Постанова

від 13.09.2023 по справі 804/3102/14

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 804/3102/14

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 р. (суддя Кадникова Г.В.) в адміністративній справі №804/3102/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфом" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліфом» у лютому 2014 року звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії посадових осіб Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції щодо проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Поліформ», в результаті якої було складено Акт № 1989/21/04-03-22-01-08 від 18.12.2013 «Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліформ» (код ЄДРПОУ 13457623) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012»; визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, прийняті Дніпродзержинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області:

№ 0000502201 від 12.02.2014, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 152950,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 63141,00 грн.;

№ 0000492201 від 12.02.2014, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 410548,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15927,00 грн.;

№ 0000542203 від 13.02.2014, яким застосовано штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 101131,80 грн.;

№ 0000522201 від 12.02.2014, яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 15488,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3872,00 грн.;

№0000512201 від 12.02.2014, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 134285,00 грн. за періоди (серпень та грудень 2012 року).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 р., позов задоволено частково (т. 2 а.с.176-186, 235-238). Суд визнав протиправними та скасував спірні податкові повідомлення-рішення, відмовивши у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб контролюючого органу щодо проведення податкової перевірки.

Постановою Верховного Суду від 05 листопада 2019 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 р., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 р. скасовано; справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 3 а.с.17-38).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 р. адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував спірні податкові повідомлення-рішення, відмовивши у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб контролюючого органу щодо проведення податкової перевірки (т. 3 а.с.55-66).

Позивачем рішення суду першої інстанції в частині, якою йому відмовлено у задоволенні позову, в апеляційному порядку не оскаржено.

У поданій апеляційній скарзі правонаступник Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) - Головне управління ДПС У Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658), посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги ТОВ «Поліфом» про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження здійснення поставки товару по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Култрейд», ТОВ «Малакіон»; перевіркою встановлено факти завищення витрат операційної діяльності по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Старт-Д», ПП «АТМ», ПП «Ангстрем континенталь»; позивач користується земельною ділянкою за відсутності діючого договору оренди, тому повинен декларувати земельний податок, в розмірі, встановленому законом, а не орендну плату, яка була визначена договором оренди; в ході перевірки була встановлена відсутність документів, які підтверджують факт витрат готівкових коштів на суму 16855,30 грн. Скаржник вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. На думку позивача, відсутність товарно-транспортних накладних не є свідченням відсутності придбання товару. Крім того, до перевірки були надані усі документи, в тому числі товарно-транспорті накладні, видаткові накладні та сертифікати якості. Також, позивач правомірно сформував податкове зобов`язання з ПДВ та податку на прибуток із врахуванням господарських операцій із контрагентами, оскільки не зобов`язаний під час придбання товару встановлювати його походження. Позивач наполягає на тому, що продовжив користування земельною ділянкою на законних підставах та правильно визначав розмір орендної плати. Висновки контролюючого органу про порушення касової дисципліни позивач вважає безпідставними , оскільки видані кошти були фактично використані на господарські потреби підприємства, а вимога надання наказів про відрядження не підтверджується посиланням на відповідні нормативні акти, згідно яких необхідно це робити, а тому не заслуговують на увагу.

У відповідності до вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено процесуальне правонаступництво відповідача.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини:

Уповноваженими особами Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Поліфом" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №1989/21/04-03-22-01-08 від 18.12.2013. На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення відповідача: форми "Р" №0000502201 від 12.02.2014 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 152950,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 63141,00 грн.; форми "Р" №0000492201 від 12.02.2014 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 410548,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 159 274,00 грн.; форми "С" №0000542203 від 13.02.2014 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 101131,8 грн.; форми "Р" №0000522201 від 12.02.2014 про визначення грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 15488,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 3872,00 грн.; форми "В4" №0000512201 від 12.02.2014, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 134285,00 грн. за періоди серпень та грудень 2012 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням вимог частини 5 статті 353 цього ж Кодексу, відповідно до яких висновки Верховного Суду і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

І. Щодо податкового повідомленням рішенням № 0000522201 від 12.02.2014, яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 15488,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3872,00 грн. (т. 1 а.с.17).

Скасовуючи попередні судові рішення, Верховний Суд вказав на помилковість викладеного у них висновку про протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення.

За висновками акту перевірки позивачем занижено земельний податок на суму 15487,92грн. ТОВ «Поліфом» на підставі договору від 08.04.2002, який укладений з Дніпродзержинською міською радою та зареєстрований 25.04.2002 за №0351 є користувачем земельної ділянки (площа - 0,9582 га, що розташована за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська, 155). Строк дії договору встановлений до 14.09.2011. У строк, визначений у договорі оренди, ТОВ «Поліфом» звернулось до Дніпродзержинської міської ради для переукладання договору, однак, договір не переукладений, довідка про нову нормативно-грошову оцінку земельної ділянки не видана підприємству. Позивач подав до податкового органу розрахунки за 2011 та 2012 роки, у яких задекларував орендну плату за землю, а саме: розрахунок від 31.01.2011 №4522 на суму 9065,81грн. та розрахунок від 16.02.2012 №21351 на суму 9065,81грн. Податковою перевіркою встановлено заниження позивачем орендної плати за землю за 2011 рік на суму 5162,64 грн., за 2012 рік на суму 10325,28 грн. (т. 1 а.с.45).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що «підприємство правомірно сплачувало та декларувало орендну плату за землю у 2011 - 2012 роках відповідно до умов договору від 08.04.2002р., який був укладений з Дніпродзержинською міською радою та зареєстрований 25.04.2002р. за №0351 і був фактично продовжений на підставі положень ч.6 ст.33 Закону України №161-XIV у зв`язку із відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем положень п.п. 288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України не відповідає встановленим по справі обставинам. З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до відповідача і штрафні санкції за вказані порушення.».

Натомість, як зазначив Верховний Суд, з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України (ПК України), який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, в якій би формі не справлялась плата за землю (чи то у вигляді земельного податку, чи то у вигляді орендної плати), у відповідності до положень ПК України вона є загальнодержавним податком.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

У свою чергу, норми статті 288 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містять вичерпні правила визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавством визначено нижню граничну межу річної суми орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).

Отже, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, ПК України вимагає, аби річний платіж орендної плати за земельну ділянку був не менше трикратного розміру земельного податку.

Верховний Суд дійшов висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельну ділянку, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого органом місцевого самоврядування розміру орендної плати. Відтак, оскільки Податковим кодексом України встановлено мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а тому позивач повинен був сплачувати орендну плату, річна сума платежу по якій не може бути меншою встановленого законом розміру.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська» від 15.12.2010 №07-02/VI встановлено, що з 01.07.2011 базова вартість 1 кв.м землі у м. Дніпродзержинську збільшилась до 202,37 грн.

Колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що договір оренди після закінчення терміну його дії не укладено на новий строк не з вини позивача, він, як суб`єкт, який продовжує користування земельною ділянкою, має вносити плату у розмірі, встановленому законодавством.

Позивач не заперечує обставину того, що ним був розрахований розмір орендної плати у відповідності до договору оренди; ним також не поставлена під сумнів правильність здійсненого контролюючим органом розрахунку.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000522201 від 12.02.2014, суд першої інстанції визнав його протиправним, проігнорувавши вказівки Верховного Суду, що призвело, на думку колегії суддів, до ухвалення незаконного рішення в цій частині.

ІІ. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000542203 від 13.02.2014, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 101131,80 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку, що загальна сума проведених готівкових розрахунків по «ПН» та розрахунковим документам за 2011-2012 роки складає 16855,30 грн., однак, згідно записів касової книги підприємства, вказані суми до каси не надходили, у зв`язку із чим встановлено не оприбуткування готівкових коштів у день їх надходження на загальну суму 16855,30грн. Також, за період 2011-2012 років з каси підприємства була видана готівка, як така, що була витрачена на господарчі потреби працівниками підприємства. У ході перевірки авансових звітів працівників було встановлено відсутність документів, які підтверджують факт витрат на загальну суму 16855,30 грн., оскільки документи, додані до авансових звітів оформлені на підприємство, а не на працівників.

Контролюючим органом констатовано порушення п. 2.6 п. 2.11, п.3.1, п.7.39 та п.7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 2.6 цього Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Пунктом 2.11 зазначеного Положення передбачено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.1 Положення визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п. 7.39 Положення під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо.

Під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів (пункт 7.41 Положення).

У податковому повідомленні-рішенні № 0000542203 від 13.02.2014 в якості підстави застосування штрафу у розмірі 101131,80 грн. зазначено ст. 1 Указу №436/95 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». До позивача застосовано штраф у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої (неповно та/або несвоєчасно) 16855,30 х 5 =84276,50 грн. та суми за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів 16855,30 грн. Всього, сума штрафу склала 101131,80 грн. (84276, 50 + 16855,30).

Колегія суддів зазначає, що у касі підприємства оприбутковуються, зберігаються та видаються готівкові кошти. Під час податкової перевірки було виявлено, що готівкові кошти на суму 16855,30 грн., які видавались працівникам, не були оприбутковані в касі, і ця обставина позивачем жодним чином не спростована.

Відтак, застосування до позивача штрафу у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми колегія суддів вважає правомірним.

Враховуючи вищевикладене, спірне податкове повідомлення рішення № 0000542203 від 13.02.2014 підлягає скасуванню в частині застосованого штрафу на суму 16855,30 грн. В іншій частині застосованого штрафу на суму 84276,50 грн. зазначене податкове повідомлення-рішення визнається апеляційним судом правомірним.

ІІІ. Щодо податкових повідомлень-рішень № 0000502201 від 12.02.2014, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 152950,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 63141,00 грн.; № 0000492201 від 12.02.2014, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 410548,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15927,00 грн.; №0000512201 від 12.02.2014, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 134285,00 грн. за періоди (серпень та грудень 2012 року).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вказав Верховний Суд, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Верховний Суд зауважив, що для правильного вирішення спору необхідно з`ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; належним чином дослідити первинні документи, встановити відповідність критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт, що дозволить встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами, перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок.

Судом першої інстанції досліджені первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Култрейд", ТОВ "Малакіон", ТОВ "Стар-Д", ПП "АТМ", ПП "Ангсрем Континенталь", що і стало підставою для висновку про протиправне визначення контролюючим органом податкових зобов`язань.

В акті податкової перевірки зазначено про те, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Култрейд» та ТОВ «Малакіон». Висновок про відсутність реального характеру цих взаємовідносин зроблено контролюючим органом у зв`язку із відсутністю видаткових накладних на отримання товару, сертифікатів якості та відповідності (походження) товару, товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с.26-33).

Позивач наполягає на тому, що усі документи, необхідні для проведення перевірки, були надані у повному обсязі, про що свідчить відповідний перелік (т. 1 а.с. 87,88). Такими документами є договори, податкові накладні, видаткові накладні, ТТН, CMR, сертифікати якості. Крім того, позивач просив контролюючий орган врахувати його заперечення на акт перевірки та документи, які спростовують висновки про порушення податкового законодавства. Проте, акт перевірки не містить зауважень щодо ненадання позивачем документів; в ньому не наведено опис змісту договорів, які стали підставою для висновку про їх нереальний характер. Документи, які надавались до податкової перевірки в акті перевірки не описані, не проаналізовані (т. 1 а.с.108- 157). Документи, які свідчать про фактичне використання отриманого товару у власній господарській діяльності контролюючим органом не досліджувались. Висновок про факти завищення витрат операційної діяльності по взаємовідносинам позивача з підприємствами (ТОВ «Стард-Д», ПП «АТМ», ПП «Ангстрем континенталь») взагалі ґрунтується на актах про нереальність фінансово-господарських операцій, які складені іншими податковими інспекціями. Жодні документи, при цьому, не вивчались, надані позивачем судові рішення, які свідчать про здійснення цими контрагентами реальної господарської діяльності, контролюючим органом проігноровані (т.1 а.с.91).

Колегія суддів наголошує, що адміністративні суди здійснюють перевірку рішень/дій/бездіяльності суб`єктів владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дотримуючись принципу презумпції вини останнього. Саме суб`єкт владних повноважень має доводити правомірність прийнятих ним рішень, які оскаржені в судовому порядку. Суд, у свою чергу, зобов`язаний забезпечити можливість повної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, не підміняючи, при цьому, суб`єкта владних повноважень у його компетенції, не усуваючи допущені останнім прогалини з метою легалізації прийнятих рішень, вчинених дій чи допущеної бездіяльності.

Спірні податкові повідомлення-рішення № 0000502201, № 0000492201 та №0000512201 не відповідають критерію обґрунтованості, визначеному пунктом 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті без урахування усіх обставин, що є достатньою підставою для визнання їх протиправними.

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, скасувати оскаржене рішення в частині, якою задоволено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000522201 від 12.02.2014 та податкового повідомлення-рішення № 0000542203 від 13.02.2014 та ухвалити в цій частині нове рішення, що відповідатиме приписам статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України. В іншій частині оскаржене рішення суду першої інстанції залишається колегією суддів без змін.

Щодо перерозподілу судових витрат.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем при подачі позову до суду першої інстанції в 2014 році сплачено судовий збір на суму 487,20 грн., тобто в десять разів менше, ніж підлягало сплаті у відповідності до Закону України «Про судовий збір» (за немайновий спір 73,08 грн., за майновий спір на суму 1040689,80 грн. розмір судового збору був обмежений законом максимальним судовим збором у розмірі 4872 грн.). Суд першої інстанції у 2014 році відкрив провадження у справі, залишивши цю обставину без уваги. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, процесуальними повноваженнями про стягнення з позивача недоплаченої суми судового збору у розмірі 4457,88 гр. (4872 + 73,08 487,20) не наділений, тому перерозподіл судових витрат за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку не здійснюється.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И Л:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 р. в адміністративній справі № 804/3102/14 скасувати в частині, якою задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000522201 від 12.02.2014, № 0000542203 від 13.02.2014 та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 0000542203 від 13.02.2014 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000542203 від 13.02.2014 на суму 16855,30 (шістнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 30 коп.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000522201 від 12.02.2014 відмовити.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 р. в адміністративній справі № 804/3102/14 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 13 вересня 2023 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяО.О. Круговий

суддяТ.С. Прокопчук