Постанова

від 13.09.2023 по справі 639/6053/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Харків

справа № 639/6053/21

провадження № 22-ц/818/565/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання : Носової К.В.,

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Комунальне підприємство «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 січня 2023 року, ухвалене суддею Гаврилюк С.М., -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.

В обгрунтування позову зазначає, що право власності на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 , державним реєстратором Шевченко Яною Анатоліївною Філії комунального підприємства «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади в Харківській області, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 133779476 від 09.08.2018, номер запису про право власності 27408044 від 07 серпня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1617837963101. Підставою виникнення права власності вказано, зокрема, рішення Харківської міської ради народних депутатів № 444 від 27 червня 1995 року, в якому йдеться мова лише про перейменування вулиці Свердлова на вул. Полтавський шлях. Також, іншим документом значиться рішення виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих №412-18 від 03 листопада 1976 року, копія якого на запит адвоката Коваленка А.О. від 12 серпня 2021 року не отримана від Державного архіву Харківської області. На його думку, відповідач ОСОБА_2 протиправно зареєстрував право власності на спірний гараж, а державним реєстратором при державній реєстрації прав на спірне нерухоме майно допущені суттєві порушення законодавства. Так, Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 133779476 від 09 серпня 2018 року, не містить відомостей щодо прийняття в експлуатацію гаражу № НОМЕР_1 літера «Ж-2» за адресою: АДРЕСА_1 , що є порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зазначає, що він разом з членами його родини збудували спірний гараж за власні кошти, що підтверджується відповідними платіжними документами. Розташування гаражу узгоджено з відповідними житлово-експлуатаційними організаціями. Він сплачував експлуатаційні витрати по утриманню гаражу, про що 01 липня 1996 року укладено відповідний договір. Правомірність користування гаражем підтверджується рішенням Жовтневої районної ради народних депутатів №49-14 від 07 червня 1994 року, відповідно до якого його батькові ОСОБА_4 дозволено тимчасово користуватись гаражем по АДРЕСА_1 . Згідно плану двору будинку АДРЕСА_1 від 14 жовтня 1993 року, вказаний спірний гараж позначений за номером 8, пізніше гараж перейменований житлово-експлуатаційною організацією під номером 11, в подальшому гараж № НОМЕР_1 перейменовано КП «Жилкомсервіс» під номером 230/42.

Просить суд визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 07 серпня 2018 року, проведену державним реєстратором Шевченко Яною Анатоліївною, Філією комунального підприємства «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади в Харківській області нерухомого майна літера «Ж-2», гаражу № НОМЕР_2 ), загальною площею 23 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 27408044 та скасувати даний запис;

зобов`язати ОСОБА_2 не чинити законному користувачу гаражу № НОМЕР_1 (230/42) ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні гаражем № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) по АДРЕСА_2 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 січня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_2 обгрунтовує своє право власності на спірне нерухоме майно Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, номер інформаційної довідки №133779476 від 09 серпня 2018 року, номер запису про право власності 27408044 від 07 серпня 2018 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1617837963101. Державним реєстратором у довідці зазначено ОСОБА_5 , органом вказується Філія «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади.

Оскільки вказана філія була закрита 04 квітня 2019 року, належним відповідачем по справі є юридична особа Комунальне підприємство «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади.

Другим документом значить рішення Виконкому Жовтневої районної ради трудящих №412-18 від 03 листопада 1976 року, яке на запит його представника не було надано Державним архівом Харківської області, а тому підлягає витребуванню судом, оскільки має значення для розгляду даної справи.

Також зазначає, що витяг на який посилається відповідач, не містить відомості передбачені п.41 постанови КМУ №1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що є грубим порушенням та є підставою для скасування вказаної державної реєстрації.

Крім того, вказує, що він разом із членами його родини збудували спірний гараж за власні кошти, його розташування було узгоджено з відповідними житлово-експлуатаційними організаціями, ним сплачувалися також експлуатаційні витрати по його утриманню, про що було укладено 01 липня 1996 року відповідний договір з житлово-експлуатаційним об`єднанням. Правомірність користування гаражем підтверджується рішенням Жовтневої районної ради народних депутатів №49-14 від 07 червня 1994 року. У зв`язку з чим, на його думку ОСОБА_2 протиправно зареєстрував право власності на спірний гараж за собою.

Поміж іншого зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено на підставі яких правовстановлюючих документів державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно. Також, не було витребувно відомості з архівів та державних установ з метою відшукування документів які могли б підтвердити чи спростувати інформацію про наявність законних підстав для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту користування спірним гаражем. Державна реєстрація права власності на спірний гараж за ОСОБА_2 не порушує суб`єктивні права та законні охоронювані інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що право приватної власності на об`єкт нерухомості гараж літера «Ж-2» загальною площею 23кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 зареєстроване Державним реєстратором Шевченко Я.А. Філії КП «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади в Харківській області 07 серпня 2018 року 14:28:01 за ОСОБА_2 на підставі рішення серія та номер 444, виданий 27 червня 1995 року, видавник: Харківська міська рада народних депутатів; рішення, серія та номер: 412-18, виданий 03.11.1976, видавник: Виконком Жовтневої райради депутатів трудящих. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1617837963101, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 серпня 2018 року №133779476 (а.с.6-7 т.1).

Відповідно до копії технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , складеного 04 грудня 2017 року ФОП ОСОБА_6 відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, інвентаризаційна справа № 224-12/17 на замовлення ОСОБА_2 , плану гаража та його характеристики, даний гараж побудований у 1975 році, має площу 23кв.м (а.с.137-139 т.1).

Як вбачається з копії рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2017 року у справі №639/9356/16-ц, яке набрало законної сили 21 листопада 2017 року, даним судовим рішенням встановлено, що корпуси №№1-3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та інфраструктура навколо нього входили до території військового містечка, що збудоване військовою частиною № НОМЕР_4 для розквартирування офіцерського складу та їх сімей. Будівництво здійснювалось на земельній ділянці, яка відведена рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 13/218ч від 14 листопада 1949 року. Згідно інвентарної картки обліку основних засобів № 24 управління домами офіцерського складу (форма №ЩС-6) в/ч НОМЕР_4 , яка затверджена наказом Центрального статистичного управління при Раді Міністрів СРСР від 14.12.1972 № 816, гараж за адресою: АДРЕСА_1 введений до експлуатації 17 серпня 1975 року згідно акту вводу №24 з початковою вартістю 176 карб. Підставою набуття зазначено наказ 49 від 24 червня 1976 року, яким вказану будівлю гаража передано в постійне користування коменданту ОСОБА_7 . На теперішній час гараж має порядковий номер 11 та розташований з боку першого корпусу по АДРЕСА_1 . Відповідно до Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта від 23 червня 2016 року, гараж відповідає вимогам надійності та безпечності експлуатації (а.с.111-114 т.1).

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно копії рішення №412-18 виконкому Жовтневої райради депутатів трудящих від 03 листопада 1976 року, присвоєно гаражам, які збудовані Управлінням домів офіцерського складу по АДРЕСА_1 та введені в експлуатацію 17 серпня 1975 року, згідно акту вводу № 24, єдину адресу за їх місцезнаходженням: АДРЕСА_1 . Вирішено проводити технічну інвентаризацію гаражів згідно їх порядкових номерів (а.с.136 т.1).

Згідно відповідей Державного архіву Харківської області від 24 вересня 2021 року №01-43/319 та від 07 жовтня 2021 року №01-43/335 та відповідно до повідомлення Державного архіву Харківської області від 03 вересня 2021 року №01-43/285 в протоколі засідання виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих м. Харкова від 03 листопада 1976 року № 25 рішення виконкому від 03 листопада 1976 року № 412-18 немає (а.с.87,90, 194 т.1).

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів Харківської області від 27 червня 1995 року №444 повернуто вулиці ім. Я.М. Свердлова (Ленінський та Жовтневий райони) первинно-історичну назву Полтавський шлях (а.с.14-15 т.1).

У позовній заяві, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на те, що на його думку, відповідач ОСОБА_2 протиправно зареєстрував право власності на спірний гараж, оскільки останній був збудований членами його родини за власні кошти. Зазначає, що вказаний спірний гараж позначений за номером 8, пізніше гараж перейменований житлово-експлуатаційною організацією під номером 11, в подальшому гараж № НОМЕР_1 перейменовано КП «Жилкомсервіс» під номером 230/42

Положеннями ст. 12 ЦПК України та частинами 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Разом з тим, надані позивачем документи не підтверджують факту користування останнім гаражем АДРЕСА_4 , площею 23кв.м.

Так, згідно рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області від 07 червня 1994 року № 49-14, дозволено ОСОБА_4 тимчасово користуватися гаражем по АДРЕСА_1 . Зобов`язано начальника ЖРЕУ-85 Гусєва Л.Н. укласти договір з гр. ОСОБА_4 на відшкодування експлуатаційних витрат (а.с.11, 117 т.1).

Разом з тим, в даному рішенні відсутнє посилання на порядковий номер гаражу та його площу.

Як вбачається із копії відповіді Архівного відділу виконавчого комітету Харківської міської ради від 10 листопада 2021 року документи, на підставі яких виконавчим комітетом Жовтневої районного ради народних депутатів трудящих прийнято рішення від 07 червня 1994 року №49-14 «Про тимчасове користування гаражем по АДРЕСА_5 » відсутні, до Архівного відділу на зберігання не передавались (а.с.61, 209 т.1).

Також, на підтвердження позовних вимог позивачем було надано копію договору, укладеного 01 липня 1996 року між ОСОБА_8 та начальником ЖЕО № 85 на відшкодування експлуатаційних витрат, пов`язаних з утриманням земельних ділянок з розташованими прибудинковими будівлями, передані у тимчасове користування населенню, строком дії з 01.07.1996 по 01.07.1999, предметом якого є гараж площею 20 кв.м (а.с.12 т.1).

Між тим, в даному договорі відсутні відомості про порядковий номер гаражу та його місцезнаходження.

З копії листа КП «Жилкомсервіс» № 16081/г/0705 від 25 вересня 2018 року вбачається, що по АДРЕСА_2 між танковим училищем та 1-м корпусом житлового будинку знаходяться ряд гаражів, серед яких є №7 і №8. Господарські споруди (гаражі) КП «Жилкомсервіс» в господарське ведення не передавались (а.с.16 т.1).

Згідно копії плану, затвердженого 14 вересня 1993 року начальником ЖЄУ-85 Жовтневого району м. Харкова Гусєвим Л.Н., за адресою: АДРЕСА_1 на відстані 95 метрів від проїзної частини, проектовані гаражі за номерами 7 та 8 для мешканців будинку АДРЕСА_5 : ОСОБА_9 і ОСОБА_4 (а.с.13 т.1).

Натомість, даний план не містить інформацію, під яким саме порядковим номером проектувався гараж для ОСОБА_4 , його площу.

Надані позивачем копія накладної ЗЖБК -13 від 29.12.1992 на суму 6988,00 руб. (виготовлення металевих воріт) з копією квитанції до приходного касового ордеру від 29.12.1992 про сплату ОСОБА_4 ЗЖБК-13 на суму шість тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім руб. за виготовлення металевих воріт (а.с.8 т.1); копії квитанцій до приходного касового ордеру про сплату ОСОБА_4 ЗЖБК-13: від 19.10.1993 № 1230 на суму чотириста одинадцять тисяч шістсот сорок вісім крб. за бетон М200 ; без дати № 282 на суму шістнадцять мільйонів вісімсот тисяч крб. за бетон М200; від 27.05.1995 № 283 на суму один мільйон сімсот тисяч крб. за авто послуги бетонозмішувача; від 05.05.1995 № 287 на суму один мільйон вісім тисяч карб. за авто послуги (а.с.9 т.1); копія накладної ЗЖБК-13 № 142 від 25.05.1995 на відпуск матеріалів ОСОБА_4 на суму 14000000 (а.с.10) - не підтверджують факту користування ОСОБА_4 гаражем АДРЕСА_4 , площею 23кв.м.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 911/792/18.

Оскільки позивачем не доведено належними, достовірними і допустимими доказами той факт, що гараж, який було надано у тимчасове користування ОСОБА_4 , є гаражем № НОМЕР_1 загальною площею забудови 23кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні праві підстави вважати, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на гараж АДРЕСА_4 , порушує суб`єктивні права та законні охоронювані інтереси позивача.

З урахування викладеного суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Щодо застосування позовної давності за заявою відповідача ОСОБА_2 , то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц.

Оскільки суд дійшов висновку про необгрунтованість та недоведеність позовних вимог, тому підстав для застосування позовної давності не вбачається.

З урахування викладеного суд не вбачає підстав для скасування рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2023 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді

О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова