Рішення

від 11.08.2023 по справі 911/472/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2023 р. Справа № 911/472/23

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональний експертно-технічний центр "Неопром", м. Київ

доПублічного акціонерного товариства "Центренерго", Київська область, Обухівський район, смт. Козин

про стягнення 72164,53 грн.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональний експертно-технічний центр "Неопром" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг від 02.06.2021 р. № 15/67 в розмірі 72164,53 грн., 56380,76 грн. основного боргу, 14083,08 грн. інфляційних втрат та 1700,69 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 15.02.2023 р. прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; роз`яснено відповідачу, що відзив на позовну заяву подається до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження (частина перша статті 251 ГПК України). У зазначений строк відповідач має подати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копії відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до частини сьомої статті 252 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу заперечення у порядку, передбаченому статтями 166, 167, 251 ГПК України.

10.03.2023 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позов.

17.03.2023 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2023 р. розгляд справи по суті призначено на 11.08.2023 р.; зобов`язано відповідача подати до суду у строк до 10.08.2023 р. належними чином завірену копію Положення про Вуглегірську теплову електростанцію; викликано в судове засідання, що відбудеться 11.08.2023 р. уповноважених представників сторін, їх явку визнати обов`язковою.

07.08.2023 р. представником відповідача через канцелярію суду подано копію Положення про Вуглегірську теплову електричну станцію ПАТ "Центренерго".

В судове засідання з`явився лише уповноважений представник позивача, уповноважений представник, належним чином повідомленого про місце, дату та час судового засідання, відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи, так як її матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про можливість проведення даного судового засідання за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в прохальній частині відзиву просить суд зупинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональний експертно-технічний центр "Неопром" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до припинення чи скасування воєнного стану.

Судом враховано, що у зазначеному відзиві відповідачем допущено описку щодо № справи, провадження в якій він просить зупинити.

Поряд з наведеним, зазначене у відзиві клопотання про зупинення провадження у справі вмотивоване тим, що Вуглегірська ТЕС є відокремленим підрозділом ПАТ "Центренерго" та здійснює свою діяльність поза місцезнаходженням юридичної особи на великій відстані. Згідно з Положенням про Вуглегірську теплову електростанцію підприємство має окремий код ЄДРПОУ 00131245, незакінчений баланс, що є часткою самостійного балансу Товариства, поточні та інші рахунки в банківських установах, печатку та штампи зі своїм найменуванням; здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде та подає в установленому порядку статистичну та податкову діяльність. На Теплову електростанцію покладається обов`язок щодо виконання договорів, контрактів, державних замовлень, та інших господарських зобов`язань, які були укладені від імені ПАТ "Центренерго". Директор відокремленого підрозділу в межах своєї компетенції, визначеної Положенням та довіреністю ПАТ "Центренерго" має право організовувати здійснення бухгалтерського обліку результатів діяльності підприємства, забезпечувати повне, своєчасне та достовірне нарахування та сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Із зазначеного, як вказує відповідач, вбачається, що документація, яка стосується даного спору знаходиться на території Вуглегірської ТЕС (м. Світлодарськ, Донецька область). З урахуванням вказаного, посилаючись на те, що на всій території України введено воєнний стан, а м. Світлодарськ з 24.05.2022 р. окуповане російським агресором, відповідач заявляє про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках:

1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;

3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

3-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації;

4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;

5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Статтею 228 ГПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:

1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;

2) призначення судом експертизи;

3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу;

4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;

{Пункт 5 частини першої статті 228 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020}

6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;

7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до змісту Положення про Вуглегірську теплову електричну станцію ПАТ "Центренерго" Копію якого додано до матеріалів справи) контроль за господарською діяльністю Теплової електростанції, дотриманням вимог законодавства України, збереженням майна, використанням фінансових коштів здійснює ПАТ "Центренерго" та інші контролюючі органи в межах своєї компетенції (п. 8.1.).

За таких обставин, врахувавши, що відповідачем у даній справі є ПАТ "Центренерго", що знаходиться за адресою: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49; доказів, які б свідчили, що документи, які стосуються даного спору перебувають на території Вуглегірської теплової електричної станції матеріали справи не містять, а наведені відповідачем в обґрунтування необхідності зупинення провадження у справі обставини не є підставою у відповідності до вказаних норм процесуального права для зупинення провадження у цій справі, суд дійшов до висновку про необґрунтованість вказаної вимоги та залишення її без задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього позивача, суд

встановив:

02.06.2021 р. між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго", замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональний експертно-технічний центр "Неопром" (далі - ТОВ "МЕТЦ "Неопром", виконавець, позивач) укладено договір про закупівлю послуг № 15/67, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати послуги /надалі - послуги/ в строки, на умовах і в порядку, передбаченому цим договором, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п. 1.1.)

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, вид та характеристика послуг визначені в додатку №1 до договору.

Виконавець повинен надати передбачені цим договором послуги замовнику, якість

яких повинна відповідати вимогам зазначеним в додатку №1 до договору (п. 2.1. договору).

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору ціна послуг становить суму, що зазначена у додатках №1, №3 до договору. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України в порядку, передбаченому додатком №1 до договору на підставі рахунку виконавця.

Відповідно до п. 5.1. договору строк (термін) надання послуг визначений додатком №1 до договору.

Факт надання послуг за цим договором підтверджується Актом приймання - передачі послуг, який підписується уповноваженими представниками Сторін та оформлюється згідно чинного законодавства України - по закінченню певного етапу (періоду) надання послуг або по закінченню надання всього комплексу послуг на підставі документів, необхідних для підписання Акту приймання - передачі послуг, перелік яких у разі необхідності зазначається в додатку № 1 до договору. У випадку ненадання таких документів виконавцем, замовник має право не підписувати відповідні акти приймання-передачі послуг та не оплачувати вказані в цьому акті обсяги послуг або вимагати повернення відповідного розміру попередньої оплати (у разі застосування такого порядку оплати). Результат послуг, наданих за даним договором, зазначений у додатку №1 до договору (п.п. 5.3. та 5.4. договору).

Відповідно до п. 5.7. договору акт приймання - передачі послуг підписується замовником після фактичного отримання послуг протягом трьох робочих днів з моменту одержання від виконавця проекту акту, підписаного виконавцем, після чого направляє виконавцеві зазначений акт або мотивовану відмову в прийманні наданих послуг із вказівкою необхідних доопрацювань та строку на їх усунення.

У п. 5.8 договору сторони обумовили, що виявлені замовником недоліки підлягають усуненню виконавцем за його рахунок у строк, зазначений замовником.

Датою виконання зобов`язань виконавця за даним договором є дата підписання замовником акту приймання передачі послуг (п. 5.9. договору).

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги, крім випадків, передбачених договором та чинним законодавством України; приймати надані послуги згідно з актом приймання-передачі послуг, за умови надання усіх необхідних для підписання акту приймання-передачі послуг належно оформлених виконавцем документів, передбачених договором; нести інші обов`язки, передбачені законодавством та договором (п. 6.1. договору).

Згідно з п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Пунктом 10.1. договору сторони передбачили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку № 1 до договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору про закупівлю послуг № 15167 від 02.06.2021 р., крім іншого, сторони передбачили:

Вид, характеристика послуг: код ДК 021:2015 71310000-4 Консультаційні послуги у галузях інженерії та будівництва (Атестація робочих місць за умовами праці).

Загальна вартість послуг становить 86 380,76 грн. (вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят гривень 76 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 14 396,79 грн. (чотирнадцять тисяч триста дев`яносто шість гривень 79 коп.).

Строк надання послуг: протягом 2021 року, але не пізніше 17.11.2021 р.

Розрахунки з виконавцем здійснюються замовником в наступному порядку: шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів після підписання актів приймання-передачі послуг, за умови своєчасної реєстрації виконавцем податкової накладної/ розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно чинного законодавства України.

Згідно змісту додатку № 3 до договору про закупівлю послуг № 15167 від 02.06.2021 р. сторони визначили, що загальна вартість послуг становить 86380,76 грн. (вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят гривень 76 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 14 396,79 грн. (чотирнадцять тисяч триста дев`яносто шість гривень 79 коп.).

Вказаний договір та додатки до нього підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток організацій.

Позивачем, як виконавцем за наведеним договором належним чином виконано свої зобов`язання, надано відповідачу на його замовлення відповідні послуги по атестації робочих місць за умовами праці (90 робочих місць) загальною вартістю 86380,76 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом № 311 від 30.11.2021 р. (копію якого додано до матеріалів справи).

Відповідно до умов договору від 02.06.2021 р. № 15/67, визначених сторонами на власний розсуд відповідач мав здійснити оплату вартості наведених виконаних робіт протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання-передачі послуг, тобто до 30.12.2021 р.

Водночас, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе за наведеним договором зобов`язання, здійснив оплату наданих йому позивачем послуг лише частково, а саме: 27.01.2022 р. в сумі 10000,00 грн. (платіжна інструкція від 27.01.2022 р. № v.144); 04.02.2022 р. в сумі 20000,00 грн. (платіжна інструкція від 04.02.2022 р. № v.144), у зв`язку з чим, у нього виник борг у розмірі 56380,76 грн.

З урахуванням наведеного, оскільки, відповідачем так і не було здійснено погашення наведеного боргу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 56380,76 грн. основного боргу та, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, 14083,08 грн. інфляційних втрат, 1700,69 грн. 3% річних.

Відповідачем, у свою чергу, подано відзив на позов, в якому він, крім іншого, позовні вимоги не визнає в повному обсязі з наступних причин:

"- Не можемо висловити свою правову позицію щодо утворення боргу, керуючись тільки договорами позивача, не маючи змоги ознайомитись з первинною документацією та обґрунтованих пояснень осіб, які мали безпосереднє відношення до цього питання;

-Не можемо узгодити розмір заборгованості, якщо така дійсно існує, вся первинна документація, яка стосується фінансової діяльності підприємства залишилась на окупованій території;

-Не маємо можливості скористатись одним із способів захисту своїх інтересів проти позову, а саме пред`явити самостійну вимогу до позивача, якщо при виконанні договору були порушені наші права.".

Також, відповідач відносно нарахованих та заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних вказує на те, що його майновий стан є підставою для зменшення вказаних заявлених позивачем вимог.

У відповіді на відзив позивач заперечує відносно заявлених відповідачем в обґрунтування заперечень щодо позову тверджень, так, позивач, зокрема зазначає, що відповідачем не надано доказів вчинення дій спрямованих на відновлення втраченої, згідно тверджень відповідача, документації.

У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Частиною першою ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Положеннями ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з відзиву на позов, відповідач зазначає, що не може висловити свою позицію відносно заявлених позовних вимог, у зв`язку з відсутністю в нього документації, суд не приймає до уваги дані аргументи як обґрунтовані, оскільки відповідач жодними доказами не підтвердив перебування документації, що стосується даного спору на території Вуглегірської ТЕС, також, не заявив недовіри, сумнівів щодо поданих позивачем доказів, не подав до суду клопотання про витребування для огляду оригінали таких документів. Крім цього, матеріали справи також не містять доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з метою відновлення, у разі втрати, відповідної документації.

Таким чином, відповідач заявлених до нього вимог по стягненню основного боргу на суму 56380,76 грн. не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, контррозрахунку суми заборгованості або доказів її оплати суду не надав.

Крім того, судом враховано, що прийняття без претензій та зауважень наданих позивачем відповідачу послуг загальною вартістю 86380,76 грн. (з урахуванням ПДВ), підтверджується не лише підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом № 311 від 30.11.2021 р., а й частковою оплатою таких послуг зі сторони відповідача у розмірі 30000,00 грн.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за надані позивачем послуги на момент розгляду справи настав, борг відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача в сумі 56380,76 грн. основного боргу за договором про закупівлю послуг від 02.06.2021 р. № 15/67 є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а відтак, підлягають задоволенню.

Як вже зазначалось, зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення оплати за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов`язання.

Поряд з наведеним, відповідачем заявлено про зменшення наведених вимог.

Проаналізувавши аргументи сторін та здійснивши аналіз чинного законодавства, суд зазначає таке:

Стаття 233 ГК України, на положення якої посилається відповідач, регулює питання зменшення розміру штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Поряд з наведеним, статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

За таких обставин, суд доходить висновку, що 3% річних та інфляційні втрати входять до складу основного боргу, а чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір наведених вимог, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Окрім наведеного, відносно аргументів відповідача про врахування його майнового стану під час розгляду питання щодо зменшення "штрафних санкцій", а також того, що суд зобов`язаний врахувати інтереси обох сторін, суд наголошує, що наведені у відзиві обставини, а саме: перебування держави в особливо правовому режимі воєнного стану мають негативні наслідки в даному випадку для обох сторін.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині інфляційних втрат, нарахованих за період з лютого по грудень 2022 року, судом встановлено, що відповідний розрахунок позивачем здійснено не вірно.

Водночас, відповідно до розрахунку суду, інфляційні втрати за період прострочення виконання грошового зобов`язання в межах періоду нарахування позивачем, становлять більшу суму, ніж заявлено до стягнення позивачем, а відтак, з урахуванням приписів ст. 14 ГПК України, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог, а саме, у розмірі 14083,08 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині 3% річних, нарахованих за період з 05.02.2022 р. по 06.02.2023 р., судом встановлено, що відповідний розрахунок здійснено вірно, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1700,00 грн. 3% річних.

Таким чином, врахувавши, що судом критично оцінено доводи відповідача, викладені у відзиві, оскільки такі доводи не спростовують заявлених позивачем вимог та не є підставою для звільнення відповідача від грошового зобов`язання за договором про закупівлю послуг від 02.06.2021 р. № 15/67 та відповідальності, визначеної положеннями статті 625 ЦК України за порушення строків виконання такого грошового зобов`язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню.

Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд задовольняє позов, стягує з відповідача на користь позивача 56380,76 грн. основного боргу, 14083,08 грн. інфляційних збитків; 1700,69 грн. 3% річних.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49; код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональний експертно-технічний центр "Неопром" (03040, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 94, корп. 2, кв. 71; код ЄДРПОУ 40567667) 56380 (п`ятдесят шість тисяч триста вісімдесят) гривень 76 копійок основного боргу; 14083 (чотирнадцять тисяч вісімдесят три) гривні 08 копійок інфляційних втрат; 1700 (одну тисячу сімсот) гривень 69 копійок 3% річних; 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок судового збору.

3.Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 21.09.2023 р.

Суддя А.В. Лопатін