Рішення

від 22.09.2023 по справі 922/3127/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2023м. ХарківСправа № 922/3127/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши заяву (вх. № 25674 від 21 вересня 2023 року) про ухвалення додаткового рішення, у справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Х», місто Харків, до Приватного акціонерного товариства «МЕТАЛІСТ-БУДМЕТАЛКОНСТРУКЦІЯ», місто Харків, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області, за правилами спрощеного позовного провадження, перебувала справа № 922/3127/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Х» до Приватного акціонерного товариства «МЕТАЛІСТ-БУДМЕТАЛКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії № 141 від 06 грудня 2013 року у загальному розмірі 77 241,29 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 18 вересня 2023 року позов задоволено частково.

21 вересня 2023 року від стягувача надійшла заява (вх. № 25674) про ухвалення додаткового рішення - про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи, що додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, то й і заява стягувача підлягає розгляду в тому самому порядку.

Розглянувши матеріали справи та заяву стягувача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Приписами статті 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

У рішенні Господарського суду Харківської області від 18 вересня 2023 року у справі № 922/3127/23 не було здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на повідомлення, що міститься у позовній заяві, про те, що докази про судові витрати, що будуть понесені стягувачем, будуть надані пізніше.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України). У частині 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У заяві вказується, що фактичний розмір винагороди (гонорару) за наданні послуги професійної правничої допомоги в рамках справи № 922/3127/23 в суді першої інстанції складає 10 000,00 грн., про що свідчать договір про надання правничої допомоги № 37/Ю від 03.04.2023 року, додаткова угода № 9 до нього, акт наданих послуг від 13.07.2023 року та платіжний документ від 20.09.23 року.

Досліджуючи надані стягувачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного висновку.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього ГПК України). Витрати, понесені стягувачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником, клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 ГПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України). Боржником не було заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України. Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд звертає увагу у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 911/739/15, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об`єднана Палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що стягувачем у позовній заяві повідомлено суд про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу. Стягувачем представлено до суду договір про надання правничої допомоги № 37/ЮО від 03.04.2023 року. Відповідно до п. 1.1. цього Договору клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу зі стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії. Правнича допомога надається на підставі підписаних Додаткових угод щодо кожного окремого споживача (п. 1.2. Договору). Додатковою угодою № 9 від 01.05.2023 року до Договору було погоджено надання правничої допомоги зі спору про стягнення заборгованості з ПрАТ «МЕТАЛІСТ-БМК» за договором купівлі-продажу електричної енергії № 141 від 06.12.2013 року. Згідно із актом наданих послуг № 9 від 13.07.2023 за Договором, адвокатським об`єднанням були надані наступні послуги: 1) аналіз документів по спору про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії № 141 від 06.12.2013 року з ПрАТ «МЕТАЛІСТ-БМК»; 2) консультування клієнта; 3) складання вимоги про погашення заборгованості; 4) складання та подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви; 5) складання інших процесуальних документів. Також, стягувачем представлено платіжну інструкцію № 3646 від 20.09.2023 на суму 10 000,00 грн. щодо оплати за Договором та Додатковою угодою № 9 від 01.05.2023 року до Договору.

Суд вчергове звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд зазначає про те, що надання наступних послуг, а саме: «аналіз документів», «консультування клієнта» повністю охоплюються наданням послуги: «складання та подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви». Послуга зі складання «вимоги про погашення заборгованості» не може вважатися такою, що понесена у зв`язку із об`єктивною необхідністю, адже оплата за договором купівлі-продажу електроенергії № 141 від 06.12.2013 визначена до 30 числа місяця поставки (п. 3 додаткової угоди № 2 від 06 грудня 2013 року до Договору). Тобто, стягувач мав можливість звернутися до суду і без складання такої вимоги, водночас покладання на боржника тягара оплати такої послуги не є співмірним та не пов`язаним з судовою справою (позовною заявою). Також, стягувачем не деталізовані які саме процесуальні документи були складені в межах надання послуги «складання інших процесуальних документів».

З огляду на нескладність справи (спір виник з приводу стягнення боргу за договором купівлі-продажу електричної енергії), а відповідно і нескладність підготовки позовної заяви та її невеликий обсяг (фактичне обґрунтування міститься на 2 аркушах позовної заяви), затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, додані докази є типовими для договорів купівлі-продажу електричної енергії; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось), на думку суду, у даному випадку розумним та пропорційним є стягнення 2 000,00 грн.

Окремо, без надання оцінки якості наданих послуг адвокатом, а з метою визначення розумності та пропорційності наданих послуг під час вирішення питання про стягнення таких витрат з боржника, суд зазначає про те, що адвокатом під час формування позовної заяви частково невірно здійснено розрахунок пені, а також під час подання позовної заяви допущено недоліки, що були підставою для прийняття ухвали Господарського суду Харківської області від 17 липня 2023 року про залишення позову без руху.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви стягувача про розподіл судових витрат і стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.

Керуючись статтями 42, 123, 129, 232-233, 236, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Заяву (вх. № 25674 від 21 вересня 2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Х» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МЕТАЛІСТ-БУДМЕТАЛКОНСТРУКЦІЯ» (61007, місто Харків, вулиця Свистуна, будинок 11; код ЄДРПОУ: 30653953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Х» (61023, місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 95; код ЄДРПОУ: 38000735) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

Додаткове рішення підписано 22 вересня 2023 року.

Суддя Н.В. Калініченко