Ухвала

від 20.09.2023 по справі 910/24/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.09.2023Справа № 910/24/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В., за участю секретаря судового засідання Горенюк Т.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОМ УКРАЇНА" та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення по справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"до про1. Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОМ УКРАЇНА" 2. ОСОБА_1 стягнення заборгованості у розмірі 176 589, 09 грн.

За участю представників:

від позивача: Гордієнко В.А. від відповідача 1 (заявника): не з`явився від відповідача 2 (заявника): не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОМ УКРАЇНА" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 176 589, 09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 його зобов`язань за Кредитним договором б/н від 02.09.2021 року та наявністю підстав для солідарного стягнення з Відповідачів заборгованості, як солідарних боржників.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі 910/24/23 позов Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" - задоволено у повному обсязі.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОМ УКРАЇНА", ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" заборгованість за кредитом у розмірі 154 000,00 грн, заборгованість по комісії у розмірі 22 589,09 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОМ УКРАЇНА" на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" судовий збір у розмірі 1 324,42 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" судовий збір у розмірі 1 324,42 грн.

24.03.2023 на виконання рішення суду було видано накази.

Постановою від 24.07.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі 910/24/23 залишено без змін.

06.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла спільна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОМ УКРАЇНА" та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення по справі на один рік з моменту його ухвалення, але в будь-якому разі не раніше дати припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

В обґрунтування спільної заяви відповідачі посилались на те, що основним видом діяльності відповідача 1 є діяльність згідно КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, а з огляду на введення 24.02.2022 воєнного стану переважна більшість будівельних проектів призупинені і, як наслідок, зник попит на товари відповідача 1, в результаті чого у товариства відсутні прибутки. Одночасно, в заяві вказано, що відповідач 2 з 01.01.2023 по 31.08.2023 немає доходу, а на його утримання знаходяться малолітні діти. З огляду на вказані обставини заявники просили відстрочити виконання рішення від 03.03.2023 Господарського суду міста Києва по справі №910/24/23 на один рік з дати його ухвалення, але в будь-якому разі не раніше дати припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, який було здійснено на підставі розпорядження №05/23/984/23 від 06.09.2023, у зв`язку із перебування судді Чинчин О.В. у відпустці, справу №910/24/23 для розгляду заяви було передано судді Князькову В.В.

Ухвалою від 11.09.2023 судом було призначено розгляд заяви на 20.09.2023.

Заявники у судове засідання 20.09.2023 не з`явились, проте, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином. До того ж, судом враховано, що 19.09.2023 представниками заявників було подано спільне клопотання про розгляд заяви про відстрочення виконання без участі представників Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОМ УКРАЇНА" та ОСОБА_1 .

Представником позивача (стягувача) у судовому засіданні 20.09.2023 було надано усні пояснення по справі, згідно яких проти задоволення заяви відповідачів надано заперечення.

Розглянувши спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОМ УКРАЇНА" та ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її часткового задоволення. При цьому, суд виходив з такого.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Тобто, суд звертає увагу заявника на те, що відстрочення виконання судового рішення на рік фактично призводить до порушення балансу інтересів сторін та повагу до власності.

Крім того, з приводу обставин стосовно фінансового стану відповідача 1, які вказані у розглядуваній заяві, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між позивачем та відповідачем 1 виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Окрім того, статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

За таких обставин, факт відсутності прибутку у товариства не може бути виключною та беззаперечною підставою для відстрочення виконання рішення.

До того ж, судом враховано, що фактично рішення у справі було ухвалено у березні 2023 року, тобто, на момент розгляду заяви відповідачів останнє фактично не виконується шість 6 місяців, що вказує на те, що задоволення спільної заяви відповідачів може призвести до порушення балансу інтересів сторін та грубого порушення права позивача на ефективний судовий захист, завершуючим етапом якого є виконання судового рішення.

До того ж, на підтвердження відсутності грошових коштів відповідачем 1 було надано суду фінансову звітність мікропідприємства (баланс) за 2022 рік, що ніяким чином не вказує на відсутність грошових коштів станом на теперішній час.

Крім того, з урахуванням того, що рішенням суду грошові кошти стягнуто солідарно з відповідачів 1 та 2, обставини скрутного фінансового становища ОСОБА_1 та наявність у остатнього малолітніх дітей не може бути достатньою підставою для відстрочення виконання рішення.

В контексті наведеного судом враховано, що частинами 1, 2 ст.543 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

До того ж, доказів відсутності грошових коштів на рахунках відповідачів 1, 2 чи майна, за рахунок якого могло б бути виконане рішення у справі, заявниками до спільної заяви додано не було.

Крім того, стосовно вимоги відповідачів про надання відстрочення виконання рішення від 03.03.2023 Господарського суду міста Києва по справі №910/24/23 на один рік з дати його ухвалення, але в будь-якому разі не раніше дати припинення (скасування) воєнного стану в Україні, суд вважає за необхідне акцентувати увагу заявників на те, що строк визначений у ст.331 Господарського процесуального кодексу України (один рік з моменту ухвалення рішення) є присічним, а отже, його завершення не може ніяким чином бути визначено вказівкою на подію, в тому числі, і на завершення воєнного стану.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, враховуючи пояснення представників сторін, які було надано у судовому засіданні 16.08.2023, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення по справі №910/9214/22.

Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОМ УКРАЇНА" та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення від 03.03.2023 по справі №910/24/23 залишити без задоволення.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.09.2023.

Суддя В.В. Князьков