову у обраний ОСОБА_1 спосіб.

Суд першої інстанції по суті дійшов правильного висновку про відмову у забезпеченні позову, однак допустив порушеннянорм процесуального права, та, як наслідок, помилково визначив підстави для відмови в задоволенні заяви.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2023 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви про стягнення заборгованості із спадкоємця боржника - відповідача ОСОБА_2 , виклавши їх в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2023 року.

Головуючий:

Судді: