Ухвала

від 29.09.2023 по справі 810/2240/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

29 вересня 2023 року № 810/2240/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши в письмовому провадженні заяву про самовідвід в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 адміністративну справу передано за підсудністю на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №810/2240/18 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення ОАСК від 13.09.2018 залишено без змін.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.03.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення ОАСК від 13.09.2018 та постанову ШААС від 10 грудня 2018 року скасовано. Справу №810/2240/18 направлено на повий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

08 травня 2023 року від Верховного Суду надійшла адміністративна справа №810/2240/18 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року дану справу прийнято до свого провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

09.08.2023 представником позивача - Єфремова Ю.М. подано до Київського окружного адміністративного суду заяву про відвід судді, у провадженні якого перебувала дана справа.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 визнано необґрунтованою заяву представник позивача - Єфремова Ю.М. про відвід суді ОСОБА_4 .. Матеріали адміністративної справи №810/2240/18 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 КАС України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 (суддя Лапій С.М.) у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Лиска І.Г. відмовлено.

29.09.2023 головуючий суддя Лиска І.Г. подав заяву про самовідвід.

В обґрунтування вказаної заяви суддя зазначив про те, що 09 серпня 2023 року представником позивача - Єфремова Ю.М. подано заяву про відвід судді Лиска І.Г. в обґрунтування якого останній зазначив, що рішенням судді Київського окружного адміністративного Лиска І.Г. від 27.05.2019 року в адміністративній справі №810/1273/17 був повністю задоволений позов позивача ОСОБА_3 (який являється третьою особою у цій справі №810/2240/18) до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за участі третіх осіб, зокрема: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( які являються позивачами у справі №810/2240/18) про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, приписів та зобов`язання вчинити певні дії. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 року рішення судді Лиска І.Г. від 27.05.2019 року у справі №810/1273/17 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 17.11. 2022 року у справі №810/1273/17 суд ухвалив рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду. Так, предмети зазначених справ, а саме №810/1273/17 та №810/2240/18 стосуються незаконного будівництва на земельній ділянці за адресою: за адресою АДРЕСА_1 , площею 2,5 га, кадастровий номер 3222485901:01:039:0002, де замовником незаконного будівництва являється ОСОБА_5 , який являється третьою особою особа у справі №810/2240/18 та позивачем у справі №810/1273/17. Отже, правова позиція судді Лиска І.Г. щодо зазначеного будівництва, викладена в його рішенні від 27.05.2019 у справі №810/1273/17, яким був повністю задоволений позов позивача ОСОБА_6 до ДАБІ у Київській області за участі третіх осіб, в т.ч. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, приписів та зобов`язання вчинити певні дії, може стати підставою для виникнення сумнівів у його неупередженості при розгляді справи №810/2240/18.

Незважаючи на ту обставину, що наведені міркування є нічим іншим як припущення, у зв`язку з наявним фактом недовіри до суду зі сторони позивача, з метою усунення будь-яких сумнівів сторін у незалежності судді Лиска І.Г. при розгляді даної справи; уникнення будь-яких спроб посягань учасників судового процесу у справі на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності; вказані обставини в подальшому можуть призвести до ускладнення розгляду справи та вирішення спору по суті, так як повне, всебічне та ґрунтовне з`ясування обставин справи, можливе лише за умови взаємної довіри та поваги при комунікації між судом та учасниками справи, суддя Лиска І.Г. вважає, що існують визначені ст.36 КАС України, підстави, які виключають можливість його участі в розгляді адміністративної справи №810/2240/18.

Згідно пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Частиною першою статті 40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium», «Grieves vs UK»). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі «Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі «П`єрсак проти Бельгії» («Piersac vs Belgium») ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland»), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» («Ferrantelli and Santangelo v. Italy»), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» («De Cubber v. Belgium»), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland») та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» («Castillo Algar v. Spain»), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, з метою забезпечення повного, об`єктивного, неупередженого розгляду і вирішення справи № 810/2240/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та з метою недопущення у будь-кого сумнівів щодо об`єктивності, неупередженості судді Лиска І.Г. та недовіру позивачу під час розгляду справи № 810/2240/18, суд дійшов висновку, що заява судді про самовідвід є вмотивованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 39, 40, 41, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву про самовідвід судді Лиска І.Г., - задовольнити.

2. Матеріали адміністративної справи №810/2240/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, - передати для визначення іншого складу суду Київського окружного адміністративного суду згідно з вимогами статей 31 та 18 КАС України.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Лиска І.Г.