Рішення

від 22.09.2023 по справі 369/6754/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6754/22

Провадження № 2/369/1687/23

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.

при секретарі Соловюк В.І.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до державного кадастрового реєстратора відділу у Могилів-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Гулько Лідія Василівна, ОСОБА_2 , третя особа державний реєстратор Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Іванюта І.В., Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області про скасування рішення реєстратора та за зустрічнимпозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , державного реєстратора виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Зарубіної Марії Григорівни, третя особа Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У липні 2022 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,1471га в с.Буча на території Бузівської сільської ради на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 20 грудня 2007 року, та отриманого державного акту на право власності (серія ЯЖ №412044 від 06.10.2011). Нею 08 лютого 2021 року зареєстровано право власності на цю земельну ділянку та 14 березня 2021 року встановлені на місцевості межі даної земельної ділянки. Тобто вона оформила право власності на земельну ділянку у відповідності до норм чинного законодавства.

04 червня 2021 року з даних Публічної кадастрової карти їй стало відомо, що державний реєстратор Гулько Л.І. (Вінницька область) 14 травня 2021 року вніс відомості та здійснив реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 шляхом накладення її на кадастровій карті на її земельну ділянку. Вважає дане рішення протиправним та направила скарги до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема порушення реєстратором принципу екстериторіальності (Київська область).

При проведенні державної реєстрації реєстратор у порушення Закону України «Про Державний земельний кадастр» мав прийняти відмову у проведенні такої реєстрації через наявні накладення на іншу земельну ділянку, розташування земельної ділянки на території іншого державного кадастрового реєстратора. Вказала, що дане рішення порушує її права власника на свою земельну ділянку. У добровільному порядку відповідачі не усувають порушення.

Просила суд: визнати протиправним рішення державного реєстратора Гулько Л.І. відділу у Могилів-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14 травня 2021 року, яким здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222480802:04:001:0181.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2022 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

06 вересня 2023 року до суду надійшла заява про зміну предмету позову. Позивач вказала, що належним способом захисту порушеного права є не визнання рішення протиправним, а ухвалення рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. На підставі даного рішення у відповідності до ч.13 ст.76-1 ЗК України, ч.3 п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру буде скасована реєстрація земельної ділянки. Враховуючи, що рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Могилів-Подільському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 14 травня 2021 року, яким здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, стало підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , тому таке рішення державного реєстратора також підлягає скасуванню.

Просила суд: скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Могилів-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14 травня 2021 року, яким здійснено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, площею 0,152 га та присвоєно кадастровий номером 3222480802:04:001:0181, що розташована: АДРЕСА_1 .

22 вересня 2022 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з доводами позову державний реєстратор Л.Гулько вказала, що заява ОСОБА_2 про здійснення державної реєстрації надійшла на розгляд 15 травня 2021 року за принципом екстериторіальності та відповідно до п.6 та п.8 Тимчасового порядку взаємодії між державними кадастровими реєстраторами (затверджено постановою КМУ від 03 червня 2020 року №455). При реєстрації програмним забезпеченням помилка перетину ділянок відображена як «не критична», що не позбавляє можливості розгляду заяви ОСОБА_2 державним реєстратором та реєстрації земельної ділянки. Вважає, що нею дотримано встановлений законом порядок, тому просила відмовити в задоволенні позову.

01 листопада 2023 року до суду надійшла зустрічна позовні заява. Свої вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що за рішенням сільської ради від 30 серпня 1996 року йому передано у власність земельну ділянку площею 0,1520 га по АДРЕСА_1 . Державний акт на право власності на цю ж земельну ділянку він отримав 12 травня 1998 року та набув право власності на земельну ділянку. У подальшому за його замовленням у 2018 році ТОВ «Лідер Плюс» виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. 14 травня 2021 року державним кадастровим реєстратором Гулько Л.І. проведено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та 26 травня 2021 року на підставі рішення державного реєстратора за ним зареєстровано право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Після отримання позовної заяви ОСОБА_4 йому стало відомо, шо на його земельну ділянку накладається інша земельна ділянка. Вказав, що перший власник сусідньої земельної ділянки отримав державний акт 13 серпня 2004 року, тобто він набув право власності раніш. Тому державна реєстрація земельної ділянки ОСОБА_4 здійснена незаконно, оскільки накладається на його земельну ділянку. Також суміжники земельної ділянки ОСОБА_4 є іншими, ніж його земельної ділянки, що свідчить про інше місце розташування в натурі (на місцевості), а координати по яких здійснювався винос меж є некоректним. Крім того, межі земельної ділянки ОСОБА_4 в натуру ніхто не виносив, оскільки одна з точок знаходиться на його земельній ділянці, яка огороджена парканом, там знаходиться його будинок. Будь-яких дозволів на проходження на його територію відповідачка за зустрічним позовом не отримувала. Тому рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 порушує його права власника, тому таке рішення має бути скасоване в судовому порядку.

У добровільному порядку вирішити спір не можуть. Через звернення до суду він поніс витрати на правову допомогу, які слід стягнути з ОСОБА_4 на його користь в розмірі 40000 грн. Остаточний розмір витрат на правову допомогу буде ним поданий протягом п`яти днів з дня ухвалення судом рішення.

Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Зарубіної М.Г. про державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 3220480802:04:001:0036 загальною площею 0,1471га, індексний номер 56554606 від 10.02.2021 16:12:19; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в розмірі 40000 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн.

27 січня 2023 року до суду надійшов відзив на зустрічний позов. Не погоджуючись з доводами позову, ОСОБА_4 вказала, що відсутня доцільність розгляду зустрічного позову разом з первісним, оскільки вони не виникають з одних і тих самих правовідносин, вимоги не можуть зараховуватись, предмети позовів є різними. Її вина у наявних технічних помилках відсутня, тому не повинна відповідати. Вона придбала свою земельну ділянку ще в 2007 році та у встановленому законом порядку набула право власності на землю, не залежно від дати проведення державної реєстрації права на таку землю. У 2011 році вона отримала державний акт на право власності на землю, у 2019 році зареєструвала земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та 10 лютого 2021 року провела державну реєстрацію свого права, що відповідає чинному законодавству. Підстав для відмови у проведенні такої реєстрації у державного реєстратора на час вчинення такої дії не було. Вказала, що відомості про земельну ділянку ОСОБА_2 зявились лише 26 травня 2021 року тобто вже після реєстрації нею своїх прав. Реєструючи свою земельну ділянку у лютому 2021 році, вона жодних прав ОСОБА_2 не порушувала. Тому відсутні підстави для задоволення зустрічного позову та відшкодувати їй витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн. Просила відмовити їй в задоволенні зустрічного позову та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року підготовче засідання закрито та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, проти доводів зустрічного позову заперечував. Просив задоволити позов та захистити порушене право позивача, відмовити в задоволенні зустрічного позову.

У судовому засіданні відповідач та представник відповідача підтримали вимоги за зустрічним позовом, проти доводів позову ОСОБА_4 заперечували та просили відмовити в його задоволенні. Просили задоволити зустрічний позов.

У судове засідання представник державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області не з`явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання державний кадастровий реєстратор відділу у Могилів-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Гулько Л.В. не з`явилась. Просила суд слухати справу в її відсутність.

У судове засідання державний реєстратора виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Зарубіна Марія Григорівна та представник Дмитрівської сільської ради не зявились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи, письмового відзиву та заперечень до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення частково та позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками.

Ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ст. 152 ЗК України землевласник або землекористувач може вимагати усунення яких-небудь порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванні заподіяного збитку.

За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (позивач ОСОБА_4 ), встановлено наступне.

Дана земельна ділянка належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ №088715, виданого вузівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 13 серпня 2004 року.

20 грудня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1471га (рілля), що знаходиться в АДРЕСА_2 , надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3222480802:04:001:0036.

06 жовтня 2011 року ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №412044.

На підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Броварського міської ради Київської області Зарубіної М.Г. від 10 лютого 2021 року (індексний номер 56554606) проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4

14 березня 2021 року складено акт про передачу на зберігання межових знаків землевласнику (землекористувачу) ОСОБА_4 .

Щодо земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (відповідач ОСОБА_2 ), встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №149 від 19 квітня 1995 року надано ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку та господарських споруд площею 0,1470 га в с.Буча.

У 1995 році ОСОБА_2 отримав будівельний паспорт.

Рішенням виконавчого комітету Бузівської сільської ради №173/2 від 30 серпня 1996 року передано ОСОБА_2 у власність земельна ділянка площею 0,1520 га в АДРЕСА_1 .

12 травня 1998 року ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності серія ІV-КВ №115570 на земельну ділянку площею 0,1520 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Могилів-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14 травня 2021 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, площею 0,152 га та з кадастровим номером 3222480802:04:001:0181, що розташована: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Білогородської сільської ради Київської області Іванюта І.В. від 26 травня 2021 року (індексний номер 58349691) проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .

З пояснень сторін встановлено, що накладка на земельні ділянки існує, але по фактичним межам користування ними між сторонами спору немає (зокрема, про усунення перешкод в користуванні майном).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_4 вказувала на порушення її прав та для відновлення такого права слід скасувати рішення кадастрового реєстратора, оскільки вона набула право власності на земельну ділянку перша (провела державну реєстрацію такого права). З такими доводами суд не погоджується.

Так, відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З поданих суду документів вбачається, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку ще в 1998 році, тоді як перший власник земельної ділянки позивача лише у 2004 році. Доказів протилежного сторона позивача суду не подала, не заявила клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні, натомість при розгляді справи наполягала сама на першій реєстрації права власності у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на нерухоме майно (даному випадку) набувається в порядку, який існував на час його виникнення, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

З поданих сторонами доказів встановлено, що ОСОБА_2 отримав свій державний акт ще в 1998 році, що у відповідності з ЗК 1990 року, чинного на час виникнення права, підтверджувало і виникнення права власності на землю.

При розгляді справи ОСОБА_4 не надала суду доказів того, що координати земельної ділянки ОСОБА_2 внесені не ті, що були при отримання державного акту, або відповідач самостійно встановив нові координати. Поданий нею збірний кадастровий план таких обставин не підтверджує. Тому отримуючи державний акт на право власності на земельну ділянку (на даний час позивача) на першого власника та ОСОБА_5 мали враховуватись саме межі вже переданої земельної ділянки. Таким чином, наявні неточності мають усуватись саме власником, який отримав державний акт другий. Матеріали справи не містять доказів того, що фактична межа земельної ділянки не відповідає точкам координат, наявних у відповідних базі. Крім того, суд приймає до уваги доводи відповідача, що одна із точок координат позивача знаходиться на його земельній ділянці, він дозволу на входження на свою земельну ділянку не надавав, тому яким чином позивачка виносила в натурі (на місцевості) 14 березня 2021 року свої межі при розгляді справи суд не зміг встановити.

Слід зазначити що, пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року суд акцентував увагу на Рішення Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року у справі «Stretch v. United Kingdom» («Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії»), виходячи зі змісту пунктів 32-35 якого звертаючись із заявою до уповноважених органів та, виконуючі визначені чинним законодавством умови, та, дотримуючись відповідного порядку, відповідач мав право очікувати про набуття майнового права в значенні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.

У вказаному рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що наявність порушень з боку органу публічної влади при вирішенні питання про передачу майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Зважаючи на викладене, здійснюючи публічно-правові функції в сфері надання земельної ділянки у власність відповідно до положень Земельного кодексу України, сільська рада діяла як суб`єкт владних повноважень і повинна була приймати рішення в межах чинного на час законодавства. Тому ОСОБА_2 мав мала обґрунтовані очікування щодо дотримання суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішення вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, тобто, розраховував на те, що суб`єкт владних повноважень діятиме на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

При вирішенні спору суд враховує також те, що спору за фактичну межу між сторонами немає.

Ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ст. 152 ЗК України землевласник або землекористувач може вимагати усунення яких-небудь порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванні заподіяного збитку.

За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Викладені висновки кореспондуються із нормами процесуального законодавства України. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у правовідносинах.

У даному випадку, позивачем крім загальних посилань, не надано жодних належних та допустимих доказів, в розумінні ст.80 ЦПК України, порушення особистих прав у спірних правовідносинах, як і не наведено обґрунтованих мотивів, яким чином оскаржуване рішення реєстратора породжує, змінює або припиняє її права та обов`язки у даних правовідносинах. Сама по собі наявність порушень не може обожнюватись з порушеним правом, а тому позивач зобов`язана доводи суду свої вимоги.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що реєстратор ОСОБА_7 діяла в межах своєї компетенції при прийнятті оскаржуваного рішення, тому у задоволенні позовних вимог за суд відмовляє. Натомість зареєстрована земельна ділянка позивача саме з тими точками координат, порушує право ОСОБА_2 на його земельну ділянку саме в тих межах, яких вона йому передана у власність в 1998 році. Хоч і ОСОБА_4 не порушувала чинного законодавства при реєстрації свого права, але існуючі розбіжності між фактичними межами на місцевості та межами, вказаними по точкам координат, мають бути усунуті в судовому порядку, оскільки в позасудовому порядку сторони спір не вирішили. Тому вимоги за зустрічним позовом підлягають до задоволення.

Щодо інших порушень реєстратором, вказаних у позові ОСОБА_4 .

Відповідно п.6 Тимчасового порядку взаємодії між державними кадастровими реєстраторами територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадженням принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 року №455, чинної на час подання заяви

П.8 Тимчасового порядку, передбачено, що зареєстрована заява із доданими до неї документами в Державному земельному кадастрі програмним забезпеченням Державного земельного кадастру за принципом випадковості направляється в інший територіальний : орган Держгеокадастру, відмінний від того, де знаходиться земельна ділянка.

З наданих державним кадастровим реєстратором документів встановлено, що заява ОСОБА_2 ЗВ-9705703232021 про здійснення державної реєстрації земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 надійшла на розгляд 14.05.2021 року за принципом екстериторіальності.

Ст. 26 Закону України «Про Державний земельний кадастр» при відкритті поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки). Відомості про віднесення земельної ділянки до земель іншої адміністративно-територіальної одиниці, про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відбулася внаслідок проведення нормативної грошової оцінки земель адміністративно-територіальних одиниць, про обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, вносяться до Поземельної книги без подання заяв, зазначених у частині третій цієї статті, на підставі документації, яка є підставою для внесення таких відомостей, а також рішень про її затвердження (якщо згідно із законом документація підлягає затвердженню), поданої органом, що прийняв рішення про таке затвердження. Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки), заходи щодо охорони земель і ґрунтів заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги: заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки); документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Державний кадастровий реєстратор, обраний за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості, який здійснює ведення Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у внесенні таких відомостей.

Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: із заявою звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам законодавства; заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.

Зміна найменування акціонерного товариства у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку.

У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим цієї частини, заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить внесення змін до відомостей про відповідну земельну ділянку.

Вищевказана норма закону регламентує порядок внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки). Проте на розгляд надійшла заява ОСОБА_2 про здійснення державної реєстрації земельної ділянки, а не заява про внесення змін до відомостей, що містяться з Державному земельному кадастрі.

Згідно ч. 1, 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79- 1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення ) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Ч. 1-2 Статті 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр» передбачає, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації (ч. 5 ст. 24 Закону).

Згідно ч. 6 Закону, підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Тимчасовий порядок взаємодії між державними кадастровими реєстраторами територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 455 визначає механізм взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок під час державної реєстрації земельної ділянки державними кадастровими реєстраторами.

Пілотний проект із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок реалізується стосовно земельних ділянок, державна реєстрація яких здійснюється за: проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель (далі - документація із землеустрою).

Для державної реєстрації земельної ділянки заява з документами, передбаченими частиною четвертою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", подається територіальному органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки через центр надання адміністративних послуг з урахуванням вимог пункту 2 цього Порядку у паперовому він ляді та в електронній формі.

Заява в електронній формі з доданими документами також може бути подана відповідно до пункту 6 цього Порядку.

Документація із землеустрою в електронній формі засвідчується за допомогою кваліфікованого електронного підпису особи, яка відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про землеустрій" є розробником проекту землеустрою, що підтверджує його відповідність оригіналу документації із землеустрою у паперовому вигляді.

Відповідно до пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок» від 03.06.2020 №455 - Державний кадастровий реєстратор територіального органу Держгеокадастру, вибраний за принципом випадковості програмним забезпеченням Державного земельного кадастру, відповідно до пунктів 73, 75, 77. 87 і 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру здійснює відповідні дії та формує витяг або рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки за формою згідно з додатком в електронній формі та накладає на них кваліфікований електронний підпис.

З матеріалів справи вбачається, що додатком до заяви ОСОБА_2 про здійснення державної реєстрації земельної ділянки є: Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 » , розроблена ТОВ «Лідер Плюс» в 2018 році згідно заяви власника земельної ділянки ОСОБА_2 , право власності якого на дану земельну ділянку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серія ІУ-КВ №115570. що зареєстрований в Книзі записів державних актів па право приватної власності на землю за №400/10301 від 12.05.1998 року на підставі рішення Бузівської сільської ради від 30.08.1996 року №173/2.

В матеріалах розробленої документації із землеустрою наявна інформація щодо місця розташування земельної ділянки, а саме викопіювання з Генерального плану щодо місця розташування земельної ділянки в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 , підписане сільським головою та землевпорядником сільської ради. Тобто, посадові особи органу місцевого самоврядування підтверджують місце розташування земельної ділянки гр. ОСОБА_2 . Крім того, межі земельної ділянки погоджено із органом місцевого самоврядування та власниками/землекористувачами суміжних земельних ділянок, що відображено в Акті приймання-передачі межових знаків на зберігання від 31.10.2018 року.

Електронний документ відповідає розробленій документації із землеустрою, проте при відображені проекції земельної ділянки на карті, земельна ділянка, інформація про яку вносилась до Державного земельного кадастру, мала перетин на 69,1424% із земельною ділянкою 3222480802:04:001:0036, відображення розташування якої на момент розгляду заяви було некоректним, так як ділянка повністю перетинала АДРЕСА_1 , тобто ділянка внесена з неправильними координатами поворотних точок меж земельної ділянки, що також підвтерджує необхідність у судовому порядку впорядкувати координати земельної ділянки позивача. Конфігурація земельних ділянок та їх площі не є ідентичними, тому припустити що земельні ділянки є тотожними у державного реєстратора не було підстав.

При здійсненні державної реєстрації земельних ділянок за принципом екстериторіальності державний кадастровий реєстратор територіального органу Держгеокадастру не має можливості доступу до повної інформації про земельні ділянки, що вже зареєстровані в Державному земельному кадастрі на загальнодержавному рівні, тому перевірити інформацію про земельну ділянку з кадастровим номером 3222480802:04:001:0036 щодо її місця розташування відповідно до розробленої документації із землеустрою, що була підставою для внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, у державного реєстратора на час прийняття оскаржуваного рішення не було можливості.

Програмним забезпеченням помилка перетину ділянок відображена як «не критична», що не позбавляє можливості розгляду даної заяви державним кадастровим реєстратором та реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Крім того, сама по собі підстава «знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини) не передбачає категоричної заборони в проведенні державної реєстрації земельної ділянки, що підтверджується самим програмним забезпеченням, де зазначені помилки позначаються як «не критична» та є технічна можливість надалі, при врахуванні всіх наявних обставин, здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, що неможливо здійснити при помилці «критична». Зазначена позиція також викладена в листі Держгеокадастру від 07.12.2020 року №22-28-0-0.21 1 -12902/2-20. направленого Головним управлінням Держгеокадастру в областях.

На підставі вище наведеного, поданих сторонами доказів, враховуючи лист Держгеокадастру від 07.12.2020 року №22-28-0-0.211-12902/2-20, з метою забезпечення внесення інформації до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що вважається уже сформованою відповідно п.2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», так як право приватної власності посвідчено державним актом, виданим до 2004 року, а її місце розташування та межі погоджені органом місцевого самоврядування і власниками/землекористувачами суміжних земельних ділянок, прийняте рішення про здійснення державної реєстрації земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 з присвоєнням кадастрового номеру відповідало вимогам чинного на час прийняття законодавства.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. ст. 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 19, 42, 81, 89, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до державного кадастрового реєстратора відділу у Могилів-Подільському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Гулько Лідія Василівна, ОСОБА_2 , третя особа державний реєстратор Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Іванюта І.В., Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області про скасування рішення відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , державного реєстратора виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Зарубіної Марії Григорівни, третя особа Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення задоволити.

Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Зарубіної Марії Григорівни про державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 3220480802:04:001:0036 загальною площею 0,1471га, індексний номер 56554606 від 10.02.2021 16:12:19.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 вересня 2023 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ