Постанова

від 12.09.2023 по справі 240/21574/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/21574/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

12 вересня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Надольна М.С.,

представника позивача: Грицика А.В.,

представника відповідача: Зеленової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" до Головного управління ДПС у Житомирській області, третя особа без самостійних вимог - Фермерське господарство "Нива Агроплюс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 17.06.2021 №00060250702 про зменшення ТОВ "АФ "Відродження" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 318468,00грн. за лютий місяць 2021 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "АФ "Відродження" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий місяць 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах. За результатами проведеної перевірки складено акт №5371/06-30-07-02/31884860 від 21.05.2021, в якому зафіксовано порушення ТОВ "АФ "Відродження" п.п.16.1.2, п.п.16.1.12, п.п.16.1.15 п.16.1 ст.16, п,44.1, п.185.1 ст.185, п.186.4 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, п.5розділу III, п.п1 п.4 Розділу V Порядку заповнення і подання звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, що призвело до:

- завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 Декларації), на суму 318468грн. за лютий 2021 року;

- не реєстрації за операціями відсутності документального підтвердження використання ТМЦ в господарській діяльності податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 36 932,83грн., в тому числі за січень 2021 року на суму ПДВ 21 138,83грн., за лютий 2021 року на суму ПДВ 15 794грн.

На підставі зазначеного акту Головним управлінням ДПС у Житомирській області винесено податкове повідомлення-рішення від 17.06.2021 №00060250702 про зменшення ТОВ "АФ "Відродження" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 318468,00грн. за лютий місяць 2021 року.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим повідомленням-рішенням, позивач подавав на них заперечення і скаргу, які податковим органом залишено без задоволення.

Вважаючи вказане повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі-ПК України).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього Закону).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, відповідно до вищезазначених норм законодавства господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що між ТОВ "АФ "Відродження" та ФГ "Нива Агроплюс" було укладено договір №41 від 24.02.2021 складського зберігання і надання послуг з приймання, сушки, очищення та відвантаження сільськогосподарських культур та Додаток №1 від 24.01.2021, а також договір поставки №36 від 24.02.2021.

Відповідно до п.1.2. Договору складського зберігання ФГ "Нива Агроплюс" взяло на себе зобов`язання передати на зберігання 650 тон сої, а ТОВ "АФ "Відродження" відповідно до п.1.1. та п.1.3 Договору зобов`язалося провести його очищення, сушіння та інше доопрацювання зерна і зберігати його на протязі строку з 24.02.2021 по 31.05.2021.

Згідно з умовами Договору зберігання ФГ "Нива Агроплюс" доставило та передало ТОВ "АФ "Відродження" на зберігання сою у відповідних об`ємах, в тому числі і партію сої в кількості 96,900 тон в лютому місяці 2021 року.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано: ТТН №1 від 24.02.2021 на поставку та приймання сої в заліковій вазі в кількості 24320кг; техталон на автомобіль та причіп, а також посвідченням особи водія, який доставив сою; ТТН №2 від 24.02.2021 на поставку та приймання сої в заліковій вазі в кількості 23100кг; техталон на автомобіль та причіп, а також посвідченням особи водія, який доставив сою; ТТН №3 від 24.02.2021 на поставку та приймання сої в заліковій вазі в кількості 25220кг; техталон на автомобіль та причіп, а також посвідченням особи водія, який доставив сою; ТТН №4 від 24.02.2021 на поставку та приймання сої в заліковій вазі в кількості 24260 кг; техталон на автомобіль та причіп, а також посвідченням особи водія, який доставив сою; Реєстр ТТН №90 від 25.02.2021 на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, якою в тому числі зафіксовано приймання сої по ТТН №1, .№2, №3 та №4 в заліковій вазі в загальній кількості 96 900кг.

Так, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач виходив, зокрема, з того, що до перевірки не надано посвідчення або сертифікату про якість, що не дає можливість визначити фактичного виробника соєвих бобів та їх відповідність вимогам ДСТУ 4964:2008 Національний стандарт України. Соя.

Встановлено невідповідність між даними звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року (№4-сг), відомостями про об`єкти оподаткування (20-ОПП), а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині місцезнаходження земельних ділянок, що може свідчити про недостовірність даних, відображених платником у повідомленнях за формою 20-ОПП, а, отже, про відсутність у ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" необхідних земельних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Водночас, ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" до Державної податкової служби надано повідомлення про прийняття працівників на роботу наказами від 18.01.2021 5 працівників. Однак, відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2021 року, Відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, Відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору працівники фермерського господарства працюють за цивільно-правовими договорами, ознака доходу 102, трудові книжки на підприємстві відсутні.

В ході аналізу даних АС "Податковий блок" встановлено, що ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" укладено договори оренди приміщення від 25.12.2020, суборендодавець ТОВ "ЛЕНДЕКСПОРТ ТОРГ", суборендар - ФГ "НИВА АГРОПЛЮС", проте акт прийому-передачі відсутній, докази щодо фактичного використання орендованого приміщення (акти отриманих послуг, платіжні доручення, будь-які інші документи) відсутні.

Також укладено договір суборенди нерухомого майна (складу зберігання) від 28.12.2020, суборендодавець - ТОВ "ЛЕНД ЕКСПОРТ ТОРГ" , суборендар - ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" .

В ході проведення аналізу інформації, наявної в ДПС встановлено, що ТОВ "ЛЕНДЕКСПОРТ ТОРГ" (код ЄДРПОУ 42909782) відомості про об`єкти оподаткування не подавало. З липня 2019 року податкова звітність суб`єктом господарювання не подана. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 09.11.2020 причина анулювання - ненадання декларацій протягом року, що на думку контролюючого органу може свідчити про неможливість оренди офісних та складських приміщень Фермерським Господарство "НИВА АГРОПЛЮС", необхідних для здійснення господарської операції.

Відповідно до інформації, наявної в базах даних ДПС, зокрема, форма 4- ДФ, ЄРПН відсутнє підтвердження здійснення операцій з оренди автотранспортних засобів або отримання транспортних послуг, найму водіїв, зазначених в товарно-транспортних накладних, або здійснення виплати їм доходу, що за твердженням контролюючого органу може свідчити про недостовірність даних, відображених платником у товарно-транспортних накладних, а, отже, про відсутність у ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення навантаження та перевезення соєвих бобів.

ГУ ДПС в Житомирській області також зазначає, що в ЄРПН відсутні податкові накладні на придбання ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" супутніх товарів та послуг, необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності (оренда приміщень, оренда транспортних засобів, оренда колісної техніка та комбайнів, придбання (відшкодування) комунальних послуг, придбання посівів, придбання мінеральних добрив та агрохімікатів тощо), а також послуг навантаження, розвантаження, транспортування сільгосппродукції.

Аналіз наявної податкової інформації щодо постачальників ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" вказує на неможливість проведення ними операцій з фактичного постачання товарів, враховуючи відсутність реального джерела походження ідентифікованих товарів, недостатність або відсутність у постачальників необхідних матеріальних та трудових ресурсів, декларування операцій з придбання-продажу товарів за нереально низькими цінами тощо.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу неможливо підтвердити реальність здійснення ФГ "НИВА АГРОПЛЮС" господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Отже, висновки податкового органу про завищення ТОВ "Агрофірма "Відродження" від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту, ґрунтуються на інформації щодо недотримання контрагентами позивача по ланцюгу постачання положень та вимог податкового законодавства України.

Оцінюючи вищезазначені висновки податкового органу, які також відображено в доводах апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Так, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача, оскільки внесені відомості є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, про що також вказав Верховний Суд у постанові № 804/7470/16 від 21.02.2018.

Посилання контролюючого органу на інформаційно - аналітичну базу не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, наданих позивачем, та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Водночас, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі №814/4212/17, від 05 січня 2021 року у справі № 200/1718/20-а.

При цьому, невстановлення джерела походження товару у контрагента, а також факти відсутності у такого контрагента трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей, устаткування тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи факт виконання договірних відносин між позивачем та ФГ "Нива Агроплюс підтверджений належними доказами, які є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а тому є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з надання послуг, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань.

Відсутність у контрагента позивача по ланцюгу постачання матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій.

Таким чином, посилання відповідача на нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом носять загальний характер, без наведення інформації та надання доказів, які б підтверджували конкретні обставини, а тому не можуть спростувати фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом.

Водночас необхідно враховувати, що законодавством України не передбачено обов`язку платника податку - позивача (одержувача товару) - вимагати від контрагента-постачальника товару (замовника послуг) будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 17.06.2021 №00060250702 про зменшення ТОВ "АФ "Відродження" розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 318468,00грн. за лютий місяць 2021 року.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо стягнення за рахунок відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн, колегія суддів встановила наступне.

На підтвердження витрат з оплати правової допомоги позивачем подано до суду наступні документи: копію угоди про надання правничої допомоги від 22.06.2021 №2 та копію платіжного доручення №2925 від 06.09.2021.

Відповідно до умов угоди від 22.06.2021 №2 позивач перерахував на користь адвоката Грицика А.В., за надані ним послуги, - 30000 грн. Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми та не змінюється залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 1, 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положення ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В силу ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вимогами ст. 30 Закону № 5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши надані позивачем документи, суд першої інстанції врахував, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та пропорційною відносно предмету позову та відповідає складності справи.

Доводи апелянта про те, що позивачем в підтвердження обгрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки перелік послуг, які надає адвокат, визначено п.2.2 Угоди №2 про надання правничої допомоги від 22.06.2021.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на складність справи, ціну позову та обсяг поданих позивачем письмових доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і не підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 вересня 2023 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.