Рішення

від 14.09.2023 по справі 914/87/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2023 Справа № 914/87/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудкомплект» (79019, Львівська обл., м.Львів, вул.Газова, 26; ідент.код 30582542)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авадор» (79068, Львівська обл., м.Дрогобич, вул.Данила Галицького, 1/8; 79059, м.Львів, вул. Плугова, 2/46; ідент.код 40262354)

про: стягнення грошових коштів (за Договором оренди) у загальній сумі 34360,33 грн.

Суддя: Стороженко О.Ф.

Секретар: Мацейко А.Ю.

Представники:

Позивача: не прибув;

Відповідача: Мельникович В.В. - Довіреність №23/05/01 від 01.05.2019, Батьков В.В. - Ордер ВС №1202591 від 05.09.2023.

Процесуальні дії вчинено Cудом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №11.

Виходячи з обставин, зазначених у частині третій ст. 238 ГПК України, -

Суд встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудкомплект» подано Позовну заяву (та Заяву про виправлення недоліків позову) з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авадор» грошових коштів у загальній сумі 34 360,33 грн, а саме:

- боргу в сумі 20798,44 грн, що виник у зв`язку з порушенням Відповідачем грошового зобов`язання (зі сплати орендних платежів упродовж 01.01.2021 30.11.2021), передбаченого умовами Договору №9 від 01.07.2020;

- трьох процентів річних у сумі 5506,91 грн, нарахованих, згідно з нормою ч.2 ст.625 ЦК України, станом на 30.12.2022 (без визначення строку нарахування і без обґрунтованого розрахунку);

- «подвійної облікової ставки НБУ» у сумі 8054,98 грн, нарахованої, за ствердженням Позивача, на підставі ч.6 ст.231 Господарського кодексу України (умовами п.3.3 Договору передбачено сплату Відповідачем пені за прострочення оплати), при цьому нарахування здійснено на загальну суму боргу (а не помісячні суми боргу), починаючи з 30.11.2021 і до 30.12.2022.

Суд, Ухвалою від 07.06.2023, перейшов до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Позивачем надано, на вимогу Суду, Пояснення стосовно користування Відповідачем об`єктом оренди після закінчення строку дії Договору.

Також Позивачем подано, на вимогу Суду, Заяву, у якій, усупереч поясненням представника у підготовчому засіданні 28.06.2023, зазначено, що «нарахування оренди відбулось із врахуванням експлуатаційних видатків за місяць, у якому надавались послуги оренди».

До вказаної Заяви Позивачем додано:

- щомісячні Рахунки-фактури (за жовтень місяць 2020 року грудень місяць 2021 року) стосовно нарахованих сум орендних платежів та експлуатаційних витрат (хоча жовтень-грудень місяці 2020 року та грудень місяць 2021 року не входять у спірний період: 01.01.2021-30.11.2021);

- односторонні проекти Актів звірянь за періоди: 01.01.20 01.01.21 (на суму 14880,00 грн) та 01.01.20 30.11.21 (на суму 15038,44 грн).

Розрахунку спірної суми боргу 20798,44 грн не подано.

Відповідачем подано Відзив з обґрунтуванням безпідставності позовних вимог, у якому, зокрема, зазначено:

- у п. 3.1 Договору зазначено: орендна плата 300,00 грн за 1 м.кв, що становить 4680,00 грн з ПДВ;

- згідно з п.3.2 Договору, орендна плата перераховується Орендодавцеві щомісяця з 25 по 30 число поточного місяця;

- Сторонами було погоджено та визначено розмір орендної плати, який за умовами Договору є фіксованим та становить 4680,00 грн (15.6 м.кв. х 300,00 грн = 4680,00 грн);

- поданий Позивачем акт звіряння не є належним доказом в розумінні ст. ст. 73,76,77 ГПК України, оскільки, по-перше: він є одностороннім актом, тобто підписаний лише Позивачем; по-друге: акт звіряння не є первинним документом на підтвердження здійснення господарської операції між сторонами чи наявності зобов`язання за господарським договором;

- заявляючи вимогу про стягнення орендної плати в розмірі 20 798,44 грн, Позивачем не конкретизовано, за який період стягується дана заборгованість;

- окрім того, згідно з умовами Договору, орендна плата є сталою (фіксованою) сумою, проте у розрахунку Позивача орендна плата є різною і не зрозуміло з чого вона складається;

- з Акту звіряння розрахунків також не вбачається, протягом яких конкретно місяців і якого року Орендар не вносив орендну плату та в якому розмірі; оскільки в Акті зазначено сальдо на 01.01.2021 в розмірі 14 880,00 грн, решта суми вказана за період з 21.01.2021 по 31.12.2021, хоча Акт складений за період з 01.01.2021 по 11.08.2022;

- чинним законодавством передбачено, що розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

- пунктом 9.3 Договору оренди № 9 Сторони погодили, що зміни і доповнення до Договору допускаються за взаємною згодо Сторін;

- 01.07.2020 Сторонами було підписано Додаток №2 до Договору оренди №9 від 01.07.2020, яким пункт 3.1 Договору викладено у такій редакції: « 3.1 Оренда плата з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року становить 200,00 грн за 1 м.кв. З 1 серпня - по домовленості сторін»;

- даний Додаток, в силу ст. 629 ЦК України, є обов`язковим до виконання;

- у Постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 міститься висновок: якщо з`ясування справжнього змісту відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem; при цьому, contra proferentem (лат.verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) означає, що слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав;

- відповідно, особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови;

- оскільки інших домовленостей між Сторонами щодо розміру орендної плати не було (тобто будь-яких додатків щодо зміни умов договору стосовно розміру орендної плати в подальшому сторони не підписували), то вважаємо, що Сторонами погоджено фіксований розмір орендної плати, який становить 200 грн за 1 м.кв, тобто 3 120,00 грн у місяць;

- однак, при нарахуванні заборгованості Позивачем не було враховано зміни до Договору щодо розміру орендної плати (200 грн за 1 м.кв = 3 120,00 грн), відповідно заявлена сума заборгованості не відповідає дійсності;

- за період з липня 2020 року по листопад 2021 року нами оплачено орендну плату в розмірі 63 021,56 грн;

- якщо б Позивач використовував погоджений між нами розмір орендної плати, то за користування приміщенням, тобто за 17 місяців оренди (по 3120,00 грн), оплаті підлягала орендна плата в розмірі 53 040,00 грн;

- таким чином, уданому випадку наявна переплата в сумі 9981,56 грн;

- оскільки умовами Договору не було визначено конкретний розмір компенсації експлуатаційних видатків, а також яким чином вони розраховуються та з чого складаються, то включення їх як складової до орендної плати є безпідставним та необґрунтованим;

- беручи до уваги, що Позивачем не було заявлено окремої вимоги про стягнення експлуатаційних видатків, враховуючи тлумачення contra proferentem, просимо суд відмовити у стягненні компенсації експлуатаційних видатків, які, на нашу думку, включені Позивачем до заявленої вимоги про стягнення орендної плати;

- нормою ч.6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано;

- таким чином, приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін;

- Позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 8054,98,00 грн, проте, з поданого Позивачем розрахунку неможливо визначити, яким чином, за який період і з якої суми розрахована та заявлена до стягнення пеня;

- згідно з розрахунком, Позивачем заявлено до стягнення 3% річних, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 5 506,91 грн, проте, з поданого Позивачем Розрахунку неможливо визначити, яким чином, за який період і з якої суми розраховані та заявлені до стягнення 3% річних;

- враховуючи, що Розрахунок Позивача щодо основної заборгованості є арифметично невірним, оскільки останнім не враховано Додаток №2 до Договору оренди №9 від 01.07.2020, та беручи до уваги наявну переплату за оренду, вважаємо, що розрахунок штрафних санкцій є необґрунтованим та безпідставним;

- зміст позовних вимог свідчить проте, що Позивачем належними та допустимими доказами (в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України) не доведено суму заборгованості та факт прострочення орендних платежів.

Позивачем заявлено Клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Представники Відповідача надали пояснення стосовно обставин спору.

Справу, згідно з нормами статей 12, 247 ГПК України, розглянуто за правилами загального позовного провадження.

У ході дослідження обставин справи та поданих доказів, - Суд встановив:

01.07.2020 Сторонами укладено Договір №9, згідно з умовами якого Позивачем (Орендодавцем) передано Відповідачу (Орендарю) у строкове платне користування об`єкт нерухомості: частину приміщення площею 15,6 м2, розташованого за адресою: м.Львів, вул.Газова, 26, кім.214.

Факт надання майна в оренду підтверджується двостороннім Актом від 01.07.20.

Відповідно до умов п.3.1, 3.2 Договору, розмір орендної плати за 1 м2 складав 300,00 грн, а загальна сума орендних платежів 4680,00 грн у місяць (300грн х 15,6 м2). Проте у день укладення Договору (01.07.2020) Сторонами укладено також Додаткову угоду №2 до Договору, якою викладено п.3.1 Договору в новій редакції: « 3.1 Орендна плата з 01.07.2020 до 31.07.2020 становить 200,00 грн за 1 м2. З 01 серпня - по домовленості Сторін».

Тобто, 01.07.2020, у день укладення Договору оренди, Сторонами, Додатковою угодою №2 від 01.07.2020, змінено умови п.3.1 Договору.

Згідно з умовами п. 3.2 Договору, Відповідач (Орендар) зобов`язався сплачувати орендну плату щомісяця, до 30 числа поточного місяця.

Умовами п.3.4, 3.5 Договору передбачено надання Орендодавцем (Орендарю) щомісячних рахунків щодо компенсації експлуатаційних видатків, які підлягали оплаті до п`ятого числа місяця, наступного за звітним.

Виходячи із Заяви Позивача (від 20.02.2023), поданої для усунення недоліків Позовної заяви, спірний борг (20798,44 грн) виник за період оренди з 01.01.2021 до 30.11.2021.

У Позовній заяві чітко не визначено, стосовно яких платежів виникла спірна заборгованість у сумі 20798,44 грн (хоча умовами п.3 Договору передбачено сплату орендних платежів за користування майном та оплату експлуатаційних витрат).

Представник Позивача у підготовчому засіданні 28.06.2023 ствердив, що спірна сума стосується лише боргу зі сплати орендних платежів (без включення експлуатаційних витрат).

Проте, у поданій Заяві від 19.07.2023 Позивачем зазначено про «нарахування оренди із врахуванням експлуатаційних видатків». При цьому, надано щомісячні Рахунки-фактури (які не подавались із Позовною заявою), у яких зазначено про нарахування орендної плати і експлуатаційних видатків.

Також важливо, що в наданому Позивачем (із Позовною заявою) проекті Акту звіряння розрахунків, який фактично є Розрахунком спірної суми боргу, відсутнє зазначення розміру щомісячної орендної плати та розміру експлуатаційних витрат (зазначено загальну суму, яка наявна у Рахунках- фактурах).

Враховуючи, що підставою позову є стягнення заборгованості за Договором (у сумі 20798,44 грн), яка виникла за період з 01.01.2021 до 31.11.2021 (без чіткої конкретизації стосовно виду платежу), Суд, досліджуючи Рахунки-фактури за січень-листопад місяці 2021 року, встановив:

- загальна сума нарахованих Позивачем за спірний період (01.01.2021-30.11.2021) орендних платежів складає 40560,00 грн без ПДВ, а з ПДВ 48672,00грн;

- загальна сума нарахованих Позивачем за спірний період (01.01.2021-30.11.2021) експлуатаційних витрат складає 2822,50 грн без ПДВ, а з ПДВ -3387,00грн.

Згідно з даними, зазначеними у Платіжних дорученнях Відповідача, а також - у Розрахунку Позивача (проекті Акту звіряння, доданому до Позовної заяви), Орендарем сплачено Позивачу у 2021 році грошові кошти у загальній сумі 51900,56 грн, яка повністю покриває суму зазначених Позивачем орендних платежів у спірному періоді (01.01.2021-30.11.2021), що складає 48672,00 грн.

Отже, Відповідачем повністю сплачено Позивачу нараховані у спірному періоді (01.01.2021-30.11.2021) орендні платежі у загальній сумі 48672,00 грн, що зумовлює безпідставність стверджень Позивача про виникнення у спірному періоді заборгованості (з оплати за користування майном).

При цьому, важливою є обставина стосовно відсутності у Договорі та Позові факту зазначення про певну черговість погашення заборгованості.

Враховуючи факт сплати Відповідачем (у 2021 році) грошових коштів у загальній сумі 51900,56 грн, різниця між сумою оплати і сумою нарахування з орендних платежів (у спірному періоді) складає 3228,56 грн на користь Орендаря.

Отже, у Відповідача борг з орендних платежів за спірний період (01.01.2021-30.11.2021) відсутній, що зумовлює безпідставність позовної вимоги про стягнення боргу за оренду майна.

Також важливо, що Позивачем не доведено підстав нарахування у 2021 році орендної плати у розмірі 300,00 грн за 1 м2, так як умовами Додаткової угоди №2 від 01.07.2020 (до Договору оренди від 01.07.2020) пункт 3.1 Договору (яким встановлювався розмір орендної плати) викладено у новій редакції: « 3.1 Орендна плата з 01.07.2020 до 31.07.2020 становить 200,00 грн за 1 м2. З 01 серпня - по домовленості Сторін».

Отже, умовами Додаткової угоди №2 змінено первинні умови п.3.1 Договору, а саме:

- визначено менший розмір орендної плати у липні місяці 2020 року;

- передбаченого досягнення окремої домовленості стосовно розміру орендної плати з 01.08.2020.

Позивачем доказів досягнення домовленості стосовно визначення розміру орендної плати з 01.08.2020 - не надано.

При цьому, Позивачем не надано обґрунтування підстав підвищення розміру орендної плати з 01.09.2020 до 300,00 грн за 1м2, враховуючи, що у серпні місяці 2020 року розмір орендної плати складав 200,00 грн (доказом такого розміру орендної плати є Рахунок-фактура Позивача від 31.08.20) і відсутній факт домовленості Сторін (необхідність досягнення якої встановлено Додатковою угодою №2 до Договору) стосовно встановлення з вересня місяця 2020 року більшого розміру орендної плати.

Зазначене унеможливлює Суду встановлення належного розміру орендної плати у спірному періоді (01.01.21 30.11.21), але, враховуючи факт сплати Відповідачем у 2021 році грошових коштів у сумі, яка перевищує суму нарахованих Позивачем (у спірному періоді) орендних платежів, борг за оренду майна (упродовж спірного періоду) - відсутній.

Нарахування Позивачем експлуатаційних витрат здійснено без зазначення складових таких витрат (і їх розрахунку) та без надання доказів понесення відповідних витрат, що унеможливлює Суду встановлення дійсної суми експлуатаційних витрат, понесених у спірному періоді (01.01.21 30.11.21).

Тому, враховуючи факт сплати Відповідачем у 2021 році, понад нараховані Позивачем орендні платежі, ще й додатково грошові кошти у сумі 3228,56 грн, підстави для ствердження про наявність в Орендаря боргу зі сплати експлуатаційних витрат відсутні, що зумовлює безпідставність позову у відповідній частині.

Недоведеність Позивачем факту наявності у Відповідача спірного боргу (за період з 01.01.21 до 30.11.21) зумовлює безпідставність позовних вимог про стягнення пені та трьох процентів річних, оскільки Позивачем не зазначено факту несвоєчасної сплати Відповідачем орендних платежів, що унеможливлює встановлення строку прострочення платежів.

При цьому важливо також, що:

- Розрахунок пені здійснено, виходячи із загальної суми боргу, починаючи з 30.11.2021, проте, згідно з нормою ч.6 ст.232 ГК України, нарахування необхідно здійснювати помісячно, з моменту виникнення прострочення сплати кожного помісячного платежу (враховуючи, при цьому, строк оплати, встановлений Договором), тому, розрахунок пені здійснено з порушенням вимог законодавства;

- Розрахунок трьох процентів річних здійснено за формулою розрахунку інфляційних втрат, що зумовлює необґрунтованість спірної суми процентів річних.

Також важливими є й інші обставини спору, зокрема:

1)Підстава позову борг «з орендних платежів» у сумі 20798,44 грн за період: 01.01.2021 30.11.2021, проте, надано Рахунки-фактури і за період жовтень грудень місяці 2020 року та грудень місяць 2021 року, які не стосуються підстав та предмету позову.

2)У додатково поданих Позивачем Розрахунках (проектах Актів звіряння) у суму боргу 20798,44 грн включено і борг за 2020 рік (жовтень грудень місяці), хоча в обґрунтуванні позовних вимог (у Позовній заяві та Заяві від 20.02.2023) спірним визначено період з 01.01.2021 до 30.11.2021.

Тому орендна плата за жовтень грудень місяці 2020 року не входить у спірний період.

3)Суми, зазначені Позивачам у Рахунках-фактурах за жовтень-грудень місяці 2020 року та грудень місяць 2021 року, не можуть враховуватись при розрахунку спірного боргу з орендних платежів, так як жовтень-грудень місяці 2020 року та грудень місяць 2021 року не входять у спірний період (01.01.21-30.11.21), визначений Позивачем (предмет позову повинен відповідати підставам позову).

4)Оскільки Договором не встановлено щомісячних розмірів експлуатаційних витрат (залежать від вартості послуг з електро-, теплопостачання чи ін.), тому наявність таких витрат і їх щомісячний розмір підлягають доведенню належними та допустимими доказами (ст.13 (ч.3),74 (ч.1), 76, 77 ГПК України).

Враховуючи факт недоведеності Позивачем позовних вимог, наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

Згідно з нормою п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, наявні підстави для покладення на Позивача витрат на судовий збір.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 2, 12-14, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України,-

Суд вирішив:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Дане Рішення набирає законної сили відповідно до норм статей 240, 241, 254, 256, 257 ГПК України, а саме:

- у випадку відсутності апеляційного оскарження у 20-денний строк після закінчення вказаного строку, встановленого на подання апеляційної скарги (до Західного апеляційного господарського суду), який обчислюється з дня складення повного Рішення;

- у випадку апеляційного оскарження (у 20-денний строк) і відсутності факту скасування після ухвалення Західним апеляційним господарським судом відповідного судового рішення.

Повне рішення складено 20.09.2023.

Cуддя Стороженко О.Ф.