Рішення

від 04.08.2023 по справі 208/6584/20

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/6584/20

№ провадження 2/208/238/23

РІШЕННЯ

Іменем України

04 серпня 2023 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МонТек Інжиніринг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, -

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «МонТек Інжиніринг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «МонТек Інжиніринг», та була прийнята на роботу на підставі наказу № 7-к від 04.12.2017 року на посаду головного економіста, про що в трудовій книзі 04.12.2017 року було зроблено відповідний запис. Відповідно до посадового окладу ОСОБА_1 отримувала заробітну платню в розмірі 11 000,00 грн..

31.12.2018 р. Наказом № 9-к від 31.12.2018 вона була звільнена зі згодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України. При звільнені з позивачем не було проведеного повного розрахунку по виплаті заробітної плати, а саме: у грудні 2018 р. позивач отримала аванс 6211,19 грн. (з урахуванням податків), тобто недоплата складає 3 855,44 грн..

В зв`язку з тим, що сума середнього заробітку складає 11 244,44 грн., строк затримки виплати заробітної плати складає 27 місяців, тобто сума середнього заробітку за весь час затримки складає 303 599,88 грн. Крім того в період роботи позивач не в повному обсязі скористалась правом на щорічну відпустку, а саме: 14 днів була у відпустці, а за 10 днів позивачу не виплачена грошова компенсація в розмірі 6227,50 грн..

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з ТОВ «МонТек Інжиніринг» на її користь: заборгованість по заробітній платі за грудень 2018 року в сумі 3 855,44 грн.; суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 31 грудня 2018 р. по березень 2021 р. в розмірі 303 599,88 грн.; компенсацію за невикористані 10 днів щорічної відпустки в сумі 6 227,50 грн..

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, просила розгляд справи проводити без її участі. Раніше в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в уточненій позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях.

Представник відповідача ТОВ «МонТек Інжиніринг» в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просить суд розгляд справи проводити без участі представника. Раніше всудовому засіданнізаперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення. Також представник відповідача надав суду відзив та пояснення, в яких зазначає, що позивач була звільнена у грудні 2018 року і на даний час вона жодного разу не зверталася до ТОВ «МонТек Інжиніринг» з питанням перевірки нарахованих та виплачених виплат, що суперечить обставинам на які вона посилається у своїй позовній заяві, доказів звернення до товариства також не надає. В матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення прав позивача відповідачем, відсутні докази наявності будь-якої заборгованості, окрім просто такого твердження позивача. Представник відповідача зазначає, що у червні 2018 року позивач ОСОБА_1 попросила надати їй відпустку протягом 14 днів, таку відпустку їй було надано. Для нарахування собі відпускних, позивач використала оклад директора і нарахувала собі за 14 днів відпускних більше, ніж їй повинно було нараховано згідно її попередніх нарахованих та сплачених розмірів заробітної плати відповідно до Законів та Положень про розрахунок відпускних. Даний факт було виявлено при звільненні. Була виявлена переплата в сумі 3624,46 грн.. На пропозицію повернути дані кошти ОСОБА_1 відмовилась. Щодо розрахунків компенсації за невикористану відпустку, представник відповідача зазначає наступне. За загальним правилом обчислення середньої зарплати для оплати відпусток здійснюється, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. При звільненні позивачу було розраховано компенсацію за не використану відпустку у розмірі 5448,40 грн. з відрахуванням усіх податків сума до виплати склала 4385,95 грн.. Таким чином, підприємство під час розрахунку при звільненні ОСОБА_1 виплатило їй розмір компенсації за невикористану відпустку у 2018 році у кількості 10 днів з розрахунку СЗП на день у розмірі 544,84 грн. суму з урахуванням переплати. Згідно Відомостей нарахування коштів №99 від 06.02.2019 року на рахунок ОСОБА_1 було переведено суму у розмірі 1037,16 грн. в рахунок виплати компенсації невикористаної відпустки замість 761,49 грн. Таким чином, ТОВ «МонТек Інжиніринг» повністю розрахувалось з працівником за невикористану відпустку при звільненні. Заборгованість відсутня. Щодо вимоги позивача в частині не виплаченої заробітної плати за грудень 2018 року, представник відповідача зазначає, що товариство з вересня місяця 2018 року зменшило свої обсяги роботи і відповідно прибутки в зв`язку з припиненням роботи з загальним замовником. Таким чином, товариство поступово попередило всіх працівників про зміну обсягів роботи та зменшення заробітної плати з подальшим звільненням. Позивач, також була попереджена, про наступне зменшення розміру заробітної плати та зменшення робочого часу та навантаження. Їй було запропонована альтернативна робота за необхідністю на час подання звітів, але вона відмовилась. Крім того, без попередження звільнилась, усі записи у своїй трудовій книжці вона робила самостійно, в зв`язку з чим є невідповідності з записами та первинними документами. Загальна заробітна плата позивача за грудень 2018 року та 02 січня 2019 року (день звільнення) становила 7428,40 грн. Позивачу було виплачено 7499,59 грн.. Виходячи з вищевикладеного у ТОВ «МонТек Інжиніринг» відсутня заборгованість зі сплати заробітної плати позивачу і її вимоги є безпідставними.

ІІ. Процесуальні дії по справі.

09 жовтня 2020 р. ухвалою суду відкрито провадження по справі.

30 жовтня 2020 р. ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

18 грудня 2020 р. ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

06 квітня 2021р. заочним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МонТекІнжиніринг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, задоволені частково.

25січня 2022р.ухвалою суду заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МонТекІнжиніринг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, скасовано.

15 березня 2023 р. ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

IІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «МонТек Інжиніринг», та була прийнята на роботу на підставі наказу № 7-к від 04.12.2017 року на посаду головного бухгалтера з 04 грудня 2017 року з окладом штатного розпису.

Відповідно до запису у трудовій книжці від 04.12.2017 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «МонТек Інжиніринг», та була прийнята на роботу на підставі наказу №7-к від 04.12.2017 року на посаду головного економіста.

Згідно штатного розпису ТОВ «МонТек Інжиніринг» від 01.07.2017 року, який вводився в дію з 01 липня 2017 року, вбачається, що посадовий оклад головного бухгалтера становить 7800 грн..

Згідно штатного розпису ТОВ «МонТек Інжиніринг» від 01.09.2017 року, який вводився в дію з 01 жовтня 2017 року, вбачається, що посадовий оклад головного бухгалтера становить 6500 грн., головного економіста 5000,00 грн..

01.06.2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до ТОВ ««МонТек Інжиніринг» про надання чергової відпустки строком на 14 календарних днів, що підтверджується копією заяви.

Відповідно до наказу (розпорядження) №1-В про відпустку ОСОБА_1 , головному бухгалтеру, була надана щорічна відпустка терміном 14 календарних днів з 04.06.2018 року.

Згідно відомостей нарахування коштів №80 від 31.05.2018 року, вбачається, що відпускні за травень 2018 року ОСОБА_1 отримала у розмірі 9490,00 грн..

Згідно таблиці 5. Відомостей про трудові відносини осіб та період проходження військової служби від 18.09.2019 вбачається, що між ОСОБА_1 головним бухгалтером та ТОВ «МонТек Інжиніринг» були припинені трудові відносини відповідно до Наказу №6(К) від 24.12.2018 року згідно ст.36 п.1 КЗпПУ.

Згідно Наказу №6(К) по ТОВ «МонТек Інжиніринг» від 24.12.2018 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади головного бухгалтера з 02 січня 2019 року за згодою сторін (ст.36 п.1 КЗпП України).

Відповідно до запису у трудовій книжці 31.12.2018 р. Наказом № 9-к від 31.12.2018 ОСОБА_1 була звільнена зі згодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, надану позивачем, встановлено, що позивачу ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату у грудні 2018 року у розмірі 6211,19 грн. (з урахуванням податків), у січні 2019 року у розмірі 1288,40 грн..

Згідно виписки з історії карткового рахунку ОСОБА_1 з 01.12.2018 року по 31.05.2019 року вбачається, що їй була переведена 14.12.2018 року заробітна плата у розмірі 5000,00 грн., що також підтверджується Відомістю нарахування коштів №98 від 14.12.2018 року; 06.02.2019 року заробітна плата у розмірі 1037,16 грн., що також підтверджується Відомістю нарахування коштів №99 від 06.02.2019 року.

Відповідно до пояснень директора ТОВ «МонТек Інжиніринг» від 18.10.2021 року вбачається, що ТОВ «МонТек Інжиніринг» здійснило розрахунок з ОСОБА_1 у повному обсязі.

Аналізуючи фактичні обставини та правовідносини сторін, суд при вирішенні даної справи керується наступними нормами права.

ІV. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1ст.21 Закону України «Про оплату праці»,працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст. 94, ч. 5 ст. 95 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

За ч.1ст. 115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідност. 116 КЗпП Українипри звільненніпрацівника виплатавсіх сум,що належатьйому відпідприємства,установи,організації,провадиться вдень звільнення.Якщо працівникв деньзвільнення непрацював,то зазначенісуми маютьбути виплаченіне пізнішенаступного дняпісля пред`явленнязвільненим працівникомвимоги пророзрахунок.Про суми,нараховані тавиплачені працівниковіпри звільненні,із зазначеннямокремо кожноговиду виплати(основната додатковазаробітна плата,заохочувальні такомпенсаційні виплати,інші виплати,на якіпрацівник маєправо згідноз умовамитрудового договоруі відповіднодо законодавства,у томучислі призвільненні)роботодавець повиненписьмово повідомитипрацівника вдень їхвиплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «МонТек Інжиніринг», та була прийнята на роботу на підставі наказу № 7-к від 04.12.2017 року на посаду головного бухгалтера з 04 грудня 2017 року з окладом штатного розпису.

В грудні 2018 року ОСОБА_1 було виплачено заробітну плату в розмірі 6 211,19 грн. з урахуванням податків та зборів, що підтверджується довідкою ОК-5 від 21.05.2019 року.

Заробітна плата була нарахована наступним чином 7800 (посадовий оклад)/21 день (кількість робочих днів у грудні) = 371,42 грн. за один робочий день.

371,42*19 (без врахування 25 грудня 2018 року вихідний день згідно розпорядження КМУ та 31 грудня 2018 року згідно наказу Товариства) = 7056,98 грн. заробітна плата позивача за грудень 2018 рік.

В січні 2019 року у позивача був один робочий день, отже їй нарахували заробітну плату: 7800,00 (посадовий оклад)/21 (кількість робочих днів у січні 2019 року) = 371,42 грн..

Крім того, в січні 2019 року ОСОБА_1 додатково була виплачена заробітна плата в розмірі 1288,40 грн., що підтверджується довідкою ОК-5 від 21.05.2019 року.

Тобто, загальна заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2018 року та 02 січня 2019 року (день звільнення) становила 7428,40 грн.. Їй було виплачено 7499,59 грн..

Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ «МонТек Інжиніринг» розрахувалось з ОСОБА_1 в повному обсязі, позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами обставини, на які вона посилається при зверненні до суду, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.

За ч.1ст.117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Отже, середній заробіток за весь час затримки виплачується при умові невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум. Тому, суд приходить до висновку, що оскільки заборгованості по заробітній платі відсутня, то позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, суд зазначає наступне.

Згідно Наказу №6(К) по ТОВ «МонТек Інжиніринг» від 24.12.2018 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади головного бухгалтера з 02 січня 2019 року за згодою сторін (ст.36 п.1 КЗпП України).

Відповідно до п.2 розділу ІІ Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи-підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Відповідно до п.7 розділу IV вказаної Постанови, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

ОСОБА_1 була прийнята на роботу у ТОВ «МонТек Інжиніринг» на підставі наказу № 7-к від 04.12.2017 року на посаду головного бухгалтера з 04 грудня 2017 року з окладом згідно штатного розпису.

Відповідно до наказу (розпорядження) №1-В про відпустку ОСОБА_1 , головному бухгалтеру, була надана щорічна відпустка терміном 14 календарних днів з 04.06.2018 року.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпустки ОСОБА_1 повинно було здійснюватися наступним чином: виплати за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка повинні ділитися на календарні дні (крім святкових та неробочих) за вказаний період, а отримана сума середньоденної заробітної плати повинна множитись на кількість днів відпустки.

Позивач була прийнята на роботу 04.12.2017 року, цей день не є першим робочим днем місяця, а тому заробітна плата і робочі дні за грудень 2017 року до розрахунку не приймаються.

Так, згідно довідки з Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 21.05.2019 року заробітна плата ОСОБА_1 становила: січень 2018 року 10500,00 грн.; лютий 2018 року 25407,00 грн.; березень 2018 року 10500,00 грн.; квітень 2018 року - 10500,00 грн.; травень 2018 року 18000,00 грн..

Отже, розрахунок проводиться наступним чином:

(10500,00 + 25407,00 + 10500,00 + 10500,00 + 18000,00)/144 календарні дні (без врахування святкових та неробочих)*14(кількість днів відпустки) = 7282,52 грн..

Тобто, загальна сума за відпустку з урахуванням податків становить 7282,52 грн., а до виплати позивачу становить 7282,52-1420,08 (1,5% військовий збір та 18% податок на доходи фізичних осіб) = 5862,44 грн..

Згідно звіту з нарахування та виплати заробітної плати та Відомостей нарахування коштів №80 від 31.05.2018 року ОСОБА_1 було нараховано 11910,14 грн. з урахуванням податків і зборів та виплачено 9490,00 грн. заробітної плати для оплати часу відпустки.

Отже, різниця між сумою грошових коштів, які необхідно було виплатити при наданні відпустки та які по факту отримала позивач становить 3627,56 грн. без урахування податків і зборів.

При звільненні позивачу була нарахована та виплачена компенсація за невикористану відпустку.

Згідно довідки з Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 21.05.2019 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 192873,33 грн.(заробітна плата з січня 2018 року по грудень 2018 року)/356 календарних днів (за виключенням 11 святкових та вихідних днів) = 544,84 грн..

Відповідно до ст. 74 КЗпП України та ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про відпустки» святкові та неробочі дні (стаття 73Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19цього Закону), не враховуються.

За період роботи позивача відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України про встановлено графіків перенесення робочих днів з урахуванням вставнолених законом святкових і неробочих днів в Україні за 2017-2019 роки було затверджено 12 святкових та 5 неробочих днів.

Отже, загальна кількість днів відпустки становить 24 дня, з яких 14 позивач використала та перебувала у відпустці, залишається 10 днів невикористаної відпустки.

Тобто, компенсація за невикористану відпустку становить: 10(кількість днів відпустки)*544,84(середньоденна заробітна плата)=5448,40 грн. з урахуванням податків.

Компенсація за невикористану відпустку до виплати позивачу становить: 5448,40 19,5% (18% податок на доходи фізичних осіб та 1,5% військовий збір) 3627,56= 758,41 грн..

06.02.2019 року позивачу було виплачено грошові кошти за невикористані дні відпустки у розмірі 1037,16 грн., тобто на 278,75 грн. більше, ніж повинні були виплатити, що підтверджується Відомостями про нарахування коштів №99.

Отже, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку також є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А тому повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

V. Судові витрати.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 36, 74, 94-95, 115-117 КЗпП України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МонТек Інжиніринг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МонТек Інжиніринг», ЄДРПОУ 37906643, адреса: Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, вул.Гайдамацька, буд.3.

Суддя Похваліта С. М.