Ухвала

від 19.09.2023 по справі 810/2240/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні відводу судді

19 вересня 2023 року 810/2240/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - ОСОБА_4 про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_4 , ОСОБА_2 з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 адміністративну справу передано за підсудністю на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №810/2240/18 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення ОАСК від 13.09.2018 залишено без змін.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.03.2023 касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення ОАСК від 13.09.2018 та постанову ШААС від 10 грудня 2018 року скасовано. Справу №810/2240/18 направлено на повий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

08 травня 2023 року від Верховного Суду надійшла адміністративна справа №810/2240/18 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

08 травня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року дану справу прийнято до свого провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

09.08.2023 представником позивача - ОСОБА_4 подано до Київського окружного адміністративного суду заяву про відвід судді, у провадженні якого перебувала дана справа.

В обґрунтування заявленого відводу вказує, що рішенням судді Київського окружного адміністративного Лиска І.Г. від 27.05.2019 року в адміністративній справі №810/1273/17 був повністю задоволений позов позивача ОСОБА_3 (який являється третьою особою у цій справі №810/2240/18) до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за участі третіх осіб, зокрема: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ( які являються позивачами у справі №810/2240/18) про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, приписів та зобов`язання вчинити певні дії. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 року рішення судді Лиска І.Г. від 27.05.2019 року у справі №810/1273/17 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 17.11. 2022 року у справі №810/1273/17 суд ухвалив рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Так, предмети зазначених справ, а саме №810/1273/17 та №810/2240/18 стосуються незаконного будівництва на земельній ділянці за адресою: за адресою АДРЕСА_1 , площею 2,5 га, кадастровий номер 3222485901:01:039:0002, де замовником незаконного будівництва являється ОСОБА_3 , який являється третьою особою особа у справі №810/2240/18 та позивачем у справі №810/1273/17. Отже, правова позиція судді Лиска І.Г. щодо зазначеного будівництва, викладена в його рішенні від 27.05.2019 у справі №810/1273/17, яким був повністю задоволений позов позивача ОСОБА_3 до ДАБІ у Київській області за участі третіх осіб, в т.ч. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, приписів та зобов`язання вчинити певні дії, може стати підставою для виникнення сумнівів у його неупередженості при розгляді справи №810/2240/18.

Вирішуючи заяву про відвід, суд виходить з наступного.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 та 37 КАС України.

Водночас, особливості вирішення заявленого відводу та самовідводу ст. 40 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу (ч. 2 ст. 36 КАС України).

Частиною 1 ст. 40 КАС України передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ч. 4 ст. 40 КАС України).

Аналіз поданої заяви про відвід судді свідчить про те, що передумовою для виникнення у представника позивачів сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді слугувало те, що суддею Лиска І.Г. прийнято рішення від 27.05.2019 по справі №810/1273/17 про задоволення позовних вимог позивача - ОСОБА_3 (який являється третьою особою у цій справі №810/2240/18) до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за участі третіх осіб, зокрема: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ( які являються позивачами у справі №810/2240/18) про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, приписів та зобов`язання вчинити певні дії. В подальшому Постановою Верховного Суду від 17.11. 2022 року у справі №810/1273/17 рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року скасовані. Справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Водночас, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 КАС України).

Таким чином, заява представника позивача - ОСОБА_4 про відвід судді є необґрунтованою.

Окрім наведеного, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), у контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy).

Отже, при наданні оцінки об`єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії: 1) об`єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді; 2) суб`єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

При цьому, особиста безсторонність судді презюмується поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Відтак, не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджена жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).

Суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Натомість, заявляючи відвід судді, позивач не надав доказів на підтвердження обставин, які б об`єктивно викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості судді. Наведені позивачем обставини не свідчать про наявність підстав для відводу, передбачених у ст. 36 КАС України, а сам відвід пов`язується виключно з суб`єктивним сприйняттям позивачем ухвалених судових рішень та дій судді під час розгляду справ.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Відтак, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 40 КАС України розгляд заяви про відвід слід здійснити суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, який визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.

Керуючись ст. 36, 37, 39, 40, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

Визнати необґрунтованою заяву представника позивача - ОСОБА_4 про відвід суді Лиска І.Г..

Матеріали адміністративної справи №810/2240/18 передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали суду можуть бути наведені в апеляційній скарзі на судове рішення суду першої інстанції.

Суддя Лиска І.Г.