Постанова

від 20.09.2023 по справі 360/63/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року справа №360/63/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Казначеєв Е.Г., секретар судового засідання Усенко Т.І., за участю представника позивача - Терновської М.Л., представника відповідача 1 Васіної І. О., представника відповідача 2 та третьої особи - Панасенка Б.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 р. у справі № 360/63/23 (головуючий І інстанції Кисіль С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

У С Т А Н О В И В:

24 січня 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі відповідач 1), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (далі третя особа), в якій позивач, після уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26 грудня 2022 року № 5820/5 про звільнення позивача з посади першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 30 грудня 2022 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу з припиненням державної служби; поновити позивача на посаді першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 31 грудня 2022 року з відновленням державної служби; стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 грудня 2022 року (наступний день за днем звільнення) з відрахуванням належних до сплати податків і зборів по день постановлення рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що з 15 листопада 2011 року позивач працювала на посаді начальника відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Луганській області. Наказом від 12 лютого 2015 року № 37-В Головне управління юстиції у Луганській області перейменоване на Головне територіальне управління юстиції у Луганській області.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року №3173/5 Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком, зокрема, Головне територіальне управління юстиції у Луганській області, і утворені як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком, зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Згідно з наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17 грудня 2019 року № 13/к позивач була призначена в порядку переведення з 18 грудня 2019 року на посаду начальника відділу банкрутства Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 16 лютого 2021 № 301/к позивач була призначена на посаду першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в порядку переведення, шляхом укладання контракту на період дії карантину зі збереженням 4 рангу державного службовця в межах категорії Б посад державної служби.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 06 жовтня 2021 № 2425/к позивач була призначена на посаду першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) як переможець конкурсу зі збереженням 4 рангу державного службовця в межах категорії Б посад державної служби.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 912 Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції, наказу Міністерства юстиції України від 22 вересня 2002 року № 4011/5 Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

23 грудня 2022 року на електронну пошту позивача надійшло попередження за підписом державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової О. В. від 23 грудня 2022 року № 121926/14.3/31-22 про наступне звільнення з посади у зв`язку з реорганізацією на підставі пункту 1 частини першої та пункту 3 частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу, яке містило пропозиції вакантних посад державної служби категорії Б, зазначених у листі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23 грудня 2022 № 15590/15072-1-22, а саме начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції або завідувача сектору документування у Луганській області Управління організаційної роботи, документування та контролю Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Інших посад позивачу запропоновано не було.

Позивач вказує на те, що попередження про звільнення та пропозиції щодо працевлаштування були надіслані позивачу лише 23 грудня 2022 року, тобто після заповнення рівнозначних вакантних посад державної служби, які відповідали рівню професійної підготовки та професійних компетентностей позивача, перелік посад був вибірковий і неповний, містило пропозиції вакантних посад державної служби лише у новоутвореному органі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, штатний розпис новоутвореної установи Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції був затверджений державним секретарем Міністерства юстиції України 13 жовтня 2022, яким передбачено 4 посади заступників начальника міжрегіонального управління та 5 посад регіональних координаторів.

23 грудня 2022 року у зв`язку з невідповідністю посад кваліфікації, спеціалізації, рівню та досвіду роботи, позивач подала до Міністерства юстиції України заяву про відмову від переведення на запропоновані посади начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції або завідувача сектору документування у Луганській області Управління організаційної роботи, документування та контролю Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Наказом Міністерства юстиції України від 26 грудня 2022 року № 5820/5 позивача було звільнено з посади першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 30 грудня 2022 року відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції з припиненням державної служби.

Позивач вважає вказаний наказ про звільнення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 р. у справі № 360/63/23 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Попередження про звільнення та пропозиції щодо працевлаштування були надіслані позивачу лише 23 грудня 2022 року, тобто після заповнення рівнозначних вакантних посад державної служби, які відповідали рівню професійної підготовки та професійних компетентностей позивача, перелік посад був вибірковий і неповний, містило пропозиції вакантних посад державної служби лише у Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції, штатний розпис новоутвореної установи Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції був затверджений державним секретарем Мінюсту 13 жовтня 2022, яким передбачено 4 посади заступників начальника міжрегіонального управління та 5 посад регіональних координаторів.

23 грудня 2022 року у зв`язку з не відповідністю посад кваліфікації, спеціалізації, рівню та досвіду роботи, позивач подала до Міністерства юстиції України заяву про відмову від переведення на запропоновані посади

Таким чином, відповідач 1 протизаконно не пропонував усіх наявних як рівнозначних посад державної служби так і, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей ні з моменту виникнення обставин, які зумовлюють можливе вивільнення, а саме 13 жовтня 2022 року (дата затвердження Державним секретарем Міністерства юстиції штатного розпису Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), ні на момент попередження 23 грудня 2022 року, ні на момент звільнення 26 грудня 2022 року.

При цьому, обставини щодо відсутності можливості запропонувати позивачу відповідні посади відповідачами не наведені та судом першої інстанції не досліджувалися.

Відповідачем не було проведено жодного заходу по визначенню рівня професійної компетенції та професійної підготовки, а також проігнорована необхідність порівняння професійної компетенції та підготовки з іншими працівниками, яким пропонувались вакантні посади.

Відповідач 1 мав можливість запропонувати позивачу рівнозначні вакантні посади починаючи з 13 жовтня 2022 року, але попередження про наступне звільнення яке містило пропозиції вакантних посад нижчої посади державної служби було направлено Позивачу лише 23 грудня 2022 року, останньому з числа номенклатури посад працівників Міністерства юстиції.

Судом не досліджено питання щодо наявності у позивача переважного права на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Позивач є єдиним годувальником сім`ї, так як розлучена та має двох доньок ОСОБА_2 2003 року народження та ОСОБА_3 2003 року народження, які продовжують денне навчання на контрактній основі на третьому курсі юридичного факультету за спеціальністю «Міжнародне право» в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.

Суд прийшов до помилкового висновку, що вже сам факт вручення цієї пропозиції свідчить, що суб`єктом призначення враховано переважне право позивача на залишення на роботі.

Один лише факт направлення пропозиції зайняти вакантні посади, тим більше посади, які не є рівнозначними тій посаді, яку займала позивач, а є нижчими не може свідчити про врахування переважного права позивача на залишення на роботі. Оскільки, направлення таких пропозицій у разі реорганізації установи є обов`язком роботодавця.

Таким чином, рішення від 04.05.2023 року є таким, що ухвалене із неповним з`ясування усіх обставин справи, висновки суду 1-ї інстанції не відповідають обставинам справи, а також судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для його скасування.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачами та третьою особою висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, проти чого заперечували представники відповідачів.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила державну службу в Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків) на посаді першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що підтверджується трудовою книжкою від 04 січня 2000 року серія НОМЕР_1 .

Згідно з наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 17 грудня 2019 року № 13/к позивача призначено в порядку переведення з 18 грудня 2019 року на посаду начальника відділу банкрутства Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 16 лютого 2021 року № 301/к позивача призначено на посаду першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в порядку переведення шляхом укладання контракту на період дії карантину зі збереженням 4 рангу державного службовця в межах категорії Б посад державної служби.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 06 жовтня 2021 року № 2425/к позивача призначено на посаду першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) як переможця конкурсу зі збереженням 4 рангу державного службовця в межах категорії Б посад державної служби.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 912 Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції Міністерством юстиції України 22 вересня 2022 року видано наказ № 4011/5 Про реорганізацію міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, яким, зокрема, наказано реорганізувати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції. Встановлено, що правонаступниками міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, які реорганізовуються є відповідні міжрегіональні управління Міністерства юстиції, до яких вони приєднуються. Утворено комісії з реорганізації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції та призначено голів цих комісій, на яких між іншого покладено обов`язок забезпечити дотримання порядку вивільнення, звільнення, переведення державних службовців та інших працівників, встановленого Кодексом законів про працю України та Законом України Про державну службу (підпункт 6 пункту 8 наказу).

Державним секретарем Міністерства юстиції України Богачовою Оленою 13 жовтня 2022 року затверджено структуру та штатну чисельність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а також затверджено штатний розпис на 2022 рік Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

З метою виконання вимог абзацу другого частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу та у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції доручено начальнику Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ірині Свистун внести Міністерству юстиції України пропозицію наявної рівнозначної або, як виняток, нижчої посади державної служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка може бути запропонована першому заступнику начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Івановій М. О. відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та з урахуванням відмови ОСОБА_4 від запропонованих у попередженні про звільнення посад державної служби категорії Б, зазначених у листі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14 грудня 2022 року № 14964/14277-1-22, про що свідчить доручення державного секретаря від 22 грудня 2022 року № 429/1.3/48-22.

У листі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01 березня 2023 року № 8438/13/10/23 на виконання доручення державного секретаря Міністерства юстиції України Олени Богачової від 22 грудня 2022 року № 429/1.3/48-22 повідомлено про наявність наступних вакантних посад у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції, які можуть бути запропоновані першому заступнику начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_1 : начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, категорія Б посад державної служби; завідувач сектору документування у Луганській області Управління організаційної роботи, документування та контролю Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, категорія Б посад державної служби.

23 грудня 2022 року на електронну пошту позивача надійшло попередження за підписом державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової О. В. від 23 грудня 2022 року № 121926/14.3/31-22 про наступне звільнення з посади у зв`язку з реорганізацією на підставі пункту 1 частини першої та пункту 3 частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу, яке містило пропозиції вакантних посад державної служби категорії Б, зазначених у листі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23 грудня 2022 року № 15590/15072-1-22, а саме начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції або завідувача сектору документування у Луганській області Управління організаційної роботи, документування та контролю Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. У надісланих листах позивачці наголошено на необхідності подання, у разі згоди на переведення на запропоновані посади, заяв про звільнення за переведенням на ім`я державного секретаря Міністерства юстиції України про призначення на начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції або завідувача сектору документування у Луганській області Управління організаційної роботи, документування та контролю Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ім`я начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в тридцятиденний строк з дня доведення до відома державного службовця попередження згідно зі статтею 91 Закону України Про державну службу.

23 грудня 2022 року позивач подала до Міністерства юстиції України заяву про відмову від переведення на запропоновані посади начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції або завідувача сектору документування у Луганській області Управління організаційної роботи, документування та контролю Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Крім того, просила скоротити термін попередження про наступне вивільнення та звільнити її з посади у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 30 грудня 2022 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу, з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Наказом Міністерства юстиції України від 26 грудня 2022 року № 5820/5 Про звільнення ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 30 грудня 2022 року відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції з припиненням державної служби.

Копію наказу від 26 грудня 2022 року № 5820/5 Про звільнення позивач отримала 26 грудня 2022 року особисто, про що зазначила в наказі.

Згідно з довідкою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 02 березня 2023 року № 8639/13/10/23 середню заробітну плату ОСОБА_1 убачається наступне. Кількість відпрацьованих днів у жовтні 2022 року - 21 робочий день; у листопаді 2022 року - 22 робочих дня. Кількість днів по графіку у жовтні 2022 року - 21 робочий день; у листопаді 2022 року - 22 робочих дня. Розрахунок середньоденної заробітної плати: 145 215,50 : 43= 3 377,10 грн.

Відмовляючи у задоволені позову, судом першої інстанції зазначено, що відповідачем було виконано свій обов`язок із попередження та надання пропозиції рівнозначної посади при звільненні, оскільки позивачу було запропоновано одну рівнозначну посаду від якої позивач відмовилась, що в свою чергу стало виключною підставою для звільнення.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються передовсім положеннями статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) у редакції цього Закону, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 11) ліквідація державного органу; .

За частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

За частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Виникнення спірних правовідносин в цій справі пов`язується з виданням наказу Міністерством юстиції від 26 грудня 2022 року № 5820/5 Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 30 грудня 2022 року відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції з припиненням державної служби, якому передувала певна процедура. Дотримання цієї процедури якраз вплинуло на вирішення цього спору по суті.

Редакція частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII змінювалася, що відповідно впливало на її застосування при вирішення спорів, які стосувалися звільнення з підстав ліквідації/реорганізації державного органу.

У редакції частини третьої статті 87 Закону № 889-VIIІ, чинній з 6 березня 2021 року, приписи вказаної статті вже не дозволяють суб`єкту призначення альтернативної поведінки в цій ситуації. Тобто положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у системному зв`язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22, окремі частини якої зазначено вище) треба розуміти так, що в разі реорганізації (державного органу), що є підставою для звільнення державного службовця (у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII), суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести. Водночас приписи частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VI дозволяють здійснити цю процедуру без обов`язкового проведення конкурсу.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у низці справ, зокрема, у постановах від 20.09.2021 у справі № 340/221/20, від 12.04.2023 у справі № 340/1791/22

Судом установлено, що з попередженням про звільнення направлено лист начальника Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції від 23 грудня 2022 року № від 23 грудня 2022 року № 15590/15072-1-22 про наступне звільнення з посади у зв`язку з реорганізацією на підставі пункту 1 частини першої та пункту 3 частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу, яке містили пропозиції вакантних посад державної служби категорії Б, а саме начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції або завідувача сектору документування у Луганській області Управління організаційної роботи, документування та контролю Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Судом встановлено, що згідно з наказом від 12 грудня 2019 року ОСОБА_5 призначено на посаду начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), а наказом від 13 жовтня 2022 року на посаду начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Крім того, згідно з наказом від 20 грудня 2019 року ОСОБА_6 призначено на посаду першого заступника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), а наказом від 13 жовтня 2022 року на посаду першого заступника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Судом установлено, що посада, яку обіймала позивач до звільнення відноситься до підкатегорії Б1 категорії Б, у той час, як запропоновані посади начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та завідувач сектору документування у Луганській області Управління організаційної роботи, документування та контролю Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відносяться до підкатегорії Б3 категорії Б.

Таким чином, відповідачем 1 позивачу було запропоновано, як виняток, інші посади категорії Б, тобто нижчу посаду державної служби, оскільки інших рівнозначних (у даному випадку підкатегорії Б1 категорії Б) посад, які могли бути запропоновані позивачу, у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції не було, що підтверджується листом цього управління від 01 березня 2023 року № 8438/13/10/23.

В той же час, як встановлено судом, відповідачем не пропонувались позивачу інші наявні рівнозначні так і, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей ні з моменту виникнення обставин, які зумовлюють можливе вивільнення, а саме з 13 жовтня 2022 року (дата затвердження Державним секретарем Міністерства юстиції штатного розпису Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), а ні на момент попередження 23 грудня 2022 року, а ні на момент звільнення 26 грудня 2022 року. При цьому, обставини щодо відсутності можливості запропонувати позивачу відповідні посади, з моменту виникнення обставин, які зумовлюють можливе вивільнення, а саме 13 жовтня 2022 року, відповідачами не наведено.

Вищевикладене свідчить про те, що відповідач 1 мав можливість запропонувати позивачу рівнозначні вакантні посади починаючи з 13 жовтня 2022 року, але попередження про наступне звільнення яке містило пропозиції вакантних посад нижчої посади державної служби було направлено позивачу лише 23 грудня 2022 року, останньому з числа номенклатури посад працівників Міністерства юстиції.

Верховний Суд у постанові № 340/1791/22 зазначив, «Видається очевидним, що пропонування іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей (відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII) має на меті залишити працівника на державній службі (шляхом його переведення на запропоновану посаду без проведення конкурсу) й відповідач, якщо пропонує ці посади, то має робити це не для позірного дотримання процедури, визначеної законом, а для реального виконання цих приписів закону. Повідомлення переліку вакантних посад задля самого лише повідомлення цих посад як передумови для звільнення не свідчить про реальне виконання Закону чи, принаймні, намагання його виконати.»

Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої, третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізації державного органа, покладається обов`язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто, законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.

За приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 826/19187/16, від 31.03.2020 у справі № 826/6148/16, від 09.10.2019 у справі № 821/595/16, від 26 січня 2023 року у справі № 160/336/20 та ін.

Така правова позиція викладена також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення (постанови Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14, від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16).

За частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Судом встановлено, що попереджає державного службовця про наступне звільнення позивач отримала 23 грудня 2022 року в той час як наказ про звільнення виданий через три дні, а саме, 26 грудня 2022 року.

Колегія суддів звертає увагу, що приписи частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII, не передбачають звільнення службовця за скороченням 30 денного строку, передбаченого зазначеною нормою Закону. Зазначене також свідчить про те, що відповідач не виконав обв`язку, щодо працевлаштування ОСОБА_1 , позбавивши позивача у зазначений строк, можливості отримання і розгляду інших пропозицій вакантних посад державної служби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що недотримання відповідачем наведених вимог Закону № 889-VIІІ, зокрема частини третьої статті 87, що виявилося у невиконанні зобов`язання щодо пропонування позивачу вакантних посад державної служби в державному органі, наявних на момент його звільнення, а також недодержання відповідачем строку у 30 календарних днів, є істотним порушенням процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення та як наслідок є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу від 26 грудня 2022 року № 5820/5 Про звільнення .

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Отже, зважаючи на вище викладене та ураховуючи установлення судом протиправності винесення відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення позивача, суд дійшов висновку щодо необхідності поновлення позивачки на попередній посаді.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середнього заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно із ч. 3, 4 п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати за два місяці роботи.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою відповідача від 02.03.2023 про середню заробітну плату ОСОБА_1 убачається наступне. Кількість відпрацьованих днів у жовтні 2022 року - 21 робочий день; у листопаді 2022 року - 22 робочих дня. Кількість днів по графіку у жовтні 2022 року - 21 робочий день; у листопаді 2022 року - 22 робочих дня. Розрахунок середньоденної заробітної плати: 145 215,50 : 43= 3 377,10 грн.

Часом вимушеного прогулу позивачки є період з 31.12.2022 по 20.09.2023 року (дата ухвалення рішення) та становить 188 робочих днів

Відповідно розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача за час вимушеного прогулу вираховується шляхом множення середньоденного заробітку (3 377,10) на число робочих днів за період вимушеного прогулу ( 188 днів) та становить 634 894,80 грн.

Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зобов`язане виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 грудня 2022 року по 20 вересня 2023 року у сумі 634 894,80 грн, утримавши з неї при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що рішення суду в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід зазначити наступне.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Згідно положень статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Аналіз положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини третьої статті 134 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними; 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд звертає увагу на те, що зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Представником позивача на підтвердження оплати послуг адвоката надано рахунок-фактуру №1/05 від 04.05.2023 про сплату позивачем за правову допомогу - 20 000,00 грн. відповідно до акту про надання правової допомоги від 04.05.2023.

22.01.2023 укладено договір, та додаткову угоду, про надання правової допомоги №1/23 між Адвокатським об`єднанням «Ай енд Ті Картель», в особі керуючого партнера Терновської М.Л., яка діє на підставі Статуту, з однієї сторони та фізичною особою ОСОБА_1 .

Підпунктом 4.1 пункту 4 Договору визначено, що гонорар АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ за надання правової допомоги узгоджується сторонами у кожному випадку надання конкретного виду правової допомоги окремо, шляхом підписання додаткових угод, які становлять невід`ємну частину даного Договору відповідно до п.1.4. даного Договору.

Підпунктом 4.4 пункту 4 Договору за результатами надання правової допомоги складається акт про надання правової допомоги, що підписується представниками кожної зі сторін.

Послуги з питань правової допомоги прийнято позивачем згідно з актом про надання правової допомоги від 04 травня 2023 року, відповідно до якого вартість послуг за цим актом складає 20 000,00 грн, а саме: усні консультації; правова допомога, пов`язана із складанням та поданням позову; складання та направлення адвокатського запиту; складання заяв, клопотань, додаткових пояснень тощо в інтересах у справі за позовом; представництво інтересів у Луганському окружному адміністративному суді у даній справі.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Колегія суддів зазначає, що а ні у відзиві на позовну заяву ні у відзиві на апеляційну скаргу відповідачі не заперечував проти розміру витрат на оплату правничої допомоги , які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає співмірним розмір витрат на оплату послуг правової допомоги, які заявлені по даній справі у розмірі 20 000 грн.

Пунктом 4 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 р. у справі № 360/63/23 задовольнити. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 р. у справі № 360/63/23 скасувати.

Прийняти нове рішення про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 26 грудня 2022 року № 5820/5 Про звільнення ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 30 грудня 2022 року відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції з припиненням державної служби.

Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 31 грудня 2022 року з відновленням державної служби;

Стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.12.2022 по 20.09.2023 у розмірі 634 894,80 грн (шістсот тридцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто чотири гривні 80 копійок) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 70919,10 грн (сімдесят тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять гривень ) 10 коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 10 000 ( десять тисяч ) гривень.

Стягнути зі Міністерства юстиції України, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 10 000 ( десять тисяч ) гривень.

Повне судове рішення складено 20 вересня 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяА.А. Блохін

Судді І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв