Постанова

від 22.11.2023 по справі 420/16329/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/16329/23

Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В.,

повний текст судового рішення (ухвали)

складено 19.09.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики в Одеській області про визнання протиправною відмову у наданні інформації на запит та зобов`язати надати інформацію,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління статистики в Одеській області (відповідач) , в якому просив суд:

-визнати протиправною відмову посадових осіб Головного управління статистики в Одеській області у наданні інформації на запит приватного виконавця від 14.06.2023 № 62727713 та вимогу приватного виконавця від 27.06.2023 № 62727713,

-зобов`язати посадових осіб Головного управління статистики в Одеській області надати приватному виконавцю вичерпну відповідь на запит приватного виконавця від 14.06.2023 № 62727713 та вимогу приватного виконавця від 27.06.2023 № 62727713, а також копії запитуваних документів, зокрема: фінансову звітність приватного підприємства "САМСАР" (код ЄДРПОУ 30391071) за останній звітний період.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. перебуває виконавчий лист по справі № 2-1424/10, виданий 28.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 271 174 гривні 72 копійки, стягнення судових витрат. З метою отримання інформації про майно боржника були скеровані відповідні запити в тому числі до Головного управління статистики в Одеській області щодо надання вичерпної інформації про 100% корпоративних прав в статутному капіталі ПП «САМСАР», що належить боржнику ОСОБА_2 а також належним чином засвідчених копій статуту підприємства, балансової довідки, звіту про фінансові результати підприємства за останній звітний період (ф.№1), декларації по ПДВ та додатку №5 до декларації, податкових декларацій та довідки про відкриті/закриті розрахункові рахунки за період з 22.03.2011 по теперішній час. Однак, ГУ статистики в Одеській області протиправно, як зазначає позивач, відмовило у наданні затребуваної інформації та копій документів, пославшись на те, що це конфіденційна інформація, що на думку позивача є необґрунтованим та безпідставним.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 було відкрито позовне провадження у справі. Вирішено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін у судове засідання.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що відмова ГУ статистики в Одеській області у наданні інформації на запити приватного виконавця ОСОБА_1 була продиктована конфіденційністю такої інформації, оскільки відповідно до Закону України "Про державну статистику" первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, є конфіденційними даними, які охороняються законом і використовується у статистичних цілях. Поширення та передача статистичних даних та будь-якої іншої статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційні дані щодо конкретного респондента, забороняється. Конфіденційні дані отримані органами державної статистики від респондентів у процесі державних статистичних спостережень, не можуть вимагатися чи бути передані правоохоронним, державним органам, органам місцевого самоврядування, іншим юридичним особам, об`єднанням громадян, посадовим та іншим особам (частина статті 21 Закону України "Про державну статистику" (діяв до 01.01.2023), аналогічна норма міститься у абзаці третьому частини 1 статті 29 Закону України "Про офіційну статистику", що діє з 01.01.2023). Право позивача на одержання безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, в тому числі конфіденційної, не скасовує заборону, встановлену спеціальним Законом України "Про державну статистику" щодо заборони поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента, незважаючи на приписи в Законі України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року провадження у даній справі за позовом ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики в Одеській області про визнання протиправною відмову у наданні інформації на запит та зобов`язати надати інформацію закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивачем ОСОБА_1 подано на зазначену вище ухвалу апеляційну скаргу, у якій посилаючись на незаконність прийнятої судом першої інстанції ухвали суду першої інстанції від 19.09.2023р., просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги виклавши обставини, які послужили підставою для звернення до суду аналогічно тим, які були вказані у позові зазначає, що орган державної влади не може звертатись з позовом до іншого органу, окрім виняткового компетенційного спору, яким є спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації)., у тому числі делегованих повноважень. Особливість судового розгляд компетенційних спорів, як далі вказує скаржник, зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача. Далі навівши визначення компетенції та елементи юридичного змісту поняття «компетенція», скаржник зауважує, що компетенційні спори можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб`єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Так, апелянт вважає, що даний спір відноситься саме до компетенційного спору, в якому мають бути вирішені питання повноважень (компетенції) відповідача Головного управління статистики в Одеській області та позивача приватного виконавця, якому держава делегувала повноваження на виконання судових рішень та рішень інших державних органів (посадових осіб). За таких обставин, ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України за твердженням скаржника, - є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вказуючи про хибність та необґрунтованість доводів скаржника, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити ухвалу суду першої інстанції без змін мотивуючи тим, що даний спір не є компетенційним, оскільки в ньому не йдеться про розмежування компетенції між сторонами., відповідно право позивача на звернення до суду має бути чітко встановлено у законі. В даному ж випадку, за твердженням відповідача у справі, позивач звернувся з цим позовом до суду без передбачених законом підстав, такий спір не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства. При цьому, відповідач у відзиві також наголосив на правомірності відмови у наданні на запит та вимогу приватного виконавця запитуваної інформації та документів з огляду на конфіденційність таких, поширення яких заборонено.

На підставі ст.311, ст.312 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Сторонами у справі не висловлено заперечень з приводу розгляду справи апеляційним судом в порядку письмового провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (в даному випадку ухвали) в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. (позивач у даній справі) перебуває виконавчий лист по справі № 2-1424/10, виданий 28.07.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 271 174 гривні 72 копійки, стягнення судових витрат.

З метою отримання інформації про майно боржника ОСОБА_2 та у відповідності до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", приватний виконавець звернувся до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління статистики в Одеській області із відповідним запитом надати вичерпну інформацію стосовно 100 % корпоративних прав в статутному капіталі ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "САМСАР" (код ЄДРПОУ 30391071), що належать боржнику ОСОБА_2 , а також надіслати на адресу приватного виконавця належним чином засвідченні копії документів, зокрема: статут підприємства (товариства), балансову довідку (баланс), звіт про фінансові результати підприємства за останній звітний період (форма № 1), декларацію по НДС та додаток № 5 до декларації, податкові декларації за період з 22.03.2011 року по теперішній час, довідку про відкриті/закриті розрахункові рахунки за період з 22.03.2011 року по теперішній час, тощо.

Листом від 26.06.2023 № 03-09/255-23, Головне управління статистики в Одеській області відмовило приватному виконавцю у наданні фінансової звітності ПП "САМСАР" з посиланням на те, що це конфіденційна інформація, яка не може бути розголошеною.

Вважаючи таку відмову безпідставною та необґрунтованою, приватний виконавець, у відповідності до статті 18 чинної редакції Закону України "Про виконавче провадження", вдруге звернувся до Головного управління статистики в Одеській області із вимогою у 3-х денний строк надати вичерпну інформацію стосовно 100 % (ста відсотків) корпоративних прав в статутному капіталі ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "САМСАР" , що належать боржнику ОСОБА_2 , а також надіслати на адресу приватного виконавця або видати нарочно належним чином засвідченні копії документів, зокрема: статут підприємства (товариства), балансову довідку (баланс), звіт про фінансові результати підприємства за останній звітний період (форма № 1), декларацію по НДС та додаток № 5 до декларації, податкові декларації за період з 22.03.2011 року по теперішній час, довідку про відкриті/закриті розрахункові рахунки за період з 22.03.2011 року по теперішній час, тощо.

Листом від 30.06.2023 № 03-09/264-23, Головне управління статистики в Одеській області відмовило приватному виконавцю у наданні фінансової звітності ПП "САМСАР" з посиланням на те, що це конфіденційна інформація, яка не може бути розголошеною. Також Головне управління статистики в Одеській області зазначило, що воно не є учасником виконавчого провадження, отже, на нього "вимоги виконавця щодо виконання рішень" не розповсюджуються.

Вважаючи таку відмову посадових осіб Головного управління статистики в Одеській області у наданні інформації на вимогу (запит) приватного виконавця протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції дослідивши зміст позовної заяви та матеріали справи виходив з того, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, але підлягають розгляду в порядку інших судових юрисдикцій, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За вказаного, суд першої інстанції вбачав наявними підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів п.1, 2, 7 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції, як вірно врахував суд першої інстанції, є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.4 ст.5 КАС суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Такий обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції продубльований і в пункті 5 частини першої статті 19 КАС, яким передбачено, що за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Також, колегія суддів зазначає. що у розумінні ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 1 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

За приписами ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено основні засади здійснення виконавчого провадження, а також регламентовано права та обов`язки виконавців, у тому числі приватних виконавців. Зокрема, як вірно ґрунтовно врахував суд першої інстанції, відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, ч1, п.1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Тобто, приватний виконавець зобов`язаний використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси інших осіб.

Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, приватний виконавець здійснюючи виконавчі дії та виконуючи делеговані державою повноваження, виступає як суб`єкт владних повноважень.

З іншого боку, відповідач Головне управління статистики в Одеській області є територіальним органом Державної служби статистики України, що в межах наданих повноважень здійснює реалізацію державної політики у сфері статистики, є юридичною особою публічного права і складовою частиною єдиної системи органів державної статистики.

Правові відносини в галузі державної статистики, регулюються Законом України «Про державну статистику», який визначає права і функції органів державної статистики, організаційні засади здійснення державної статистичної діяльності з метою отримання всебічної та об`єктивної статистичної інформації щодо економічної, соціальної, демографічної та екологічної ситуації в Україні та її регіонах і забезпечення нею держави та суспільства.

Виходячи з встановлених обставин справи, вданому випадку, позивач - ОСОБА_1 звертався до відповідача із запитами саме як приватний виконавець у межах здійснення своєї професійної діяльності як приватним виконавцем, керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», а не як громадянин у власних інтересах, на що ґрунтовно звернув увагу суд першої інстанції.

Так само подаючи позов до суду, просить захистити його порушені права приватного виконавця, якому відмовлено у наданні інформації на запит. Право на оскарження дій суб`єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується її прав, свобод та інтересів.

В свою чергу, аналізуючи вищевикладені положення КАС України, колегія суддів зазначає, що право суб`єктів владних повноважень на доступ до суду адміністративної юрисдикції не є абсолютним, так як можливість такого звернення має бути прямо передбаченою законом.

Тобто, звернення суб`єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання, а саме ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Апеляційний суд звертає увагу, що жодною нормою ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено можливості приватного виконавця на звернення до суду з позовом щодо оскарження відмови, дій, або бездіяльності за невиконання його законних вимог іншими суб`єктами владних повноважень, які не є стороною відповідного виконавчого провадження.

Суд першої інстанції вирішуючи дану справу ґрунтовно також врахував викладений постанові Верховного суду від 27.02.2020р. у справі №640/18401/18 правовий висновок за яким, орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, окрім виняткового компетенційного спору.

За змістом наведених законодавчих норм убачається, що до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, оскільки це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів.

При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

Доводи апелянта щ приводу того, що даний спір відноситься саме до компетенційного апеляційний оцінює критично, оскільки такі спростовуються вищевикладеним. Колегія суддів також звертає увагу, що у даному спірному випадку не йдеться про розмежування компетенції між сторонами.

Підсумовуючи викладене у сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що апелянтом (позивачем у справі) ані при зверненні до суду першої інстанції у позові, ані під час апеляційного розгляду справи, не зазначено жодної законодавчо визначеної підстави, яка б надавала йому, як суб`єкту владних повноважень у розумінні ЗУ «Про виконавче провадження» право на звернення до суду із заявленими у даному в позові вимогами до іншого державного органу.

Відтак, вбачається обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а відтак і про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовані.

При цьому, вирішуючи питання застосування процесуальних наслідків звернення до суду суб`єкта влади, який не наділений повноваженнями на звернення з поданою ним позовною заявою, колегія зазначає, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як таке, що стосується не лише спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а й спорів, що взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року, у справі № 800/414/17.

Ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі відповідає вимогам ст.242 КАС України.

Оскільки судом першої інстанції в повному обсязі з`ясовані обставини, що мають значення для справи, та ухвала винесена з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

За вказаного, суд апеляційної інстанції відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 241-243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 378 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі №420/16329/23 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді О.О. Димерлій А.В. Крусян