Постанова

від 12.09.2023 по справі 922/785/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року м. Харків Справа № 922/785/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Панько М.М.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «АВСК» (вх.№ 1724Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі № 922/785/23 (повний текст яких складено та підписано 24.07.2023 та 31.07.2023 відповідно у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Лавровою Л.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «ГОНГ» (Україна, 61064, Харківська обл., місто Харків, шосе Григорівське, будинок 88, ідентифікаційний код особи 01549165)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК» (Україна, 65031, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Промислова, будинок 28-А, ідентифікаційний код особи 35990988)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області звернулося Приватне акціонерне товариство «ГОНГ» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК» та просить суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК» (ІКЮО: 35990988) на користь Приватного акціонерного товариства «ГОНГ» (ІКЮО: 01549165) заборгованість за Договором оренди нежитлового приміщення № 28/1-83-01/22 від 01.01.2022 в розмірі 429209,08 грн, з яких:

1) 281202,00 грн - основна сума заборгованості;

2) 58127,92 грн - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ;

3) 28593,31 грн - інфляційні витрати;

4) 5045,45 грн - 3% річних;

5) 56240,40 грн - штраф в розмірі 20% від основної суми заборгованості.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою на користь Приватного відповідальністю «АВСК» акціонерного товариства «ГОНГ» суму судового збору в розмірі 6438,15 грн, а також суму витрат, понесених Позивачем з оплати надання професійної правничої допомоги.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач вказує, що Відповідач, всупереч свого договірного обов`язку, передбаченого п.п. 2.2.7. п. 2.2 Договору, не здійснив оплату оренди нежитлових приміщень, визначених Договором № 28/1-83-01/22 оренди нежитлового приміщення від 01 січня 2022 року, в період з березня 2022 року (включно) по грудень 2022 року (включно).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі № 922/785/23 позовні вимоги приватного акціонерного товариства «ГОНГ» задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК» (Україна, 65031, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Промислова, будинок 28-А, ідентифікаційний код особи 35990988) на користь приватного акціонерного товариства «ГОНГ» (Україна, 61064, Харківська обл., місто Харків, шосе Григорівське, будинок 88, ідентифікаційний код особи 01549165) заборгованість в розмірі 281 202,00 грн, пеню - 58 127,92 грн, штраф - 56 240,40 грн, три відсотки річних - 5 045,45 грн, інфляційні втрати - 28 593,31 грн та 6 438,14 грн судового збору.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі № 922/785/23 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.08.2023) задоволено заяву приватного акціонерного товариства «ГОНГ» про ухвалення додаткового рішення (вх. 19141 від 21.07.2023).

У справі № 922/785/23 ухвалено додаткове рішення.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК» (Україна, 65031, Одеська область, місто Одеса, вулиця Промислова, будинок 28-А, ідентифікаційний код особи 35990988) на користь приватного акціонерного товариства «ГОНГ» (Україна, 61064, Харківська область, місто Харків, шосе Григорівське, будинок 88, ідентифікаційний код особи 01549165) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60000,00 грн.

ТОВ «АВСК» із вказаними рішеннями не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі № 922/785/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі № 922/785/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «ГОНГ» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60000,00 грн. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосовуванням приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, оскільки орендар був позбавлений можливості доступу до орендованих приміщень з березня 2022 року не було, що не заперечується позивачем. Крім цього зазначає, що дії позивача щодо не допуску до орендованих приміщень та одночасна вимога про стягнення орендної плати за користування даним приміщення суперечать одна одній.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «АВСК» (вх.№ 1724Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі № 922/785/23. Призначено справу до розгляду на 12.09.2023.

25.08.2023 від представника позивача надійшло клопотання про відмову у відкритті апеляційного провадження, мотивоване тим, що заявником апеляційної скарги не зазначено обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023.

Щодо заявленого клопотання про відмову у відкритті апеляційного провадження, колегія суддів зазначає, що на час його надходження колегією суддів вже було вирішено питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження.

Крім того, матеріали апеляційної скарги і клопотання містять обґрунтовані підстави для поновлення строків, а саме те, що копію оскаржуваного рішення апелянтом отримано 01.08.2023, що підтверджується відомостями з офіційного сайту АТ «Укрпошта», а апеляційну скаргу подано в строки передбачені п.1 ч. 2 ст. 256 ГПК України, тобто протягом 20 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

04.09.2023 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

В судове засідання, призначене на 12.09.2023, з`явився представник відповідача та надав пояснення по справі, представник позивача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

В свою чергу, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із находженням представника у терміновому відрядженні в іншому місті для надання професійної правничої допомоги своїм клієнтам, що унеможливлює його участь в судовому засіданні 12.09.2023.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судова колегія приходить до висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ст. 2 ст. 202 ГПК України передбачає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Частинами 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, позивач не був позбавлений права забезпечити участь іншого представника в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзивів на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2022 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір № 28/1-83-01/22 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2022 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець (Позивач) передає, а Орендар (Відповідач) приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, вказані в п. 1.2. Договору за плату, що вказана в Договорі. Нежитлові приміщення надаються Орендарю для здійснення статутної діяльності.

Відповідно до п. 1.2. Договору нежитлові приміщення, що передаються в оренду Орендарю, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Костянтина Калініна, 31, будівля літ. В-2, загальною площею 311,69 кв.м., у т.ч.:

1.2.1. Складське приміщення № 1-83, площею 216,70 кв.м;

1.2.2. Рампа загальна, площею 27,16 кв.м;

1.2.3. Коридор звичайний, площею 52,93 кв.м;

1.2.4. Офісне приміщення № 2-13, площею 14,90 кв.м.

Відповідно до п. 1.6. Договору Договір набуває чинності з моменту підписання акту прийому-передачі приміщень та діє до 31 грудня 2022 року.

Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2. Договору Орендар зобов`язується прийняти приміщення, вказані в п. 1.2. Договору не пізніше 01 січня 2022 року. Передача Приміщень здійснюється за актом прийому-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу цих Приміщень в оренду.

Відповідно до п. 2.1.9. договору орендодавець зобов`язується забезпечити безперешкодний доступ до орендованих приміщень.

Відповідно до п. 4.3. Договору в разі дострокового припинення/розірвання Договору та після закінчення строку дії Договору, Орендар зобов`язується протягом одного дня повернути приміщення з актом прийому-передачі Орендодавцю. Зі свого боку Орендодавець підписує протягом одного дня Акт прийому-передачі орендованих приміщень після усунення Орендарем шкоди, завданої приміщенням, меблям та обладнанню, в разі їх виявлення. Приміщення вважається повернутим Орендодавцю в разі підписання акту прийому-передачі Сторонами. Збитки, завдані Орендодавцю неналежним використанням приміщення та обладнання, вказуються в дефектній відомості, яка складається в строк за 10 (десять) календарних днів до дострокового припинення/розірвання Договору представниками Сторін та в подальшому є невід`ємною частиною Акту прийому-передачі приміщень.

01.01.2022 між Позивачем та Відповідачем був укладений Акт прийому-передачі № 1 до Договору, згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Костянтина Калініна, 31, літ. В-2, загальною площею 311,69 кв.м.

Відповідно до п.п. 2.2.7. п. 2.2. Договору Орендар зобов`язується здійснювати оплату не пізніше 5 числа поточного місяця за орендовані приміщення та відшкодувати Орендодавцю витрати за комунальні платежі згідно з наданими рахунками, а також перевитрати по комунальних платежів, що виникли з різниці авансового платежу і фактично спожитих комунальних послуг, послуги зв`язку на не переоформлені телефонні номери, протягом 3 робочих днів з моменту виписки відповідного рахунку.

Відповідно до п. 3.1. Договору щомісячна орендна плата за приміщення, які передаються в оренду, становить: разом без ПДВ - 23433,50 грн; ПДВ 20% 4686,70 грн; всього з ПДВ 28120,20 грн (двадцять вісім тисяч сто двадцять грн 20 коп.).

Відповідно до п. 3.2. Договору форма оплати за Договором - безготівковий розрахунок. Орендар проводить 100% передоплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця в термін, передбачений у п. 2.2.7. Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата є фіксованою і не залежить від результатів господарської діяльності Орендаря. Відповідно до п. 3.4. днем сплати є день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач стверджував, що відповідач, всупереч свого договірного обов`язку, передбаченого п.п, 2.2.7. п. 2.2. Договору, не здійснив оплату оренди нежитлових приміщень, визначених Договором, в період з березня 2022 року (включно) по грудень 2022 року (включно).

Відповідно до п. 5.9. Договору Орендодавець має право застосувати оперативно-господарські санкції за прострочення оплати:

- у вигляді обмеження доступу представників Орендаря до орендованих приміщень, шляхом відмови охорони Орендодавця видати ключі від орендованих приміщень;

- компенсації комунальних послуг у вигляді обмеження користування відповідної комунальної послуги, шляхом припинення подачі електричної енергії, води, газу, блокування водовідведення;

- компенсації послуг телефонного зв`язку та мережі Інтернет у вигляді обмеження доступу Орендаря відповідних послуг, шляхом їх відключення.

Відповідно до п. 5.10. Договору оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини Орендаря.

Відповідно до п. 5.11. Договору оперативно-господарські санкції застосовуються Орендодавцем у позасудовому порядку та без попереднього попередження Орендаря. Відповідно до п. 5.12. Договору оперативно-господарські санкції діють до усунення Орендарем допущених порушень термінів оплати.

Договір діяв з 01.01.2022 (дня його укладення) по 31.12.2022 (термін, передбачений п. 1.6. Договору). Позивач з березня 2022 року по грудень 2022 року застосував оперативно-господарську санкцію за прострочення здійснення орендної плати у вигляді обмеження доступу представників Орендаря до орендованих приміщень шляхом відмови охорони Орендодавця видати ключі від орендованих приміщень.

Також позивач звертався до Відповідача з Листом-вимогою № 1 вих. 13 від 12.01.2023.

21.02.2023 Позивач отримав від Відповідача засобами поштового зв`язку Відповідь на Лист-вимогу № 1 вих. № 09/11-23 від 09 лютого 2023 року, в якому зазначається, що строк дії Договору оренди нежитлового приміщення № 28/1-83-01/22 від 01 січня 2022 року закінчився 01 квітня 2022 року. Однак позивач з такими доводами не погоджується та зазначає, що письмове повідомлення вих. № 56 від 31.03.2022 було складено та підписано Головою Наглядової ради ПрАТ «ГОНГ» Олександром Гуртовим, який не мав повноважень діяти в даних правовідносинах як повноважний представник ПрАТ «ГОНГ». Також позивач зазначає, що особа, яка склала лист вих. № 56 від 31.03.2022, начебто «наполягала» на розірвання Договору з 01.04.2022, однак лист не містить жодного конкретного повідомлення, жодної конкретної пропозиції, а тому з точки зору аналізу його змісту не є належним повідомленням про розірвання Договору. Також, на думку позивача, відповідач, заявляючи про розірвання Договору з 01.04.2022, не дотримався припису п.4.3. Договору, а саме: не повернув протягом одного дня відповідні приміщення за актом прийому-передачі Позивачу.

Позивач наголошував, що на його адресу не надходило жодних листів від Відповідача за вих. № 02/11-22 від 26.02.2022 щодо повідомлення про форс-мажорні обставини.

Окрім того, позивач вказував, що протягом дії Договору Відповідач не надав жодних доказів того, що форс-мажорні обставини, викладені в сертифікаті Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 (військова агресія Російської Федерації проти України), мали та мають прямий вплив на можливість виконання належним чином Відповідачем умов Договору, у зв`язку з чим Відповідач не має жодних підстав посилатися на форс-мажорні обставини у формі військової агресії Російської Федерації проти України як на підставу застосування п. 6.2. Договору і він не звільняється від господарсько-правової відповідальності та обов`язку виконання умов Договору, оскільки ним не доведено вплив форс-мажорних обставин на можливість здійснення господарської діяльності з використанням нежитлових приміщень, що є предметом Договору.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказував, що після початку військової агресії російської федерації проти України, введення воєнного стану Указом Президента України (24.02.2022), ТОВ «АВСК» направило ПрАТ «ГОНГ» лист за вих. № 02/11-22 від 26.02.2022. Лист відправлено кур`єрською доставкою 28.02.2022, так як після початку повномасштабної війни, 24 лютого, всі відділенні «Укрпошти» припинили роботу. Робота більшості відділень була відновлена з обмеженнями лише в на початку березня 2022 року.

Крім цього, було надано копію листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким остання засвідчила та підтвердила такі обставини (військову агресію РФ) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Лист за вих. № 02/11-22 від 26.02.2022 разом із додатками було повернуто назад ТОВ «АВСК» у зв`язку із відмовою отримувача приймати документи. Після повернення даного листа з відміткою про відмову адресата в його отриманні 18 березня 2022 року на офіційну електронну адресу ПрАТ «ГОНГ» - ref.gong@gmail.com повторно було направлено лист за вих. № 05/111-22 із повідомленням про виникнення форс-мажорних обставин за Договором, в додатках до якого було надано перший лист з доказами кур`єрської відправки.

Висловлюючи заперечення проти застосованих позивачем оперативно-господарських санкцій відповідач зазначав, що з урахуванням п. 6.2. Договору, строк виконання зобов`язання Орендаря відтермінувався до часу дії форс-мажорних обставин, а відповідно і зобов`язання щодо оплати відтермінувалось на цей строк. Окрім того, таких оперативно-господарських санкцій, які б передбачали обмеження доступу до товару чи майна, що є власністю Орендаря, Договором не передбачено. Приймаючи до уваги, що переписка між сторонами не дала будь-яких результатів, ТОВ «АВСК» звернулось із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення до відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3. Відділом поліції № 1 Харківського районного управління поліції № З відкрито кримінальне провадження № 12022226250000283 від 15.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 356 Кримінального кодексу України.

Щодо нарахування орендної плати відповідач вказував, що відповідно до ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за найм (оренду) майна за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. За твердженням відповідача, з дня повномасштабного вторгнення РФ на суверенну територію України (24.02.2022) Товариство з обмеженою відповідальністю «АВСК» жодного дня не знаходилось в орендованих приміщеннях з підстав, за які орендар не відповідає.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом норми містяться у статті 283 ГК України.

Частиною 1 ст. 284 ГК України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Оренда це засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною четвертою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Такий висновок викладений у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.

Закон не містить переліку обставин, які звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі частини шостої статті 762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це (висновок Верховного Суду, викладений у пункті 8.11 постанови від 18.08.2020 у справі № 910/10657/19). За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.08.2018 у справі № 910/4320/17, право наймача вимагати зменшення плати або звільнення від неї через обставини, за які він не відповідає, та які впливають на можливість користування майном, передбачено законом.

Тобто, для звільнення від зобов`язання зі сплати орендної плати, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

На думку колегії суддів ці обставини у даній справі є безспірними.

Як було зазначено самим позивачем у позовній заяві, ним з березня 2022 було обмежено доступ до орендованих приміщень шляхом відмови охорони орендодавця від видачі ключів від орендованих приміщень, що є визнанням того факту, що у орендаря не було можливості потрапити в орендовані ним приміщення.

Доказів користування відповідачем орендованим майном в період заборони доступу позивач суду не надав і цієї обставини взагалі в суді не доводив.

Крім того, колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять підписаних сторонами актів наданих послуг за вказаний період, рахунків щодо відшкодування комунальних платежів за період з березня 2022 року по грудень 2022 року, журналу охорони щодо пропуску співробітників відповідача до орендованих приміщень.

Оцінюючи заперечення позивача, які ґрунтуються на тому, що заборона доступу є санкцією, яка передбачена сторонами у договорі, колегія суддів зазначає, що ця обставина не створює підстав до стягнення орендної плати.

По-перше, підстави, з яких позивач не допускав відповідача до орендованих приміщень, не мають значення для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України. Визначальним є факт неможливості використання майном, обумовлене свідомими діями позивача (не допуском і ненаданням ключів).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВС від 05.08.2018 у справі № 910/7495/16, від 30.06.2020 у справі № 915/1046/19, від 07.06.2022 у справі № 922/1010/21, від 10.05.2023 у справі № 910/11692/20.

На переконання колегії суддів, якщо позивач вирішив застосувати санкцію у вигляді не допуску відповідача до орендованих приміщень, він повинен давати собі звіт, що таким чином зникають підстави для нарахування плати за користування переданим в оренду майном.

По-друге, цивільне законодавство в цілому, та рішення судів зокрема, повинні відповідати принципам розумності і справедливості відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Норми п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України можуть підлягати застосуванню у кожному приватному спорі з огляду на зміст постанови Великої Палати ВС від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18, в якій ідеться, що до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, належать справедливість, добросовісність, розумність, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці засади регулюють конкретні правовідносини так, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права й інтереси інших учасників, зокрема передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших учасників.

Щодо значення договірної санкції у даній справі колегія суддів зазначає, що у постанові ВП ВС від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 вказано, що за змістом ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони договору на власний розсуд можуть урегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень.

Тому сторони, без жодних сумнівів, можуть встановити у договорі санкцію у вигляді не допуску орендаря до орендованого майна, але при цьому ніяк не можуть скасувати дію норми права - ч.6 ст. 762 ЦК України, оскільки це імперативна норма закону. А застосування санкції, визнане самим позивачем, є безспірним доказом неможливості користування майном проти волі орендаря.

Опираючись на викладене і керуючись міркуваннями здорового глузду, колегія суддів виключає можливість одночасного не допуску орендаря до орендованого майна та нарахування орендної плати за час такого не допуску.

Обґрунтовуючи необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за спірний період, суд першої інстанції послався на те, що застосування позивачем оперативно-господарських санкцій було наслідком саме дій орендаря, яким не було здійснено своєчасне внесення орендної плати, у відповідності до погоджених сторонами умов Договору оренди. Однак суд першої інстанції не оцінив ці правовідносини з урахуванням вказаного вище, достеменно не встановив істотні для справи обставини, зокрема, не з`ясував наявності обставин, що перешкоджали орендареві використовувати орендовані приміщення, не застосував до спірних правовідносин ст. 3 та ст. 762 ЦК України.

В частині існування заборгованості на день застосування санкції у вигляді недопускну орендаря до орендованого майна, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 2.2.7. п. 2.2. Договору Орендар зобов`язується здійснювати оплату не пізніше 5 числа поточного місяця за орендовані приміщення, тобто наперед.

Оскільки позивач обмежив доступ до орендованих приміщень з березня 2022 року, то й нарахування заборгованості за березень не відбулося.

Що стосується 5 днів березня 2022, протягом яких відповідач користувався орендованими приміщеннями, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано розрахунку за зазначений період, крім того, позивачем не доводилося можливості розрахунку та стягнення орендної плати поденно.

Колегією суддів також досліджені інші аргументи та доводи сторін щодо існування форс-мажорних обставин, і в цій частині колегія суддів зазначає, що відсутність підстав до стягнення орендної плати свідчить про відсутність необхідності застосування інституту форс-мажору до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у даній справі прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. З огляду на це апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У зв`язку із скасуванням рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі № 922/785/23, відмовою у задоволенні позовних вимог та згідно з ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України, підлягає скасуванню і додаткове рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі № 922/785/23 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «ГОНГ» про ухвалення додаткового рішення.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ «АВСК» (вх.№ 1724Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі № 922/785/23 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі № 922/785/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі № 922/785/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «ГОНГ» про ухвалення додаткового рішення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ГОНГ» (Україна, 61064, Харківська обл., місто Харків, ШОСЕ ГРИГОРІВСЬКЕ, будинок 88, ідентифікаційний код особи 01549165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК» (Україна, 65031, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 28-А, ідентифікаційний код особи 35990988) 9657,21 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.09.2023.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко