Рішення

від 18.09.2023 по справі 459/2511/23

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/2511/23

Провадження № 2/459/461/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2023 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б.Б.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головногоуправління Пенсійногофонду Україниу Львівськійобласті про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, внаслідок професійного захворювання,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 45000, 00 гривень відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з втратою працездатності на виробництві.

В обґрунтування позову зазначив, що він 01.08.1977 був прийнятий на Шахту ім. 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції в/о "Укрзахідвугілля" підземним гірничим очисного вибою з повним робочим днем під землею. 18.01.1979 звільнений за власним бажанням. 29.01.1979 прийнятий підземним машиністом гірничо-виймальних машин п`ятого розряду з повним робочим днем в шахті. 15.03.1979 звільнений за ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням. 02.04.1979 прийнятий на Шахту ім. 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції в/о "Укрзахідвугілля" підземним гірничим очисного вибою з повним робочим днем під землею. 28.09.1979 звільнений по ст. 38КЗпП УРСР по його ініціативі. 22.10.1979 прийнятий підземним машиністом гірничовиїмкових машин п`ятого розряду з повним робочим днем в шахті. 18.11.2004 звільнений по п.2 ст.40 КЗпП України (невідповіднність виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я). Зазанчає, що у зв`язку з тривалою роботою з особливо шкідливих та тяжких умовах праці у нього погіршився стан здоров`я, внаслідок чого неодноразово був змушений звертатися за медичною допомогою, що підтверджується відповідними медичними документами. Вказав, що йому було встановлено 45% втрати професійної працездатності внаслідок праці в підземних умовах вугільних шахт. Також позивач вказує, що внаслідок отриманого професійного захворювання йому було завдано великої моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних стражданнях, які виражаються у тому, що він втратив працездатність, став інвалідом, в нього з`явився кашель, змушений постійно звертатися за медичною допомогою, стан його здоров`я став незадовільним. У зв`язку з отриманим професійним захворюванням порушено всі нормальні умови його життя, він відчуває великі незручності при ведені домашнього господарства, стало важко займатись домашніми справами, що потребують навіть невеликих фізичних зусиль, змушений докладати додаткових зусиль для організації життя, змушений вести малорухомий спосіб життя, він перестав бути повноцінною людиною. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити та стягнути на його користь завдану йому моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 45 000 гривень.

Ухвалою 01.08.2023 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 22.08.2023, який відкладено на 18.09.2023.

21.08.2023 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вимога позивача є незаконною, необґрунтованою, та такою що не підлягає до задоволення. Вказала, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки позивач отримав професійне захворювання під час виконання трудових обов`язків, а тому заподіяна йому шкода випливає з трудових правовідносин і повинна відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці на підставі ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 Кодексу законів про працю України. Також зазначила, що позивач звернувся із позовом до суду 28 липня 2023 року, відтак з цього часу виникли правовідносини, на які поширює свою дію Закон №1105 у редакції чинній з 01.01.2015 року, який покладає відповідальність за відшкодування моральної шкоди на роботодавця і не передбачає можливості такого відшкодування за рахунок відповідача. Вказала, що дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі 215/3118/16-ц, від 05.12.2018 року по справі №219/3928/17, від 05.12.2018 року по справі №212/4799/17, від 06.12.2018 року по справі №219/1321/17, а також постановою Львівського апеляційного суду від 21.11.2022 по справі №459/3157/21. До того ж звертає увагу на те, що довідкою МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності є тільки підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди частини втраченого заробітку, і не є підтвердженням факту заподіяння позивачу моральної шкоди. Крім того, позивачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу про наявність факту спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням на момент ушкодження здоров`я, а саме у 2004 році. Також, жодних медичних документів, які б підтверджували перенесений стрес, депресію, які зазнав позивач внаслідок моральних страждань у результаті професійного захворювання останній не надав. Разом з тим, зазначає, що у позивача часткова втрата професійної працездатності у професії, яка викликала професійне захворювання. Тому, позивач може працювати на інших професіях, які не пов`язані з впливом шкідливих факторів. У зв`язку із зазначеним, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що підтримує позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення, що аналогічні викладеним в відзиві на позовну заяву, просила у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне та дійшов наступних висновків.

З 01.08.1977 ОСОБА_3 працював на шахті ім. 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції в/о "Укрзахідвугілля" підземним гірничим очисного вибою з повним робочим днем під землею. 18.01.1979 звільнений за власним бажанням.

З 29.01.1979 ОСОБА_3 працював на шахті № 10 «Великомостівська» в/о "Укрзахідвугілля", підземним машиністом гірничо-виймальних машин п`ятого розряду з повним робочим днем в шахті. 15.03.1979 звільнений за ст. 38 КзпП УРСР за власним бажанням.

02.04.1979 ОСОБА_3 прийнятий на Шахту ім. 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції в/о «Укрзахідвугілля», підземним гірничим очисного вибою з повним робочим днем під землею. 28.09.1979 звільнений по ст. 38КЗпП УРСР по його ініціативі.

22.10.1979 прийнятий на Шахту ім. 50-річчя СРСР в/о «Укрзахідвугілля», підземним машиністом гірничовиїмкових машин п`ятого розряду з повним робочим днем в шахті.

18.11.2004 ОСОБА_3 звільнено на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (невідповіднність виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я).

25.11.2004 комісія Шахти № 2 «Червоноградська» провела розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 , про що було складено акт розслідування професійного захворювання, по формі П-4, діагноз: антракосилікоз Іст. ускладнений хронічним бронхітом в стадії стихаючого загострення, емфізема легень ДН ІІ, та прийшла до висновку, що професійне захворювання виникло внаслідок: праці в шкідливих умовах де працював 26 років і 8 місяців та виникло за таких обставин: внаслідок праці в підземних умовах вугільних шахт: «Бендюзька» (2ВМ) по професіях: гірник очисного вибою 8 місяців, машиніст гірничо-виймальних машин 1 рік і 3 місяці; «Степова» (10ВМ) по професії: машиніст гірничо-виймальних машин 1 місяць; «Червоноградська» (№ 2 "ЧГ" ) по професіях: машиніст гірничо-виймальних машин - 5 років; гірник підземний ДШТ - стаж роботи 4 роки і 9 місяців; підземний електрослюсар ДШТ стаж роботи 6 місяці, гірник підземний видобувної дільниці - 12 років і 5 місяці, підземний електрослюсар видобувної дільниці 1рік і 9 місяців. При роботі по вказаних професіях піддавався впливу ряду шкідливих факторів: запиленість повітря робочої зони в більшості часу перевищувала значень ГДК, по причині недостатнього тиску води в системі зрошення не забезпечувалось ефективне пилоподавлення при роботі вуглевидобувних комбайнів; періодична відсутність пилезмочувача типу ДБ; несприятливі умови мікроклімату, що не відповідають значенням ГДР.

Відповідно до довідки МОЗ Обласної МСЕК, серія ЛВА-2 №008975 від 03.02.2005 позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання, безтерміново, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, а саме 45% втрати професійної працездатності, потреба в додаткових видах допомоги: санаторно-курортне лікування, медикаментозне лікування по проф. захворюванню згідно заключення лікуючого лікаря.

Згідно довідки МОЗ Обласної МСЕК, серія ЛВА-1, №136347 від 03.02.2005 позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання, безтерміново, протипоказана робота в умовах дії пилу, і важка фізична праця, рекомендовані заходи по відновленню працездатності: лікування у терапевта, ортопеда.

18.10.2005 позивачу повторно встановлено стійку професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та трудовим каліцтвом, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, а саме 55%, з них: підтверджено 45% профзахворювання, 10% трудове каліцтво від 05.03.1996, третя група інвалідності, безтерміново, потреба в додаткових видах допомоги: санаторно-курортне лікування.

У зв`язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці позивач був змушений періодично звертатися за медичною допомогою, що підтверджується витягами з медичної карти амбулаторного хворого, що долучені до матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (ст. 4 ЗУ від 14 січня 1998 року «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року.

Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі - Закон № 1105-XIV) у редакції, чинній станом на час настання страхового випадку та встановлення позивачеві втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом і 3 групи інвалідності, у разі настання вказаного випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг (частина другастатті 13 Закону№ 1105-XIVу вказаній редакції).

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів (частина третястатті 13 Закону № 1105-XIV).

Отже, право потерпілого на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,Закон № 1105-XIVпов`язував з настанням страхового випадку.

20 березня 2007 року набрав чинностіЗакон № 717-V, згідно з яким був виключений підпункт «е» пункту 1 частини першоїстатті 21 Закону № 1105-XIV, а також інші приписи, які кваліфікували відшкодування моральної шкоди як страхові виплати.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року звернув увагу на те, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу IЗакону № 717-Vскасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакціїЗакону № 1105-XIV. Проте зазначив, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскількистаттею 1167 ЦК Українитастаттею 237-1 КЗпП Україниїм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини друга та третястатті 5 ЦК України).

З огляду на вказанеЗакон № 717-Vне міг ретроспективно встановити обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новийзаконзастосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин слід застосовуватиЗакон № 1105-XIVу редакції, під час дії якої позивачеві була заподіяна моральна шкода у зв`язку з настанням страхового випадку та яка передбачала, що обов`язок відшкодувати таку шкоду покладається на відповідача.

Наведене узгоджується із постановою Верховного Суду у справі №459/3304/16 від 12.02.2020.

Отже, застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (Закону № 1105-ХІУ), тобто з 01 квітня 2001 року до 01 січня 2006 року. В даному випадку спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІУповинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування моральної шкоди настає з дня первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності.

Таким чином, оскільки позивачу вперше та безтерміново встановлено 45 % втрати працездатності з 03.02.2005, тому враховуючи вищевикладене, обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається саме на Фонд соціального страхування, що узгоджується із Законом № 1105-XIV.

Відтак, враховуючи вищевказане, заперечення представника відповідача щодо відсутності їх обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди через те, що професійне захворювання виникло під час виконання трудових обов`язків і повинно відшкодовуватися роботодавцем до уваги судом не приймається.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1442 "Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області з 01.01.2023 припинено та реорганізовано шляхом приєднання до Пенсійного фонду України.

З 01.01.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №2620-IX від 21.09.2022 (далі-Закон №2620-IX).

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2620-IX визначено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року.

Постановою КМУ від 29 листопада 2022 року № 1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» встановлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 3 вищезазначеної постанови доручено Пенсійному фонду України з 02 січня 2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду Соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.

З січня 2023 року здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фактично забезпечено Пенсійним Фондом України та його органами.

Таким чином Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України.

На наведених обставин, суд відхиляє доводи відповідача про те, щоГоловне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не є належним відповідачем по справі.

Твердження відповідача про те, що на час звернення позивача із цим позовом набула чинності редакція ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якою не передбачено здійснення страхової виплати на відшкодування моральної шкоди, суд також вважає необґрунтованими, оскільки спір щодо відшкодування шкоди відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» повинен вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на її відшкодування, що виникло у позивача з дня встановлення йому втрати професійної працездатності, тобто 2005 року, тобто саме за рахунок Пенсійного Фонду, як правонаступника Фонду соціального страхування України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Як зазначено у п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), ухваленого 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004, відповідно до статей 23, 1167 Цивільного Кодексу України (435-15) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення позивачеві моральної шкоди унаслідок ушкодження його здоров`я при виконанні трудових обов`язків, що потягло за собою професійне захворювання, а також права позивача на її відшкодування. Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується наявними у справі документами та знаходить своє пояснення згідно із вищевказаними положеннями рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

З врахуванням глибини завданих моральних страждань, вимог розумності і справедливості, належним відшкодуванням моральної шкоди на думку суду буде у розмірі 45000 гривень.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню у користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 1073,60грн.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, внаслідок професійного захворювання задовольнити.

Стягнути з Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни уЛьвівській області на користь ОСОБА_3 45000,00 (сорок п`ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни уЛьвівській області на користь держави 1073,60 грн. судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21 вересня 2023 року.

Суддя: Н. Я. Отчак