Постанова

від 11.09.2023 по справі 914/3178/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2023 р. Справа № 914/3178/22

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача (скаржника) Мельник О.С.

від відповідача Коваль Н.Т. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon)

від третьої особи не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ б/н від 28 квітня 2023 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 31 березня 2023 року (підписане

10.04.2023), суддя Коссак С.М.

у справі №914/3178/22

за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ

до відповідача Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради

про витребування майна

в с т а н о в и в :

08 грудня 2022 року Акціонерне товариство Укртрансгаз звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про витребування з незаконного володіння нерухомого майна будівлі та споруди санаторію Прикарпатська Ватра, розташовані за адресою: вул. Курортна, 55 (44 об`єкта) та по вул. Курортна, 55А (2 об`єкта) в с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області.

Ухвалою суду від 19 грудня 2022 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31 березня 2023 року у справі №914/3178/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доказів належності йому спірного майна на праві власності не надано. При розгляді справи судом встановлено, що на підставі рішення №20 від 05 березня 2008 року виконавчого комітету Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області видано Свідоцтво на право власності на нерухоме майно згідно переліку серія ЯЯЯ №886329 та серія ЯЯЯ №886330 власник держава в особі НАК Нафтогаз України, в повному господарському віданні ДП Укртрансгаз НАК Нафтогаз України, частка 1/1, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.07.2008 року. Така інформація міститься і у Витягах про реєстрацію права власності на нерухоме майно, №19707955 від 29.07.2008 року, реєстраційний №24166049, номер запису 341 в книзі 2 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, №19708085 від 29.07.2008 року, реєстраційний №24166260, номер запису 342 в книзі 2. Таким чином, власником спірних будівель є держава. Іншого судом не встановлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду позивач Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 31 березня 2023 року у справі №914/3178/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що 03 березня 2008 року директором санаторію Прикарпатська Ватра філії Управління магістральними газопроводами Львівтрансгаз Дочірньої компанії Укртрансгаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, правонаступником якого в подальшому було визначено Акціонерне товариство Укртрансгаз, було подано голові Лисовицької сільської ради заяву №8 щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна комплекс санаторію Прикарпатська Ватра. 05 березня 2008 року виконавчим комітетом Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області прийнято рішення №20 про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на будівлі та споруди за адресою: по вул. Курортна, 55 на 44 об`єкта; по вул. Курортна, 55а на 2 об`єкта в с. Баня Лисовицька, Стрийського району, Львівської області за Дочірньою компанією Укртрансгаз НАК Нафтогаз України, та доручення реєстрації прав власності Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації. Проте, всупереч зазначеному рішенню та чинному законодавству, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №886329 від 29.07.2008, спірні об`єкти були зареєстровані за державою в особі Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, форма власності державна, чим порушено право позивача на спірні об`єкти, оскільки право власності зареєстроване за відповідачем. Посилається також на п.10 Положення про управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» виробничого об`єднання по видобутку, переборці та транспортуванню газу «Укргазпром», затвердженого генеральним директором виробничого об`єднання «Укргазпром» від 12.08.1992 (далі Положення), згідно з яким до складу УМГ «Львівтрансгаз» входять виробничі підрозділи згідно переліку у Додатку №1, в тому числі санаторій «Прикарпатська Ватра». При цьому, саме робочою комісією ДП «Львівтрансгаз» АТ «Укргазпром» приймались об`єкти санаторію «Прикарпатська Ватра» після закінчення будівництва, що підтверджується копією акту від 11.11.1996. Поряд з тим, АТ «Укртрансгаз» звертає увагу суду на те, що спірні об`єкти не увійшли до переліку майна, визначеного в додатку №2 постанови Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998, оскільки вказані об`єкти не використовуються для забезпечення транспортування, зберігання природного газу та розподілу нафти, нафтопродуктів і на які відповідно до законодавства не накладено заборону на відчуження (ст.7 ЗУ «Про трубопровідний транспорт»). Разом з цим, спірні об`єкти не перебувають у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. Зокрема, звертає увагу суду, що апелянт наполягає, що набув у власність спірне майно шляхом правонаступництва, разом з тим, наголошує, що АТ «Укртрансгаз» створене внаслідок реорганізації ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» шляхом перетворення в акціонерне товариство та є правонаступником її майнових та немайнових прав та обов`язків; стверджує, що до створення ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», спірні об`єкти належали до ДП «Львівтрансгаз» АТ «Укргазпром». Погоджується, що до складу УМГ «Львівтрансгаз» входили виробничі підрозділи згідно переліку у Додатку №1, в тому числі виробничий підрозділ санаторій «Прикарпатська Ватра» с. Лисовичі, однак, у вказаних документах не зазначено на якому праві закріплюються спірні об`єкти, їх перелік, ідентифікація. Так, відповідач вважає, що АТ «Укртрансгаз» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження свого права власності на спірне нерухоме майно, у зв`язку з чим, вважає відсутніми підстави для витребування спірного майна.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 31 березня 2023 року у справі №914/3178/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі: витребувати у відповідача спірне нерухоме майно, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon) проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив відмовити у її задоволенні, оскаржуване рішення залишити без змін, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України).

Оскільки явка представника третьої особи в судове засідання не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, постановою Кабінету Міністрів України «Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу» від 24.07.1998 №1173 припинено діяльність АТ «Укргазпром», у зв`язку з його реорганізацією шляхом поділу та приєднання до дочірніх компаній НАК «Нафтогаз України» з 01.01.1999 року.

На виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України прийнято спільний наказ НАК «Нафтогаз України» та Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України «Про реорганізацію АТ «Укргазпром» (від 06.11.1998 №68/234 у НАК «Нафтогаз України», від 06.11.1998 №234 у Державному комітеті нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України), пунктом 1 якого встановлено припинення діяльності АТ «Укргазпром», у зв`язку з реорганізацією, шляхом поділу та приєднання до дочірніх компаній НАК «Нафтогаз України» з 01.01.1999, зокрема: дочірнього підприємства «Львівтрансгаз» до ДК «Укртрансгаз».

Згідно з п.8 вказаного наказу правонаступником усіх майнових прав та обов`язків АТ «Укргазпром» і реорганізованих підприємств, що входять до його складу, є відповідна дочірня компанія НАК «Нафтогаз України» - ДК «Укртрансгаз».

Пунктом 2 наказу НАК «Нафтогаз України» від 05.11.1999 №295 затверджено акти приймання-передачі майна, яке належало підприємствам та філіям АТ «Укргазпром» станом на 01.01.1999, від НАК «Нафтогаз України» до статутного фонду ДК «Укртрансгаз» згідно з Додатком №2 до цього наказу.

Згідно з пунктом 3 Додатку №2 до вищевказаного наказу, майно, що належало ДП «Львівтрансгаз» АТ «Укргазпром», загальною вартістю 136 127 200,00 грн., передано до статутного фонду ДК «Укртрансгаз».

Відповідно до Статуту ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», затвердженого спостережною радою НАК «Нафтогаз України», протокол №1 від 25.08.1998, дочірня компанія є власником (п.4.2 Статуту): - майна та коштів, переданих їй засновником; - іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством України. Здійснюючи право власності, ДК «Укртрансгаз» володіє, розпоряджається належним їй майном (п.4.4. Статуту).

В подальшому, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.07.2012 №530 «Про реорганізацію ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» визначено правонаступником ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

У п.1.1 розділу 1 Статуту Акціонерного товариства «Укртрансгаз» товариство засноване Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» відповідно до рішення установчих зборів від 25 грудня 2012 року на виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18 липня 2012 року №530 «Про реорганізацію Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 липня 2012 року №360-р «Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Товариство створене внаслідок реорганізації Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» шляхом перетворення в акціонерне товариство та є правонаступником всіх її майнових та немайнових прав та обов`язків.

Рішенням акціонера Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 21.05.2018 №186 змінено тип товариства із публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та найменування на Акціонерне товариство.

Поряд з цим, судом встановлено, що 29 липня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області №20 від 05 березня 2008 року, видано Свідоцтва на право власності на нерухоме майно згідно переліку серія ЯЯЯ №886329 та серія ЯЯЯ №886330; власник держава в особі НАК Нафтогаз України, в повному господарському віданні ДП Укртрансгаз НАК Нафтогаз України, частка 1/1, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.07.2008 року.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, №19707955 від 29.07.2008 року, реєстраційний №24166049, номер запису 341 в книзі 2 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19708085 від 29.07.2008 року, реєстраційний №24166260, номер запису 342 в книзі 2, право власності на будівлі та споруди санаторію «Прикарпатська ватра» за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Курортна 55, зареєстровано за державою в особі НАК Нафтогаз України, в повному господарському віданні ДП Укртрансгаз НАК Нафтогаз України, частка 1/1, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.07.2008 року.

17 серпня 2021 року Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до державного реєстратора з заявою №47370228 про внесення змін до запису про право власності розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 24166049 щодо спірного об`єкту, а саме: змінити: «власник держава в особі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в повному господарському віданні Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»» на: «власник АТ «Укртрансгаз»; змінити форму власності з «державна» на «приватна».

За результатами розгляду вказаної заяви державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради прийнято рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку з тим, що з поданих позивачем документів неможливо встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Вказане рішення державного реєстратора залишено без змін наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 01.10.2021 №407/6 та наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2022 №942/7.

У грудні 2022 року АТ Укртрансгаз звернулося до суду з цим позовом до АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про витребування з незаконного володіння нерухомого майна будівлі та споруди санаторію Прикарпатська Ватра, розташовані за адресою: вул. Курортна, 55 (44 об`єкта) та по вул. Курортна, 55А (2 об`єкта) в с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

У постанові від 15 червня 2021 року у справі №916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20)). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19).

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 та від 23 травня 2018 року у справі №910/73/17 наголошувала на тому, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Тому у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно.

Згідно з ст.387 ЦК України та положеннями процесуального законодавства особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновків, що по-перше, позивач не довів належними та допустимими доказами, що він є власником спірного нерухомого майна будівель та споруд санаторію «Прикарпатська Ватра», розташованих за адресою: вул. Курортна, 55 (44 об`єкта) та по вул. Курортна, 55А (2 об`єкта) в с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області та не спростував своє право господарського відання; по-друге, позивач не довів, що таке майно вибуло з його володіння та перебуває у володінні відповідача; по-третє, позивач не довів незаконність реєстрації права власності на спірне майно за державою в особі відповідача.

Так, як зазначено судом вище, 29 липня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області №20 від 05 березня 2008 року, видано Свідоцтва на право власності на нерухоме майно згідно переліку серія ЯЯЯ №886329 та серія ЯЯЯ №886330; власник держава в особі НАК Нафтогаз України, в повному господарському віданні ДП Укртрансгаз НАК Нафтогаз України, частка 1/1, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.07.2008 року.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, №19707955 від 29.07.2008 року, реєстраційний №24166049, номер запису 341 в книзі 2 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19708085 від 29.07.2008 року, реєстраційний №24166260, номер запису 342 в книзі 2, право власності на будівлі та споруди санаторію «Прикарпатська ватра» за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Курортна 55, зареєстровано за державою в особі НАК Нафтогаз України, в повному господарському віданні ДП Укртрансгаз НАК Нафтогаз України, частка 1/1, зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.07.2008 року.

Отже, у держави в особі НАК Нафтогаз України виникло право власності на сірне нерухоме майно, при цьому, за Дочірнім підприємством Укртрансгаз НАК Нафтогаз України таке майно закріплено на праві повного господарського відання.

Частина 2 статті 135 ГК України встановлює, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

У постановах Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №924/113/21, від 07.10.2021 у справі №904/4928/17, від 22.09.2021 у справі №915/2315/19, від 12.11.2020 у справі №908/2638/17, від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, від 10.11.2020 у справі №910/9305/19, від 30.06.2020 у справі №923/321/18 зазначено, що відповідно до частин 1, 2, 4 статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Право господарського відання є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності спеціально створеними суб`єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. Дані юридичні особи отримують певну сукупність прав та обов`язків, які дають їм змогу здійснювати функції власника, зокрема із застосуванням способів захисту права власності, зазначених в главі 29 ЦК України.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач заперечує, що власником спірного майна є держава в особі відповідача, натомість фактично просить витребувати спірне майно у приватну власність позивача, якому таке майно належить на праві повного господарського відання.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, шо позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт того, що держава в особі відповідача за віндикаційним позовом НАК Нафтогаз України є незаконним власником спірного майна і державі майно належить на незаконних підставах.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що позивачем не доведено також порушення його права господарського відання на спірне майно з боку відповідача.

За відсутності у матеріалах справи доказів, які б підтверджували, що саме позивач є власником спірного майна, та доведеності права власності на таке майно відповідачем (власник держава в особі відповідача), суд не вбачає законних підстав для витребування спірного майна у відповідача на користь позивача.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення доводів позивача про те, що в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності не міститься відомостей щодо спірних об`єктів. Як вбачається з листа ФДМ України від 15.06.2021 №1001ВХ-21-8039 станом на червень 2021 року Єдиний реєстр об`єктів державної власності не містить жодних відомостей щодо спірних об`єктів, оскільки підставою для включення та внесення змін до Реєстру є надходження від суб`єктів управління до Фонду інформації про об`єкти державної власності; таким чином, дії Фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб`єктів управління; на сьогодні до Фонду з метою внесення до Реєстру Міністерством енергетики України надані відомості про державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу та перебуває на балансі АТ Укртрансгаз; відомості щодо спірного майна не надавалися. Відтак, такий лист не є підставою для встановлення факту відсутності державної реєстрації за державою в особі НАК Нафтогаз України спірного майна.

Крім цього, у висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції від 03 грудня 2021 року, який слугував підставою для прийняття наказу Міністерства юстиції України про відмову у задоволені скарги АТ «Укртрансгаз», зазначено, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну чи припинення речових прав на нежитлові будівлі за скаржником (АТ «Укртрансгаз»), оскільки право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою Державного реєстру прав, на підставі свідоцтва, відповідно до даних свідоцтва про власника: держава в особі НАК «Нафтогаз України» та форму власності: державна.

Щодо посилання скаржника на Державні акти на право постійного користування земельними ділянками серія ЯЯ №178383, серія ЯЯ №178384, серія ЯЯ №178385, серія ЯЯ №178386, на яких знаходяться спірні об`єкти, колегія суддів погоджується, що такі докази не підтверджують право власності позивача саме на спірне нерухоме майно.

Щодо тверджень апелянта про перебування спірного майна на його балансі, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що факт перебування майна на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на це майно, а є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності підприємства. Більше того, як встановлено судом вище, спірне майно перебуває у повному господарському віданні позивача, що не заперечується відповідачем.

Поряд з тим, позивач посилається, зокрема на п.10 Положення про управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (УМГ «Львівтрансгаз») виробничого об`єднання по видобутку, переборці та транспортуванню газу «Укргазпром», затвердженого генеральним директором виробничого об`єднання «Укргазпром» від 12.08.1992, згідно з яким до складу УМГ «Львівтрансгаз» входять виробничі підрозділи згідно переліку у Додатку №1, зокрема, виробничий підрозділ санаторій «Прикарпатська Ватра» с. Лисовичі.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, у вказаному документі не зазначено на якому саме праві закріплюються спірні об`єкти за УМГ «Львівтрансгаз», їх перелік та ідентифікація.

Щодо посилання позивача на передавальний акт від 30 вересня 2012 року, затверджений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №1074 від 21 грудня 2012 року, то такий не містить конкретного переліку майна, яке передається

Відповідно до Статуту дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», затвердженого спостережною радою НАК «Нафтогаз України» 25 серпня 1998 року протокол №1, засновником та власником компанії є НАК «Нафтогаз України». Відповідно до п.4.1. Статуту майно компанії складається з основних засобів, обігових коштів, що відображаються на його балансі. Майно компанії формується за рахунок майна та коштів, переданих засновником, надходжень від власної діяльності, кредитів, позичок, придбання майна іншого підприємства, організації, інших надходжень, що не заборонені законом.

Статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як зазначалося вище, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Поряд з тим, позивачем не надано суду доказів належності йому спірного майна на праві власності, з матеріалів справи не вбачається, що позивач набув таке право законним способом, натомість докази, що містяться у матеріалах справи, підтверджують, що власником спірного майна є держава в особі НАК «Нафтогаз України» (в повному господарському віданні Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»), відтак, віндикаційний позов АТ «Укртрансгаз» задоволенню не підлягає.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову АТ «Укртрансгаз» про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна будівлі та споруди санаторію Прикарпатська Ватра, розташовані за адресою: вул. Курортна, 55 (44 об`єкта) та по вул. Курортна, 55А (2 об`єкта) в с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 31 березня 2023 року у справі №914/3178/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» без задоволення.

Матеріали справи №914/3178/22 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 18 вересня 2023 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.