Постанова

від 20.09.2023 по справі 420/3103/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/3103/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Турецької І.О.,

Зуєвої Л.Є.,

за участю: секретар судового засідання Уштаніт Ю.М.,

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Приватного підприємства «Стандарт Ком» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, прийняте у складі суду судді Самойлюк Г.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Стандарт Ком» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року Приватне підприємство «Стандарт Ком» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2017 року № 0080371212, від 05 вересня 2018 року № 0002121307, від 09 січня 2018 року № 0001091415, № 0001111415, № 0001071415, від 17 січня 2018 року № 0006271212, від 09 лютого 2018 року № 0023261212.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, Приватне підприємство «Стандарт Ком» звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що запитувані податковим органом документи разом з жорстким диском, на якому зберігалась вся бухгалтерська документація, були вилучені правоохоронними органами згідно протоколу обшуку від 10.04.2017 року, а тому не могли бути надані посадовим особам, що здійснювали перевірку, з причин, які не залежали від позивача. Апелянт зазначає, що наявність кримінального провадження стосовно деяких підприємств-контрагентів, за відсутності обвинувального вироку суду, не може свідчити про відсутність реальності здійснення господарських операцій, а наявні у Підприємства документи, які були вилучені правоохоронними органами та копії яких згодою були отримані на електронному носії та надані до суду першої інстанції, повною мірою підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентами за відповідний період.

Відповідач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 січня 2018 року № 0001091415, № 0001071415, № 0001111415, в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою,

Постановою Верховного Суду від 09 червня 2023 року замінено відповідача у справі Головне управління ДФС в Одеській області його правонаступником Головним управлінням ДПС в Одеській області. Касаційну скаргу задоволено частково. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року скасовано в частині задоволення позовних вимог. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року залишено без змін.

Направляючи в частині справу задоволення позовних вимог на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що судом апеляційної інстанції не було надано оцінки акту про ненадання документів від 15 грудня 2017 року № 6386/15-32-14-15-38154390, яким зафіксований факт ненадання первинної документації та даних бухгалтерського обліку збоку ПП «Стандарт Ком» на запити відповідача від 28 листопада 2017 року та від 29 листопада 2017 року.

Враховуючи встановлені положеннями ст. 308 КАС України межі апеляційного перегляду, а також з урахуванням висновків Верховного Суду, під час нового розгляду справи в апеляційній інстанції переглядається рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 січня 2018 року № 0001091415, № 0001071415, № 0001111415.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 25.05.2017 року по 14.12.2017 року фахівцями ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Стандарт Ком" з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №818/15-32-14-15/38154390 від 21.12.2017 року, яким, зокрема, встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства: - п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, п.1, п.3, п.4, п.5, п.6, п.7, п.8 п.9 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.1, п.3.1, п.3.5, п.6.1, п.6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8 032 380 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 15 891 659 грн.;

- пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, ст.51, п.119.2 ст. 119, п.176.2 ст. 176 ПК України та «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, а саме: податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків та суми утриманого з них податку за 1 квартал 2016 року не надано до контролюючого органу у встановлені законом строки;

- ч.4 п.2 ст.6, п. 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що виразилось у неподанні звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за липень 2016 року та несвоєчасному перерахуванні єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2015 року, за січень, лютий, березень, квітень, травень 2016 року;

- п. 49.21 та пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 223.2 ст.223 ПК України, що полягало в неподанні декларацій акцизного податку за березень, квітень, травень, червень 2016 року, липень, серпень 2017 року;

- п.44.1, п.44.2 ст.44 ПК України, що полягало у незабезпеченні платником податків зберігання первинних документів, інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених законодавством строків та не наданні контролюючому органу оригіналів документів.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем до перевірки не було надано первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій з Приватним підприємством «Гарде-Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Плаза», Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта Торг-ЛТД», Приватним підприємством «Пайола», Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-71», Приватним підприємством «Демаркет», Приватним підприємством «Резерв-Торг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахус Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Олстар Інвестмент», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастеркорп», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФ Орхідея», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Смарт», Приватним підприємством «Орімі-Тейс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудмаркет», Приватним підприємством «Ентер-Сел», Товариством з обмеженою відповідальністю «Баркус», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрекспосервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Маркет-Плюс», Приватним підприємством «Ком-Стор», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурсопт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгтраст», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Енергоресурси», Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевенс».

На підставі висновків названого акта перевірки контролюючим органом, зокрема, прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 09 січня 2018 року № 0001091415, яким платнику збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 19 864 574,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 15 891 659,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 3 972 915,00 грн;

від 09 січня 2018 року № 0001111415 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510,00 грн,

від 09 січня 2018 року № 0001071415, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9 340 934,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 8 032 380,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 308 554,00 грн.

Законність перелічених вище податкових повідомлень-рішень є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надано вчасно до податкового органу витребувану у нього первинну документацію, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі ПК України в редакції до 01.01.2015р.) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. (абз. 1 п. 44.2 ст. 44 ПК України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (абз. 1 п. 44.6 ст. 44 ПК України).

У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них (п. 85.9 ст. 85 ПК України).

В свою чергу, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат, в тому числі витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9. ст. 139 ПК України).

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (абз.1 пп. 134.1.1. ст. 134 ПК України в редакції після 01.01.2015р.)

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду,визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Об`єктом оподаткування вказаного вище податку, в тому числі є операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (пп. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України).

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1. ст. 187 ПК України).

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон N996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які наведені в Акті перевірки №818/15-32-14-15/38154390 від 21.12.2017 року, обґрунтований тим, що платник податків не надав на вимогу контролюючого органу письмові пояснення та первинні документи щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками, а первинними документами, які були вилучені правоохоронними органами та згодою перевірені посадовими особами відповідача, а також податковою інформацією, зібраною відповідно до ст.ст.72,73 ПК України та опрацьованою відповідно до вимог п.74.2 ст.74 ПК України, не доведено факт придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників (відсутні первинні документи на поставку, а надані до перевірки документи складені з недотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Водночас, дослідивши матеріали справи та з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09 червня 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, листом від 25.05.2017 року ПП «Стандарт Ком» повідомило контролюючий орган про вилучення правоохоронними органами документів фінансово-господарської діяльності Підприємства та жорстких дисків, що стало підставою для перенесення терміну проведення перевірки до дати отримання всіх вилучених правоохоронними органами документів чи забезпечення доступу до них.

В матеріалах справи (т.7 а.с. 230-236, т.9 а.с. 187-193) містяться копії протоколу обшуку від 10.04.2017 року, згідно якого у ПП «Стандарт Ком» було вилучено речі та документи на підставі ухвали Солом`янського районного суду Києва від 06 квітня 2017 року в межах досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12015040030000292. Водночас, з наявної у матеріалах справи копій зазначеного протоколу, з огляду на неналежну якість копій, неможливо встановити, які саме первинні документи були вилучені у ПП «Стандарт Ком».

Матеріали справи не містять відомостей щодо залишення позивачу копій вилучених оригіналів документів на підстав положень статті 165 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно листа №28719/7/99-99-23-01-19 від 25.10.2017 року Четвертим відділом управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України було надано матеріали кримінального провадження, а саме: документи фінансово-господарської діяльності ПП «Стандарт Ком», які виявлено та вилучено 10.04.2017 року в ході обшуку за адресою: м. Одеса, вул. АкадемікаВоробйова, 36 відповідно до протоколу обшуку у 8-и томах на одному оптичному носії (т. 7 а.с. 202).

Відповідно до пояснень відповідача, наданих до суду апеляційної інстанції, опис зазначених документів фактично відсутній, що позбавляє суд можливості встановити, чи були надані Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС України вилучені під час обшуку документи в повному обсязі.

Натомість, у зв`язку із забезпеченням доступу до вилучених правоохоронними органами документів, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області №6121 від 21.11.2017 року проведення перевірки ПП «Стандарт Ком» було поновлено з 24.11.2017року.

На відсутні документи для проведення перевірки податковим органом надано запити від 28 листопада 2017 року, від 29 листопада 2017 року щодо надання окремих документів (копій документів), пояснень, довідок тощо.

Станом на момент закінчення перевірки позивачем не надано витребувані відповідачем документи, про що складено акт від 15 грудня 2017 року № 6386/15-32-14-15/38154390.

Водночас, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами. При цьому виїмка документів або інше вилучення документів правоохоронними органами має бути підтверджено доказами.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Таким чином, оскільки позивач стверджує, що запитувані податковим органом документи були вилучені правоохоронними органами 10.04.2017 року в ході обшуку, ці твердження не спростовані відповідачем під час нового судового розгляду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про ненадання позивачем контролюючому органу первинних документів та не досліджував надану Підприємством до матеріалів справи первинну документацію.

При цьому, колегія суддів також враховує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення п. 44.6 ст. 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платникові як на всіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку обмеження судом предмета дослідження призвело б до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду (постанова Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 560/1158/20).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити надані позивачем документи на предмет підтвердження реальності господарських операцій з зазначеними в акті перевірки контрагентами.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки від 21.12.2017 року №818/15-32-14-15/38154390, у періоді, який перевірявся, ПП "Стандарт Ком" перебувало в господарських взаємовідносинах з ПП «Гарде-Плюс», ТОВ «Гранд Плаза», ТОВ «Нафта Торг-ЛТД», ПП «Пайола», ТОВ «Маркет-71», ПП «Демаркет», ПП «Резерв-Торг», ТОВ «БахусТрейд», ТОВ «ОлстарІнвестмент», ТОВ «Мастеркорп», ТОВ «ТФ Орхідея», ТОВ «ТД Смарт», ПП «Орімі-Тейс», ТОВ «Спецбудмаркет», ПП «Ентер-Сел», ТОВ «Баркус», ТОВ «Укрекспосервіс», ТОВ «Агро-Маркет-Плюс», ПП «Ком-Стор», ТОВ «Ресурсопт», ТОВ «Торгтраст», ТОВ «Торговий Дім «Енергоресурси», ТОВ «Клевенс».

Підприємство у межах своєї господарської діяльності придбавало у контрагентів -постачальників нафтопродукти (бітум дорожній БНД 60,90, 70/100, пічне паливо, мазут, М-40, М-100, дизпаливо).

На підтвердження здійснення вищезазначених господарських операцій позивач надав до суду договори поставки, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстри податкових накладних, податкові декларації, розрахунки коригування до податкових декларацій (ПП «Гарде-Плюс» - том 5 а.с.41-154, ТОВ «ГрандПлаза» - том 4 а.с.216-250, том - 5 а.с.1-40, ПП «Пайола» том 3 а.с.114-120, ТОВ «Маркет-71» том 3 а.с.150-159, ПП «Демаркет» том 3 а.с.160-197, ТОВ«БахусТрейд» том 3 а.с.135-149, ТОВ «Мастеркорп» том 6 а.с.117-248, том 7 а.с.1-80, ТОВ «ТФ Орхідея» том 4 а.с.147-163, ТОВ «ТД Смарт» том 1 а.с.117-250, том 2 а.с. 1-226, ПП «Орімі-Тейс» том 2 а.с. 227-250, том 3 а.с. 1-10, ТОВ «Спецбудмаркет» том 5 а.с. 155-250, том 6 а.с. 1-117, ПП «Ентер-Сел» том 4 а.с. 164-214, ТОВ «Баркус» том 3 а.с. 198-221, ТОВ «Укрекспосервіс» том 3 а.с. 68-77, ТОВ «Агро-Маркет-Плюс» том 4 а.с. 147-163, ПП «Ком-Стор» том 3 а.с. 121-134, ТОВ «Ресурсопт» том 3 а.с. 49-67, ТОВ «Торгтраст» том 3 а.с. 34-48, ТОВ «ТД «Енергоресурси» том 3 а.с. 222-248, том 4 а.с. 1-22, ТОВ «Клевенс» том 3 а.с. 22-33).

Окрім цього, ТОВ «Гранд Плаза» та ТОВ «НафтаТорг-ЛТД», ТОВ «Олстар Інвестмент» надавали позивачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом.

У підтвердження надання вищевказаними контрагентами послуг з перевезення вантажу Підприємство надало до суду договори про надання послуг з перевезення вантажу, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстри податкових накладних, податкові декларації, розрахунки коригування до податкових декларацій (ТОВ «Гранд Плаза» том 4 а.с.220-250, том 5 а.с.1-41, ТОВ «Нафта Торг-ЛТД» том 4 а.с.23-121, ТОВ «ОлстарІнвестмент» том 3 а.с.12-22).

З матеріалів справи також вбачається, що у вказаний період ПП "Стандарт Ком" поставляло на адресу ПП «Резерв-Торг» нафтопродукти (бітум М-100, М-40, пічне та дизельне паливо, бітум тафтяний дорожній 60/90 та 70/100, мінеральний порошок), тобто придбаний у вищезазначених контрагентів товар був в подальшому реалізований.

У підтвердження реальності вищезазначеної операції Підприємство надало до суду договір поставки товару, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (том 3 а.с.78-113).

Ознайомившись зі змістом вищеперелічених первинних бухгалтерських документів, судова колегія дійшла висновку, що їх зміст надає можливість встановити найменування придбаного та реалізованого товару, вид наданих послуг, їх об`єми, кількість, вартість, місце виконання, тобто факт придбання товару, його реалізації, а також отримані послуги, що свідчить про реальність господарських операцій.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на податковій інформації податкового органу щодо контрагентів позивача, однак без дослідження первинних бухгалтерських документів Підприємства, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про нереальність господарських операцій.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення позивачем порядку заповнення первинних бухгалтерських документів та їх обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів у підтвердження наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно відображено у податковому обліку витрати, або документи, на підставі яких платник податків сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Як вже зазначалося вище та вбачається з акту перевірки, на підставі наявної податкової інформації щодо контрагентів-постачальників позивача контролюючим органом зроблено висновок про недоведеність факту придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність первинних документів на поставку, та первинні документи складені з порушенням вимог податкового законодавства.

Втім, які саме первинні документи були відсутні у Підприємства на момент проведення перевірки та які конкретно недоліки містилися в документах, що були в наявності, але не прийняті контролюючим органом, в акті перевірки не зазначено.

Колегія суддів зазначає, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, адже така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Доводи контролюючого органу про безтоварність операцій внаслідок того, що контрагенти позивача фігурують у кримінальних провадженнях, на думку судової колегії, є непереконливими з огляду на відсутність з боку відповідача доводів, що в цих кримінальних провадженнях зібрані докази, що підтверджують безтоварність зазначених операцій. Такий висновок кореспондується з нормою частини шостої статті 78 КАС, згідно з якою вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем не наведено жодного доводу, що в кримінальних провадженнях зібрані докази, що підтверджують безтоварність операцій позивача з вище зазначеними контрагентами, так само, як і доводів про ухвалення судом вироків у цих чи інших кримінальних провадженнях, які б мали преюдиційне значення для адміністративної справи.

За таких обставин судова колегія вважає, що висновок податкового органу про порушення ПП «Стандарт Ком» податкового законодавства щодо формування податку на прибуток та податкового кредиту та збереження документів первинного бухгалтерского обліку є передчасним та таким, що не підтверджений належними та допустимими доказами.

В свою чергу, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, не дав належної правової оцінки доводам позивача про наявність у Підприємства всіх первинних документів, які підтверджують реальність відображених у податковій звітності господарських операцій, та надані останнім під час розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Стандарт Ком» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Стандарт Ком» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 09.01.2018 року №0001091415, №0001071415 та №0001111415.

В цій частині прийняти нове судове рішення, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.01.2018 року №0001091415 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), №0001071415 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та №0001111415 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: І.О. Турецька

Суддя: Л.Є. Зуєва