Рішення

від 20.09.2023 по справі 916/772/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/772/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Петровій О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кузьменко В.В. (ордер серії ВА №1041042 від 14.10.2022);

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/772/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вален И К" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд.46, офіс 609, код ЄДРПОУ 39071938)

до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль" (67761, Одеська область, Біляївський район, с.Нерубайське, пров. Хутірський, буд.16, код ЄДРПОУ 31609685)

до відповідача 2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 500 789 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вален И К" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль", ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів 500 789 грн - заборгованості, у тому числі: 250 789 грн - основної заборгованості, 250 000 грн - штрафу, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання з боку ТОВ "Бусоль" договору поставки № БУС-100119/1 від 28.02.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, та направлено на стягнення з ОСОБА_1 , як солідарного поручителя за договором майнової поруки від 25.06.2021

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/772/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

06.03.2023 до суду від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшла відповідь на запит суду (вх.№6991/23), відповідно до якої було повідомлено, що місцем реєстрації ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2023 позовну заяву ТОВ "Вален И К" у справі №916/772/23 залишено без руху, на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України, та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: доказів, підтверджуючих надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами на актуальну адресу відповідача 2 - ОСОБА_1 .

17.03.2023 до суду від ТОВ "Вален И К" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№8616/23), згідно якої позивач на виконання вимог вищевказаної ухвали суду такі недоліки усунув.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2023 продовжено розгляд справи №916/772/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

01.05.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№14221/23).

08.05.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№15110/23), відповідно до якого останній просить суд позовні вимоги ТОВ "Вален И К" залишити без задоволення та в обґрунтування своїх заперечень, зазначає, що відповідно до п.5.4 договору визначено порядок розрахунку, який передбачає лише один можливий спосіб, а саме шляхом 100% передоплати. Крім того, п.3.1 договору визначено порядок постачання товару згідно якого продавець зобов`язаний поставити покупцеві товар після отримання грошових коштів на свій банківський рахунок, у зв`язку з чим, на думку відповідача 2, постачальник свідомо та систематично порушував умови постачання продукції за договором, що фактично і призвело до формування оскаржуваної заборгованості.

Також, відповідач 2 вказує, що позивач, здійснюючи розрахунок штрафних санкцій за договором поставки №БУС-100119/1 від 28.02.2019, керується умовами п.4 додаткової угоди від 21.09.2021 до договору, однак, дія зазначеної додаткової угоди розповсюджується лише на вказані в ній боргові зобов`язання на момент укладання угоди в сумі 184 558,50 грн, та не вносить ніяких змін до положень договору поставки №БУС-100119/1 від 28.02.2019, таким чином, не може застосовуватись до правовідносин, які регулюються положеннями договору.

Також, відповідач - 2 вказує, що договір поставки №БУС-100119/1 від 28.02.2019 припинив свою дію з моменту виникнення форс-мажорних обставин, згідно розділу 7 договору, а саме з 24.02.2022.

09.05.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№15284/23).

Враховуючи надання відповідачем 2 - ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву та необхідність надання можливості позивачу викласти свою правову позицію у вигляді надання відповіді на відзив, ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 вирішено розглядати справу №916/772/23 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі; підготовче засідання призначено на 07.06.2023.

10.05.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №15392/23), відповідно до якої позивач вказує, що ТОВ «БУСОЛЬ», посилаючись на своє матеріальне становище, неодноразово зверталось до позивача з проханням про направлення товару без попередньої оплати, у зв`язку з чим позивач завжди йшов на зустріч контрагенту, погоджуючись направляти товари із розрахунку на те, що товар буде сплачений за узгодженими цінами.

Також, позивач вважає, що не має значення, на яку суму заборгованості здійснювати нарахування штрафних санкцій, як то виходячи із суми, зафіксованої у додатковій угоді договору, або із суми боргу, встановленого в акті звірки взаєморозрахунків. При цьому, позивач стверджує, що справедливий розмір штрафних санкцій заявлений до стягнення є 250 000 грн, що набагато менше аніж сума штрафу, яка має бути розрахована навіть за даними відповідача.

Разом з тим, позивач вказує, що не отримував від ТОВ «Бусоль» листа про припинення дії договору поставки №БУС-100119/1 від 28.02.2019, згідно розділу 7 договору, а саме з 24.02.2022.

18.05.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№16570/23).

Судове засідання, призначене на 07.06.2023 року, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. з 29.05.2023 на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Враховуючи вихід судді Мостепаненко Ю.І. з лікарняного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 призначено підготовче засідання у справі №916/772/23 на 05.07.2023, про що учасників справи повідомлено в порядку ст.120 ГПК України.

04.07.2023 до суду від ТОВ "Бусоль" надійшло клопотання (вх.№22180/23), відповідно до якого останнє просило суд відкласти судове засідання, призначене на 05.07.2023, на іншу дату та поновити відповідачу 1 строк на відзив на позовну заяву.

05.07.2023 до суду від ТОВ "Бусоль" надійшло клопотання (вх.№22262/23), відповідно до якого останній просив суд здійснювати розгляд справи №916/772/23 в розумний строк, згідно ст.114 ГПК України, у зв`язку із мобілізацією керівника товариства.

Судове засідання, призначене на 05.07.2023 року, не відбулось, у зв`язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Одеської області та оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2023 призначено підготовче засідання по справі №916/772/23, у розумний строк згідно ст.114 ГПК України, на 16.08.2023 та відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Бусоль" в частині поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву (вх.№22180/23 від 04.07.2023), про що учасників справи повідомлено в порядку ст.120 ГПК України.

31.07.2023 до суду від ТОВ "Бусоль" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№25851/23), відповідно до якого останнє просить суд відмовити у задоволенні позову та в обґрунтування своїх заперечень вказує, що з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні були зареєстровані позивачем із значним запізненням, що позбавило відповідача сформувати податковий кредит за такими податковими накладними, отже, відповідні платежі за вказаними податковими накладними здійснювалися в рахунок погашення попередніх заборгованостей.

Також, відповідач 1 зазначає, що позивач невірно застосовує у розрахунку штрафних санкцій положення п. 4 додаткової угоди №2 від 21.09.2021, на час укладання якої між сторонами було погоджено суму заборгованості 184 558,50 грн. із зазначенням строків її повернення, а саме: 20 000 грн. у строк до 30.09.2021 року; 55 000 грн. у строк до 25.10.2021 року; 55 000 грн. у строк до 20.11.2021 року; 54 558,5 грн. у строк до 20.12.2021 року. Тобто, на думку відповідача 1, додаткова угода №2 до договору регламентує не всі правовідносини, які виникли на підставі вказаної угоди, а лише боргові обов`язки, зазначені в п. 1, та використання передбачених штрафних санкцій в розмірі 5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення можливе лише до вказаних в п. 3 сум, в разі порушення зазначених у вказаному пункті строків.

Разом з тим, відповідач 1 наголошує, що, на виконання п.7.5, направив позивачу лист від 28.02.2022 поштовим повідомлення від 28.02.2022 року, із використанням кур`єрської служби доставки на адресу ТОВ «Вален И К», в якому повідомило останнього про настання форс - мажорних обставин, а саме військової агресії рф проти України. Також, в повідомленні ТОВ «Бусоль» повідомило, що її керівника ОСОБА_2 відповідно до Наказу № 04-ОС/дск від 26.02.2022 року Управління Служби безпеки в Одеській області було мобілізовано до лав Служби безпеки України із долученням копії витягу вказаного наказу. Таким чином, на думку відповідача 1, договір №БУС-100119/1 від 28.02.2019 припинив свою дію з моменту виникнення форс-мажорних обставин, а саме з 24.02.2022.

Також, 31.07.2023 до суду від ТОВ "Бусоль" надійшла заява про поновлення процесуального строку на подання відзиву (вх.№25847/23), яка задоволена протокольною ухвалою суду від 16.08.2023.

16.08.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату(вх.№27959/23).

16.08.2023 до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх.№27332/23).

В судовому засіданні 16.08.2023 оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі №916/772/23 на 30.08.2023, про що ухвалою суду повідомлено учасників справи, в порядку ст.120 ГПК України.

В судовому засіданні 30.08.2023 оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі №916/772/23 на 13.09.2023, про що ухвалою суду повідомлено відповідачів, в порядку ст.120 ГПК України.

В судовому засіданні 13.09.2023 оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи №916/772/23 до розгляду по суті в засіданні суду на 20.09.2023, про що ухвалою суду від 13.09.2023 повідомлено відповідачів, в порядку ст.120 ГПК України.

В судовому засіданні 20.09.2023 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представники ТОВ "Бусоль" та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, в порядку ч. 6 ст. 120 ГПК України шляхом направлення ухвали суду на їх електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3, які були вказані ТОВ "Бусоль" у клопотанні (Том 1 - а/с 214 (зворотній бік)) та ОСОБА_1 у заявці про отримання процесуальних документів у електронному вигляді (Том 1, а/с-66), що підтверджується довідками суду за вих. № 916/772/23/34108/23 та вих.№916/772/23/34107/23 про доставку електронних листів.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, справа розглянута судом в межах розумного строку.

В судовому засіданні від 20.09.2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕН И К» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бусоль" (покупець) було укладено договір поставки №БУС-100119/1, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язався продати (передати у власність) покупцеві товар.

В порядку та на умовах, визначених цим договором, покупець зобов`язався купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у рахунку-фактурах/або видаткових накладних (п.1.2 договору).

Згідно п.1.4 договору, товар - металопродукція (металопрокат, труби та таке ін.) та будівельні матеріали.

Відповідно до п.2.1 договору, ціна на товари, що поставляються за цим договором, визначається за домовленістю сторін та зазначається у рахунку-фактурах/або видаткових накладних.

Продавець зобов`язався поставити покупцеві товар після отримання грошових коштів на свій банківський рахунок. Умови та строки поставки товару встановлюються за домовленістю сторін, але не більше 10 календарних днів з моменту здійснення оплати покупцем товару (п.3.1 договору).

Згідно п.3.4 договору, відвантаження товарів здійснюється відповідно до накладних, виходячи з наявності товару у продавця.

Транспортування товару здійснюється транспортом покупця, або іншим транспортом за рахунок покупця, про що зазначається у відповідній товарно- транспортній накладній. Транспортування товару може здійснюватись власним або залученим транспортом продавця. В такому разі, сума транспортних витрат буде врахована у вартості товару (п.3.5 договору).

Відповідно до п.3.10 договору, датою поставки вважається дата зазначена у видатковій накладній продавця.

Порядок розрахунків: 100% передоплата, якщо інше не зазначене у додатках до цього договору (п.5.4 договору).

Відповідно до п.6.3 договору, покупець за порушення обов`язку, визначеного у п.1.2 цього договору, за письмовою вимогою продавця, зобов`язаний сплатити останньому штрафні санкції у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно п.7.1.1 договору, під форс-мажорними обставинами у цьому договорі розуміються випадки непереборної сили, як підстава для звільнення від відповідальності.

Під непереборною силою у цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна, за умови вжиття звичайних для цього заходів, передбачити та не можна відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки та локаути, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього договору або тимчасово перешкоджають його виконанню (п.7.1.2 договору).

Відповідно до п.7.3 договору, сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору.

Якщо у зв`язку із форс-мажорними обставинами та (або) їх наслідками виконання, за які жодна із сторін не відповідає, виконання цього договору є остаточно неможливим, то цей договір вважається припиненим з моменту виникнення зазначених обставин та (або) їх наслідків, за яких є неможливим виконання цього договору, однак сторони не звільняються від обов`язку провести розрахунки в тій частині виконаних зобов`язань, які були виконані до настання форс-мажорних обставин (п.7.5 договору).

Згідно п.7.6 договору, якщо у зв`язку із форс-мажорними обставинами та (або) їх наслідками виконання цього договору є тимчасово неможливим і така ситуація, за якої є неможливим виконання, наявна протягом 60 діб, то цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку будь-якою стороною шляхом направлення за допомогою поштового зв`язку письмової заяви про це іншій стороні.

Наслідки припинення цього договору, в тому числі його одностороннього розірвання, на підставі п.7.5 та п.7.6 цього договору визначаються у відповідності до чинного законодавства України (п.7.7 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір вважається довгостроковим, укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності).

Згідно п.9.2 договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1 цього договору та діє протягом календарного року. У випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

21.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕН И К» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бусоль" (покупець) було укладено додаткову угоду до договору поставки №БУС-100119/1, відповідно до п.1 якої на момент підписання даної додаткової угоди у покупця виник перед продавцем борг у розмірі 66 225,62 грн. Покупець має сплатити борг до 29.08.2019 включно. У разі невиконання своїх обов`язків перед продавцем, покупець сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості на 29.08.2019 за кожен день прострочки.

25.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕН И К» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір майнової поруки, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручителі поручаються перед кредитором за виконання зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Бусоль" (Боржник) за договором, передбаченим ст.2 цього договору, укладеному між кредитором та боржником.

Під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки №БУС-100119/1 від 28.02.2019 (зі всіма його додатками та доповненнями), укладений між кредитором (в основному договорі Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕН И К» іменується «постачальник») та боржником (в основному договорі Товариство з обмеженою відповідальністю «Бусоль» іменується «покупець») (п.2.1 договору майнової поруки).

Згідно п.4.1 та п.4.2 договору майнової поруки, поручителі відповідають перед кредитором за невиконання боржником свого зобов`язання по основному договору в повному обсязі. Поручителі також відповідають перед кредитором за відшкодування боржником збитків та виплати відповідних штрафних санкцій по основному договору.

Відповідно п.5.1 договору майнової поруки, поручителі зобов`язуються виконати за боржника зобов`язання останнього перед кредитором на умовах, у порядку та в строки, визначені в основному договорі у повному обсязі.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту припинення дії основного договору та виконання всіх зобов`язань по ньому (п.8.1 договору майнової поруки).

21.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕН И К» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бусоль" (покупець) було укладено додаткову угоду до договору поставки №БУС-100119/1, відповідно до п.1 якої сторони підтвердили, що на момент підписання цієї додаткової угоди до договору борг покупця перед продавцем за поставлений товар складає суму в розмірі 184 558,50 грн.

Частину вказаного в п.1 цієї додаткової угоди боргу в розмірі 20 000 грн покупець сплачує в строк до 30.09.2021 року (п.2 додаткової угоди).

Згідно п.3 додаткової угоди, залишок боргу, вказаного в п.1 цієї угоди покупець сплачує у строк до 20 грудня 2021 у наступні строки:

3.1 - 55 000 грн у строк до 25 жовтня 2021 року;

3.2 - 55 000 грн у строк до 25 листопада 2021 року;

3.3 - 54 558,50 грн у строк до 20 грудня 2021.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди, у разі порушення строків розрахунку, вказаних в п.3 цієї угоди, покупець сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання і скріплення печатками (п.7 додаткової угоди).

На виконання умов договору №БУС-100119/1 від 28.02.2019, в період з 16.02.2021 по 21.01.2022 позивачем було поставлено ТОВ "Бусоль" товару на загальну суму 1 157 475,41 грн, при цьому, відповідачем було частково сплачено за отриманий товар в загальній сумі 923 080,16 грн.

Актом звірки взаєморозрахунків за договором №БУС-100119/1 від 28.02.2019, за період з 01.01.2021 - 26.01.2022, підписаним обома сторонами та скріпленим печатками останніх, сторони узгодили, що заборгованість відповідача станом на 26.01.2022 становить 250 789 грн, при цьому, початкове сальдо на користь позивача станом на 26.01.2012 становило 16 393,75 грн.

03.03.2022 ТОВ "Бусоль" на адресу позивача було направлено лист повідомлення від 28.02.2022, відповідно до якого останнім зазначено, що у зв`язку із початком військової агресії рф проти України, яка розпочалась 24.02.2022, вважає за необхідне застосувати п.7.3, п. 7.5 договору №БУС-100119/1 від 28.02.2019 та припинити його дію, з огляду на настання форс-мажорних обставин.

Однак, як зазначає позивач, залишок заборгованості за договором №БУС-100119/1 від 28.02.2019 ані покупцем, ані поручителем так і не був сплачений.

З огляду на невиконання з боку ТОВ "Бусоль" та ОСОБА_1 своїх зобов`язань, позивач і звернувся до суду із даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів 250 789 грн - основної заборгованості та 250 000 грн - штрафу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 28.02.2019 між ТОВ «ВАЛЕН И К» (продавець) та ТОВ "Бусоль" (покупець) було укладено договір поставки №БУС-100119/1, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язався продати (передати у власність) покупцеві товар.

Згідно п.1.2 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, покупець зобов`язався купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у рахунку-фактурах/або видаткових накладних.

Товар - металопродукція (металопрокат, труби та таке ін.) та будівельні матеріали (п.1.4 договору).

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.3.10 договору, датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній продавця.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору №БУС-100119/1 від 28.02.2019, в період з 16.02.2021 по 21.01.2022 позивачем було поставлено ТОВ "Бусоль" товару на загальну суму 1 157 475,41 грн, що підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками видатковими накладними, а саме: №РН-000155 від 16.02.2021 на суму 43 674,60 грн; №РН-000158від 16.02.2021 на суму 4 217,50 грн; №РН-000159 від 16.02.2021 на суму 2 300 грн; №РН-000160 від 16.02.2021 на суму 2 246,26 грн; №РН-000229 від 25.02.2021 на суму 33 447 грн; №РН-000230 від 25.02.2021 на суму 3 995 грн; №РН-000231 від 25.02.2021 на суму 13 301 грн; №РН-000292 від 04.03.2021 на суму 38 281,50 грн; №РН-000299 від 05.03.2021 на суму 28 687 грн; №РН-000300 від 05.03.2021 на суму 32 699,10 грн; №РН-000301 від 05.03.2021 на суму 34 207 грн; №РН-000358 від 16.03.2021 на суму 17 499 грн; №РН-000364 від 17.03.2021 на суму 5 550 грн; №РН-000368 від 18.03.2021 на суму 10 382,25 грн; №РН-000391 від 22.03.2021 на суму 25 513,50 грн; №РН-000479 від 31.03.2021 на суму 65 629,50 грн; №РН-000536 від 08.04.2021 на суму 20 980,70 грн; №РН-000923 від 16.06.2021 на суму 80 443 грн; №РН-000941 від 18.06.2021 на суму 51 875,50 грн; №РН-000951 від 22.06.2021 на суму 36 155 грн; №РН-000958 від 23.06.2021 на суму 48 690,50 грн; №РН-000968 від 24.06.2021 на суму 1 800 грн; №РН-000967 від 24.06.2021 на суму 50 992,50 грн; №н000000391 від 07.07.2021 на суму 4 900 грн; №981 від 18.10.2021 на суму 55 465,50 грн; №1033 від 26.10.2021 на суму 15 620 грн; №1032 від 26.10.2021 на суму 17 612,50 грн; №1041 від 27.10.2021 на суму 14 659,50 грн; №1123 від 04.11.2021 на суму 57 552,50 грн; №1159 від 08.11.2021 на суму 68 518,50 грн; №1169 від 09.11.2021 на суму 33 945 грн; №1168 від 09.11.2021 на суму 15 045 грн; №1262 від 23.11.2021 на суму 51 944,50 грн; №1261 від 23.11.2021 на суму 1 567,50 грн; №1260 від 23.11.2021 на суму 33 432 грн; №1313 від 02.12.2021 на суму 35 738 грн; №В000000033 від 21.01.2022 на суму 25 700 грн; №В000000032 від 21.01.2022 на суму 73 207,50 грн.

Згідно п. 3.5 договору, транспортування товару здійснюється транспортом покупця, або іншим транспортом за рахунок покупця, про що зазначається у відповідній товарно- транспортній накладній.

Також, між позивачем та ТОВ «Бусоль» було підписано та скріплено печатками товарно-транспортні накладні на перевезення товару за період з 16.02.2021 по 21.01.2022, а саме: №155-158-159-160 від 16.02.2021; №229-230-231 від 25.02.2021; №РН-000292 від 04.03.2021; №299-300-31 від 05.03.2021; №РН-000358 від 16.03.2021; №РН-000368 від 18.03.2021; №РН-000391 від 22.03.2021; №РН-000479 від 31.03.2021; №РН-000536 від 08.04.2021; №РН-000923 від 16.06.2021; №РН-000941 від 18.06.2021; №РН-000951 від 22.06.2021; №РН-000958 від 23.06.2021; №РН-000967 від 24.06.2021; №В0000000981 від 18.10.2021;№В0000001032 від 26.10.2021; №В0000001041 від 27.10.2021; №В0000001123 від 04.11.2021; №В0000001159 від 08.11.2021; №В0000001168 від 09.11.2021; №В0000001260 від 23.11.2021; №В0000001313 від 02.12.2021; №ВВ000000033 від 21.01.2022.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п.5.4 договору, порядок розрахунків: 100% передоплата, якщо інше не зазначене у додатках до цього договору.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, на виконання умов договору №БУС-100119/1 від 28.02.2019, ТОВ "Бусоль" за отриманий товар було сплачено частково в загальній сумі 923 080,16 грн., що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи банківською випискою АБ «Південний» за період з 22.01.2021 по 02.12.2021 (Том 1, а/с 194-198).

Між тим, як встановлено судом, з наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків за договором №БУС-100119/1 від 28.02.2019, за період з 01.01.2021 - 26.01.2022, підписаним обома сторонами та скріпленим печатками останніх: 1) позивачем в період з 16.02.2021 по 21.01.2022, було поставлено ТОВ «Бусоль» товару на загальну суму 1 157 475,41 грн; 2) ТОВ «Бусоль» в період з 22.01.2021 по 02.12.2021 було сплачено позивачу грошові кошти в розмірі 923 080,16 грн.; 3) Початкове сальдо на користь позивача станом на 26.01.2022р. становило 16 393,75 грн.

У постанові від 07.07.2021 у справі №916/2620/20 Верховний Суд, посилаючись на частини 1-4 статті 13, статтю 73, частини 1-3 статті 74 та статті 76-79 ГПК України зробив висновок, що акт звірки розрахунків є належним письмовим доказом, яким сторона може підтверджувати обставини, на які вона посилається у позові.

Отже, заборгованість ТОВ "Бусоль" за отриманий товар згідно договору №БУС-100119/1 від 28.02.2019 в період з 16.02.2021 по 21.01.2022 складає 250 789 грн (1 157 475,41 грн - 923 080,16 грн. + 16 393,75 грн.).

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання ТОВ «Бусоль», викладені у відзиві на позовну заяву щодо несвоєчасної реєстрації позивачем податкових накладних, оскільки ані позивачем, ані відповідачами до матеріалів справи не надано податкових накладних. Більш того, оплата за отриманий товар за спірним договором не ставиться в залежність від реєстрації ТОВ «ВАЛЕН И К» податкових накладних.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також з огляду на те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 250 789 грн відповідачами суду не надано, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ВАЛЕН И К» в цій частині цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідачів штрафу, суд вказує наступне.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати, як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

З урахуванням наведених положень, сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати у договорі штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка.

Разом з тим, як вбачається із змісту договору поставки №БУС-100119/1 від 28.02.2019, сторони у розділі 6 (відповідальність сторін за порушення умов договору) погодили, що покупець за порушення обов`язку, визначеного у п.1.2 цього договору, за письмовою вимогою продавця, зобов`язаний сплатити останньому штрафні санкції у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення (п.6.3 договору).

Між тим, позивач в позовній заяві, здійснюючи розрахунок штрафних санкцій у розмірі 250 000 грн (250 789 грн (сума заборгованості) х 5% х 365) за договором поставки №БУС-100119/1 від 28.02.2019, керується умовами п.4 додаткової угоди від 21.09.2021 до договору.

Так, 21.09.2021 між ТОВ «ВАЛЕН И К» (продавець) та ТОВ "Бусоль" (покупець) було укладено додаткову угоду до договору поставки №БУС-100119/1, відповідно до п.1 якої сторони підтвердили, що на момент підписання цієї додаткової угоди до договору борг покупця перед продавцем за поставлений товар складає суму в розмірі 184 558,50 грн.

Частину вказаного в п.1 цієї додаткової угоди боргу в розмірі 20 000 грн покупець сплачує в строк до 30.09.2021 року (п.2 додаткової угоди).

Згідно п.3 додаткової угоди, залишок боргу, вказаного в п.1 цієї угоди покупець сплачує у строк до 20 грудня 2021 у наступні строки: 3.1 - 55 000 грн у строк до 25 жовтня 2021 року; 3.2 - 55 000 грн у строк до 25 листопада 2021 року; 3.3 - 54 558,50 грн у строк до 20 грудня 2021.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди, у разі порушення строків розрахунку, вказаних в п.3 цієї угоди, покупець сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Таким чином, суд зазначає, що застосування штрафних санкцій, передбачених п.4 додаткової угоди від 21.09.2021, розповсюджуються лише на вказані в ній боргові зобов`язання на момент її укладання в сумі 184 558,50 грн, оскільки зазначеною додатковою угодою не вносились жодні зміни до розділу 6 договору поставки №БУС-100119/1 від 28.02.2019.

Разом з тим, позивачем не заявлено позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій згідно п.6.3 договору №БУС-100119/1 від 28.02.2019, з огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ВАЛЕН И К» в частині заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 250 000 грн.

Вирішуючи питання щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів, суд встановив наступне.

Так, в забезпечення виконання зобов`язань за договором №БУС-100119/1 від 28.02.2019, між ТОВ «ВАЛЕН И К» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір майнової поруки від 25.06.2021, згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручителі поручаються перед кредитором за виконання зобов`язання ТОВ "Бусоль" (Боржник) за договором, передбаченим ст.2 цього договору, укладеному між кредитором та боржником.

Під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки №БУС-100119/1 від 28.02.2019 (зі всіма його додатками та доповненнями), укладений між кредитором (в основному договорі Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕН И К» іменується «постачальник») та боржником (в основному договорі Товариство з обмеженою відповідальністю «Бусоль» іменується «покупець») (п.2.1 договору майнової поруки).

Згідно п.4.1 договору майнової поруки, поручителі відповідають перед кредитором за невиконання боржником свого зобов`язання по основному договору в повному обсязі.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 548 ЦК України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання, передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, в силу приписів ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно п.5.1 договору майнової поруки, поручителі зобов`язуються виконати за боржника зобов`язання останнього перед кредитором на умовах, у порядку та в строки, визначені в основному договорі у повному обсязі.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту припинення дії основного договору та виконання всіх зобов`язань по ньому (п.8.1 договору майнової поруки).

Отже, як вище встановлено судом, ОСОБА_1 поручився перед позивачем за виконання ТОВ «Бусоль» своїх зобов`язань за договором №БУС-100119/1 від 28.02.2019, про що між позивачем та ОСОБА_1 , укладено відповідний договір поруки, умовами якого встановлено солідарну відповідальність перед позивачем.

Проте, ОСОБА_1 умови договору поруки також не виконав.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги умови укладених договорів, а також виходячи з того, що ані відповідачем-1, ані відповідачем-2 не надано до суду жодних заперечень та/або інших доказів щодо наявності/відсутності/іншого розміру заборгованості, господарський суд, виходячи з наявних матеріалів справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ВАЛЕН И К» щодо солідарного стягнення з відповідачів 250 789 грн - основної заборгованості.

Разом з тим, суд не надає оцінки доводам відповідачів, викладених у відзивах на позов, щодо припинення дії договору поставки №БУС-100119/1 від 28.02.2019, - з 24.02.2022 (момент виникнення форс - мажорних обставин), оскільки зазначена обставина не входить до предмету доказування в межах зазначеної справи, а також не впливає на обов`язки відповідачів щодо здійснення розрахунків з позивачем, за отриманий товар в період з 16.02.2021 по 21.01.2022.

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги щодо солідарного стягненням з відповідачів на користь позивача 250 789 грн - основної заборгованості.

Відповідно до ч.3 п. 4.1. пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору, покладаються на сторін покладаються на відповідачів порівну пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль" (67761, Одеська область, Біляївський район, с.Нерубайське, пров. Хутірський, буд.16, код ЄДРПОУ 31609685), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вален И К" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд.46, офіс 609, код ЄДРПОУ 39071938) 250 789 (двісті п`ятдесят тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн - основної заборгованості

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусоль" (67761, Одеська область, Біляївський район, с.Нерубайське, пров. Хутірський, буд.16, код ЄДРПОУ 31609685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вален И К" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд.46, офіс 609, код ЄДРПОУ 39071938) 1 880 (одну тисячу вісімсот вісімдесят) грн. 92 коп - витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вален И К" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд.46, офіс 609, код ЄДРПОУ 39071938) 1 880 (одну тисячу вісімсот вісімдесят) грн. 92 коп - витрат по сплаті судового збору.

5. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 21 вересня 2023 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко