Рішення

від 21.09.2023 по справі 600/2124/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 р. м. Чернівці Справа №600/2124/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління ДПС в Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.03.2020 №0004503304, прийняте Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийнятим відносно нього податковим повідомленням-рішенням, він не погоджується, у зв`язку із тим, що останнім порушуються його права та інтереси як учасника розрахункових операцій, оскільки безпідставно покладається надмірний тягар сплати пені у розмірі 517331,58 грн, яка обрахована із порушенням законодавства.

Посилався на те, що перед проведенням перевірки відповідач не звертався до нього із обов`язковим запитом, що унеможливило надання ним відповідних пояснень та їх документальних підтверджень щодо відсутності порушень валютного законодавства.

Вказував, що у період, за який відповідачем була нарахована пеня, були чинними почергово два закони: з 23.08.2018 по 06.02.2019 включно Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР, а з 07.02.2019 по 21.09.2019 Закон України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 №2473-VIII.

Позивач посилався на те, що під час існування спірних правовідносин Закон №185 втратив чинність без встановлення перехідного періоду, впродовж якого передбачена ним відповідальність може бути застосована. Тому, на думку позивача, за період після 07.02.2019 нарахування пені на підставі Закону №185 є неправомірним.

Натомість нарахування пені після 07.02.2019 на підставі ч. 5 ст. 13 Закону №2473 можливе у разі порушення резидентами строку розрахунків, встановленого саме у відповідності до цього Закону. Зазначена у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 17.03.2020 пеня нарахована за проміжки часу, правове регулювання у яких суттєво відрізняється. Така пеня нарахована на підставі Закону №185, навіть після втрати ним чинності.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства. Вказував, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено несвоєчасне поставлення товару на суму 18552,00 дол. США або 517331,58 грн при виконанні імпортного договору №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017, укладеною з іноземною фірмою Comestible Aldor S.A. На виконання вказаного контракту позивачем перераховано на рахунок іноземної фірми Comestible Aldor S.A. валютні кошти в сумі 18552,00 дол. США або 456704,95 грн. 23.02.2018. В подальшому іноземною фірмою Comestible Aldor S.A. було відвантажено товар згідно митної декларації №91971 від 21.09.20149 на суму 18552,00 дол. США або 456704,95 грн з порушенням законодавчо встановлених термінів поступлення валютних цінностей на 394 дня (з 23.08.2018 по 21.09.2019.)

Зазначав, що відповідальність за порушення строків зарахування валютної виручки, встановлених Законом України №2473-VIII "Про валюту і валютні операції", може бути застосовано лише у зв`язку з порушенням таких строків, які мали місце починаючи з 07.02.2019 та не може поширюватись на правовідносини, що виникли до цієї дати.

Зазначав, що якщо граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлені Законом України від 23.09.2004 №185/94ВР "Про порядок здійснення операцій в іноземній валюті", та які було порушено до дати введення в дію Закону України "Про валюту і валютні операції", то застосовуються строки та відповідальність визначені Законом №185.

Не погоджуючись із відзивом на позовну заяву, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначав, що 23.02.2018 з його рахунку було здійснено платіж у розмірі 21252,00 дол. США у якості передоплати за договором від 01.03.2017 №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017 та на підставі інвойсу INV.CL-350958 від 16.02.2018.

Передоплату в сумі 18552,00 дол. США він не перераховував, а тому вважає, що у акті перевірки від 27.01.2020 неправильно встановлено обставини його розрахунків з іноземною фірмою Comestible Aldor S.A. за договором №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017, та відповідно неправомірно нараховано пеню, виходячи із загальної суми 18552,0 дол. США за порушення законодавчо встановлених термінів поступлення валютних цінностей.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.07.2022 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Чернівецькій області від 17.03.2020 №0004503304 та поновлено строк звернення до суду з цим позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.09.2022 заяву представника позивача, адвоката Маркідонова О.В., про зміну підстав позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - повернуто без розгляду.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.09.2022.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.09.2018 АТ "Сбербанк" направило на адресу Головного управління ДФС у Чернівецькій області інформацію про виявлені факти порушень чинного законодавства (ненадходження в законодавчо встановлені строки виручки, товарів) за період з 01.08.2018 по 31.08.2018 платником податківфізичною особою ОСОБА_1 по договору №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017 (а.с. 84).

У зв`язку із надходження від уповноваженого АТ "Сбербанк" інформації про виявлені факти порушень чинного законодавства, 11.11.2019 відповідачем направлено на адресу позивача лист, в якому просив надати інформацію та її документальне підтвердження для з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському обліку: договір №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017 та додатки до нього; митні декларації та інвойси, що оформлялись на виконання даного контракту; документи, що підтверджують транспортування ТМЦ (CMR); контракти з перевізниками та заявки на перевезення вантажів; розрахункові документи (платіжні доручення, банківські виписки) за період в якому здійснювалася оплата за даними контрактами; інші документи, що підтверджують виконання даних контрактів; копії бухгалтерських документів (виписки з рахунків), які підтверджують відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку; оборотно-сальдові відомості по рахунку 362 "Розрахунки з іноземцями" по рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками", по рахунку 312 "Рахунок в іноземній валюті" (а.с. 86-87).

26.12.2019 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято наказ "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" №310 платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 щодо дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньо - економічних операцій по договору №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017 (а.с. 93).

В той же день, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області видано повідомлення від 26.12.2019 №80 про проведення з 15.01.2020 документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (а.с. 94).

Згідно матеріалів справи, у період з 15.01.2020 по 21.01.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Чернівецькій області проведено документальну позапланову невиїзну платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньо-економічних операцій по договору №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017.

За результатами вказаної перевірки складено Акт "Про результати позапланову невиїзну платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньо-економічних операцій по договору №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017" від 27.01.2020 №26/24-13-33-04-17/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення платником податків фізичною особою ОСОБА_1 ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 (з внесеними змінами та доповненнями). Постанови правління НБУ №41 від 25.05.2017 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", та п. 2 постанови Правління НБУ №7 від 02.01.2019. в результаті чого встановлено несвоєчасне поставлення товару на суму 18552,00 дол. США або 517331,58 грн при виконанні імпортного договору №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017, укладеного з іноземною фірмою Comestible Aldor S.A. (а.с. 12-16).

Вказаний акт направлено на адресу позивача 27.01.2020, про що свідчить лист Головного управління ДПС у Чернівецькій області №К665/ФОП/24-13-33-04 (а.с. 21).

На підставі виявлених під час перевірки порушень, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 17.03.2020 №0004503304, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 517331,58 (а.с. 22).

Листом від 17.03.2020 №К/2151/ФОП/24-13-33-04 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області направлено податкове повідомлення-рішення від 17.03.2020 №0004503304 на адресу позивача (а.с. 38).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 17.03.2020 №0004503304, позивач звернувся до суду із цим позовом.

До вказаних правовідносин суду застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За положеннями п.п. 75.1.2 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отримання податкової інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз зазначеної норми вказує, що обов`язковою передумовою здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження. Платник податків зобов`язаний подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.11.2019 відповідачем направлено на адресу позивача лист, в якому просив надати інформацію та її документальне підтвердження для з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському обліку: договір №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017 та додатки до нього; митні декларації та інвойси, що оформлялись на виконання даного контракту; документи, що підтверджують транспортування ТМЦ (CMR); контракти з перевізниками та заявки на перевезення вантажів; розрахункові документи (платіжні доручення, банківські виписки) за період в якому здійснювалася оплата за даними контрактами; інші документи, що підтверджують виконання даних контрактів; копії бухгалтерських документів (виписки з рахунків), які підтверджують відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку; оборотно-сальдові відомості по рахунку 362 "Розрахунки з іноземцями" по рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками", по рахунку 312 "Рахунок в іноземній валюті".

Вказаний запит отримано позивачем 11.09.2019, про що свідчить підпис ОСОБА_1 , проставлений на доданому до матеріалів справи запиті від 11.09.2019 №182/ФОП/24-13-03.

Натомість жодних пояснень із документальним підтвердженням, які б спростовували факт порушення строку розрахунку, позивачем не надано.

Відтак, посилання позивача на не звернення відповідачем перед проведенням перевірки до нього із таким запитом про надання пояснень та їх документального підтвердження не заслуговує на увагу, а тому такі суд не бере до уваги.

Таким чином, на думку суду, відповідач мав законні підстави для призначення позапланової документальної невиїзної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Головного управління ДПС у Чернівецькій області у період з 15.01.2020 по 21.01.2020 проведено документальну позапланову невиїзну платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньо-економічних операцій по договору №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017.

Згідно висновків Акту від 27.01.2020 №26/24-13-33-04-17/ НОМЕР_1 , відповідачем встановлено порушення платником податків фізичною особою ОСОБА_1 ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 (з внесеними змінами та доповненнями), постанови правління НБУ №41 від 25.05.2017 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", та п.2 постанови Правління НБУ №7 від 02.01.2019, в результаті чого встановлено несвоєчасне поставлення товару на суму 18552,00 дол. США або 517331,58 грн при виконанні імпортного договору №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017, укладеного з іноземною фірмою Comestible Aldor S.A.

Обґрунтовуючи свої висновки, відповідач посилався на несвоєчасне поставлення позивачем товару на суму 18552,00 дол. США або 517331,58 грн при виконанні імпортного договору №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017, укладеною з іноземною фірмою Comestible Aldor S.A.. На виконання вказаного контракту позивачем перераховано на рахунок іноземної фірми Comestible Aldor S.A. валютні кошти в сумі 18552,00 дол. США або 456704,95 грн. 23.02.2018. В подальшому іноземною фірмою Comestible Aldor S.A. було відвантажено товар згідно митної декларації №91971 від 21.09.2019 на суму 18552,00 дол. США або 456704,95 грн з порушенням законодавчо встановлених термінів поступлення валютних цінностей на 394 дня (з 23.08.2018 по 21.09.2019.)

Щодо встановлених порушень, які зафіксовані уповноваженими особами відповідача у вищевказаному акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що перевірка проводилась з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньо-економічних операцій по договору №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваним рішенням відповідачем нараховано позивачу пеню за період з 23.08.2018 по 21.09.2019 у сумі 517331,58 грн.

У періоді, за який відповідачем була нарахована позивачу пеня, були чинними почергово два закони: з 23.08.2018 по 06.02.2019 включно - Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі Закон №185/94-ВР), а з 07.02.2019 по 21.09.2019 Закон України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 №2473-VIII (далі Закон №2473-VIII). Відповідно, у цьому періоді змінили один одного правові режими валютного контролю та валютного нагляду.

Відповідно до ст. 1 Закону №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації (z0374-12)) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Згідно з ст. 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідальність за порушення наведеної вище вимоги Закону №185/94-ВР передбачена статтею 4 вказаного Закону, згідно якої порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Також ч. 5 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" №2473-VIII, який набрав чинності з 07.02.2019, встановлено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

Тобто, правове регулювання строків здійснення розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності та відповідальності за їх порушення до 07.02.2019 та після цього відрізняється.

Так, до 07.02.2019 був чинним Закон №185/94-ВР, який визначав вказані строки та встановлював наслідки їх порушення у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). З 07.02.2019 введений в дію Закон №2473-VIII, згідно якого нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до положень ч.8 ст.16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про валюту і валютні операції" уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указу Президента України від 27.06.1999 №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у переліку нормативно-правових актів відсутній.

Отже, ч.8 ст.16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про валюту і валютні операції" передбачає можливість притягнення до відповідальності на підставі законодавства, яке діяло раніше, тільки за порушення певного переліку нормативно-правових актів, у той час як саме за порушення строків, визначених статтею 1 цього закону, можливе нарахування пені.

До цих нормативних актів належить Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указ Президента України від 27.06.1999 №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" та (або) нормативно-правові акти Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю.

Закон №185 відсутній у цьому переліку, у той час як саме за порушення строків, визначених статтею 1 цього закону, можливе нарахування пені.

З матеріалів справи встановлено, що порушення строків зарахування коштів за зовнішньоекономічними договорами Позивача мали місце, у тому числі до введення в дію Закону №2473.

Зважаючи на вказане, суд погоджується з доводами позивача, що після 07.02.2019 відповідальність у вигляді нарахування пені, передбачена Законом №185 за порушення строків зарахування валютної виручки на підставі статті 2 Закону №185 нараховуватися не може.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 06.06.2023 у справі №540/1566/20, адміністративне провадження №К/9901/32549/21.

Згідно матеріалів справи, у період з 23.08.2018 по 06.02.2019 позивачу нараховано пеню у розмірі 260730,60 грн, а з 07.02.2019 по 21.09.2019 позивачу нараховано пеню у розмірі 350744,80 грн.

Окрім цього, надаючи оцінку спірним відносинах, суд бере до уваги те, що вимоги п. 2 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі № 1-7/99, згідно якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, юридична відповідальність можлива лише за наявності у законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

При цьому, у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 у справі №4-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України).

Згідно з пунктом 2 постанови Правління НБУ від 02.01.2019 №7 "Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів" граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 (далі - Положення про заходи захисту), поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07.02.2019 не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

З аналізу наведених норм, вбачається, що якщо граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлені Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", було порушено до дати введення в дію Закону України "Про валюту і валютні операції", то застосовуються строки й відповідальність, визначені Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Під час існування спірних правовідносин Закон №185 втратив чинність без встановлення перехідного періоду, впродовж якого передбачена ним відповідальність може бути застосована.

Тому за період після 07.02.2019 нарахування пені на підставі Закону №185 є неправомірним.

Припинення нарахування пені за порушення строків зарахування валютної виручки після 07.02.2019 відповідає меті зміни правового регулювання у цій сфері, якою є лібералізація валютних розрахунків. За відсутності потреби у терміновому надходженні іноземної валюти на рахунки резидентів, така пеня втрачає своє компенсаторне значення.

Згідно розрахунку пені за несвоєчасне повернення коштів у сфері ЗЕД, за невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства на підставі ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (зі змінами та доповненнями) по імпортному договору №COL-UA 2017-01 від 01.03.2017, укладеного з іноземною фірмою Comestible Aldor S.A., відповідачем нараховано пеню за період з 23.08.2018 по 21.09.2019 у сумі 517331,58 грн.

Відтак, з огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, правомірно нараховано пеню за період з 23.08.2018 по 06.02.2019 у сумі 260730,60 грн за нормами чинними на той час, а саме Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР.

Водночас, що стосується нарахування відповідачем пені за період з 07.02.2019 по 21.09.2019 у сумі 350744,40 грн, за нормами Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР, з огляду на наведене вище нормативно-правове регулювання та встановлені обставини справи, є протиправним.

Таким чином, враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем за період з 07.02.2019 по 21.09.2019 здійснений неправомірний розрахунок пені за нормами Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 350744,40 грн, що доводить протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Водночас, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за період з 23.08.2018 по 06.02.2019 в сумі 260730,60 грн, на думку суду, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області не надано суду належних і допустимих у розумінні статей 73-74 КАС України доказів, які підтверджують правомірність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення в частині нарахування відповідачем пені за період з 07.02.2019 по 21.09.2019 у сумі 350744,40 грн, за нормами Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР.

Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Враховуючи зазначене, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 496,20 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.03.2020 №000450 в частині нарахування Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області ОСОБА_1 пені за період з 07.02.2019 по 21.09.2019 у сумі 350744,40 грн, за нормами Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496,20 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС в Чернівецькій області вул. Героїв Майдану, 200 А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 44057187).

Суддя В.О. Григораш