Рішення

від 21.09.2023 по справі 420/17957/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17957/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними:

- наказ головного управління ДПС в Одеській області №2330-п від 07.04.2023 р. про проведення документальної невиїздної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , РНОКПО НОМЕР_1 ;

- податкове повідомлення-рішення № 15109/15-32-24-04 від 26.06.2023 р.;

- податкове повідомлення-рішення № 15112/15-32-24-04 від 26.06.2023 р.;

- податкове повідомлення-рішення № 15117/15-32-24-04 від 26.06.2023 р.;

- податкове повідомлення-рішення № 15122/15-32-24-04 від 26.06.2023 р.;

- податкове повідомлення-рішення № 15125/15-32-24-04 від 26.06.2023 р.

та скасувати їх у повному обсязі.

стягнути з головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір за подачу позову до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.03.2018 р. ФОП ОСОБА_1 прийняла рішення про припинення підприємницької діяльності за №25280050007002760 про що державним реєстратором Балтської міської ради Одеської області Куковицею А.Ф. було здійснено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за №25280050007002760 від 28.03.2018 р. о 15:11:55, підстава власне рішення. Головне управління ДПС в Одеській області видало Наказ №2330-п від 07.04.2023 р. про проведення документальної невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 РПОКПП НОМЕР_1 та за результатами перевірки прийнято оскаржувані повідомлення рішення. Позивач вважає наказ та податкові повідомлення-рішення протиправними оскільки їх прийнято поза межами передбаченого податковим законодавством строку - 1095 днів.

Ухвалою суду від 24 липня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, зокрема, зазначивши, що На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, відповідно п.102.9 ст.102 ПКУ, внесеного Законом № 2260-IX, зупиняється перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ.

Пунктом 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, внесеними Законом від 03.11.2022 № 2719-IX, визначено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок. оформлення їх результатів у порядку, визначеному ст. 86 ПКУ, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду.

Отже, з урахуванням вищезазначеного контролюючим органом було проведено перевірку та прийнято податкові повідомлення рішення із дотриманням строків передбачених законодавством.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 14.04.2008 р. ОСОБА_2 зареєстрована в як фізична особа підприємець.

25.01.2018 р. ФОП ОСОБА_2 подала до контролюючого органу податкову декларацію №9297147077 за 2017 рік, а 02.04.2018 р. за № 5560 за 2018 рік.

28.03.2018 р. ФОП ОСОБА_2 прийняла рішення про припинення підприємницької діяльності за №25280050007002760 про що державним реєстратором Балтської міської ради Одеської області Куковицею А.Ф. було здійснено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за №25280050007002760 від 28.03.2018 р. о 15:11:55, підстава власне рішення.

Головне управління ДПС в Одеській області видало Наказ №2330-п від 07.04.2023 р. про проведення документальної невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 РПОКПП НОМЕР_1 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-V (зі змінами), у зв`язку з надходженням від Єдиного Державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця від 28.03.2018 року № 25280050007002760.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені наступні порушення:

п.177.10 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №№2755-ІУ зі змінами, та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи- підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність», затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2013 №481, зареєстрований в Мінюсті України 04.10.2013 за № 1686/24218, в частині неведення Книги обліку доходів і витрат (Ф.10) за період з 01.01.2017 по 28.03.2018рр.;

п.177.2 ст.177, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VI зі змінами, в результаті чого донараховано податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, який сплачується фізичними особами- підприємцями за результатами річного декларування на загальну суму 259 887,56 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 230926.14 грн., за 2018 рік у сумі 2891,42 грн.;

пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177, п.16-1 підрозділу 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами, в результаті чого донараховано податкові зобов`язання з військового збору, який сплачується фізичними особами-підприємцями за результатами річного декларування на загальну суму 21 657,31 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 19243,85 грн., за 2018 рік у сумі 2 413,46 грн.;

в порушення п. 183.1 та 183.2 ст. 183 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами, не подано заяву про реєстрацію платником пдв:

п.203.1 ст.203, п.202.1 ст.202, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами, в наслідок чого встановлено неподання податкової декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2018р.;

п.181.1 ст.181, п. 183.1, п.183.2 ст.183, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами, в результаті чого донараховано податкові зобов`язання по податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2018р. на 37 071,89 грн.

п. 44.1, п.44.3. п.44.5 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІУ зі змінами, не збереження та не надання первинних документів для проведення документальної перевірки.

Так, щодо порушення п.177.10 ст. 177. Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІУ зі змінами, та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність», затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2013 №481, зареєстрований в Мінюсті України 04.10.2013 за № 1686/24218, в частині не ведення Книги обліку доходів і витрат (Ф.10) за період з 01.01.2017 по 28.03.2018pp.:

Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, підприємницької діяльності подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, у строки. встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено наступне:

Згідно з п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Для підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування встановлено «Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність», затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, зареєстрований в Мінюсті України 04.10.2013 за № 1686/24218 (далі - Наказ 481).

Згідно з п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат (Наказ №481) фізичні особи - підприємці, зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань (п.44.1 ст.44 Податкового кодексу).

В порушення п.177.10 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755- ІУ із змінами та доповненнями та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність», затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2013 №481, зареєстрований в Мінюсті України 04.10.2013 за № 1686/24218, встановлено не ведення Книги обліку доходів і витрат (Ф.10) ФОПП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 28.03.2018pp.

Щодо порушення п.177.2 ст.177, п.167.1 ст. 167, п.179,7 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VI зі змінами, в результаті чого донараховано податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, який сплачується фізичними особами- підприємцями за результатами річного декларування на загальну суму 259 887,56 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 230926,14 грн., за 2018 рік у сумі 2891,42 грн.

ФОПП ОСОБА_1 за перевірений період була платником акцизного податку, тому згідно із п.п.177.3.1 п. 177,3 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- із змінами та доповненнями не включається до доходу фізичної особи підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів

ФОПП ОСОБА_1 за перевірений період здійснювала роздрібну торгівлю продуктами харчування. напоями та тютюновими виробами. Розрахунки з постачальниками та покупцями товарів відбувались у безготівковій та готівковій формі з використанням РРО. До складу загального оподатковуваного доходу ФОПП ОСОБА_2 зараховується виручка, що надійшла у вигляді безготівкових та готівкових коштів через PPO.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу. отриманого від здійснення підприємницької діяльності у перевіряємий період, відображеного у додатку 2 (Ф2) до податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2017-2018 роки, встановлено суму одержаного валового доходу 1 415356,65 грн., а саме: загальний оподатковуваний дохід відповідно до майнової декларації платника за 2017 рік склав 1 359 335,0грн., за 2018 рік склав 56 021,65грн.

Згідно з отриманими відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів фізичній особі платнику податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 за період з 01.01.2017р. по 31.12.2022р. отримано дохід від КЗ БАЛТСЬКА СПЕЦІАЛЬНА ШКОЛА код ЄДРПОУ 22495775 1537533,43грн., у тому числі: 2017-1 351 991,98 грн.; 2018 185541,45 грн.

Керуючись п.85.4 ст.85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, ФОПП ОСОБА_1 надіслано запити від 09.09.2022 №5668/15-32-24-05 (поштове відправлення отримано платником 05.10.2022) та від 12.04.2023 № 4645/15-32-24-04-06(поштове відправлення отримано платником 22.04.2023) Головного управління ДПС в Одеській області про надання первинних документів на підставі вимог пп.20.1.14 п.20.1 ст.20, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) щодо проведення документальної позапланової перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за період з 01.01.2017 року по 28.03.2019 року. Перелік первинних документів які необхідно надати для проведення документальної позапланової перевірки перераховано у запитах Головного управління ДПС в Одеській. Станом на 22.05.2023 платником податків фізичною особою ОСОБА_1 не надано первинні документи, які підтверджують понесені витрати на загальну суму 1 369 645,00 грн, у тому числі:

- у 2017 році на суму 1 319 835,0 грн.;

- у 2018 році на суму 49810,00 грн.

Перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат відображених в деклараціях про доходи, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки встановлено порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу в частині завищення документально підтверджених витрат за перевіряємий період всього у сумі 1 314 482,00 грн., в тому числі за 2017 рік 1 282 923,00 грн., за 2018 рік - 31 559,00 грн.

За даними перевірки валовий дохід 2018р. становить 185 359,45 грн., документально підтверджені витрати становлять 18251,00грн., отже чистий оподатковуваний дохід 2018р. становить 167 108,45 грн. (185359,45 грн. 18251,00 грн.).

За результатами перевірки сума чистого доходу за 2018р. становить 167 108.45 грн. відповідно, сума податкового зобов`язання з ПДФО від здійснення підприємницької діяльності становить 30079,52 грн. (167 108,45 грн. *18%). Остаточна сума податкового зобов`язання у 2018. за даними перевірки складає 28 961,42 грн (30 079,52 грн. 1 118.10 грн.).

Таким чином, ФОПП ОСОБА_1 в порушення вимог п.177.2 ст.177, п.167.1 ст. 167, п.179.7 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VI із змінами та доповненнями занижено податок на доходи фізичних осіб, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за перевірений період у загальній сумі 259887,56 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 230926,14 грн., за 2018 рік у сумі 28 961,42 грн.

Щодо порушень пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177, п.16' підрозділу 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами, в результаті чого донараховано податкові зобов`язання з військового збору, який сплачується фізичними особами-підприємцями за результатами річного декларування на загальну суму 21 657,31 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 19243,85 грн., за 2018 рік у сумі 2 413,46 грн.;

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб - підприємців. Пунктом 16' підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Ставка збору складає 1,5 відсотки об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16' підрозділу 10 Кодексу (підпункт 1.3 пункту 16' підрозділу 10 Кодексу).

Отже, фізичні особи - підприємці, крім тих що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року відповідно пп.1.2 п 16' підрозділу 10, ст.163, пп. 164.1.3 п.164.1 ст. 164, п.177.2 ст.177 Кодексу самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.

У зв`язку з порушеннями, викладеними в пп.2.1.2 цього акту встановлено заниження військового збору, а саме сума чистого доходу за 2017р. становить 1 322 423.00 грн. відповідно, сума податкового зобов`язання з військового збору від здійснення підприємницької діяльності становить 19836.35 грн. (1 322 423,00 грн. *1,5%). Остаточна сума податкового зобов`язання з військового збору у 2017р. за даними перевірки складає 19 243,85 грн. (19836,35грн -592,50 грн).

За результатами перевірки сума чистого доходу за 2018р. становить 167 108,45грн. відповідно, сума податкового зобов`язання з військового збору від здійснення підприємницької діяльності становить 2 506,63грн. (167 108,45грн. *1,5%). Остаточна сума податкового зобов`язання з військового збору у 2018р. за даними перевірки складає 2 413,46грн. (2506.63 грн. 93.17грн).

В порушення пп.164.1.3 пункту 164.1 статті 164, п.п. 177.2 ст. 177, п.16-1 підрозділу 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-V1, із змінами і доповненнями ФОПП ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено військового збору у загальній сумі 21 657,31грн., у тому числі: за 2017 рік у сумі 19243,85грн., за 2018 рік у сумі 2 413,46грн.

На підставі акту перевірки та встановлених порушень відповідачем прийнято оскаржувані повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з зазначеними оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та наказом позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. (п.75.1 ст. 75)

Норма п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначає, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з нормами ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1).

Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

З аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що фактична перевірка може проводитися за умови дотримання наступних умов:

- повинна бути наявною одна з визначених п.п. 80.2.1 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України підстав для проведення фактичної перевірки (матеріальна підстава);

- підставою для проведення перевірки повинно бути рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом (процесуальна підстава);

- копія вказаного рішення має вручатися платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (процедурна підстава).

Крім того, як вбачається зі змісту приписів ст. 80 ПК України, нормативне регулювання передбачає окремі вимоги та різні підстави для проведення фактичних перевірок з різних питань, а саме: щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, а також дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, фактичні перевірки можуть проводитися як з окремого питання, яке віднесено до кола питань, що є предметом даного виду перевірок, так і комплексно з усіх питань, визначених п. 80.2 ст. 80 ПК України, але за обов`язкової наявності підстав, вказаних у підпунктах п. 80.2 ст. 80 ПК України, оскільки жодна з окреслених у п.п. 80.2.1-80.2.7 п. 80.2. ст. 80 ПК України підстав фактичної перевірки не охоплює одночасно та одразу усіх питань як предмету фактичної перевірки згідно з п.п. 75.1.3. п. 75.1. ст. 75 ПК України.

Суд зазначає, що спір між сторонами виник зокрема з приводу правомірності видання наказу про проведення фактичної перевірки, отже, суд має встановити наявність умов, визначених законодавством для призначення фактичної перевірки та дотримання відповідачем процедури такого призначення.

В пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України викладені вимоги до наказу на проведення перевірки, відповідно до яких в наказі обов`язково зазначаються наступні відомості: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Суд акцентує увагу, що відповідно до пп.78.1.7. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі ПКУ) закриття (ліквідація) ФОП є підставою для проведення у нього документальної перевірки. Така перевірка може бути проведена за останні 3 роки, що передують даті призначення перевірки, з урахуванням терміну надання звітності.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПКУ визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 ст. 44 ПКУ, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.ст. 39 та 39 прим. 2 ПКУ) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені п. 44.1 ст. 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.ст. 39 та 39 прим. 2 ПКУ), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені п. 44.3 ст. 44 ПКУ терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених п. 102.3 ст. 102 ПКУ.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня у разі проведення перевірки відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов`язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПКУ.

Водночас п. 102.2 ст. 102 ПКУ визначено, що грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 ст. 102 ПКУ, якщо:

податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано;

посадову особу платника податків (фізичну особу платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Судом встановлено, що Головне управління ДПС в Одеській області мало інформацію про те, що ФОП ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльності за №25280050007002760 від 28.03.2018 р., бо державним реєстратором Балтської міської ради Одеської області Куковицею А.Ф. було здійснено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за №25280050007002760 від 28.03.2018 р. о 15:11:55, підстава власне рішення.

Таким чином Головне управління ДПС в Одеській області, починаючи з 29.03.2018 р. мало можливість провести документальну позапланову невиїздну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , РНОКПО НОМЕР_1 .

З моменту закриття ФОП ОСОБА_1 - 28.03.2018 р. і до моменту винесення Наказу №2330-п від 07.04.2023 р. про проведення документальної позапланової невиїздної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , РНОКПО НОМЕР_1 пройшло 5 років та 10 днів.

Судом встановлено, що відповідачем направлялись ФОП ОСОБА_1 повідомлення про надання первинних документів, проте відповідно вимог п.44.1 ПКУ платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, не менше як 1095 днів з дня надання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи.

Таким чином обов`язок зберігання первинних документів покладається на відповідача лише протягом 1095 днів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на введення в країні воєнного стану та карантинні обмеження, оскільки до введення їх в дію відповідач мав достатньо часу передбаченого чинним законодавством для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 15109/15-32-24-04 від 26.06.2023 р.; № 15112/15-32-24-04 від 26.06.2023 р.; № 15117/15-32-24-04 від 26.06.2023 р.; № 15122/15-32-24-04 від 26.06.2023 р.; № 15125/15-32-24-04 від 26.06.2023 р. підлягає задоволенню

Суд звертає увагу на те, що видання керівником відповідача наказу про призначення перевірки не створює небезпеки інтересам позивача, оскільки сам по собі факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно з ч. 1-2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Станом на дату розгляду справи, оскаржуваний наказ уже скінчив свою дію та не порушує прав та інтересів позивача.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 р. у справі № 826/17123/18 сформулював правовий висновок, згідно з яким, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу головного управління ДПС в Одеській області №2330-п від 07.04.2023 р. про проведення документальної невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , РНОКПО НОМЕР_1 задоволенню не підлягає.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій.

Однак, у даному випадку втручання у діяльність позивача з боку контролюючого органу не носить характер обґрунтованості, законності або пропорційності, що призводить до непорозуміння логіки та мети рішення відповідача про проведення перевірки.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 15109/15-32-24-04 від 26.06.2023 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 15112/15-32-24-04 від 26.06.2023 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 15117/15-32-24-04 від 26.06.2023 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 15122/15-32-24-04 від 26.06.2023 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 15125/15-32-24-04 від 26.06.2023 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368,00 грн.

В решті позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко