Постанова

від 21.09.2023 по справі 905/68/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Харків Справа № 905/68/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Жданова І.М. ордер серія АН №1106942 від 12.01.2023

від відповідача: Трофімчук В.В. ордер серія АН №1136114 від 25.03.2023

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області, смт.Олександрівка, Донецька область (вх. 1361Д)

на рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 (повний текст складено 30.06.2023) у справі №905/68/23 (суддя Говорун О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач", м. Київ

до відповідача Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області, смт.Олександрівка, Донецька область

про стягнення 2 762 709,24 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 у справі №905/68/23:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" заборгованість у розмірі 1963972 (один мільйон дев`ятсот шістдесят три тисячі дев`ятсот сімдесят дві) грн, пеню у розмірі 156805 (сто п`ятдесят шість тисяч вісімсот п`ять) грн 69 коп., 3% річних у розмірі 51736 (п`ятдесят одна тисяча сімсот тридцять шість) грн 64 коп., інфляційні втрати 423389 (чотириста двадцять три тисячі триста вісімдесят дев`ять) грн 22 коп. та судовий збір у розмірі 41440 (сорок одна тисяча чотириста сорок) грн 64 коп.;

- в задоволенні інших вимог відмовлено;

- закрито провадження у справі щодо вимоги про стягнення 10000 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.09.2023 у справі №905/68/23:

- виправлено описку в тридцять п`ятому абзаці мотивувальної частини повного рішення від 13.06.2023 та вирішено вважати вірним в наступній редакції: "Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд задовольняє вимоги в цій частині на суму 51389,22 грн та на суму 423389,22 грн відповідно.";

- виправлено описку в другому абзаці вступної та резолютивної частини рішення, а також в другому абзаці повного рішення суду від 13.06.2023 та вирішено вважати вірним в наступній редакції: "Стягнути з Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області (84000, Донецька область, Краматорський район, смт.Олександрівка, вул.Самарська, б.28, ідентифікаційний код юридичної особи - 42494774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" (01133, м.Київ, вул.Михайла Задніпровського, б.13, ідентифікаційний код юридичної особи - 39784028) заборгованість у розмірі 1963972 (один мільйон дев`ятсот шістдесят три тисячі дев`ятсот сімдесят дві) грн, пеню у розмірі 156805 (сто п`ятдесят шість тисяч вісімсот п`ять) грн 69 коп., 3% річних у розмірі 51389 (п`ятдесят одна тисяча триста вісімдесят дев`ять) грн 22 коп., інфляційні втрати 423389 (чотириста двадцять три тисячі триста вісімдесят дев`ять) грн 22 коп. та судовий збір у розмірі 41440 (сорок одна тисяча чотириста сорок) грн 64 коп.".

Не погодившись із вищевказаним рішенням, Комунальне підприємство "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 у справі №905/68/23 в частині стягнення пені у розмірі 156 805,69 грн, 3% річних у розмірі 51 736,64 грн, інфляційних втрат у розмірі 423389,22 грн, судового збору у розмірі 41 440,64 грн та відмови у наданні відстрочки виконання рішення суду;

- ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ Збагачувач до КП "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, стягнути з КП "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області на користь ТОВ Збагачувач 3% річних у розмірі 51 389,22 грн, інфляційні втрати у розмірі 367 383,12 грн та відстрочити виконання рішення суду у справі №905/68/23 до закінчення періоду дії військового стану в Україні, але не більше ніж на 12 місяців.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржником зазначено наступне:

- судом не надано належної оцінки доводам та доказам Відповідача щодо наявності передбачених законом та Договором (пункт 6.1) підстав для звільнення Відповідача від відповідальності (стягнення пені) за порушення зобов`язання, а саме за порушення строків розрахунку за отриману продукцію;

- Відповідач направив Позивачу лист від 13.09.2022 з обґрунтуванням неможливості погашення заборгованості, у тому числі, пов`язану з обставинами непереборної сили бойовими діями на території України та Краматорського району, що свідчить про те, що КП "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області діяло у відповідності до пункту 6.1 Договору, фактично повідомивши Позивача про природу настання та очікувану тривалість обставин форс-мажору, а саме військові дії на території України;

- суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду щодо повідомлення контрагента про неможливість виконання договору через форс-мажорні обставини, сформовану у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21;

- місцевий господарський суд не надав належної оцінки доводам Відповідача щодо наявності передбачених частиною 3 статті 551 ЦК України підстав для ухвалення судом рішення про зменшення розміру пені на 95% від заявленої Позивачем суми, тобто до 15680,03 грн;

- суд першої інстанції взагалі не надав оцінки доводам Відповідача щодо порушення Позивачем процедури розрахунку інфляційних втрат, викладеної в постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18. Так, за актом від 31.12.2021 строк сплати за поставлене вугілля настав 02.03.2022. Відтак розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існував на 31.03.2022, помноженої на індекс інфляції починаючи з квітня 2022 року. Разом з цим, Позивач, розраховуючи інфляційні втрати за Актом приймання-передачі від 31.12.2021, суму боргу станом на 31.03.2022 (1064700 грн) помножив на індекс інфляції за березень 2022 року (104,5%), що не відповідає висновку, викладеного у вищевказаній постанові Верховного Суду;

- суд першої інстанції вийшов за межи позовних вимог, ухвалюючи рішення про стягнення 3% річних стягнувши з відповідача 51 736,64 грн., в той час коли в позовній заяві було заявлено до стягнення 51 389,22 грн;

- місцевий господарський суд не надав належної оцінки доводам Відповідача щодо передбачених статтею 239 ГПК України підстав для надання відстрочення виконання рішення;

- судом першої інстанції незаконно покладено на відповідача сплату судового збору за подання позовної заяви в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2023: апеляційну скаргу Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 у справі №905/68/23 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме конкретизувати вимоги апеляційної скарги, чітко зазначити в якій саме частині оскаржується рішення суду першої інстанції та, в залежності від цього, надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в повному обсязі.

На виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2023, від Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області у встановлений судом строк надійшла заява про усунення недоліків із доказами сплати судового збору та конкретизацією вимог апеляційної скарги.

У зв`язку із усунення недоліків поданої апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2023, зокрема: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 у справі №905/68/23; призначено справу до розгляду на "21" вересня 2023 р. о 11:30 годині.

На адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судове засідання 21.09.2023 відбувалось в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

Позивач в судовому засіданні 21.09.2023 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Відповідач в судовому засіданні 21.09.2023 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині незаконним та таким що підлягає скасуванню.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" (далі постачальник) та Комунальним підприємством "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області (далі покупець) укладено договір постачання вугільної продукції №3Б 0312/21пр (далі - договір), згідно п.1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно з умовами цього договору вугільну продукцію (далі-продукція). Найменування, ціна, кількість, якість, терміни й умови постачання, термін оплати продукції та інші відомості, необхідні для виконання цього договору, зазначені у специфікаціях, та у необхідності у заявах покупця, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору, поставка продукції на адресу покупця або за його реквізитами здійснюється автотранспортом, якщо інше не зазначене у специфікаціях (додатках) до цього договору.

Загальна сума по договору складає суму, визначену на підставі доданих до договору специфікацій. Розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на поточний рахунок постачальника в строк, встановлений у специфікаціях до цього договору. За погодженням сторін можливі форми розрахунків (п.п.3.1, 3.3 договору).

Згідно п.4.4 договору, сторони узгоджують, що підставою для оформлення і підписання актів приймання-передачі вугільної продукції є фактичні дані про кількісні і якісні показники продукції, яка поставлена постачальником і прийнята покупцем (вантажоодержувачем), визначені відповідно до розділу 4 цього договору. Сторони узгоджують, що покупець зобов`язаний підписати, завірити своєю печаткою отримані від постачальника акти приймання-передачі вугільної продукції і в строк не більше двох днів з дати отримання таких документів направити один екземпляр акту приймання-передачі вугільної продукції постачальнику. Якщо покупець не повернув постачальнику підписаний і завірений печаткою акт приймання-передачі у обумовлений термін, такий акт вважається узгодженим та підписаним з боку покупця.

Цей договір відповідно до ч.1 ст.212 Цивільного кодексу України набуває чинності в дату його підписання обома сторонами. Сторони встановлюють, що дата закінчення строку дії договору визначається таким чином: при неналежному виконанні обома сторонами своїх зобов`язань, обумовлених цим договором, датою закінчення строку дії договору є 31.12.2022, а у разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов`язань за цим договором датою закінчення строку дії договору є дата повного і належного виконання сторонами (відповідно до умов договору) усіх прийнятих на себе за договором зобов`язань (п.9.1 договору).

Сторонами укладено специфікацію на вугільну продукцію від 03.12.2021 на суму 4200000 грн. Умови оплати протягом 60 календарних днів з моменту поставки партії товару, що підтверджуються актом приймання-передачі вугільної продукції; термін поставки грудень 2021 року березень 2022 року; умови поставки - EXW склад АТ "ДТЕК "Жовтнева ЦЗФ": Донецька область, м.Білицьке, вул.Красноармійська, б.1А.

На виконання умов договору від 03.12.2021, позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 2526972 грн, що підтверджується видатковими накладними №121701 від 17.12.2021 на суму 1197084 грн, №123135 від 31.12.2021 на суму 1064700 грн, №12001 від 20.01.2022 на суму 265188 грн.

Сторонами підписані акти приймання-передавання вугільної продукції від 17.12.2021 на суму 1197084 грн, від 31.12.2021 на суму 1064700 грн, від 20.01.2022 на суму 265188 грн.

Із листа Акціонерного товариства "Європейський промисловий банк" від 12.01.2022 №4-1-10/23/23 вбачається, що Комунальним підприємством "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області було частково сплачено вартість поставленої продукції на суму 553000 грн.

Комунальне підприємство "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" із листом №30 від 09.02.2022 в якому просило погодити графіки погашення заборгованості у зв`язку з поточним фінансовим становищем підприємства відповідача.

Листом від 13.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" просило відповідача погасити заборгованість перед позивачем у розмірі 1973972 грн

Комунальне підприємство "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" із листом №108 від 13.09.2022 в якому відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 1973972 грн. Крім того, відповідач зазначив, що фінансова спроможність підприємства напряму залежить від надходження платежів від споживачів. У зв`язку з початком бойових дій 24.02.2022 кількість населення яка залишилась на території смт. Олександрівка становить 20%. Станом на 01.09.2022 року заборгованість споживачів перед підприємством становить 1891672 грн., а відповідач проводить роботу з населенням щодо погашення заборгованості за спожиті комунальні послуги, але фінансовий стан споживачів є критично низький. Враховуючи наведене заборгованість за укладеним договором може бути погашена тільки після закінчення бойових дій на території України, у зв`язку із чим відповідач просив розглянути питання щодо відтермінування погашення заборгованості за поставлене вугілля.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області про стягнення 2762709,24 грн., з яких: основний борг в розмірі 1973972,00 грн., пеня в розмірі 313611,38 грн.; 3% річних в розмірі 51389,22 грн., інфляційні втрати в розмірі 423389,22 грн.

Як вже зазначалось вище рішенням Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 у справі №905/68/23 (із врахуванням ухвали про виправлення описки від 05.09.2023): позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" заборгованість у розмірі 1963972 (один мільйон дев`ятсот шістдесят три тисячі дев`ятсот сімдесят дві) грн, пеню у розмірі 156805 (сто п`ятдесят шість тисяч вісімсот п`ять) грн 69 коп., 3% річних у розмірі 51389 (п`ятдесят одна тисяча триста вісімдесят дев`ять) грн 22 коп., інфляційні втрати 423389 (чотириста двадцять три тисячі триста вісімдесят дев`ять) грн 22 коп. та судовий збір у розмірі 41440 (сорок одна тисяча чотириста сорок) грн 64 коп.; в задоволенні інших вимог відмовлено; закрито провадження у справі щодо вимоги про стягнення 10000 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Зміст апеляційної скарги із врахуванням заяви про усунення недоліків (конкретизацію вимог апеляційної скарги) від 13.07.2023 свідчить, що апелянт просить:

- скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 у справі №905/68/23 в частині стягнення пені у розмірі 156 805,69 грн, 3% річних у розмірі 347,42 грн, інфляційних втрат у розмірі 56006,10 грн, судового збору у розмірі 2503,01 грн, відмови у наданні відстрочки виконання рішення суду;

- прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 156 805,69 грн, 3% річних у розмірі 347,42 грн, інфляційних втрат у розмірі 56006,10 грн, судового збору у розмірі 2503,01 грн та відстрочити виконання рішення суду у справі № 905/68/23 до закінчення періоду дії військового стану в Україні, але не більше ніж на 12 місяців.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Оцінивши зміст договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок та зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено місцевим господарським судом та не заперечується жодною із сторін, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" на виконання умов договору поставило Комунальному підприємству "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області товар на загальну суму 2526972 грн, що підтверджується видатковими накладними №121701 від 17.12.2021 на суму 1197084 грн, №123135 від 31.12.2021 на суму 1064700 грн, №12001 від 20.01.2022 на суму 265188 грн. та відповідними актами приймання-передавання вугільної продукції від 17.12.2021, від 31.12.2021, від 20.01.2022.

Позивач під час звернення до суду із позовом зазначив, що відповідач оплатив суму поставленого товару за вищевказаними накладними на суму 553000 грн., у зв`язку із чим за Комунальним підприємством "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області обліковується заборгованість в розмірі 1973972 грн.

Вищевказана сума боргу в розмірі 1973972 грн. була визнана Комунальним підприємством "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області у відзиві на позовну заяву.

Після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, відповідачем частково сплачена заборгованість в розмірі 10000 грн відповідно до платіжних інструкцій №2670 від 05.05.2023 на суму 5000 грн, №2672 від 08.05.2023 на суму 5000 грн., що стало підставою для закриття провадження у справі судом першої інстанції в частині вимог щодо стягнення основної заборгованості в сумі 10000 грн.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги те, що Комунальне підприємство "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України виконало не в повному обсязі, місцевий господарський суд стягнув з Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" заборгованість у розмірі 1963972 грн.

Рішення місцевого господарського суду щодо вимог про стягнення суми основного боргу не оскаржується, зважаючи на вимоги апелянта.

Під час перегляду рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони в п.5.3 договору погодили, що у разі порушення строків оплати продукції більш ніж на 10 десять банківських днів, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не оплаченої продукції за кожен день прострочення. Дана неустойка нараховується за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Із матеріалів справи вбачається, що під час звернення до суду із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" просило стягнути:

1) пеню в розмірі 313611,38 грн, яка нарахована:

- за актом приймання-передачі від 17.12.2021 з 16.02.2022 по 15.07.2022 на борг в сумі 644084 грн;

- за актом приймання-передачі від 31.12.2021 з 02.03.2022 по 01.09.2022 на борг в сумі 1064700 грн;

- за актом приймання-передачі від 20.01.2022 з 22.03.2022 по 21.09.2022 на борг в сумі 265188 грн.;

2) 3% річних в розмірі 51389,22 грн., які нараховані:

- за актом приймання-передачі від 17.12.2021 з 16.02.2022 по 12.01.2023 на суму 644084грн;

- за актом приймання-передачі від 31.12.2021 з 02.03.2022 по 12.01.2023 на суму 1064700 грн;

- за актом приймання-передачі від 20.01.2022 з 22.03.2022 по 12.01.2023 на суму 265188грн.

3) інфляційні втрати в розмірі 423389,22 грн., які нараховані:

- за актом приймання-передачі від 17.12.2021 з 16.02.2022 по 12.01.2023 на суму 644084грн (індекси інфляції за період з березня 2022 по листопад 2022 року);

- за актом приймання-передачі від 31.12.2021 з 02.03.2022 по 12.01.2023 на суму 1064700грн (індекси інфляції за період з березня 2022 по листопад 2022 року);

- за актом приймання-передачі від 20.01.2022 з 22.03.2022 по 12.01.2023 на суму 265188грн. (індекси інфляції з квітня 2022 по листопад 2022 року).

Враховуючи наведене, з огляду на умови договору, положення діючого законодавства та факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленої продукції, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що з відповідача підлягають стягненню пеня в розмірі 313611,38 грн., 3% річних в розмірі 51389,22 грн. та інфляційні втрати в розмірі 423389,22 грн. за вищевказані періоди.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції вийшов за межи позовних вимог, ухвалюючи рішення про стягнення 3% річних стягнувши з відповідача 51 736,64 грн., в той час коли в позовній заяві було заявлено до стягнення 51 389,22 грн, не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції зважаючи на те, що судом першої інстанції було допущено описку у відповідній частині, яка була виправлена ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.09.2023.

Посилання апелянта на невідповідність процедури розрахунку інфляційних втрат за актом від 31.12.2021 правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, враховуючи наступне.

В постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 викладено наступний правовий висновок: «Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)»;

Разом з тим, в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі 910/13071/19 зроблено наступний правовий висновок: «сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків».

Приймаючи до уваги те, що за актом приймання-передачі та видатковою накладною від 31.12.2021 на суму 1064700 грн. відповідач повинен був оплатити вартість поставленої позивачем продукції до 01.03.2022, час прострочення невиконання покупцем свого зобов`язання почав свій відлік з 02.03.2022 та складає більше 15 днів у відповідному місяці, у зв`язку із чим позивачем було правомірно нараховано інфляційні втрати із врахуванням індексу інфляції за березень 2022 року.

Стосовно доводів Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області про наявність підстав для звільнення його від відповідальності внаслідок наявності обставин непереборної сили, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно п.п.6.2, 6.3 договору, для цілей останнього обставинами форс-мажору вважаються будь-які обставини, що впливають на виконання цього Договору, що є наслідком або викликані діями, подіями, утриманням від відповідних дій або випадками, що знаходяться поза контролем Сторін і, не обмежуючи узагальнення вищезазначеного, включають стихійні лиха, дії урядових органів, повстання, військові дії, страйки. Документ виданий Торгово-Промисловою Палатою України або іншим компетентним органом, буде достатнім доказом наявності форс-мажорних обставин та їх тривалості.

Торгово-промислова палата України 28 лютого 2022 року повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22).

Також, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Разом з тим, Комунальним підприємством "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили про те, що саме військова агресія Російської Федерації проти України унеможливила виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати вартості поставленої продукції.

Отже, відповідачем не доведено наявність причинного зв`язку між обставинами, які зазначені в листі ТПП України, та неможливістю виконати відповідачем грошове зобов`язання за укладеним з позивачем договором поставки.

Також колегія суддів враховує, що поставка товару за спірними видатковими накладними та актами прийому-передачі вугільної продукції відбулась в грудні.2021 року та в січні 2022 року, тобто ще до початку військової агресії Російської Федерації проти України. При цьому, наявність у відповідача шестидесятиденного строку для оплати вартості отриманої продукції, не спростовує можливість відповідача розрахуватись за отриманий товар ще до 24.02.2022.

Так, за актом приймання-передачі від 17.12.2021 строк виконання з оплати вартості отриманої продукції було передбачено до 15.02.2022, проте Комунальне підприємство "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області не розрахувалось за поставлений товар за цим актом.

При цьому, само по собі зменшення кількості споживачів на території надання відповідачем комунальних послуг через бойові дії, не може бути тією виключною обставиною, яка би свідчила про неможливість виконання зобов`язання відповідачем з оплати вартості отриманої продукції.

Крім того, відповідно до п.6.1 договору, жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання, затримку виконання або неналежне виконання своїх зобов`язань по цьому договору, якщо таке невиконання або затримка виконання безпосередньо або опосередковано викликані обставинами форс-мажору. Сторона, що посилається на положення цього пункту, зобов`язана не пізніше, ніж через 10 днів, надати письмове повідомлення другій стороні про природу настання та очікувану тривалість обставин форс-мажору, та прикласти всі зусилля для обмеження впливу цих обставин з метою більш ефективного виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Проте, Комунальним підприємством "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області не надано доказів, які би свідчили про виконання останнім умов п.6.1 Договору щодо повідомлення позивача про форс-мажорні обставини та надання відповідних документів протягом десяти днів з дня їх виникнення.

При цьому, лист відповідача від 13.09.2022 не може бути підставою для звільнення останнього від сплати штрафних санкцій, зважаючи на наступне:

- вищевказаний лист датований 13.09.2022, що свідчить про недотримання Комунальним підприємством "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області десятиденного строку для повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин з моменту їх виникнення;

- відповідний доказ не містить посилання на наявність форс-мажорних обставин або на умови пункту 6.1 договору, а лише свідчить про повідомлення позивача про наявність у відповідача скрутного фінансового становища, викликаного бойовими діями на території України та прохання Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" розглянути питання щодо відтермінування погашення заборгованості за поставлене вугілля;

- дії відповідача щодо неповідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин суперечать таким засадам цивільного законодавства як добросовісність, справедливість та розумність. Так, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно виконання договору та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору

Судова колегія апеляційної інстанції враховує правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 згідно якого неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) та відсутність в договорі поставки від 03.12.2021 відповідної умови.

Разом з тим вищевказаний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі 910/15264/21 не спростовує висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для звільнення Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати вартості отриманої продукції, зважаючи на вищевикладене, зокрема через недоведення відповідачем того, що саме військова агресія Російської Федерації проти України унеможливила виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати вартості поставленої продукції.

Стосовно доводів скаржника щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України на 95% від заявленої позивачем суми, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз вищевказаних положень законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання апеляційним судом загальних принципів, визначених, зокрема, в ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідачем зазначено, що останній є комунальним підприємством та має суспільну цінність для територіальної громади селища Олександрівка. Основний вид діяльності відповідача надання комунальних послуг населенню громади. Отримана вугільна продукція використовувалась виключно для генерування теплової енергії, яка постачається споживачам. Джерелом надходження коштів та можливість погашення заборгованості за отримане вугілля є кошти, які сплачуються споживачами такої теплової енергії. Місцеві тарифи на теплопостачання нижче собівартості, що позбавляє відповідача не тільки отримати прибуток від власної діяльності, але й не дає змоги покривати витрати на виробництво комунальних послуг. В той же час, відповідач не вправі припинити постачання теплової енергії споживачам. Відповідач є єдиним постачальником послуг з централізованого опалення у смт Олександрівка Краматорського району Донецької області. Основним споживачем послуг є населення, яке становить 70,5% від загальної кількості споживачів. За даними Олександрівської селищної ради протягом березня квітня 2022 року кількість населення зменшилась на 55%. Відтак, на 55 % зменшилась кількість споживачів послуг категорії "населення". Разом з цим, КП "ВІДНОВА" через технологію подачі теплоенергії продовжувало забезпечувати опаленням всю площу житлового фонду 27 880,52 кв. метрів. За підсумками 2022 року фінансовий показник діяльності КП "ВІДНОВА" від реалізації теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води склав: збиток 3 014 364,59 грн. Станом на 01.03.2023 загальна кредиторська заборгованість відповідача склала 4482,4 тис.грн.

На підтвердження вищевказаних обставин, Комунальним підприємством "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області надано: довідку щодо загальної чисельності працівників відповідача, розміру фонду заробітної плати, загального розміру кредиторської та дебіторської заборгованості; документи щодо узгодження заборгованості в різниці в тарифах та розміру і структуру тарифу на теплову енергію; довідку відповідача, згідно якою за даними Олександрівськові селищної ради протягом березня-квітня 2022 року кількість населення зменшилась на 55%, що в свою чергу обумовило зменшення на 55% кількість споживачів послуг категорії "населення".

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру пені на 50%, зважаючи на наступне.

Комунальне підприємство "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є надання комунальних послуг населенню, при цьому, відповідач є єдиним постачальником послуг з централізованого опалення у смт Олександрівка Краматорського району Донецької області.

Комунальне підприємство "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області в силу вимог діючого законодавства не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які б відповідали витратам за надання послуг.

Загальновідомим є факт, що на території Донецької області, внаслідок триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, ведуться активні бойові дії.

Згідно довідки відповідача від 24.03.2023 № 40 станом на 16.09.2021 на обслуговування КП «ВІДНОВА» для забезпечення послуг теплопостачання були передані 654 абонентів - споживачів категорії «населення». Загальна площа об`єктів житлового фонду, охопленим опаленням, станом на 16.09.2021 складала 27 880,52 кв.м. житла. Показник надходження плати за послуги теплозабезпечення за категорією споживачів «населення» станом на 01.02.2022 складав 80 %.

Після початку військової агресії рф проти України, через загрозу життю та здоров`ю, з урахуванням рекомендацій органів державної влади, мешканці смт Олександрівка почали масово залишати постійне мешкання та виїздити до більш безпечних районів країни. За даними Олександрівської селищної ради протягом березня квітня 2022року кількість населення зменшилась на 55%, що безпосередньо вплинуло на розрахунки населення за спожиті комунальні послуги.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що ані предмет, ані підстави позову не містять жодного обґрунтування наявності та розміру збитків у позивача через прострочення виконання грошових зобов`язань відповідачем.

Приймаючи до уваги, що КП «ВІДНОВА» є єдиним постачальником послуг з централізованого опалення у смт. Олександрівка Краматорського району Донецької області, а фінансування відповідача здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам, організаціям, зважаючи на те, що відповідач обмежений в праві припиняти надання вказаних послуг, апеляційний господарський суд вважає, що стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі призведе до покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря, що в свою чергу може негативно вплинути на інтереси населення смт Олександрівка, яке є основним споживачем послуг з централізованого теплопостачання.

Крім цього, на переконання судової колегії, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Керівні принципи для захисту інтересів споживачів від 9 квітня 1985 року №39/248, а також міститься у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50%, що дорівнює 156805,69 грн., з огляду на особливості здійснення розрахунків, те, що відповідач не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену теплову енергію, факт визнання відповідачем суми основного боргу, обставини, яким обумовлено прострочення виконання зобов`язання відповідачем, введення військового стану в країні, а також виходячи з загальних засад цивільного законодавства.

При цьому апеляційний господарський суд зауважує, що місцевий господарський суд зменшуючи розмір пені на 50% врахував інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач", як іншої сторони правочину.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" пені в розмірі 156805,69 грн.

Що стосується клопотання Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області про відстрочення виконання рішення до закінчення періоду дії військового стану, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

В обґрунтування вищевказаного клопотання відповідач зазначає, що можливість повного розрахунку відповідача з позивачем залежить від припинення бойових дій, щонайменше на території Краматорського району, повернення мешканців смт.Олександрівка до місця постійного мешкання, покращення показників розрахунків за надані населенню послуги та отримання відповідної бюджетної компенсації різниці у тарифах.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно частини першої статті 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч.ч..3-5 ст. 331 ГПК України).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. в справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до майном та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для надання відстрочки для виконання рішення, зважаючи на наступне:

- Комунальне підприємство "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області у відзиві на позовну заяву заявило клопотання про відстрочення виконання рішення до закінчення періоду дії військового стану (строк закінчення якого є невідомим), що не відповідає ч.5 ст.331 ГПК України, яка встановлює, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому, заявлення відповідачем в апеляційній скарзі іншого клопотання про відстрочення виконання рішення суду у справі № 905/68/23 до закінчення періоду дії військового стану в Україні, але не більше ніж на 12 місяців, не відповідає положенням ст.269 ГПК України.

- відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, вищезазначена правова норма зазначає, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності;

- наявні в матеріалах справи документи не є такими, що беззаперечно свідчать про існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;

- відстрочення виконання рішення в даній справі призведе до порушення права Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку;

- заявником не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-77 ГПК України на підтвердження можливості реального виконання рішення суду після закінчення строку на який відповідач просить відстрочити виконання рішення суду;

- місцевим господарським судом слушно зауважено, що відповідач має можливість виконати рішення суду в даній справі за рахунок бюджетної компенсації різниці у тарифах або вчинення дій, направлених на погашення дебіторської заборгованості.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо залишення без задоволення клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суд та стягнення з Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" пені у розмірі 156805 грн 69 коп., 3% річних у розмірі 51389 грн 22 коп., інфляційних втрат в розмірі 423389 грн 22 коп.

Заперечення апелянта стосовно незаконного покладання судом першої інстанції на відповідача судових витрат за подання позовної заяви в розмірі 41440,64 грн. не приймаються апеляційний господарським судом, зважаючи на наступне:

- місцевий господарський суд під час прийняття оскаржуваного рішення прийшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" в повному обсязі, що в силу положень ст.129 ГПК України зумовлює покладання сплату судового збору на відповідача. Разом з тим, тільки часткове задоволення клопотання Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області про зменшення розміру пені на 50%, призвело до прийняття рішення про часткове задоволення позову;

- частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, саме несвоєчасне виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати вартості отриманої продукції призвело до виникнення спору в даній справі;

- наведені вище обставини свідчать про правомірне покладання сплату судового збору за подання позовної заяви в даній справі на Комунальне підприємство "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області.

Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 у справі №905/68/23 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Віднова" Олександрівської селищної ради Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 у справі №905/68/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2023 у справі №905/68/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

СуддяМ.М. Слободін

СуддяП.В. Тихий

Повний текст постанови складено та підписано 21.09.2023 року