Рішення

від 22.09.2023 по справі 904/3881/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3881/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/3881/23

за позовом Фізичної особи-підприємця ЛУКАШОВА ІВАНА МИКОЛАЙОВИЧА

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АКРОПОС ЛТД"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Фізична особа-підприємець ЛУКАШОВ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 06.07.2023 вих. №б/н до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АКРОПОС ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 820.000,00 грн помилково перерахованих коштів.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3881/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023.

Ухвалою від 24.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 30.08.2023 від відповідача надійшов відзив від 07.09.2023, у якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позов мотивовано тим, що позивачем було помилково перераховано на рахунок відповідача грошові кошти з призначенням платежу: «оплата товару зг. Договору поставки №236/2 від 23.06.2022», однак такий договір сторонами укладено так і не було.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

У відзиві відповідач зазначає, що ним 23.06.2022 було виставлено позивачу рахунок №236/2 всього на 6 найменувань на загальну суму 1.309.268,80 грн, на підставі якого позивач і перерахував відповідачу спірні кошти.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладання договору поставки; поставка товару; наявність/відсутність заборгованості.

Як зазначає позивач, в жовтні 2022 року Фізичною особою-підприємцем Лукашовим Іваном Миколайовичем (далі - позивач) було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Акропос ЛТД» (далі- відповідач) на його рахунок НОМЕР_1 , відкритий в ПуАТ «КБ «Акордбанк», - грошові кошти в загальному розмірі 820.000 грн, а саме:

04.10.2022 - 299 650.00 грн., призначення платежу: «оплата за товар зг. договору поставки №236/2 від 23.06.2022 без ПДВ»;

04.10.2022 - 520 350.00 грн, призначення платежу: «оплата за товар зг. договору поставки №236/2 від 23.06.2022 без ПДВ».

В подальшому, позивачем було виявлено, що грошові кошти у вищезазначеній сумі ним було перераховані відповідачу помилково.

26.12.2022 позивач направив відповідачу претензію щодо повернення безпідставно отриманих коштів від 23.12.2022, в якій вимагав повернути безпідставно отримані кошти у розмірі в загальному розмірі 820.000,00 грн протягом 5 днів з моменту цієї претензії.

30.01.2023 після невдалої спроби вручення відповідачеві, відправлення за №0504525287988 було передано на зберігання (акр. 8-14, том 1).

30.05.2023 позивач повторно направив на адресу відповідача вимогу про повернення безпідставно отриманих (набутих) грошових коштів.

Як вбачається із її тексту, у цій вимозі позивач ще раз повідомив товариство про помилкове перерахування 04.10.2022 на його рахунок грошових коштів у загальному розмірі 820.000,00 грн та в порядку ст. 1212 ЦК України вимагав повернути безпідставно набуті товариством грошові кошти впродовж 7 днів з моменту її отримання.

За інформацією із офіційного веб-порталу АТ «Укрпошта» відправлення за №0504573674900 також не було вручено під час доставки та 15.06.2023 повернуто за зворотною адресою, у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання (арк. 15-20).

Позивач зазначає, що договір підписано не було, та між позивачем та відповідачем не виникало жодних договірних зобов`язань, а перераховані позивачем грошові кошти є безпідставно набутими відповідачем.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що ним 23.06.2022 було виставлено позивачу рахунок №236/2 всього на 6 найменувань на загальну суму 1.309.268,80 грн. У рахунку зазначено, що поставка товару на вимогу після повної передоплати. Самовивіз.

Як встановлено судом, рахунок підписаний та скріплений печаткою лише з боку відповідача, докази його надіслання, а тим більше вручення позивачу, у справі відсутні.

Також відповідач зазначає, що відповідно до платіжної інструкції №129 від 04.10.2022 позивач сплатив 520.350,00 грн з призначенням платежу: оплата за товар зг. договору поставки №236/2 від 23.06.2022 без ПДВ та платіжної інструкції №130 від 04.10.2022 позивач сплатив 299.650,00 грн, призначення платежу оплата за товар зг. договору поставки №236/2 від 23.06.2022 без ПДВ.

Як встановлено судом, в призначені платежу в платіжних інструкціях вказано, що оплата здійснювалась за товар зг. Договору поставки №236/2 від 23.06.2022. без ПДВ, тобто посилання на те, що оплата товару була здійснена на підставі рахунку на оплату №236/2 від 23.06.2022 такі платіжні інструкції не містять.

Виходячи з вищевикладеного спір виник внаслідок того, що, за твердженням позивача, він перерахував на рахунок відповідача грошові кошти без правової підстави, а відповідач безпідставно набуті грошові кошти позивачу не повернув. Позивач просить повернути сплачені грошові кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив стягнення 820.000,00 грн помилково перерахованих коштів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до платіжної інструкції №129 від 04.10.2022 позивач сплатив 520.350,00 грн з призначенням платежу: оплата за товар зг. договору поставки №236/2 від 23.06.2022 без ПДВ та платіжної інструкції №130 від 04.10.2022 позивач сплатив 299.650,00 грн, призначення платежу оплата за товар зг. договору поставки №236/2 від 23.06.2022 без ПДВ.

Однак договір поставки №236/2 від 23.06.2022 у письмовій формі між сторонами не укладався, що учасниками спору не заперечується.

Водночас відповідач стверджує, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідач зазначає, що ним 23.06.2022 було виставлено позивачу рахунок №236/2 (оферту) всього на 6 найменувань на загальну суму 1.309.268,80 грн, на підставі якого позивач і перерахував відповідачу спірні кошти, чим акцептував пропозицію відповідача.

Статтями 202, 203, 205 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 642 ЦК України регламентовано, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як встановлено судом, в призначені платежу в платіжних інструкціях вказано, що оплата здійснена за товар зг. Договору поставки №236/2 від 23.06.2022 без ПДВ, тобто посилання на те, що оплата товару була здійснена на підставі рахунку на оплату №236/2 від 23.06.2022 такі платіжні інструкції не містять.

Як встановлено судом, рахунок підписаний та скріплений печаткою лише з боку відповідача, докази його надіслання, а тим більше вручення позивачу, у справі відсутні.

Відтак вказаний рахунок є одностороннім документом відповідача, зміст якого позивачем не погоджувався.

Більш того, відповідач міг зазначити дату складення вказаного документа, яка може не відповідати дійсній даті його складення, адже докази надіслання, а тим більше вручення позивачу цього рахунку у справі відсутні.

Таким чином позивач не міг акцептувати пропозицію за документом, якого не отримував.

Як зазначалось вище, позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти з призначенням платежу: «оплата товару зг. Договору поставки №236/2 від 23.06.2022», однак такий договір сторонами укладено так і не було, що визнається сторонами.

В матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами цього спору договірних правовідносин, адже договору у формі єдиного документа не підписаний, у платіжних інструкціях відсутнє посилання на те, що оплата товару була здійснена на підставі рахунку на оплату №236/2 від 23.06.2022, а отже і не погоджені істотні умови для укладення договору у спрощений спосіб.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що грошові кошти у загальному розмірі 820.000,00 грн отримані відповідачем від позивача за відсутності правової підстави, тому їх може бути витребувано згідно з положеннями ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно.

Викладені у відзиві заперечення відповідача не спростовують, того що між сторонами не були погоджені істотні умови для укладення договору у спрощений спосіб, проект договору не підписаний, а рахунок на оплату не є належним та допустимим доказом, оскільки він не зазначений в платіжних інструкціях відсутнє, можливість дослідити, коли був складений такий рахунок у суду відсутня (доказів надсилання та отримання позивачем або підписання такого рахунку) матеріали справи не містять.

Також матеріали справи не містять доказів повернення позивачу безпідставно перерахованих коштів.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АКРОПОС ЛТД" (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Святослава Хороброго, будинок 12; ідентифікаційний код 42811234) на користь Фізичної особи-підприємця ЛУКАШОВА ІВАНА МИКОЛАЙОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_2 ) 820.000,00 грн (вісімсот двадцять тисяч грн 00 к.) помилково перерахованих коштів, 2.684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк