Ухвала

від 20.09.2023 по справі 405/1266/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/1266/23

1-кп/405/47/23

УХВАЛА

20 вересня 2023 року Ленінський районний суд міста Кіровограда в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за № 12023121010000038 від 03 січня 2023 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України

клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

встановив:

Прокуроромдо судуподано клопотаннящодо застосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюобвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1ст. 177 КПК України. ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. З огляду на суворість покарання, яке може бути призначено ОСОБА_5 у разі ухвалення обвинувального вироку, існує ризик його переховування від суду з метою уникнення відповідальності. Крім того, існує ризик продовження злочинної діяльності, тобто вчинення іншого кримінального правопорушення. Запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначили, що ОСОБА_5 не було відомо про розгляд справи, оскільки останнього не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, що не може свідчить про переховування останнього від суду та наміри ухилитися від відповідальності. Окрім того, правоохоронними органами не було вжито заходів щодо встановлення місця його перебування. Ризики, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, вважали не доведеними в судовому засіданні.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.131,132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Відповідно дост.8 КПК Україникримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечитьКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України.

Інші ризики не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 5 (1)Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на особисту недоторканість. Кожен, кого заарештовано, має право на судовий розгляд у продовж розумного строку або на звільнення, обумовлене гарантіями явки в судове засідання.

Згідно п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року у справі «Смирнов проти Росії», питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

ОСОБА_5 згідно обвинувального актуобвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 (у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану), за вчинення якого,можливо призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

При вирішенні клопотання суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обгрунтованості підозри (обвинувачення) та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.

Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення у справі «Ніколова проти Болгарії»). Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ноймайстер проти Австрії» позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що запобігання ризику, передбаченому п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, на який вказує прокурор у своєму клопотанні, можливе не лише за умови тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою. Так, обвинувачений, проживає за адресою АДРЕСА_1 , працює по найму на будівництві, в межах даного кримінального провадження не було застосовано жодного запобіжного заходу, який би останній порушив. На переконання суду достатнім запобіжним заходом, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого є особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 179, 194, 315, 369 КПК України, суд

постановив :

клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - особисте зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_5 на строк до 20.11.2023 року, наступні обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися з м. Кропивницький без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні за винятком їх участі в суді;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти негайно в залі суду.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали та покладених на підозрюваного обов`язків визначити до 20.11.2023.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_6