Постанова

від 13.09.2023 по справі 756/2321/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/2321/23 Головуючий у І інстанції Майбоженко А.М.

Провадження №22-ц/824/8010/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Папазової Галини Анатоліївни на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 21 бер езня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просивстягнути зі спадкоємця померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - ОСОБА_2 500 000,00доларів США, заборгованості за договором позики від 08 жовтня 2018 року, 250 000,00 доларів США винагороди за користування позикою, 50 000,00 доларів США штрафу в розмірі 10% за порушення терміну повернення позики та судові витрати.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Папазова Г.А. звернулася до суду з заявою про забезпечення позову в даній справі, яка обґрунтована тим, що все отримане спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за відповідачем, а відтак, остання має право переоформити його на інше ім`я шляхом відчуження. Відповідач 17грудня 2022 pоку уклала ряд договорів дарування частини нерухомого майна ОСОБА_5 , яка є другим спадкоємцем.

Тобто, дії відповідача свідчать про наміри здійснити відчуження отриманого у спадок майна, на яке може бути звернуто стягнення в разі неповернення боргу за договором позики, а в разі відчуження нерухомого майна та невжиття заходів щодо забезпечення позовних вимог шляхом заборони відчуження, призведе до ускладнення вирішення судового спору, зокрема унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог з огляду на суттєву суму боргу.

Крім того, вжиття заходів забезпечення шляхом заборони вчиняти дії по його відчуженню на користь третіх осіб також не обмежує право відповідача користування майном, а лише тимчасово обмежить права останньої щодо розпорядження цим майном, яке фактично перебуває у її володінні.

Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 - адвокат Папазова Г.А. просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на:

- нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 а саме на: 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; 59/100 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_4 ;

- на частки у статутних капіталах товариств, які належать ОСОБА_2 , а саме на: частку у статутному капіталі ТОВ «Компанія «АЗИМУТ» ідентифікаційний код юридичної особи - 32732586, місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, просп. Маяковського, буд.24, кв. 36, в розмірі 99,9% - 18481,50 грн; у статутному капіталі ТОВ «АТІКА», ідентифікаційний код юридичної особи 30728541, місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вул. Мілютенка, буд. 7-В в розмірі 100% - 7400,00 грн; у статуному капіталі ТОВ «РВ ТРЕЙДІНГ», ідентифікаційний код юридичної особи 40897278, місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вул. Сабурова, буд. 3, в розмірі 50% - 337 321,72 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Папазова Г.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі.

Зазначає, що судом не встановлено характер відносин між сторонами, не надано належної оцінки поданим заявником доказам та не досліджено обставини, які підтверджують факт відчуження відповідачем частини належного їй майна ОСОБА_5 .Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи заяви щодо співмірності заходів забезпечення позову, про застосування яких просив заявник, заявленим позовним вимогам та не навів жодних мотивів з приводу можливого порушення, в разі забезпечення позову, прав відповідача або інших осіб.

Апелянт вказує, що заявником додано до заяви письмові докази, які підтверджують ринкову вартість чотирьох об`єктів нерухомого майна та повні витяги з ЄДР щодо успадкованих часток в підприємствах, зокрема їх вартість, за рахунок яких позивач просив забезпечити позов. Звертає увагу апеляційного суду на те, що позивач не просив накласти арешт на все майно, яке було успадковане, а лише в межах заявлених позовних вимог пропорційно ціні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Красносільській М.І. посилається на безпідставність доводів скарги. Зазначив, що за відсутності в матеріалах справи доказів, які підтверджували би намір відповідача відчужити належне їй нерухоме майно, що свідчило би про можливість утруднення виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість вимог заяви.

Крім того, за відсутності доказів орієнтовної чи реальної вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт та заборони, суд позбавлений можливості перевірити співмірність заявлених вимог запропонованим позивачем заходам забезпечення позову.

Вказує також, що вжиття заходів забезпечення позову суттєво обмежить права відповідача на мирне володіння своїм майном, призведе до несправедливого та безпідставного втручання у здійснення права власності на майно, що належить відповідачеві.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Папазова Г.А. підтримала доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Красносільській М.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтував свій висновок тим, що представником позивача не надано будь-яких доказів, які б свідчили про намір відповідача відчужити належне їй нерухоме майно, що свідчило б про утруднення виконання рішення, не надано доказів орієнтовної чи реальної вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт та заборони, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити співмірність заявлених у справі вимог з запропонованими позивачем заходами забезпечення позову.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів заявника щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення.

При цьому, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу".

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.

З позовної заяви вбачається, що предметом спору є стягнення боргу за договором позики від 08 жовтня 2018 року укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов про стягнення боргу подано до ОСОБА_2 , як спадкоємиці померлого ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зазначав, що вжиття заходів забезпечення щодо частини успадкованого нерухомого майна, зазначеного в заяві, обумовлено тим, що наразі все отримане спадкове майно на даний час зареєстроване за відповідачем, відтак, остання має право переоформити його на інше ім`я шляхом відчуження, а відтак є ризик його втратити, що унеможливить в подальшому виконання судового рішення. Так, 17.12.2022 року відповідач уклала ряд договорів дарування частини нерухомого майна, друга частина якого була успадкована - ОСОБА_5 . не надала суду доказів на підтвердження того, що існує обґрунтоване припущення про наявність ризику утруднення виконання рішення суду, що мало би наслідком необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі дійсно виник спір, предметом якого є стягнення боргу за договором позики в розмірі 800 000, 00 доларів США, що станом на день звернення до суду із позовом еквівалентно 29 248 000,00 гривень.

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо стягнення боргу, позивачем надано суду докази, що майно, на яке заявник просить накласти арешт в рамках забезпечення позову, зареєстровано на праві власності за відповідачем, позивач обґрунтовано навів припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на вказане нерухоме майно може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки відповідач може відчужити на користь третіх осіб належне йому на праві власності нерухоме майно під час вирішення спору, що призведе до необхідності залучення до участі в справі нових власників та пред`являти додаткові позовні вимоги. Аналогічно, ОСОБА_2 , маючи частки у статутному капіталі товариств, на які може бути звернуто стягнення на стадії виконання рішення у разі задоволення позову, має можливість відчужити ці частки на користь інших осіб.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, оскільки майно відповідача, яке є предметом спору, може бути відчужене останнім у будь-який час.

Вирішуючи питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд не вправі надавати оцінку позовним вимогам на предмет їх обґрунтованості та доведеності. Заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно та зоборони його відчуження є тимчасовим обмеженням прав ОСОБА_2 щодо розпорядження цим майном, яке застосовуються у зв`язку вирішенням спору у суді. Вжиття таких заходів не може бути розцінене як порушення прав останньої. При цьому обрані заявником заходи забезпечення позову не порушують прав відповідача, а сприяють недопущенню порушення прав заявника до встановлення фактичних обставин спору.

Висновки про можливість забезпечення позову у справі про стягнення грошових коштів шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі підприємства та заборони вчиняти дії містяться у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 522/19690/18. У вказаній постанові, зокрема, зазначено: «метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову».

Апеляційний суд також враховує, що заперечуючи проти задоволення заяви про забезпечення позову з підстав відсутності доказів орієнтовної або реальної вартості майна, відповідач не надав суду доказів про те, що вартість майна, про арешт якого заявлено позивачем, перевищує ціну позову.

У той же час, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що арешт майна (накладення арешту на майно), як спосіб забезпечення позову,полягає в проведенні опису майна і накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, а заборона на відчуження майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном, що автоматично виключає можливість вчинення органами реєстрації прав, державними реєстраторами у тому числі нотаріусами, будь-яких дій, пов`язаних із державною реєстрацією прав на арештоване майно. У зв`язку із зазначеним, апеляційний суд вважає правильним у резолютивній частині свого рішення зазначити про часткове задоволення заяви, а саме в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Папазової Галини Анатоліївни задовольнити.

УхвалуОболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року скасувати.

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Папазової Галини Анатоліївни про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт та заборонити відчуження нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на:

- 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 59/100 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Накласти арешт та заборонити відчуження належних ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) часток у статутному капіталі:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «АЗИМУТ» ідентифікаційний код юридичної особи - 32732586, місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, просп. Маяковського, буд.24, кв. 36, у розмірі 99,9%;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІКА», ідентифікаційний код юридичної особи 30728541, місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вул. Мілютенка, буд. 7-В, у розмірі 100%;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ ТРЕЙДІНГ», ідентифікаційний код юридичної особи 40897278, місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вул. Сабурова, буд. 3, у розмірі 50%.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 вересня 2023 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Т.О. Писана