Ухвала

від 18.09.2023 по справі 296/7808/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/7808/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року Житомирський апеляційний суд

в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власників майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 15 серпня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні 12022060000000031 від 10.01.2022 за ч.3, 4 ст.190 КК України,-

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, ухвалу в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_8 скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора в цій частині відмовити. Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що поза увагою слідчого судді залишився той факт, що ОСОБА_8 придбав вказану квартиру у ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу, тобто є добросовісним набувачем. Вказує, що прокурор не навів підстав та мету для арешту зазначеного майна майна, а матеріали клопотання не містять доказів, які підтверджують намагання ОСОБА_8 здійснити будь-яке відчуження. Зазначає, що підозра у вказаному кримінальному провадженню нікому не вручена, та санкція ч.4 ст.190 КК України не передбачає конфіскації майна. Посилається на те, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки розгляд клопотання слідчого було проведено без участі ОСОБА_8 та його представника, а копію оскаржуваної ухвали ОСОБА_8 отримав поштовим зв`язком 31.08.2023 року.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_7 також просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, ухвалу в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_11 скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора в цій частині відмовити. Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що вказана квартира була придбана ОСОБА_11 у ОСОБА_12 на законних підставах, тобто вона є добросовісним набувачем. Вказує, що прокурор не навів підстав та мету арешту майна, а матеріали клопотання не містять доказів, які підтверджують спробу ОСОБА_11 здійснити відчуження квартири. Зазначає, що підозра нікому не вручена, в тому числі і ОСОБА_11 та санкція ч.4 ст.190 КК України не передбачає конфіскації майна. Посилається на те, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки розгляд клопотання слідчого було проведено без участі ОСОБА_11 та її представника, а копію оскаржуваної ухвали ОСОБА_11 отримала поштовим зв`язком 07.09.2023 року.

В ухвалі слідчого судді зазначено, що 15.08.2023 року прокурор відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернулася до суду із клопотанням про накладення арешту у виді заборони права на відчуження та розпорядження на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за наступними адресами: АДРЕСА_3 , квартира загального площею 90.92 кв.м.; АДРЕСА_4 , житловий будинок, загальною площею 51,2 кв.м.; АДРЕСА_5 , житловий будинок, загальною площею 114,7 кв.м.; АДРЕСА_6 ,двокімнатна квартира,загальною площею44кв.м.; АДРЕСА_7 , двокімнатна квартира загальною площею 49,31 кв.м.; АДРЕСА_8 , квартира, загальною площею 25,9 кв.м.; АДРЕСА_9 , трикімнатна квартира, загальною площею 60,6 кв.м.; АДРЕСА_10 , двокімнатна квартира, загальною площею 44 кв.м.; АДРЕСА_11 ,однокімнатна квартира,загальною площею24,86кв.м.; АДРЕСА_12 , однокімнатна квартира, загальною площею 21,23 кв.м.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначила, що СУ ГУНП в Житомирській області проводить досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 12022060000000031 від 10.01.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 4 ст. 190 КК України, за фактом заволодіння об`єктами нерухомого майна шляхом обману, підроблення нотаріальних документів та внесення завідомо недостовірних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчиненого групою осіб, за попередньою змовою між собою з числа мешканців м. Житомира та області.

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_13 від 07.06.2023 року, об`єкти нерухомого майна, які зазначені у клопотанні прокурора визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12022060000000509 від 10.01.2022 року.

21.07.2023 року постановою прокурора відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 матеріали досудових розслідувань №12022060000000031 від 10.01.2022 року, №12022060000000509 від 12.12.2022 року та №12023060000000060 від 24.01.2023 року об`єднано в одне провадження, якому присвоєно №12022060000000031.

З метою забезпечення кримінального провадження, зокрема збереження речових доказів та застосування спеціальної конфіскації, а також враховуючи, що вказане в клопотанні нерухоме майно є речовими доказами, виникла необхідність в арешті вказаного нерухомого майна шляхом заборони права на відчуження та розпорядження.

Враховуючи обставини кримінального провадження, мету та підставу арешту майна, слідчій суддя дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора.

В судове засідання апеляційного суду власники майна ОСОБА_8 та ОСОБА_11 не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду. Враховуючи, що їхні інтереси представляє адвокат ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у їх відсутності.

Заслухавши доповідача, доводи представника власників майна адвоката ОСОБА_7 в підтримання апеляційних скарг, думку прокурора в заперечення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали клопотання, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Апеляційний суд, з урахуванням думки прокурора, вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не пропущено відповідно до ч.3 ст.395 КПК України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

З матеріалів клопотання вбачається, що СУ ГУНП в Житомирській області проводить досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 12022060000000031 від 10.01.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 4 ст. 190 КК України, за фактом заволодіння об`єктами нерухомого майна шляхом обману, підроблення нотаріальних документів та внесення завідомо недостовірних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчиненого групою осіб, за попередньою змовою між собою з числа мешканців м. Житомира та області.

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_13 від 07.06.2023 року, об`єкти нерухомого майна, що розташовані за наступними адресами: зокрема, АДРЕСА_6 , двокімнатна квартира, загальною площею 44 кв.м. та АДРЕСА_11 , однокімнатна квартира, загальною площею 24,86 кв.м. визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12022060000000509 від 10.01.2022 року.

21.07.2023 року постановою прокурора відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 матеріали досудових розслідувань №12022060000000031 від 10.01.2022 року, №12022060000000509 від 12.12.2022 року та №12023060000000060 від 24.01.2023 року об`єднано в одне провадження, якому присвоєно №12022060000000031.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами в справі є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Таким чином, у клопотанні прокурора про арешт майна зазначено підставу і мету, відповідно до положень ст.170 КПК України, а також відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно належним чином обґрунтоване та відповідає вимогам КПК України.

З огляду на наведене, з метою забезпечення кримінального провадження, враховуючи можливість використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні, оскільки воно має ознаки речового доказу, та з метою збереження речових доказів, для проведення повного, всебічного, об`єктивного розслідування, слідчим суддею обґрунтовано накладено арешт на вказане в клопотанні майно, яке є предметом, що було об`єктом кримінально протиправних дій.

Зазначення в апеляційних скаргах про те, що з початку досудового розслідування кримінального провадження, органом досудового розслідування не здобуто жодного доказу на підтвердження наявності складу кримінального правопорушення, оскільки підозра нікому не оголошена, а тому твердження прокурора про те, що нерухомість, яка належить ОСОБА_8 та ОСОБА_11 є об`єктом кримінальних дій та незаконно отримана останніми у власність, на думку апеляційного суду є безпідставним, оскільки майно, на яке накладено арешт, визнане речовим доказом та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що відповідає критеріям речових доказів, встановлених ст.98КПК України.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Доводи апеляційних скарг про те, що слідчий суддя порушив права та інтереси власників майна, оскільки розглянув клопотання прокурора без повідомлення власників майна, не може бути визнано істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки саме по факту заволодіння зазначеним майном шляхом обману і провадиться досудове розслідування.

Доводи апелянта про те, що при накладенні арешту на майно, слідчий суддя не дотримався норм закону щодо розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Так, за змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що накладаючи арешт на квартири, слідчий суддя обмежився лише тимчасовою забороною права на відчуження та розпорядження ними, без заборони їх використання.

Інші доводи апеляційних скарг також не спростовують висновків слідчого судді та не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно практики ЄСПЛ, втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого Суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес.

Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку дотримано вимоги правомірності втручання у право власності фізичних осіб, таке втручання є законним, відповідає суспільному інтересу та при цьому враховано розумність та співмірність (справедливий баланс) обмеження права власності завданням кримінального провадження, передбаченим ст.2 КПК України, оскільки іншим чином неможливо збереження речових доказів.

За таких обставин, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно є такою, що відповідає вимогам ст.ст. 170-173 КПК України, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 15 серпня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні 12022060000000031 від 10.01.2022 за ч.3, 4 ст.190 КК України без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: