Постанова

від 20.09.2023 по справі 640/16577/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16577/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Собківа Я.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "27" травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне об`єднання "Мрія" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-

В С Т А Н О В И Л А:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мрія» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 07.04.2020р. № 0354670410.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "27" травня 2022 позов задоволено.

При цьому, задовольняючи позовні вимог в частині, суд першої інстанції виходив з того, що в силу ст. 102 ПК України контролюючий орган має право провести перевірку не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань. Відтак Відповідач не мав права проводити перевірку, у зв`язку з чим штрафні санкції застосовані протиправно.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017р. у справі № 826/18998/16, яка набрала законної сили 16.06.2017р., адміністративний позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне об`єднання "МРІЯ" (код ЄДРПОУ 34528934; адреса: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 10/10) на користь Державного бюджету України суму податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1 816 917,41 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч дев`ятсот сімнадцять гривень сорок одна копійка).

При цьому, приймаючи вищезазначену постанову суд виходив з того, що «…спірна сума заборгованості з орендної плати з юридичних осіб виникла внаслідок несплати суми грошових зобов`язань, визначених самостійно у податковій декларації з плати за землю за 2016 рік та на підставі податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі від 15 березня 2016 року №0009821103 та від 10 червня 2016 року №0041681203».

Так, платіжним дорученнями від 12.12.2019р. позивачем сплачено суму заборгованості з орендної плати з юридичних осіб, яка виникла на підставі самостійно визначених податкових зобов`язань у податковій декларації з плати за землю від 25.02.2016р. № 9023977132 та податкових повідомленнях-рішеннях ДПІ у Голосіївському районі від 15.03.2016р. №0009821103 та від 10.06.2016 №0041681203.

На підставі п.п.19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75, згідно порядку встановленого ст. 75 ПК України, відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Мрія».

За результатом проведеної перевірки прийнято акт «Про результати камеральної перевірки з питань дотримання вимога податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю ТОВ «Будівельна компанія «Мрія»» у висновках якого зазначено про те, що позивачем несвоєчасно сплачено податкові зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб, чим порушено вимоги пункту 287.3 ПК України.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2020р. № 0354670410, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної з юридичних осіб визначеного п. 287.3 ст. 287 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 20 % в сумі 237 784, 70 грн.

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 101, 102, 126, 286, 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України), прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки контролюючий орган не мав права проводити перевірку поза межами 1095-денного граничного строку сплати грошових зобов`язань, у той час як у межах цього періоду матеріали справи підтверджують правомірність застосування штрафних санкцій за відсутності жодних аргументів платника податків щодо відсутності факту несвоєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Таким чином, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання є предметом камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції узгоджується й позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 28.07.2021 у справі №320/356/19.

Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За правилами п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 113.1 статті 113 Податкового кодексу України закріплено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань.

При цьому граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п. 114.1 ст. 114 ПК України).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У свою чергу, згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Системний аналіз наведених норм у своєму комплексному взаємозв`язку свідчить, що камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Диспозиція ч. 1 ст. 126 Податкового кодексу України не визначає спосіб погашення боргу платником податків (самостійна сплата чи зарахування контролюючим органом в рахунок погашення боргу в порядку черговості його виникнення) як обставину з якою законодавець пов`язує притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу.

Визначальним для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу за згаданою нормою є факт несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, тобто наявність податкового боргу, протягом певного строку, а розмір такого штрафу залежить від кількості днів такої несплати.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов правильного висновку, що камеральна перевірка з питань своєчасності сплати грошових зобов`язань може бути проведена не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за днем сплати грошового зобов`язання, оскільки п. 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що перевірка проводиться не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Граничний строк сплати грошових зобов`язань у пункті 102.1 статті 102 Податкового кодексу України стосується виключно грошових зобов`язань, які нараховані контролюючим органом.

Отже, у межах спірних правовідносин контролюючий орган мав право проводити камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше закінчення 1095 дня, з дня подання декларації Позивачем, а відповідно і застосовувати санкції до платника податків виключно в межах періоду, що перевірявся, тобто з урахування строків давності.

Аналогічна позиція щодо застосування указаних правових норм висловлена Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у справі №823/457/18.

Колегією суддів встановлено, що податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік подано 25.02.2016р. за № 9023977132, з огляду на що в спірних правовідносинах контролюючий орган мав право проводити камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше закінчення 1095 дня, з дня подання декларації позивачем, тобто з 25.02.2016р., а відповідно і застосовувати відповідальність до позивача виключно в межах вказаного періоду, тобто з урахування строків давності.

Водночас, враховуючи той факт, що податковим органом перевірку податкової декларації з плати за землю за 2016 рік від 25.02.2016р. № 9023977132 проведено тільки 07.02.2020р. (тобто, через 1443 дні), суд приходить до висновку про те, що відповідач порушив вимоги ПК України, наслідком чого стало проведення перевірки у вказаній частині без урахування строку давності, визначеного ст. 102 ПК України.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, прийшов до правильного висновку про порушення Відповідачем положень п. 102.1 ст. 102 ПК України щодо граничного терміну проведення камеральної перевірки, неправильно визначив закріплений у ній алгоритм обрахунку такого строку, що призвело до помилкового визначення максимального присічного строку застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "27" травня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

Я.М. Собків