Рішення

від 20.09.2023 по справі 910/3234/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2023Справа № 910/3234/23

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Компанія надійних відносин»

до Товариства з додатковою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн»

про стягнення 161 253,17 грн.

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Компанія надійний відносин» (далі - ТОВ «Компанія надійних відносин», позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» (далі - ТОВ «ЮК Дистрибьюшн», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 161 253,17 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порушення досягнутої сторонами усної домовленості відповідач не виконав свого зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару - цифрових апаратів CANON E0S 2000D 18-55 IS у кількості 10 штук, внаслідок чого у ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» виник обов`язок повернути отримані грошові кошти.

У позові ТОВ «Компанія надійних відносин» просить суд стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 116 160,00 грн., інфляційні втрати у сумі 37 334,27 грн. та 3 % річних у сумі 7 758,90 грн., що разом становить 161 253,17 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.03.2023 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що за наявними у відповідача документами ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» поставило позивачу товар, зокрема, цифрові апарати CANON E0S 2000D 18-55 IS у кількості 10 штук, що підтверджується видатковою накладною № 2508341 від 25.08.2021 та ТТН № 27/08/2021-0743 від 27.08.2021. Отже відповідач вважає, що підстав для повернення попередньої оплати за фактично поставлений товар немає так само, як і для нарахування матеріальних втрат, просив відмовити у задоволенні позову.

Також у відзиві на позов відповідач просив залучити до розгляду справи перевізника товару - ФОП Константінову І. В. в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. За результатами розгляду вказаного клопотання суд відмовив у його задоволенні як у необґрунтованому, оскільки ФОП Константінова І. В. не є стороною договору поставки, а тому рішення у справі не вплине на її права та обов`язки, як це передбачено ст. 50 ГПК України.

До початку розгляду справи по суті від відповідача надійшли клопотання про витребування в ГУ ДПС у м. Києві: засвідчених копій декларацій з ПДВ за серпень 2021-квітень 2023; відомостей щодо сукупної суми, відображеної ТОВ «Компанія надійних відносин» у складі податкового кредиту з ПДВ з серпня 2021 по квітень 2023, відомостей про період формування ТОВ «Компанія надійних відносин» податкового кредиту з ПДВ за податковою накладною позивача № 326 від 25.08.2021; витребування у ТОВ «Компанія надійних відносин» копій декларацій з ПДВ за період серпень 2021 - квітень 2023; копій документів, складених за результатами обов`язкової щорічної інвентаризації позивача за 2022 рік.

Розглянувши вказані клопотання про витребування доказів, суд відмовив у їх задоволенні, оскільки вважав, що немає необхідності у витребуванні зазначених відповідачем документів, оскільки у справі достатньо доказів для прийняття рішення у справі.

Крім того відповідач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, отриманих на адвокатські запити представника ТОВ «ЮК Дистрибьюшн», яке було задоволено судом на підставі ст. 119 ГПК України.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що між ТОВ «Компанія надійних відносин» (покупець) та ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» (постачальник) була досягнута усна домовленість, згідно з якою відповідач зобов`язався передати позивачу товар - цифрові апарати CANON E0S 2000D 18-55 IS у кількості 10 штук на загальну суму 116 160,00 грн, а позивач зобов`язався вказаний товар прийняти та оплатити.

Так, на виконання зазначеної домовленості відповідач направив позивачу рахунок-фактуру № 250851 від 25.08.2021 на суму 116 160,00 грн., який був оплачений позивачем платіжним дорученням № 1141 від 25.08.2021 у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на зміст спірних правовідносин (виставлення позивачем рахунку для оплати, фактична оплата його відповідачем) та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначає ТОВ «Компанія надійних відносин» (покупець), відповідач зобов`язання з поставки товару у визначений строк не виконав, а тому у ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» виник обов`язок повернути позивачу отримані грошові кошти у вигляді попередньої оплати.

Зі свого боку, відповідач (постачальник) заперечив проти таких тверджень позивача та вказав на належне виконання свого обов`язку з поставки ТОВ «Компанія надійних відносин» обумовленого сторонами товару, надавши суду видаткову накладну № 2508341 від 25.08.2021, ТТН № 27/08/2021-0743 від 27.08.2023 та податкові накладні, складені за період з 25.06.2021 по 21.12.2022, та зареєстровані в ЄРПН.

Перевіряючи такі доводи сторін та вирішуючи спір по суті, господарський суд виходив з наступного.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Також Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, визначають товарно-транспортні накладні обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Отже, видаткова накладна складається з метою підтвердження фактичного передання товару від постачальника покупцеві, а товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Відтак видаткова накладна та ТНН виступають первинними документами бухгалтерського обліку при здійсненні господарської операції.

Так, у матеріалах справи міститься видаткова накладна № 2508341 від 25.08.2021 на поставку від ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» товару - апаратів цифрових CANON E0S 2000D 18-55 IS у кількості 10 штук на загальну суму 116 160,00 грн. їх одержувачу - ТОВ «Компанія надійних відносин». Зі змісту вказаної накладної вбачається, що вказаний товар було відвантажено ТОВ «ЮК Дистрибьюшн», проте, отримувачем зазначено ТОВ «Ост-Вест Експрес».

Також у матеріалах справи наявна ТТН № 27/08/2021-0743 від 27.08.2021, що була складена автомобільним перевізником ФОП Константіновою І. В. (водій ОСОБА_1). Вказана товаро-транспортна накладна містить в собі як елементи видаткової накладної, так і специфікації до договору, укладеного сторонами у спрощений спосіб, враховуючи, що в ній зазначені відомості про дату складання документа, назву та печатки підприємств, від імені яких складено документ, зміст та обсяг господарської операції (кількість переданого товару, його асортимент, ціну та загальну суму поставки).

Щодо наявності на зазначених видатковій накладній та ТНН в графі «вантажоодержувач» відтиску печатки іншого підприємства - ТОВ «Ост-Вест Експрес», то з пояснень перевізника товару ФОП Константінової І. В., наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що 25.08.2021 водій ОСОБА_1 передав обумовлений товар за адресою його прийняття відповідальній особі ТОВ «Компанія надійних відносин» за його юридичною адресою: м. Київ, вул. В. Хвойки, 18/14. Однак, враховуючи велику кількість 25.08.2021 у водія ОСОБА_1 доставок товару різним покупцям, останній не звернув уваги на наявність печатки у видатковій накладній та ТНН іншого отримувача/вантажоодержувача - ТОВ «Ост-Вест Експрес».

У свою чергу перевізник ФОП Константінова І. В. у своєму листі від 07.04.2021 підтвердила, що апарати цифрові CANON E0S 2000D 18-55 IS у кількості 10 штук на загальну суму 116 160,00 грн. були передані саме ТОВ «Компанія надійних відносин».

Крім того у матеріалах справи наявний лист ТОВ «Ост-Вест Експрес» від 19.04.2023, наданий на адвокатський запит відповідача, в якому товариство повідомило, що ніколи не отримувало жодних товарів від ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» та перевізника ФОП Константінової І. В., в тому числі апарати цифрові CANON E0S 2000D 18-55 IS згідно видаткової накладної № 2508341 від 25.08.2021 та ТТН № 27/08/2021-0743 від 27.08.2021; товариство не має ніяких господарських відносин ні з ТОВ «Компанія надійних відносин», ні з ТОВ «ЮК Дистрибьюшн», а штамп, відтиск якого стоїть на спірних документах знаходиться в місці, доступному для осіб, що перебувають на території ТОВ «Ост-Вест Експрес».

Як роз`яснив Верховний Суд у своїх постановах від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, від 19.02.2020 у справі № 915/675/19, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару, зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

З урахуванням вказаних правових висновків суд здійснив оцінку наявним в матеріалах справи податковим накладним, що були надані ТОВ «ЮК Дистрибьюшн».

Так, відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.1 ПК України визначено, що сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Отже, реєстрація податкової накладної є відображенням здійснення господарської операції, реального руху активів та зміни фінансового стану сторін господарської операції.

У даному випадку наявною в матеріалах справи податковою накладною ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» № 326 від 25.08.2021 з відмітками «зареєстровано в ЄРПН» та «документ доставлено контрагенту» (що відповідає видатковій накладній № 2508341 від 25.08.2021 та ТТН № 27/08/2021-0743 від 27.08.2021) підтверджується факт відображення господарської операції з поставки товару позивачу апаратів цифрових CANON E0S 2000D 18-55 IS у кількості 10 штук на суму 116 160,00 грн.

Зі свого боку позивач будь-яких документів податкової звітності щодо спірної господарської операції суду не надав, а на адвокатські запити ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» відмовив у наданні таких документів, посилаючись на відсутність повноважень адвоката на отримання відповідних відомостей. При цьому з матеріалів справи вбачається, що більше року, починаючи з серпня 2021 по жовтень 2022 (першої вимоги про поставку товару), позивач не пред`являв до відповідача претензій з приводу неотримання товару, хоча між сторонами існували тривалі господарські відносини.

Відповідно до статті 79 ГГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та від 04.02.2021 у справі № 910/11534/18.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах докази, а також вчинення сторонами дій в розрізі спірних правовідносинах, суд вважає, що надані відповідачем докази та вказані ним обставини на підтвердження факту поставки товару, є більш вірогідними, ніж докази та посилання позивача на порушення умов договору постачальником.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідачем доведено належними, достовірними та вірогідними доказами факт виконання своїх зобов`язань з поставки позивачу товару на суму 116 160,00 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» попередньої плати. Також суд вважає, що немає підстав і для стягнення нарахованих позивачем інфляційних втрат у сумі 37 334,27 грн. та 3 % річних у сумі 7 758,90 грн., які є похідними вимогами від вимоги про стягнення основного боргу.

За таких обставин позов ТОВ «Компанія надійних відносин» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

При цьому відповідач просив стягнути з позивача судові витрати, понесені на правову допомогу в сумі 16 500,00 грн.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків).

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 16 500,00 грн. відповідач долучив копії:

- ордеру (серія АІ № 1372945 від 31.03.2023) на надання правничої допомоги ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» адвокатом Романчук Л.Г.;

- договору про надання професійної правничої допомоги № ЮК-230/22-03/23 від 22.03.2023, укладеного ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» з Адвокатським об`єднанням "СОЛ"; додаткової угоди № 1 від 22.03.2023 до цього договору, у якій сторони погодили розмір винагороди (гонорару) за надання АО «СОЛ» правничої (правової) допомоги, що становить 16 500,00 грн.;

- платіжної інструкції № 10458 від 27.03.2023 на суму 16 500,00 грн.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У даному випадку суд зважає на наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, яка є малозначною; розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; кількість наданих представником відповідача суду пояснень, доказів та підготовлених клопотань; обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки відзиву на позов, заперечень до відповіді на відзив; направлення адвокатських запитів з метою доведення своєї позиції; співвідношення ціни позову та розміру заявлених витрат; а також заперечення позивача проти стягнення витрат на правову допомогу.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне встановити розмір судових витрат ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн., та покласти їх на позивача на підставі ст. 129 ГПК України у зв`язку із відмовою у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Компанія надійних відносин» до Товариства з додатковою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» про стягнення заборгованості у сумі 161 253,17 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Компанія надійних відносин» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14; ідентифікаційний код 41437076) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1; ідентифікаційний код 37502437) витрати на правничу допомогу у сумі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складене 20 вересня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.