Ухвала

від 18.09.2023 по справі 946/3309/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1393/23

Справа № 946/3309/23 1-кс-946/1040/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙСУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ТОВ «ОДЕСА ОІЛ» ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , в інтересах ТОВ «ОДЕСА ОІЛ» на ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайсуду Одеської обл. від 17.05.2023 про накладення арешту на майно в межах к/п №12023162150000614 від 12.05.2023 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскарженою ухвалою слідчого судді в межах к/п №12023162150000614 від 12.05.2023 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України було задоволено клопотання слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 та накладено арешт на майно шляхом заборони розпорядження та користування, зокрема, на:

- металеву ємкість циліндричної форми білого кольору (наземний резервуар), на якій машинописним способом, барвником червоного кольору зображені наступні написи: «ВОГНЕНЕБЕЗПЕЧНО»; «V=19 м3»; «V=6 м3», - з усім її вмістом;

- паливо-роздавальну колонку торгової марки «Шельф 100-50-2-1-2», синього кольору, з серійним номером 15598;

- пожежний щит, який укомплектований двома лопатами (штиковою та совковою), металевим крюком (багор), ломом, двома вогнегасниками та двома відрами конусної форми;

- металеву опору з вивіскою, на якій машинописним способом зображено написи: «Barrel мережа АЗС»; «ДП»; «95»; «ГАЗ», яке знаходиться на території земельної ділянки, розташованої по праву сторону автодороги М-15 на 232 км. та має географічні координати 45.386340С, 28.833520В, з можливістю його вилучення для подальшого транспортування та зберігання на спеціально обладнаній території, під охороною.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що перераховане у клопотанні слідчого майно відповідає критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України, внаслідок чого існують підстави для накладення арешту на нього з метою забезпечення завдань кримінального судочинства, швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 , в інтересах ТОВ «ОДЕСА ОІЛ», не погодилась із оскаржуваною ухвалою, вважаючи її такою, що не відповідає вимогам закону з огляду на наступне:

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що диспозиція злочину, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України, досудове розслідування за ознаками якого наразі здійснюється, передбачає кримінальну відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров`ю людей або майнову шкоду у великому розмірі, в той час як, відповідно до клопотання слідчого, було встановлено здійснення діяльності з торгівлі підакцизними товарами без отримання необхідних дозволів та ліцензій, при цьому, клопотання слідчого не містить ні посилань, ні доказів наявності факту заподіяння шкоди здоров`ю людей або майнової шкоди за наслідками пожежі, що є об`єктивною стороною кримінального правопорушення, за яким були кваліфіковані дії невстановлених осіб;

- слідчий суддя не врахував того, що ТОВ «ОДЕСА ОІЛ» правомірно здійснює свою діяльність, що підтверджується додатками до апеляційної скарги, а також свідчить про те, що в даному кримінальному провадженні відсутні дані, які б виправдовували втручання держави у мирне володіння майном товариства та відсутні підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Посилаючись на викладені обставини, представник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Заслухавши доповідьсудді,пояснення представникавласника майна ОСОБА_7 , яка підтримала вимоги своєї апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вимог закону не дотримався з огляду на наступне.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми основного закону узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті (задля збереження речових доказів), арешт накладається на майнобудь-якоїфізичної абоюридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Пункти 1 та 5 ч. 2 ст. 173 КПК України передбачають, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, серед іншого, правову підставудля арештумайна та розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На підставі аналізу змісту клопотання слідчого про накладення арешту на майно вбачається, що слідчий просив накласти арешт на зазначене у ньому майно, зокрема, наземний резервуар, паливно-роздавальну колонку, пожежний щит та металеву опору, виявлене 11.05.2023 під час проведення огляду земельної ділянки, розташованої по праву сторону автодороги М-15 на 232 км. (географічні координати 45.38634°С, 28.83352°В) з метоюзабезпечення йогозбереження якречового доказув кримінальномупровадженні (а.с. 2-6).

При цьому, відповідно до змісту клопотання, витягу з ЄРДР в к/п №12023162150000614 (а.с. 7) та інших матеріалів провадження, на теперішній час Ізмаїльським РВП ГУНП в Одеській обл. здійснюється досудове розслідування к/п за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України у зв`язку із надходженням повідомлення про те, що невстановлені особи здійснюють діяльність з продажу підакцизних товарів (паливно-мастильних матеріалів) на території земельної ділянки, яка розташована на 232 км. автодороги Одеса-Рені, без відповідних дозволів та ліцензії на зайняття такою діяльністю.

У подальшому, в ході проведення 11.05.2023 огляду місця події, зокрема, ділянки, розташованої по праву сторону автодороги М-15 Одесі-Рені на 232 км. (географічні координати 45.38634°С, 28.83352°В) було виявлене зазначене вище майно, зокрема, наземний резервуар, паливно-роздавальна колонка, пожежний щит та металева опора (а.с. 10-19), яке постановою слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 від 12.05.2023 було визнано речовим доказом в зазначеному к/п №12023162150000614 (а.с. 22-23).

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Водночас, диспозиція злочину, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України, досудове розслідування за ознаками вчинення якого наразі здійснюється, передбачає відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог пожежної або техногенної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі або аварії, якою заподіяно шкоду здоров`ю людей або майнову шкоду у великому розмірі.

Разом із тим, зі змісту клопотання слідчого та інших матеріалів провадження вбачається, що досудове розслідування проводиться у зв`язку зі здійсненням невстановленими особами діяльності з продажу підакцизних товарів (паливно-мастильних матеріалів) на території земельної ділянки, яка розташована на 232 км. автодороги Одеса-Рені без відповідних дозволів та ліцензії на зайняття такою діяльністю.

Натомість, як на цьому обґрунтовано зауважує представник власника майна, клопотання слідчого та долучені до нього матеріали не містять жодного посилання на наявність факту виникнення пожежі або аварії, якою заподіяно шкоду здоров`ю людей або майнову шкоду, що є об`єктивною стороною злочину, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України, досудове розслідування за ознаками вчинення якого на теперішній час здійснюється СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській обл.

З огляду на викладене, в зібраних органом досудового розслідування матеріалах існують суттєві суперечності між викладом фактичних обставин розслідуваного кримінального правопорушення та його правовою кваліфікацією.

Відтак, колегія суддів доходить висновку про те, що ні в наявних у розпорядженні апеляційного суду матеріалах провадження, ні в поясненнях прокурора в судовому засіданні не міститься доказів того, що вищезазначені об`єкти металева ємність, паливно-роздавальна колонка, пожежний щит та металева опора з вивіскою, виявлені під час проведення 11.05.2023 огляду місця події ділянки автодороги М-15 Одеса-Рені, мають будь-яке відношення до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України, за фактом якого на теперішній час здійснюється досудове розслідування в к/п №12023162150000614.

Сам по собі факт наявності в матеріалах к/п №12023162150000614 постанови слідчого від 12.05.2023 про визнання виявленого майна речовим доказом (а.с. 22-23) не може автоматично свідчити про відповідність таких речей критеріям речових доказів, визначеним зазначеною вище ст. 98 КПК України.

Посилання прокурора в судовому засіданні апеляційного суду на те, що матеріали досудового розслідування в зазначеному к/п №12023162150000614 були об`єднані з матеріалами к/п №12023162150000463 від 13.04.2023 за фактом самовільного зайняття земельної ділянки не мають жодного документального підтвердження, окрім того, слідчим було подано клопотання про арешт майна саме в межах к/п №12023162150000614.

Водночас, відповідно до долучених представником ОСОБА_7 матеріалів, виявлене майно належить на праві приватної власності ТОВ «ОДЕСА ОІЛ» та було придбано товариством у відповідних контрагентів, що підтверджується копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актами надання послуг та здачі-приймання робіт, тощо.

Натомість, чинним законодавством України, зокрема, ст. 164 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить переконання, що органом досудового розслідування не було доведено того, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, зокрема, металева ємність, паливно-роздавальна колонка, пожежний щит та металева опора з вивіскою, відповідає встановленим законом критеріям речових доказів в зазначеному к/п №12023162150000614, зокрема, використовувалось як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані для доведення будь-яких фактів чи обставин з приводу порушення встановлених законодавством вимог пожежної або техногенної безпеки.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно з п. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В свою чергу, п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України встановлює, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Відтак, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя допустив невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи, не звернувши увагу на необґрунтованість клопотання слідчого в частині необхідності накладення арешту на виявлене майно, що є підставою для задоволення апеляційної скарги представника власника майна, скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , в інтересах ТОВ «ОДЕСА ОІЛ» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ізмаїльського міськрайсудуОдеської обл.від 17.05.2023,якою накладеноарешт намайно,відповідно допереліку врезолютивній частиніухвали,в межахк/п№12023162150000614від 12.05.2023 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 про накладення арешту на майно в межах к/п №12023162150000614 від 12.05.2023 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України, а саме на:

- металеву ємкість циліндричної форми білого кольору (наземний резервуар), на якій машинописним способом, барвником червоного кольору зображені наступні написи: «ВОГНЕНЕБЕЗПЕЧНО»; «V=19 м3»; «V=6 м3», - з усім її вмістом;

- паливо-роздавальну колонку торгової марки «Шельф 100-50-2-1-2», синього кольору, з серійним номером 15598;

- пожежний щит, який укомплектований двома лопатами (штиковою та совковою), металевим крюком (багор), ломом, двома вогнегасниками та двома відрами конусної форми;

- металеву опору з вивіскою, на якій машинописним способом зображено написи: «Barrel мережа АЗС»; «ДП»; «95»; «ГАЗ», яке знаходиться на території земельної ділянки, розташованої по праву сторону автодороги М-15 на 232 км. та має географічні координати 45.386340С, 28.833520В.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4