Постанова

від 19.09.2023 по справі 322/426/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.09.2023 Справа № 322/426/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 322/426/22

Провадження №22-ц/807/1681/23

Головуючий в 1-й інстанції Гасанбеков С.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,секретарСмокотіна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 березня 2023 року, ухвалене у смт Новомиколаївка (повний текст рішення складено 10 квітня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений позов, в якому позивач просив суд: визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку площею 9,8201 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2323681300:10:007:0002, в межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території колишньої Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області та належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 036679 та зареєстровано 08.08.2001 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 1639, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та яка фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_4 . До складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 входить земельна ділянка площею 9,8201 га, кадастровий номер 2323681300:10:007:0002, що розташована на території колишньої Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області та належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 036679 від 08.08.2001 № 1639. Позивач прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , проте не зміг отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 2323681300:10:007:0002, оскільки ОСОБА_4 прийнявши спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , не встигла отримати свідоцтво про право на спадщину на цю земельну ділянку. Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Касапської Надії Олександрівни від 08.07.2022 № 183/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 2323681300:10:007:0002. Позивач вважає, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2323681300:10:007:0002 увійшло до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 .

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 березня 2023 року, позов ОСОБА_2 до Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 9,8201 га, кадастровий номер: 2323681300:10:007:0002, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 036679, зареєстрованого 08.08.2001 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1639, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2867,47 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят сім гривень 47 коп.).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, як незаконне.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми процесуального законодавства не залучивши у якості співвідповідача скаржника, яка є спадкоємицею спірного майна, що підтверджується матеріалами спадкової справи долученої до матеріалів провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на праві приватної власності належала земельна ділянка з кадастровим номером 2323681300:10:007:0002, площею 9,8201 га, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 036679, виданим 08.08.2001 Зеленівською сільською радою Новомиколаївського району Запорізької області, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11.03.2023 № 325478912 та щодо об`єкта нерухомого майна від 11.03.2023 № 325478699.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 16.11.2020.

Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 30 за 2021 рік, номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 67429503. При цьому, з матеріалів спадкової справи не вбачається отримання ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером 2323681300:10:007:0002.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30.08.2021 серії НОМЕР_4 .

Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 є її син ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 101/2021, номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 68375590. У спадковій справі наявна постанова приватного нотаріуса Касапської Н.О., якою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 2323681300:10:007:0002 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2323681300:10:007:0002 було успадковане ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 . Відсутність у ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину не позбавляє її права на спадщину, відтак право власності на вказану земельну ділянку входить до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , та набуте ОСОБА_2 в порядку спадкування.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Разом з тим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Позивачем у справі змінювався суб`єктивний склад відповідачів, так спочатку позов було пред`явлено до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згодом ухвалою суду першої інстанції вказаних відповідачів за ініціативи позивача замінено на Новомиколаївську селищну раду Запорізького району Запорізької області.

Між тим, враховуючи специфіку предмету позову, а саме визнання права власності в порядку спадкування до участі у справі повинні були бути залучені всі особи, прав і інтересів, яких стосується вирішення даної справи. Судом першої інстанції помилково встановлено, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , оскільки за матеріалами спадкової справи №30 за 2021 рік після смерті ОСОБА_3 , спадщину прийняла також ОСОБА_1 (т.1 а.с.58), подавши відповідну заяву.

Скаржник у справі ОСОБА_1 до участі у цій справі як співвідповідач не залучена, заяв чи клопотань про залучення останньої позивач не заявляв, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Незалучення зазначеної особи до участі у справі позбавляє її права на вчинення процесуальних дій, які передбачені законом лише для відповідача, зокрема, можливості подання відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, заяви про застосування позовної давності тощо.

Колегія суддів констатує, що суд першої інстанції не дотримав вимог процесуального закону, розглянув справу по суті у неналежному суб`єктному складі осіб, які повинні брати участь у спірних правовідносинах, чим порушив права апелянта.

Таким чином, позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача, що є безумовною підставою для відмови в його задоволенні.

Оскільки справу судом першої інстанції розглянуто у неналежному суб`єктному складі, а в апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи співвідповідача в порядку ст. 51 ЦПК України, виходячи з повноважень апеляційного суду, рішення суду першої інстанції згідно з п.п.3, 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України слід скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення про відмову в задоволенні позову, що не перешкоджає позивачу звернутися з новим позовом, правильно визначивши суб`єктний склад сторін.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 березня 2023 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4301,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 21 вересня 2023 року.

Судді: С. В. Кухар

О.В. Крилова

О. З. Поляков