Постанова

від 01.05.2024 по справі 910/3234/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. Справа№ 910/3234/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних відносин"

на рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2023 р.

у справі № 910/3234/23 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних відносин"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК Дистрибьюшн"

про стягнення 161253,17 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія надійний відносин" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК Дистрибьюшн" про стягнення заборгованості в сумі 161253,17 грн, з яких: 116160,00 грн основного боргу, 37334,27 грн інфляційних втрат та 7758,90 грн 3% річних.

Вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки, укладеного в усній формі, не здійснив поставку товару, оплаченого позивачем у повному обсязі, у зв`язку з чим, сплачена сума авансу підлягає поверненню.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.03.2022 р. відкрито провадження у справі № 910/3234/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.09.2023 р. у справі № 910/3234/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних відносин" відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Компанія надійних відносин» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних відносин" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних відносин" товару за укладеним договором.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/3234/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних відносин" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/3234/23.

До суду 23.11.2023 р. надійшли матеріали справи № 910/3234/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3234/23, розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, а також встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 09.01.2024 р. про відкриття провадження у справі № 910/3234/23 сторонам доставлено до електронних кабінетів, доказами чого є довідки про доставку електронних документів, що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 09.01.2024 р. у справі № 910/3234/23 оприлюднена у реєстрі 10.01.2024 р.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 р. на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія надійних відносин» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відаовідальністю «ЮК Дистрибьюшн» (далі - постачальник) була досягнута усна домовленість, згідно з якою відповідач зобов`язався передати позивачу товар - цифрові апарати CANON E0S 2000D 18-55 IS у кількості 10 штук на загальну суму 116160,00 грн, а позивач зобов`язався вказаний товар прийняти та оплатити.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачу для оплати рахунок-фактуру № 250851 від 25.08.2021 р. на суму 116160,00 грн.

Вказаний рахунок-фактура був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1141 від 25.08.2021 р.

06.10.2022 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 0610/091, в якій просив відповідача здійснити поставку цифрових апаратів CANON E0S 2000D 18-55 IS у кількості 10 штук на загальну суму 116160,00 грн.

Зазначена вимога була отримана відповідачем 10.10.2022 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповіді на вказаний лист відповідач не надав.

07.02.2023 р. позивач направ на адресу відповідача претензію № 07-02/01 з вимогою повернути кошти у розмірі 116160,00 грн.

Вказана претензія була отримана відповідачем 17.02.2023 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповіді на вказану претензію відповідач не надав, грошові кошти у розмірі 116160,00 грн позивачу не повернув.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не зважаючи на повну попередню оплату товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних відносин", не здійснив його поставку, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 116160,00 грн. Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що ним була здійснена у повному обсязі поставка позивачу цифрових апаратів CANON E0S 2000D 18-55 IS у кількості 10 штук на загальну суму 116160,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2508341 від 25.08.2021 р. та товарно-транспортною накладною № 27/08/2021-0743 від 27.08.2023 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як передбачено ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки товару у спрощений спосіб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до норм ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Оскільки між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, тому за умовами ст. 530 ЦК України позивач має право вимагати його виконання у будь-який час.

Як було встановлено вище, на виконання умов договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, позивачем було здійснено оплату товару - цифрових апаратів CANON E0S 2000D 18-55 IS у кількості 10 штук на загальну суму 116160,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1141 від 25.08.2021 р.

Докази поставки відповідачем вказаного товару позивачу в матеріалах справи відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується поставка відповідачем на користь позивача цифрових апаратів CANON E0S 2000D 18-55 IS у кількості 10 штук на загальну суму 116160,00 грн, зокрема видатковою накладною № 2508341 від 25.08.2021 р., товарно-транспортною накладною № 27/08/2021-0743 від 27.08.2023 р., а також податковими накладними, які складені за період з 25.06.2021 р. по 21.12.2022 р. та зареєстровані в ЄРПН.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Як передбачено п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (далі - Положення), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення.

За п. п. 2.1, 2.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

У відповідності до Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортні накладні є обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Отже, видаткова накладна складається з метою підтвердження фактичного передання товару від постачальника покупцеві, а товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Відтак видаткова накладна та товарно-транспортна накладна виступають первинними документами бухгалтерського обліку при здійсненні господарської операції.

Так, у матеріалах справи міститься видаткова накладна № 2508341 від 25.08.2021 р. на поставку від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» товару - апаратів цифрових CANON E0S 2000D 18-55 IS у кількості 10 штук на загальну суму 116160,00 грн їх одержувачу - ТОВ «Компанія надійних відносин».

Разом з цим, зі змісту вказаної накладної вбачається, що товар було відвантажено Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» отримувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Ост-Вест Експрес».

Також у матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна № 27/08/2021-0743 від 27.08.2021 р., що була складена автомобільним перевізником ФОП Константіновою І.В., в якій зазначені відомості про дату складання документа, зміст та обсяг господарської операції (кількість переданого товару, його асортимент, ціну та загальну суму поставки) та наявна печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ост-Вест Експрес».

До того ж, із вказаних накладних не вбачається ким вони були підписані з боку отримувача, оскільки відсутнє прізвище, ім`я та по-батькові особи, яка їх підписала.

У відповідності до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Крім цього, відповідно до п. 64 постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов`язковою до застосування для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.

Відповідно до п. 65 вказаної постанови особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Отже, особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Відтак посилання відповідача на те, що у зв`язку з великою кількістю 25.08.2021 р. у водія доставок товару різним покупцям, останній не звернув уваги на наявність іншої печатки у видатковій накладній та товарно-транспортній накладній іншого отримувача/вантажоодержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ост-Вест Експрес», є необґрунтованими.

Посилання відповідача на податкові накладні, як на доказ передачі товару саме позивачу, колегія суддів також вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Так, податкові накладні, надані позивачем, були видані платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України) та не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару.

До того ж, податкові накладні підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції та наявність правовідносин між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.08.2020 р. у справі № 922/2081/19.

Також у постанові від 04.11.2019 р. у справі № 905/49/15 Верховний Суд дійшов висновку про те, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару (надання послуг) та його прийняття.

Крім цього, скаржник посилається на акт звірки взаєморозрахунків, як на доказ, що підтверджує відсутність у нього заборгованості перед позивачем.

Однак, сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, проте за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 р. у справі № 916/2377/18, від 20.06.2018 р. у справі № 902/680/15, від 29.03.2018 р. у справі № 925/1165/16, від 11.08.2020 р. у справі № 910/4919/19.

Враховуючи викладене, а також те, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження передачі відповідачем саме позивачу апаратів цифрових CANON E0S 2000D 18-55 IS у кількості 10 штук, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 116160,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 37334,27 грн інфляційних втрат та 7758,90 грн 3% річних за період з 26.08.2021 р. по 31.01.2023 р.

Вбачаться, що з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 116160,00 грн позивач звернувся до відповідача 07.02.2023 р.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь яки час, а боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Вказана вимога була отримана відповідачем 17.02.2023 р., що підтверджується повідомленням про вручення потового відправлення.

Отже прострочення виконання саме грошового зобов`язання у відповідача почалось після 25.02.2023 р., відтак нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних за період з 26.08.2021 р. по 31.01.2023 р. є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 37334,27 грн інфляційних втрат та 7758,90 грн 3% річних за період з 26.08.2021 р. по 31.01.2023 р. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Стосовно витрат відповідача на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Вбачається, що відповідач просив суд стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 16500,00 грн та у суді апеляційної інстанції у розмірі 3800,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції відповідач надав суду наступні докази:

- ордер (серія АІ № 1372945 від 31.03.2023 р.) на надання правничої допомоги ТОВ «ЮК Дистрибьюшн» адвокатом Романчук Л.Г.;

- договір про надання професійної правничої допомоги № ЮК-230/22-03/23 від 22.03.2023 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮК Дистрибьюшн» зта Адвокатським об`єднанням "СОЛ";

- додаткову угоду № 1 від 22.03.2023 р. до договору про надання професійної правничої допомоги;

- додаткову угоду № 2 від 22.01.2024 р. до договору про надання професійної правничої допомоги;

- платіжну інструкцію № 10458 від 27.03.2023 р. на суму 16500,00 грн;

- платіжну інструкцію № 6987 від 23.01.2024 р. на суму 3800,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги клієнт за власним вибором доручає, а обєднання зобов`язується всіма незабороненими законом способами надати необхідну клієнту правничу допомогу.

За змістом додаткової угоди № 1 розмір винагороди (гонорару) за надання адвокатським обєднанням правової допомоги у Господарському суді м. Києва під час розгляду справи № 910/3234/23 складає 16500,00 грн.

За умовами додаткової угоди № 2 сторони погодили, що розмір винагороди (гонорару) за надання адвокатським обєднанням правової допомоги у північному апеляційному господарському суду під час розгляду справи № 910/3234/23 складає 3800,00 грн.

Як передбачено п. 1.5 додаткових угод, клієнт сплачує об`єднанню винагороду (гонорар) за надання правової допомоги шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок об`єднання протягом 5 банківських днів з дня підписання цієї додаткової угоди.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді першої та апеляційної інстанції.

При цьому, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, враховуючи те, що дана справа є малозначною, розгляд справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, враховуючи кількість наданих представником відповідача суду письмових пояснень, доказів та підготовлених клопотань; обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки відзиву на позов, заперечень до відповіді на відзив; направлення адвокатських запитів з метою доведення своєї позиції; співвідношення ціни позову та розміру заявлених витрат; а також заперечення позивача проти стягнення витрат на правову допомогу, обґрунтованими є 8000,00 витрат на професійну правничу допомогу у суду першої інстанції, а також 3800,00 грн у суді апеляційної інстанції.

Разом із цим, приймаючи до уваги те, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме, пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2240,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та 1064,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були неповно з`ясовані обставини справи, а тому рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2023 р. у справі № 910/3234/23 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних відносин".

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги необхідно покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних відносин" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.09.2023 р. у справі № 910/3234/23 скасувати частково та прийняти в цій частині нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних відносин" задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК Дистрибьюшн" (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код 41437076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних відносин" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, код 41437076) 116160 (сто шістнадцять тисяч сто шістдесят),00 грн заборгованості.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК Дистрибьюшн" (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код 41437076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних відносин" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, код 41437076) 1932 (одна тисяча дев`ятсот тридцять дві),48 грн судового збору за подання позову та 2898 (дві тисячі вісімсот дев`яносто вісім),72 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія надійних відносин" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, код 41437076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК Дистрибьюшн" (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код 41437076) 2240 (дві тисячі двісті сорок),00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та 1064 (одна тисяча шістдесят чотири),00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

8. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

9. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран