Ухвала

від 20.09.2023 по справі 910/13708/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.09.2023Справа № 910/13708/21

За позовом Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "ЛУЧ";

до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт";

про розірвання договору та стягнення 2 441 857,69 дол. США, що еквівалентно 65 076 484,18 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники: не викликалися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/13708/21 позов Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "ЛУЧ" задоволено повністю, а саме розірвано договір комісії №USE-20.3-333-D/K-07 від 23.11.2007, укладений між Державною компанією з експорту та імпорту майна і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" та Державним підприємством "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" та стягнуто з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" 1 818 675,00 доларів США, що еквівалентно 48 468 416,00 грн основної заборгованості, 623 182,69 долари США, що еквівалентно 16 608 067,96 грн трьох процентів річних та судовий збір у розмірі 796 770,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 заяву Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "ЛУЧ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "ЛУЧ" витрати на правничу допомогу у сумі 127 937,61 грн. У решті вимог заяви - відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 апеляційну скаргу Державною компанією з експорту та імпорту майна і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/13708/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/13708/21 залишено без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 апеляційну скаргу Державною компанією з експорту та імпорту майна і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі №910/13708/21 залишено без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі №910/13708/21 залишено без змін.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 заяву Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції задовольнити частково та стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "Луч" 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

На виконання вищевказаних рішень, господарським судом 04.09.2023 видано відповідні накази.

До господарського суду 18.09.2023 від Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "ЛУЧ" та Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди, в якій сторони просять прийняти заяву про затвердження мирової угоди до розгляду та її задовольнити, про що постановити відповідну ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана мирова угода укладена обома сторонами та засвідчена підписами та печатками обох сторін.

Відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Системний аналіз зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду.

Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом з тим, процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження).

При цьому добровільний порядок, на відміну від примусового, на законодавчому рівні не регулюється.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з частини 2 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Суд вказує, що порядок укладення та затвердження мирової угоди під час виконавчого провадження врегульований в статті 330 ГПК України.

В частині 1 вказаної норми закріплено, що мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Зі змісту частини 1 статті 330 ГПК України вбачається, що на законодавчому рівні встановлений імперативний припис щодо часу, коли може бути укладена мирова угода після ухвалення судового рішення, тобто закінчення судового процесу, та кола суб`єктів, які уповноважені звернутися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, яке розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, суб`єктами, які уповноважені звертатися до суду з клопотанням (заявою) про затвердження мирової угоди після набрання рішенням суду законної сили, є державний або приватний виконавець, на виконанні в яких знаходиться відповідне виконавче провадження.

У зв`язку з наведеним, у разі звернення сторін безпосередньо до суду з письмовою заявою про укладення мирової угоди під час виконання судового рішення, суд має виходити з того, що заява підписана особами, які не мають права її підписувати.

До схожих за змістом висновків також прийшов Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 753/16296/14-ц.

Суд звертає увагу сторін, що на час подання заяви про затвердження мирової угоди судовий процес було закінчено, що унеможливлювало розгляд клопотання за правилами, встановленими для розгляду спільної письмової заяви сторін, поданої під час судового розгляду.

Як встановлено частиною 2 статті 170 ГПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Відповідно до частини 4 вказаної статті, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Таким чином, враховуючи той факт, що з заявою про затвердження мирової угоди до суду звернулися сторони уже після набрання рішенням суду у даній справі законної сили, а також те, що належною особою, яка уповноважена звертатися з заявою про затвердження мирової угоди після набрання законної сили рішенням є державний або приватний виконавець, суд приходить до висновку про повернення заяви про затвердження мирової угоди заявникам без розгляду.

Також суд звертає увагу заявників на те, що накази Господарського суду міста Києва від 04.09.2023, дійсні для пред`явлення до виконання до 2026 року, а як вбачається з п. 3 мирової угоди, яку просять сторони суд затвердити, в добровільному порядку відповідач має здійснити останній платіж не пізніше 31.05.2024, а отже позивач не позбавлений можливості, у разі, якщо відповідач в добровільному порядку не здійснить всі виплати до 31.05.2024, подати вказані накази до примусового виконання в межах строку їх пред`явлення до виконання.

Керуючись статтями 170, 192, 234, 330 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Спільну заяву Державного підприємства "Державне Київське конструкторське бюро "ЛУЧ" та Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" про затвердження мирової угоди у справі № 910/13708/21 повернути заявникам без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. В. Мандриченко