Рішення

від 31.07.2023 по справі 705/4898/22

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/4898/22

2/705/989/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

секретаря судового засідання Романової О.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Сільськогосподарський виробничий кооператив «ТЕКУЧА», ОСОБА_3 , про визнання права на земельну частку (пай) на підставі сертифікату в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на земельну частку (пай) на підставі сертифікату в порядку спадкування за законом, в обґрунтування зазначивши наступне.

З 1980 року вона почала проживати у цивільному шлюбі з громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час сумісного життя разом з ОСОБА_4 нами спільно велося домашнє господарство, порівну сплачувалися всі необхідні витрати на проживання, було придбано рухоме та нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік помер. На дату його смерті, ОСОБА_4 належало право на земельну частку (пай), виданого як члену колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» в розмірі 4,65 га землі, що підтверджується сертифікатом на право на земельну ділянку (пай) серії ЧР № 0085457 виданого головою Уманської районної державної адміністрації від 12 листопада 1996 року. За життя державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_4 не отримував.

ОСОБА_1 звернулася із заявою від 14.02.2022 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо відведення земельної ділянки загальною площею землі рівноцінною тай, що належала на підставі вище вказаного сертифікату її покійному чоловікові ОСОБА_4 , з метою подальшої приватизації.

21 лютого 2022 року Ладижинська сільська рада надала відповідь у якій фактично відмовила їй на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 705/1887/21, яке вступило в законну силу 18 жовтня 2021 року, встановлено факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у період з 1980 року по дату смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Факт спільного проживання з ОСОБА_4 також підтверджується довідкою Ладижинської сільської ради.

12.11.1996 року ОСОБА_4 було надано право на земельну частку (пай) видану як члену колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» в розмірі 4,65 умовно кадастрових га землі, що підтверджується сертифікатом серії ЧР № 0085457 виданоим головою Уманської районної державної адміністрації, тобто в той час як вона ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю.

Оскільки у ОСОБА_4 не було близьких родичів коло яких визначене законом, то у цьому випадку відсутній спір щодо успадкування права на земельну частку (пай) належної її покійному чоловіку ОСОБА_4 .

Відповідачем в цій справі виступає Ладижинська сільська рада Уманського району, Черкаської області, оскільки сертифікат виданий на право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСПП «Україна», з місцем знаходження в с. Текуча Уманського району Черкаської області, яке в свою чергу підпорядковується Ладижинській сільській раді.

Довідкою виданою Уманською районною державною адміністрацією від 25.10.2020, встановлено, що правонаступником КСПП «Україна», яке здійснювало свою діяльність на території Уманського району, є сільськогосподарський виробничий кооператив «Текуча», які і вказані як третя особа.

Просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0085257 виданого 12 листопада 1996 року, що належав померлому ОСОБА_4 , в розмірі га землі рівноцінному, що зазначений в сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0085257.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги та факти, викладені у позові підтримав в повному обсязі та пояснив, що його довіритель проживала зі своїм чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що підтверджено судовим рішенням. На час смерті чоловіка, йому належало право на земельну частку (пай), як члену колективного сільськогосподарського підприємства. Позивач, проживаючи на час відкриття спадщини зі спадкодавцем, фактично прийняла спадщину та реалізовуючи свої спадкові права звернулася до Ладижинської сільської ради для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою її подальшої приватизації, але їй надано відповідь про відмову у вчиненні такої дії. На цей час іншого шляху, крім судового, для вирішення питання прийняття спадщини у виді права на земельну частку (пай) позивачем після смерті її чоловіка немає, тому позивач і звернулася до суду з цим позовом. Вважає, що позивачем надано достатньо доказів в підтвердження позовних вимог, тому просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача Ладижинської сільської ради в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просять суд справу слухати у відсутність їх представника, при вирішенні питання по суті покладаються на думку суду.

Представник третьої особи СВК «Текуча» та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені у визначеному законом порядку, про причини неявки суд не повідомляли, будь-яких заяв про розгляд справи у їх відсутність до суду не надходило.

Суд, вислухавши позивача та її представника, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 2.

За життя ОСОБА_4 на підставі рішення Уманської районної державної адміністрації від 21.10.1996 за № 429, належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського майнового підприємства «Україна», розміром 4,65 в умовних кадастрових гектарах буз визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Позивач ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини проживала разом з померлим ОСОБА_4 , що підтверджується рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.09.2021, яке набрало законної сили 18.10.2021.

ОСОБА_1 встановивши факт проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини звернулася до Ладижинської сільської об`єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області із заявою про надання дозволу на розробку проектної документації щодо відведення земельної ділянки відповідно до розміру земельної ділянки, яка належала покійному ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) в розмірі 4,65 га землі.

Згідно відповіді Ладижинської сільської ради направленої на ім`я ОСОБА_1 21.02.2022 за № 09-10/95, останній відмовлено у виділенні земельної ділянки чи надання дозволу на розробку відповідної документації із землеустрою, оскільки відсутні документи, які підтверджують належній саме їй вказаної земельної частки (паю).

Відповідно ч.1 ст.524 ЦК України (в редакції Закону 1963 року), який був чинним на час виникнення спірних відносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 548 ЦК України (в редакції Закону 1963 року) встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Частинами першою та другою ст.549 ЦК (в редакції Закону 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як встановлено в судовому засіданні померлий ОСОБА_4 мав право на земельну частку (пай) без визначення цієї частки в натурі (на місцевості) згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № № 0085457.

Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно п. 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, які мали право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

На вимогу суду Черкаським обласним державним нотаріальним архівом надано суду копію спадкової справи № 392/2000, виданої 10 квітня 2000 року Уманською районною державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_4 , згідно якої до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звертався лише син померлого ОСОБА_3 , якому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно у виді транспортного засобу.

Матеріали спадкової справи не містять інформації про те, що позивач, як спадкоємець за законом, зверталася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .

Згідно вимог ст. 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Крім того, вимоги ст. 1297 ЦК України визначають обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Позивачем не надано підтвердження про те, що вирішивши в судовому порядку питання фактичного прийняття спадщини, вона все ж таки звернулася до нотаріуса із відповідною заявою, отримавши такий дозвіл від іншого спадкоємця за законом.

Відповідно до позиції викладеній у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Водночас, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Згідно до правового висновку, викладеного у постанові ВС від 20 травня 2021 року у справі № 339/369/18 вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач не надав суду доказів наявності належним чином оформленої відмови нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право на спадщину на те чи інше спадкове майно, а тому, в силу викладених вище приписів законодавства та правових висновків ВС, на даний час відсутні правові підстави для звернення з позовом у цій справі для захисту права власності позивача, як спадкоємця на спадкове майно.

За таких обставин, з урахуванням досліджених доказів по справі суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Суд вирішує судові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України, тому, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, суд вважає за необхідне залишити судові витрати за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1268, 1270, 1272, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Сільськогосподарський виробничий кооператив «ТЕКУЧА», ОСОБА_3 , про визнання права на земельну частку (пай) на підставі сертифікату в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 09.08.2023 року.

Суддя: Р. В. Піньковський