Постанова

від 20.09.2023 по справі 820/3388/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 820/3388/18

касаційне провадження № К/9901/68186/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 (суддя Мар`єнко Л.М.), додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 (суддя Мар`єнко Л.М.), постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді - Перцова Т.С., Курило Л.В.) та додаткове рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді - Перцова Т.С, Сіренко О.І.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, платник) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 15.03.2018 №258/10/20-23-13-02 про відмову позивачу у переведенні на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.04.2018; зобов`язати відповідача здійснити реєстрацію позивача як платника єдиного податку шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність оскаржуваного рішення з підстав того, що на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку у позивача була відсутня податкова заборгованість, оскільки наявність податкового боргу та податкової вимоги про сплату боргу спростовуються відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 14.06.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував рішення Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 15.03.2018 №258/10/20-23-13-02 про відмову позивачу у переведенні на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.04.2018, зобов`язав Харківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області вирішити питання щодо реєстрації позивача як платника єдиного податку, з урахуванням правової позиції, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги у визначеній частині, суди виходили з того, що контролюючим органом не доведено наявності у позивача податкового боргу станом на день подання заяви про реєстрацію платника єдиного податку, а тому оскаржуване рішення відповідача від 15.03.2018 №258/10/20-23-13-02 є протиправним і підлягає скасуванню.

19.06.2018 позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення та відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018, задоволено заяву позивача про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у справі, доповнено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2018, стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, на користь позивача у розмірі 5000,00 грн.

26.10.2018 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій заявник просить суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове судове рішення у справі, яким стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 11000,00 грн.

В обґрунтування вимог поданої заяви вказує, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач у порядку частини сьомої статті 139 КАС України заявив про подання додаткових доказів на підтвердження судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення по суті спору. У зв`язку з такими обставинами апеляційний суд буд позбавлений процесуальної можливості вирішити питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката під час ухвалення постанови від 23.10.2018.

08.11.2018 до Харківського апеляційного адміністративного суду відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Вказує, що сума витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 11000,00 грн є такою, що жодним чином не узгоджується з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних послуг та обсягом таких послуг. Фактично, прописуючи фіксовану суму гонорару адвоката у договорі про надання правової допомоги від 01.04.2018, сторони повністю нехтують вимогами частини п`ятої статті 134 КАС України, оскільки на момент укладання договору неможливо передбачити обсяг робіт та час необхідний адвокату на надання відповідних послуг.

Харківський апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 26.11.2018 заяву позивача про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у справі, задовольнив частково, прийняв додаткову постанову, якою стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 9000,00 грн.

Задовольняючи заяву у частині заявлених вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві. Наданими документами підтверджується факт надання адвокатом правової допомоги позивачу у формі представництва та участі у судових засіданнях. Факт представництва адвокатом інтересів позивача у судових засіданнях підтверджується і протоколами судового засідання.

Не погодившись із усіма зазначеними вище судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати всі зазначені вище рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог і відмову у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає про неврахування судовими інстанціями наявність у позивача заборгованості зі сплати податкових зобов`язань, що унеможливлює переведення платника на спрощену систему оподаткування.

Також скаржник посилається на необґрунтованість додаткових постанов, оскільки судами не враховано, що заявником не надано доказів в підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості. Вважає, що стягнуті витрати не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у судовому засіданні не потребує значного часу надання адвокатом зазначених вище послуг, та справа не може вважатися справою значної складності.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.12.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.09.2023 призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 20.09.2023.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Як установлено судовими інстанціями, позивач є фізичною особою - підприємцем, перебуває на податковому обліку в Харківській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області як платник податків з 18.08.2014.

07.03.2018 позивач звернулася до податкового органу із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.04.2018.

У відповідь на вказане звернення листом від 15.03.2018 №258/10/20-23-13-02 відповідач повідомив про відмову позивачу у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку третьої групи з 01.04.2018 з підстав наявності у платника на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку податкового боргу, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин). Також у вказаному листі повідомлено, що згідно ІС "Податковий борг" станом на 07.03.2018 позивач має заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб - 128980,43 грн (без урахування пені та штрафних санкцій), у зв`язку з чим контролюючим органом надіслано позивачу податкову вимогу від 31.10.2017 №54550-17 на суму податкового боргу по єдиному податку у розмірі 128 980,43 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 291.2 статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 ПК України).

Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку (пункт 292.16 статті 292 ПК України).

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву (підпункт 298.1.1 пункт 298.1 статті 298 ПК України).

Підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 ПК України передбачено, що суб`єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб`єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб`єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб`єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 299.9 статті 299 ПК України підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб`єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно невідповідність такого суб`єкта господарювання вимогам статті 291 ПК України.

За правилами підпункту 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відмовляючи позивачу у переході на спрощену систему оподаткування, податковий орган посилався на підпункт 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 ПК України, за приписами якого не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб`єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереробної сили (форс-мажорних обставин).

Як установлено судами попередніх інстанцій, за висновком відповідача станом на 07.03.2018 позивач мав заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 128980,43 грн, у зв`язку з чим платнику надіслано податкову вимогу від 31.10.2017 №54550-17.

Судами також установлено, що обставини відсутності у позивача податкового боргу з єдиного податку починаючи з 2015 року у розмірі 128980,43 грн були неодноразово встановлені судовими рішеннями у справах №820/6902/15, №820/2229/16, №820/360/17, №820/5323/17.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 у справі №820/6902/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 позов платника до податкового органу про скасування податкової вимоги задоволено, скасовано податкову вимогу від 20.05.2015 №1812-25 на суму 114177,12 грн.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що платником було виконано обов`язок по сплаті єдиного податку за І квартал 2015 року в сумі 114080,12 грн відповідно до платіжного доручення від 05.06.2015 №1, однак платіжне доручення не було виконано саме з вини банку, незважаючи на наявність на рахунках позивача грошових коштів, у зв`язку з чим у податкового органу не було підстав для надсилання позивачу оскаржуваної податкової вимоги від 20.05.2015 №1812-25.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 у справі №820/2229/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 позов платника до податкового органу про скасування податкової вимоги задоволено, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 14.04.2016 №1913-17 на суму 128980,43 грн.

В межах розгляду вказаної справи судом встановлено, що позивачем у повному обсязі виконаний обов`язок перерахування єдиного податку контролюючому органу за 2015 рік у загальному розмірі 400000,00 грн, вини платника у порушенні строків немає, оскільки кошти не зараховані до державного бюджету з вини банківської установи, в якій обслуговується платник, а тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для направлення позивачу податкової вимоги від 14.04.2016 №1913-17 на суму 128980,43 грн.

Окрім зазначеного, позивач звертався до податкового органу із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2017, однак позивачу було відмовлено у застосуванні спрощеної системи оподаткування з аналогічних як у цій справі підстав, а саме: з підстав наявності у позивача заборгованості за платежем єдиний податок з фізичних осіб у сумі 128980,43 грн. Вказані дії податкового органу були оскаржені позивачем в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 у справі №820/360/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2017, скасовано рішення податкового органу про відмову позивачу у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку третьої групи, оформлене листом від 16.12.2016 №8138/10/202318023, зобов`язано податковий орган повторно розглянути заяву позивача про реєстрацію суб`єкта господарювання як платника єдиного податку третьої групи.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 у справі №820/5323/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018, податкову вимогу контролюючого органу від 31.10.2017 №54550-17, на яку посилається відповідач як на підставу для прийняття оскарженого у даній справі рішення, визнано незаконною і скасовано, зобов`язано контролюючий орган виключити визначену зазначеною податковою вимогою суму податкового боргу у розмірі 128980,43 грн з інтегрованої картки платника податків (єдиний податок з фізичних осіб).

В межах розгляду даної справи судами установлено, що контролюючим органом було прийнято податкову вимогу від 31.10.2017 №54550-17, якою позивачу нараховано суму боргу з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 128980,43 грн, оскільки за позивачем продовжувався обліковуватися податковий борг зі сплати єдиного податку за перший квартал 2015 року, а сплата поточних сум єдиного податку, зараховувалась відповідачем у рахунок сплати попередніх періодів відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України. Скасовуючи зазначену податкову вимогу, суди виходили з її протиправності, оскільки позивачем було виконано обов`язок по сплаті єдиного податку у встановлені законодавством строки та встановленому порядку.

Ураховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини у даній справі, зокрема, відсутність у позивача податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб на час звернення до контролюючого органу із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність відмови контролюючого органу у застосуванні платником спрощеної системи оподаткування.

Стосовно доводів скаржника щодо неправомірності додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 та додаткової постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 колегія суддів зазначає про таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та адвокатом Орловим О.О. укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання клієнту за винагороду необхідну правову допомогу щодо оскарження рішення контролюючого органу від 15.03.2018 №258/10/20-23-13-02 про відмову у переведенні на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.04.2018 у судах першої, другої та касаційної інстанцій.

У пункті 1 додатку №1, який є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги від 01.04.2018, сторони домовились, що гонорар адвоката за ведення справи у суді першої інстанції складає 5000,00 грн у будь-якому випадку, навіть при прийнятті судом рішення не на користь Клієнта.

При цьому надання правової допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції включає: вивчення документів; підготовка та формування позовної заяви і подання її до суду з відповідними доказами; надання у суд доказів; підготовка та подання за необхідності доповнення до позову; відповіді на відзив; за необхідності підготовка та подання інших документів, передбачених КАС України, які необхідні для розгляду справи та отримання судового рішення на користь Клієнта; представництво інтересів Клієнта у судах.

Відповідно до пункту 6 додатку №1 до договору за ведення справи у суді першої інстанції Клієнт зобов`язаний сплатити адвокату вищезазначений гонорар у сумі 5000,00 грн протягом 30 днів з моменту винесення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у цій справі ухвалена 07.05.2018.

На підтвердження наданих адвокатом послуг позивачем надано до суду акт виконаних робіт, складання якого передбачено пунктом 7 додатку №1 до договору та відповідно до якого позивачем понесені витрати за вивчення документів стосовно предмету позову, за складання позовної заяви з відповідними доказами, за складання відповіді на відзив з відповідними доказами, за представництво інтересів у судовому засіданні всього на суму 5000,00 грн.

У встановлений пунктом 6 додатку №1 до договору строк позивач сплатив адвокату гонорар у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується розпискою від 08.05.2018.

Також, як установлено судом апеляційної інстанції, у пункті 2 додатку №1 до договору, який є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги від 01.04.2018, сторони домовились, що гонорар адвоката за ведення справи у суді апеляційної інстанції складає 11000,00 грн у будь-якому випадку, навіть при прийнятті судом рішення не на користь Клієнта.

При цьому надання правової допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції включає: вивчення документів; підготовка та подання до суду другої інстанції апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, за необхідності підготовка та подання доповнення до апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, за необхідності підготовка та подання інших документів, передбачених КАС України, які необхідні для розгляду справи та отримання судового рішення на користь клієнта, а також представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду акт виконаних робіт від 24.10.2018 зі змісту якого вбачається, що позивачем понесені витрати за вивчення адвокатом апеляційної скарги відповідача на рішення від 14.06.2018 та додаткове рішення від 05.07.2018, ухвалені Харківським окружним адміністративним судом; складення та подання відзиву на апеляційну скаргу з відповідними доказами; за участь адвоката у судовому засіданні від 23.10.2018 по апеляційним скаргам відповідача на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції; книгу обліку доходів.

Згідно із розпискою про отримання гонорару адвокатом від 28.08.2018 адвокат прийняв від клієнта у якості гонорару за надання правової допомоги у Харківському апеляційному адміністративному суді грошову суму у розмірі 11000,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає про таке.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною сьомою цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За вимогами статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції досліджено та встановлено, що сторонами виконані умови договору про надання правничої допомоги, позивачем дійсно понесені витрати на оплату послуг адвоката у цій справі, враховано складність справи та співмірність з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що заявлена відповідачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною, зокрема, зі складністю справи, об`ємом виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони та погоджується з встановленим судом апеляційної інстанції розміром.

Колегія суддів не може прийняти посилання скаржника на непідтвердження понесених позивачем витрат, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем сплачено такі витрати за договором, що підтверджується відповідними документами, наявними у матеріалах справи та яким судом надано відповідну оцінку.

Верховний Суд також зазначає, що в силу приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець пов`язує визначення розміру витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено обсяг робіт (наданих послуг) та понесення позивачем витрат, пов`язаних з виконанням таких робіт (наданих послуг), колегія суддів погоджується з висновками суду про часткове задоволення вимог, визначених у заяві про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про співмірністю витрат на правничу допомогу у визначеному судом апеляційної інстанції розмірі.

Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, розглянуто заяву у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2018, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 та додаткове рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова