Ухвала

від 19.09.2023 по справі 420/16329/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16329/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Хом`якової В.В., розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики в Одеській області про визнання протиправною відмову у наданні інформації на запит та зобов`язати надати інформацію,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління статистики в Одеській області (далі - відповідач) , в якому просить :

-визнати протиправною відмову посадових осіб Головного управління статистики в Одеській області у наданні інформації на запит приватного виконавця від 14.06.2023 № 62727713 та вимогу приватного виконавця від 27.06.2023 № 62727713,

-зобов`язати посадових осіб Головного управління статистики в Одеській області надати приватному виконавцю вичерпну відповідь на запит приватного виконавця від 14.06.2023 № 62727713 та вимогу приватного виконавця від 27.06.2023 № 62727713, а також копії запитуваних документів, зокрема: фінансову звітність приватного підприємства "САМСАР" (код ЄДРПОУ 30391071) за останній звітний період.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. перебуває виконавчий лист по справі № 2-1424/10, виданий 28.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 271 174 гривні 72 копійки, стягнення судових витрат.

З метою отримання інформації про майно боржника ОСОБА_2 та у відповідності до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", приватний виконавець звернувся до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління статистики в Одеській області із відповідним запитом надати вичерпну інформацію стосовно 100 % корпоративних прав в статутному капіталі ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "САМСАР" (код ЄДРПОУ 30391071), що належать боржнику ОСОБА_2 , а також надіслати на адресу приватного виконавця належним чином засвідченні копії документів, зокрема: статут підприємства (товариства), балансову довідку (баланс), звіт про фінансові результати підприємства за останній звітний період (форма № 1), декларацію по НДС та додаток № 5 до декларації, податкові декларації за період з 22.03.2011 року по теперішній час, довідку про відкриті/закриті розрахункові рахунки за період з 22.03.2011 року по теперішній час, тощо.

Листом від 26.06.2023 № 03-09/255-23, Головне управління статистики в Одеській області відмовило приватному виконавцю у наданні фінансової звітності ПП "САМСАР" з посиланням на те, що це конфіденційна інформація, яка не може бути розголошеною.

Вважаючи таку відмову безпідставною та необґрунтованою, приватний виконавець, у відповідності до статті 18 чинної редакції Закону України "Про виконавче провадження", вдруге звернувся до Головного управління статистики в Одеській області із вимогою у 3-х денний строк надати вичерпну інформацію стосовно 100 % (ста відсотків) корпоративних прав в статутному капіталі ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "САМСАР" , що належать боржнику ОСОБА_2 , а також надіслати на адресу приватного виконавця або видати нарочно належним чином засвідченні копії документів, зокрема: статут підприємства (товариства), балансову довідку (баланс), звіт про фінансові результати підприємства за останній звітний період (форма № 1), декларацію по НДС та додаток № 5 до декларації, податкові декларації за період з 22.03.2011 року по теперішній час, довідку про відкриті/закриті розрахункові рахунки за період з 22.03.2011 року по теперішній час, тощо.

Листом від 30.06.2023 № 03-09/264-23, Головне управління статистики в Одеській області відмовило приватному виконавцю у наданні фінансової звітності ПП "САМСАР" з посиланням на те, що це конфіденційна інформація, яка не може бути розголошеною. Також Головне управління статистики в Одеській області зазначило, що воно не є учасником виконавчого провадження, отже, на нього "вимоги виконавця щодо виконання рішень" не розповсюджуються. Позивач вважає таку відмову посадових осіб Головного управління статистики в Одеській області у наданні інформації на вимогу (запит) приватного виконавця протиправною, просить задовольнити позов.

Ухвалою від 11.07.2023 відкрито позовне провадження у справі. Вирішено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін у судове засідання.

21.07.2023 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що підставою для відмови у наданні інформації є її конфіденційність . Відповідно до Закону України "Про державну статистику" первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, є конфіденційними даними, які охороняються законом і використовується у статистичних цілях. Поширення та передача статистичних даних та будь-якої іншої статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційні дані щодо конкретного респондента, забороняється. Конфіденційні дані отримані органами державної статистики від респондентів у процесі державних статистичних спостережень, не можуть вимагатися чи бути передані правоохоронним, державним органам, органам місцевого самоврядування, іншим юридичним особам, об`єднанням громадян, посадовим та іншим особам (частина статті 21 Закону України "Про державну статистику" (діяв до 01.01.2023), аналогічна норма міститься у абзаці третьому частини 1 статті 29 Закону України "Про офіційну статистику", що діє з 01.01.2023). Право позивача на одержання безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, в тому числі конфіденційної, не скасовує заборону, встановлену спеціальним Законом України "Про державну статистику" щодо заборони поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента, незважаючи на приписи в Законі України "Про виконавче провадження".

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Положеннями статті 2 КАС України закріплено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами пункту 5 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно положень статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;

16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.

Отже, за змістом наведених норм до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення підлягають примусовому виконанню, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Окрім цього, забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об`єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень (ч. 2 ст. 5 вищевказаного Закону).

А ч.1 ст. 16 Закону вказує, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

Після надходження на виконання рішення суду приватний виконавець починає діяти як публічна посадова особа органу державної влади, реалізовує надані йому законом специфічні владні повноваження з виконання, зокрема, судового рішення. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, повинен вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, але водночас зобов`язують використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси інших осіб.

Таким чином, приватний виконавець, здійснюючи виконавчі дії та виконуючи делеговані державою повноваження, виступає як суб`єкт владних повноважень.

Відповідач - Головне управління статистики в Одеській області є територіальним органом Державної служби статистики України , що в межах наданих повноважень здійснює реалізацію державної політики у сфері статистики, є юридичною особою публічного права і складовою частиною єдиної системи органів державної статистики. ГУС в Одеській області утворюється та ліквідується у порядку, передбаченому статтею 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Приватний виконавець Колечко Д.М. звертався до відповідача із запитами саме як приватний виконавець , а не як громадянин у власних інтересах. Так само подаючи позов до суду, позивач просить захистити порушені права приватного виконавця, якому відмовлено у наданні інформації на запит. Право на оскарження дій суб`єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується її прав, свобод та інтересів.

27 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/18401/18, адміністративне провадження №К/9901/15589/19 (ЄДРСРУ № 87868626) підтвердив раніше сформовану правову позицію стосовного того, що орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, окрім виняткового компетенційного спору.

За змістом наведених законодавчих норм убачається, що до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, оскільки це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів.

При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

Згідно п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Так, Верховний Суд зазначає, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, але підлягають розгляду в порядку інших судових юрисдикцій, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається

Позивачу повертається з Державного бюджету судовий збір в сумі 2684 грн. ( п.5 ч.1 ст. 7 Закону "Про судовий збір").

Керуючись ст.ст. 243-246, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету 2684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривін).

Ухвалу надіслати сторонам.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хом`якова В.В

.