Постанова

від 13.09.2023 по справі 366/330/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 366/330/22 Головуючий у І інстанції Слободян Н.П.

Провадження №22-ц/824/9499/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Іванківського районного суду Київської областівід 10 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа державний нотаріус Іванківської районної державної нотаріальної контори Воробей Тетяна Петрівна про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила, з урахуванням поданої пізніше нової редакції позовної заяви, визнати за нею право власності на спадкове майно згідно заповітів ОСОБА_3 , складених 22.08.2017 року, посвідчених секретарем Жміївської сільської ради Симоненко В.Г., зареєстрованих в реєстрі за №3 та №4, а саме:

- на земельну ділянку площею 0,250 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 400164), яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222081201:03:005:0018;

- на земельну ділянку площею 0, 2674 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 400165), яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222081201:03:005:0019.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого спадщину прийняла його дружина, ОСОБА_3 , але не оформила спадкових прав у встановленому законом порядку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті якої спадщину прийняли ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Після звернення в нотаріальну контору позивач дізналася про зазначені вище заповіти, якими ОСОБА_3 заповіла їй частину свого майна (розмір земельних ділянок, що заповідався зазначений у прохальній частині позову).

24.12.2019 ОСОБА_1 звернулась до суду про визнання зазначених заповітів недійсними (справа № 366/3207/19). Рішенням від 23.12.2020 у задоволенні позву відмовлено. Рішення набрало законної сили 02.02.2021.

04.09.2021 нотаріус постановою № 780/02-31 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що у посвідчених заповітах не вказані арифметичні дроби (площі земельних ділянок у заповіті та державних актах не співпадають), а згоди між спадкоємцями на поділ землі немає.

Вважаючи, що має право на спадкове майно, позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом про визнання її права власності на нього.

Заочним рішенням Іванківського районного суду Київської областівід 10 січня 2023 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності на:

- земельну ділянку площею 0,005 га, із земельної ділянки розміром 0,2472 га (кадастровий номер 3222081201:03:005:0018), яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд і розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3222781822021 від 20.05.2021 року і належала на праві приватної власності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якого прийняла його дружина, ОСОБА_3 , але не оформила спадкових прав в установленому законом порядку і померла18.06.2019, що складає 250/1236 частин;

- земельну ділянку площею 0,19 га, із земельної ділянки площею 0,2674 га (кадастровий номер 3222081201:03:005:0019), яка надана для ведення особистого селянського господарства і розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3222781652021 від 20.05.2021 і належала на праві приватної власності ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якого прийняла його дружина, ОСОБА_3 , але не оформила спадкових прав в установленому законом порядку і померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що складає 1900/2674 частин.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 992,40 грн.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської областівід 28 березня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іванківського районного суду Київської області від 10 січня 2023 року відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_6 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення суду скасувати та повернути позовну заяву на підставі підпункту 1 пункту 4 статті 185 ЦПК України.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що нотаріальні постанови мають самостійний спосіб оскарження, а державні нотаріуси не можуть бути самостійними учасниками справи, оскільки таке право належить Державній нотаріальній конторі, як юридичній особі. В порушення вимог процесуального права, суд першої інстанції не залучив до участі у справі належного учасника - Державну нотаріальну контору, яка має цивільну правоздатність, та помилково долучив державного нотаріуса - фізичну особу, яка цивільної правоздатності у цьому спорі немає.

Зазначає також про свою незгоду із висновками суду першої інстанції, наведеними в ухвалі про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, зокрема про безпідставність доводів такої заяви щодо нелегітимності свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю представника позивача Проходи Ю.В.

Вказує, що в порушення вимог підпункту 1 пункту 4 статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції не повернув позовну заяву особі, яка її подала, а саме - Проході Ю.В. , який позиціонує себе адвокатом, однак згідно відповіді Національної асоціації адвокатів України, відомості стосовно Проходи Ю.В. , як адвоката, в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні.

Посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №711/3792/21, апелянт також вказує на неналежний суб`єктний склад учасників справи, що свідчить про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права та є підставою для відмови у задоволенні позову.

Представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Проходою Ю.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилається на безпідставність доводів скарги. Просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Вказує, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі, оскільки вирішення спору безпосередньо впливає на її права і обов`язки щодо спадкування.

Отримавши копію позовної заяви, відповідачка, будучи обізнаною з предметом та підставами позову, відзиву на позовну заяву не подавала.

Заперечує проти доводів апеляційної скарги щодо відсутності у Проходи Ю.В. повноважень, як у адвоката, на представництво інтересів позивача, вказуючи про підтвердження обставин представництва належними доказами, наявними у матеріалах справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Керуючись положеннями частини другої статті 372 ЦПК України, апеляційний суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності позивача, який належним чином повідомлений.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть ( а.с. 40).

Згідно з державним актом серії ЯИ № 400164 ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1 ,розміром 0,250 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (кадастровий номер 3222081201:03:005:0018) (а.с. 6).

Згідно з державним актом серії ЯИ № 400165 ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1 розміром 0,2674 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 7).

Згідно з витягами з державного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 322081201:03:005:0019 розмір земельної ділянки становить 0,2674 га (а.с. 14,15), а земельної ділянки 3222081201:03:005:0018 становить 0,2472 га ( а.с.16,17).

Після смерті ОСОБА_4спадщину шляхом спільного проживання прийняла його дружина, ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Жміївської сільської ради Іванківського району Київської області № 598 від 25.10.2019 ( а.с.41).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилась ( а.с.41-43).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть ( а.с. 36).

За життя ОСОБА_3 склала заповіти, якими частину земельної ділянки 0,05 га згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 400164, яка розташована в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222081201:03:005:0018) та частину земельної ділянки 0,1900 га, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 400165, яка розташована в АДРЕСА_1 ( кадастровий номер 3222081201:03:005:0019), заповіла своїй онуці, ОСОБА_9 . Заповіти посвідчені секретарем сільської ради Симоненком Віктором Григоровичем 22.08.2017 за реєстровим № 03 та 04.(а.с.9,10).

У 2020 ОСОБА_1 звернулась до Іванківського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання зазначених заповітів недійсними. Рішенням від 23.12.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили (справа № 366/3207/19, провадження № 2/366/164/20). Рішення опубліковано в ЄДРСР, і є загальнодоступним.

Після смерті ОСОБА_3 , за даними спадкової справи, копія якої надана суду нотаріусом, спадщину прийняли ОСОБА_2 (заявою № 981 від 20.09.2019) та ОСОБА_1 (заявою № 1140 від 06.11.2019) ( а.с.35,39).

Постановою нотаріуса № 780/02-31 від 04.09.2021 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначені вище земельні ділянки розміром 0,25 га та 0,2674 га, які належали ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що в заповітах, посвідчених Жміївською сільською радою 22.08.2017 за реєстрами № 03 та 04 не вказані арифметичні дроби (площі земельних ділянок у заповіті та в державних актах не співпадають). Згоди між спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на поділ землі немає. За даними нотаріальної контори після ОСОБА_4 шляхом спільного проживання спадщину прийняла його дружина, ОСОБА_3 , але не оформила своїх спадкових прав. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а.с.8).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_2 згідно із заповітом має право на спадкове майно, яке їй заповіла спадкодавець, а саме: на 0,05 га із земельної ділянки із кадастровим номером 322081201:03:005:0018, на 0,1900 га із земельної ділянки із кадастровим номером 3222081201:03:005:0019, і це жодним чином не порушує прав відповідача на спадкове майно, яке належить їй в порядку спадкування за законом. При цьому, суд першої інстанції визначив, що частка позивача за заповітом із земельної ділянки площею 0,2472 га (кадастровий номер 3222081201:03:005:0018) розміром 0,05 га складає 250/1236 частин, а у земельній ділянці площею 0,2674 га (кадастровий номер 3222081201:03:005:0019) розміром 0, 19 га складає 1900/2674 частин.

Колегія суддів апеляційного суду, із такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно положенням статті 1223 ЦК України: право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1); у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч.2); право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч.3).

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За частиною першою статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно частини першої статті1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до частини другої статті 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

За положеннями статті 1268 ЦК України: спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1); спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3); незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5).

Відповідно до частини п`ятої статті 1269 ЦК України, особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Згідно частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У даній справі встановлено та підтверджується матеріалами спадкової справи, що після смерті ОСОБА_4 шляхом спільного проживання спадщину прийняла його дружина, ОСОБА_3 , але не оформила належним чином своїх спадкових прав.

В свою чергу, позивачка ОСОБА_2 і відповідачка ОСОБА_1 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 у встановлений законом строк і не відмовились від неї протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, у звязку із чим спадкове майно належить їм з дня відкриття спадщини.

Відповідно до положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від22.02.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.2.2012р за №282/20595):

- видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (підпункт 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ);

- видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього (підпункт 4.20 пункту 4 глави 10 розділу ІІ).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що нотаріус був позбавлений можливості видати сторонам свідоцтва про право на спадщину за заповітомОСОБА_3 , оскільки в наданих державних актах не існує окремих земельних ділянок площею 0,05 га та 0,19 га та не зазначено залишку від заповіданих, які б складали земельні ділянки площею, що в цілому належали ОСОБА_4 , і за законом успадкувала ОСОБА_3 . Крім того, у правовстановлюючому документі та у витягу з Державного земельного кадастру розмір земельних ділянок не співпадає, а спадкоємці не дійшли згоди щодо поділу земельних ділянок на окремі належні їм за результатами спадкування. А тому спір підлягає вирішенню в судовому порядку.

Позивач згідно із заповітом має право на спадкове майно, яке їй заповіла спадкодавець, а саме: на 0,05 га із земельної ділянки із кадастровим номером 322081201:03:005:0018, решта земельної ділянки спадкується відповідачем (0,2472 - 0,005= 0,1972 га); на 0,1900 га із земельної ділянки із кадастровим номером 3222081201:03:005:0019, решта земельної ділянки спадкується відповідачем (0,2674-0,19 га=0,0774 га).

Частка позивача за заповітом із земельної ділянки площею 0,2472 га (кадастровий номер 3222081201:03:005:0018) розміром 0,05 га складає 250/1236 частин, а у земельній ділянці площею 0,2674 га (кадастровий номер 3222081201:03:005:0019) розміром 0, 19 га складає 1900/2674 частин.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, щопозивачка має право на спадщину у відповідному розмірі, зазначеному у заповіті (у відповідній частці), і це жодним чином не порушує прав відповідача на спадкове майно, яке належить їй в порядку спадкування за законом.

З огляду на вказане, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив частково заявлені позовні вимоги в частці земельних ділянок, розмір яких зазначений у заповіті.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції відповідач посилалась на порушення судом вимог процесуального права, а саме положень підпункту 1 пункту 4 статті 185 ЦПК України, оскільки позовну заяву подано не адвокатом, а особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 26 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Ордер на надання правової допомоги не замінює договору про надання правової допомоги, який є підставою для здійснення адвокатської діяльності, а є лише документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги клієнту

У частині четвертій статті 62 ЦПК України визначено, щоповноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша, друга статті 64 ЦПК України).

До позовної заяви у даній справі додано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18.02.2022 року, виданий адвокатом Проходою Ю.В. на представництво інтересів ОСОБА_2 на підставі Договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №11/08/2020 від 11.08.2020 року. (а.с. 18)

До ордеру на надання правової допомоги також додано посвідчену адвокатом копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №6339, виданого Проході Юрію Вікторовичу . (а.с. 19)

З огляду на вказане, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі за позовною заявою, поданою адвокатом Проходою Ю.В. в інтересах ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано не встановив передбачених підпунктом 1 пункту 4 статті 185 ЦПК України підстав для повернення позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, апеляційний суд зазначає наступне.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та другастатті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) зазначено, що закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може привести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.

У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Верховний Суд зазначає, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) вказано, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2021 року в справі № 227/5540/18 (провадження № 61-3521св20) зазначено, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних цій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Верховний Суд зазначає, що якщо право позивача оспорюється іншими учасниками конкретних цивільних правовідносин, які вважають, що вчинення чи невчинення певної нотаріальної дії вплине на їх права та обов`язки, такий спір підлягає вирішенню саме між особою, яка безпосередньо брала участь у нотаріальному процесі, та особою, яка оспорює права, що виникають на підставі вчиненої нотаріальної дії.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

Якщо інші спадкоємці оспорюють чи не визнають право на частку спадкоємця, то ефективним є такий спосіб захисту як визнання права на частку спадкоємця.

Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (стаття 1278 ЦК України).

Тлумачення статті 1278 ЦК України свідчить, що якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину

У даній справі встановлено та підтверджується самою відповідачкою ОСОБА_1 , що вона заперечує право позивача на спадкування після смерті ОСОБА_3 за заповітом в цілому та зокрема щодо права позивача на визначені в заповіті частки земельних ділянок.

З огляду на вказане, звертаючись до суду із вимогами про визнання права власності на спадкове майно та зазначаючи іншого спадкоємця як відповідача, ОСОБА_2 обрала належний спосіб захисту порушеного права.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність застосування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №711/3792/21, колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки у вказаній справі, яка переглядалась Верховним Судом, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з огляду на те, що, на думку державного нотаріуса, складений спадкодацем заповіт не відповідав вимогам чинного законодавства. Тобто при вирішенні питання щодо оформлення спадщини за заповітом нотаріус надав правову оцінку заповіту без дослідження прав та інтересів інших спадкоємців майна померлої спадкодавці. Отже, в даному конкретному випадку позовна вимога щодо оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії могла бути пред`явлена безпосередньо до нотаріуса, оскільки цей нотаріальний акт стосувався лише прав та інтересів спадкоємця за заповітом і в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що інший спадкоємець, яка прийняла спадщину за законом, оспорює дійсність вищезгаданого заповіту.

У даній же справі відповідачем оспорюються спадкові права ОСОБА_2 , тому наведені Верховним Судом висновки у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №711/3792/21 не є релевантними та не можуть бути застосовані.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції про постановлене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому не підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення судупершої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Іванківського районногосуду Київської області від 10 січня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 вересня 2023 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Писана Т.А.