Рішення

від 14.09.2023 по справі 718/2167/22

СНЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №718/2167/22

Номер провадження №2/351/428/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Калиновського М.М.,

за участі: секретаря - Равлюк М.І.,

позивача- ОСОБА_1 ,

представника позивача- ОСОБА_2 ,

представника відповідача- ОСОБА_3

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіСнятині цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою, посилаючись на те, що 11.12.2014 року між ОСОБА_4 та Фермерським господарством «Ножихіна І.М.», членом якого він являється, було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 7322584500:01:003:0162, площею 1,0487 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку у відповідача виникло на підставі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25.10.2014р. Договір було укладено строком на сім років.

Позивач зазначив, що 27.04.2015 року до нього звернувся ОСОБА_4 з проханням позичити йому кошти в сумі 2000 доларів США в зв`язку із матеріальними труднощами в сім`ї. Сторони домовились, що ОСОБА_1 позичає вказані кошти ОСОБА_4 , а він, як гарантію в забезпечення їх повернення, передає йому оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку та в разі відсутності можливості повернути дану суму зобов`язався продати позивачу належну йому земельну ділянку.

27.04.2015 року відповідач отримав від позивача в борг грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) доларів США, про що власноручно ним в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складено письмову розписку. Строк повернення коштів в розписці ними не зазначався.

Впродовж всього часу дії договору оренди земельної ділянки ОСОБА_4 добровільно позичені кошти не повертав, а ОСОБА_1 не пред`являв вимогу про їх повернення, оскільки вважав, що як тільки в державі буде скасовано мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, вони із відповідачем зможуть домовитися про оформлення договору купівлі-продажу, врахувавши позичені ним кошти.

Однак, в грудні 2021р. на адресу фермерського господарства від представника по довіреності ОСОБА_4 ОСОБА_7 надійшов лист- повідомлення про закінчення дії договору оренди земельної ділянки, що був укладений між ФГ «Ножихіна І.М.» та ОСОБА_4 та відсутність наміру останнього в продовженні дії договору оренди.

12.12.2021 року ФГ «Ножихіна І.М.» було надіслано відповідь на лист- повідомлення, в якому викладено пропозицію ОСОБА_4 продовжити дію договору оренди на новий строк або продати належну останньому земельну ділянку з врахуванням позичених ним коштів, а також надіслано претензію про повернення боргу в сумі 2000 доларів США.

11.08.2022р. відповідачу повторно було надіслано пропозицію про повернення позичених коштів в 30-ти денний строк і до теперішнього часу відповіді на пропозицію не надійшло, грошові кошти відповідачем не повернуто.

Тому просить суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь 2000 доларів США в рахунок боргу; 44,71 доларів США процентів за прострочення виконання зобов`язання та понесені судові витрати по сплаті судового збору і кошти за надання професійної правової допомоги.

15 травня 2023 року представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала та вказав, що оскільки у документі, укладеному між позивачем та відповідачем, не дотримано істотних умов розписки: відсутня умова про взяття коштів у борг, не міститься зобов`язання про повернення отриманих коштів та строку повернення грошей, то відповідно розписка не відповідає правовій природі договору позики та не може підтверджувати наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, а умова про заставу земелльної ділянки є нікчемною, адже не укладена в нотаріально посвідченій формі, яка є обов`язковою згідно з цивільним законодавством.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила. Просила в позові відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1ст. 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей1046,1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні вказала, що в конторі сільської ради була присутня при написанні ОСОБА_4 розписки про те, що той зичить у ОСОБА_1 2000 доларів США. Розмов про укладення інших угод не було. Метою позики було те, що ОСОБА_4 потрібні кошти, які він зобов`язався повернути найближчим часом. Як гарантію повернення коштів надав документи на землю.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що також була присутня в приміщенні сільської ради під час написання ОСОБА_4 розписки, згідно якої він позичив у ОСОБА_1 кошти в сумі 2000 доларів США. Зазначив, що коли буде мати можливість, тоді поверне кошти, проте в заставу віддав оригінал документу на земельну ділянку.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначив, що являється батьком позивача та був свідком позики коштів у сумі 2000 доларів США ОСОБА_4 у його сина ОСОБА_9 , про що була складена розписка та надано у заставу документи на землю. Кошти відповідач позичив у позивача на два місяці.

Судом встановлено, що 27.04.2015 року відповідач ОСОБА_4 у присутності свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 склав розписку відповідно до якої в зв`язку з життєвою необхідністю отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 2000 доларів США, а в заставу віддав витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕАН 550932, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , площа земельної ділянки 1,0487 га.

Згідно Витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №12998724 від 18.11.2013 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,0487 га., кадастровий номер 7322584500:01:003:0162, розташованої на території Кліводинської сільської ради .

Згідно Витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №30853801 від 11.12.2014 року слідує, що строк дії договору оренди, який укладений 11.12.2014 року між ОСОБА_4 та ФГ «Ножихіна І.М.» становить сім років, з правом пролонгації .

02.12.2021 року ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , надіслав ФГ «Ножихіна І.М.» лист-повідомлення, згідно якого зазначив, що оскільки 01.12.2021 року закінчився строк дії договору оренди, ОСОБА_4 заперечує щодо поновлення Договору оренди землі від 01.12.2014 року укладеного між ОСОБА_4 та ФГ «Ножихіна І.М.»

Згідно відповіді ФГ «Ножихіна І.М.» на лист-повідомлення ОСОБА_4 вбачається, що господарство пропонує останньому добровільно вирішити питання щодо можливості укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, або досягнути домовленості щодо всіх істотних умов укладення договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки. В іншому разі ОСОБА_1 буде звертатися до суду про стягнення боргу та відсотків за користування ними .

Також ОСОБА_1 двічі (12.12.2021 року та 11.08.2022 року) було направлено ОСОБА_4 . Претензію про повернення боргу згідно якої зазначено про те, що в разі неповернення ним боргу, ОСОБА_1 буде звертатися до суду про стягнення боргу та відсотків за користування ними .

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельна ділянка площею 1,0487га, кадастровий номер 7322584500:01:003:0162, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2023р., посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Олексюк С.В. набуто у власність ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 206/6401/18 (провадження № 61-9197св21) зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18)».

У борговій розписці повинна міститися умова про отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням дати їх повернення.

Сам лише факт наявності оригіналу розписки у позивача не може безумовно свідчити про існування договору позики між ним та відповідачем.

Тому суд дійшов висновку, що між сторонами договір позики, в розумінні зазначених вище вимог закону, не укладався.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 5, 6статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження факту укладання з відповідачем саме договору позики, а отже підстав для стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів на користь ОСОБА_1 судом не встановлено, тому в задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно зі ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Враховуючи, що у позові ОСОБА_1 відмовлено повністю, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями141,258,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо досуду апеляційноїінстанції здня йогопроголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ