Постанова

від 12.09.2023 по справі 925/1073/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/1073/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;

представників сторін:

позивача - Линдюк С.С.,

відповідача - Чакалов Р.К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсуньрайагропостач"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Владимиренко С.В., судді - Демидова А.М., Ходаківська І.П.)

від 20.06.2023

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсуньрайагропостач"

про зобов`язання вчинити дії.

Рух справи та зміст заяви про відшкодування витрат, що пов`язані з правничою допомогою адвоката

1. На розгляді Північного апеляційного господарського суду перебувала апеляційна скарга ТОВ "Корсуньрайагропостач" (надалі - Товариство, відповідач) на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023, яким задоволено частково позов ОСОБА_1 (надалі - позивачка), зобов`язано Товариство надати належним чином засвідчені копії документів, що стосуються його господарської діяльності.

2. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки - Линдюк С.С., повідомив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Додав до відзиву попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу.

3. У судовому засіданні 06.06.2023 до закінчення судових дебатів він повідомив, що докази на підтвердження понесених судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу будуть надані після ухвалення рішення суду.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення - без змін.

5. 08.06.2022 до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника позивачки щодо розміру судових витрат на правничу допомогу.

6. Заявник просив суд апеляційної інстанції вирішити питання розподілу судових витрат, повідомив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції складає 20 000,00 грн. На підтвердження надання правової допомоги заявник надав суду апеляційної інстанції акт наданих послуг та договір про надання правової (правничої) допомоги.

Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції

7. 20.06.2023 Північний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, якою задовольнив заяву представника ОСОБА_1 - Линдюк С.С. щодо розміру судових витрат на правничу допомогу. Стягнув з Товариства на користь позивачки 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

8. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги надані докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі та дійшов висновку про необхідність покладення цих витрат на відповідача.

9. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач своїм правом на подання заперечень або клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не скористався та не довів суду апеляційної інстанції необґрунтованості заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

10. 06.07.2023 Товариство подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

11. Підставою оскарження судового рішення скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. В обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги Товариство посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частин третьої, четвертої та п`ятої статті 126 ГПК України без врахування висновків, що викладені:

- у пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 - нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц - при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін);

- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20 - не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність;

- у постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, що "витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, відсутність чого є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".

13. Скаржник вважає, що розмір судових витрат, який суд присудив відшкодувати за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, оскільки ця справа за предметом спору, предметом доказування, обсягом доказів та за суб`єктним складом не є складною, немає значного суспільного резонансу та не впливає на репутацію позивача, а оплата послуг адвоката не підтверджена. Скаржник не отримував заяву щодо розміру судових витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції з додатками, тому не подавав заперечення на вказану заяву та/або клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція інших учасників справи

14. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін, вирішити питання розподілу судових витрат.

15. Позивач посилається на те, що скаржник не використав своє право на подачу клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, його представник брав участь в судовому засіданні, де було повідомлено, що докази понесених судових витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів. Заява щодо розміру судових витрат на правничу допомогу надсилалась скаржнику та його представнику на адреси, що вказані в процесуальних документах. Представник скаржника брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції щодо розгляду даного питання. Скаржник зловживає своїм правом на касаційне оскарження, але не визначає, яка сума судових витрат є співмірною, у касаційній скарзі просить відмовити повністю у відшкодуванні судових витрат.

16. Відповідач подав заперечення на відзив на касаційну скаргу, в яких зазначає, що позивач не спростував доводи касаційної скарги щодо неспівмірності стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн та порушення процедури направлення заяви щодо розміру судових витрат.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

17. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

18. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).

19. Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18)).

20. Основні підстави та принципи відшкодування витрат викладено у пунктах 7.1 -7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22). Такі ж висновки сформульовані в пунктах 106-108, 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). Колегія суддів враховує наведені висновки.

21. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

22. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

23. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

24. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

25. Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

26. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

27. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

28. Статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті (пункт 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

29. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22), пункт 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

30. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)).

31. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

32. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

33. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

34. На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

35. Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

36. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

37. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

38. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

39. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

40. Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

41. Висновки суду апеляційної інстанції щодо відшкодування позивачці 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції зроблені на підставі фактичних обставин понесення цих витрат та їх розміру, що встановлені згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною адвокатові.

42. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, що закріплені в частині другій статті 300 ГПК України.

43. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються, виходячи з конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу, і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

44. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка заявлена до відшкодування та підлягає розподілу між сторонами, обставин непропорційності їх розміру до предмета спору не встановив, тому присудив до відшкодування витрати у розмірі, який встановлений згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною.

45. З матеріалів справи не вбачається того, у зв`язку із чим Верховний Суд міг би замінити висновки суду апеляційної інстанції власною оцінкою, визначити інший розмір судових витрат, ніж той був доведений стороною в суді апеляційної інстанції.

46. Аргументи скаржника щодо недоведеності позивачкою критерію співмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката, Верховний Суд відхиляє, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини шостої статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Для виконання цього обов`язку недостатньо загально сформульованого твердження іншої сторони про неспівмірність витрат без надання доказів та належного обґрунтування.

47. Аргументи скаржника, що він був позбавлений права подати свої заперечення та заявити відповідне клопотання, Верховний Суд відхиляє, оскільки:

- у відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки повідомив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, і додав до відзиву попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу;

- представник відповідача брав участь в судовому засіданні при ухваленні постанови по суті позовних вимог, так і в судовому засіданні, на якому суд вирішував питання про судові витрати. Клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення зі змістом заяви та доданих до неї доказів не заявляв;

- у касаційній скарзі, як в суді апеляційної інстанції, відповідач заявляв про неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвокат, що може бути підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, і не може мати процесуальним наслідком відмову у відшкодуванні цих витрат повністю. Тому, заявляючи такий аргумент, сторона повинна навести власний розрахунок таких витрат з відповідним обґрунтуванням. Відповідач, як правильно вказує представник позивачки, не визначив розмір витрат, який, на його думку, є співмірним відповідно до конкретних обставин справи, безпідставно переклав обов`язок доведення цих обставин на іншу сторону;

- заява була надіслана на електронні адреси відповідача, а також представника відповідача, що є його офіційною електронною адресою в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Таку ж адресу представник відповідача визначив і в касаційній скарзі. На ці адреси представник позивачки відправляв документи по суті спору, жодних заперечень з цього приводу в судах не заявлялось. Верховний Суд розглядав у справі № 910/16341/21 питання щодо можливості надсилання доказів, що подані на підставі частини восьмої статті 129 ГПК України на електронну пошту представника, і виснував, що суд може розглядати електронне листування між особами як доказ у справі, проте лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

48. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд доходить висновку, що питання про розподіл цих витрат суд апеляційної інстанції вирішив з дотриманням вимог норм частин третьої, четвертої статті 126 ГПК України. Висновки суду відповідають основним підставам та принципам відшкодування витрат, що сформульовані постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22), не суперечать висновкам щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі.

49. Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 300 ГПК України), тому перевіряє виключно правильність застосування норм частин третьої, четвертої статті 126 ГПК України, що скаржник визначив, як підставу касаційного оскарження. Додаткові аргументи щодо порушення судом апеляційної інстанції інших норм процесуального права, що викладені у запереченні на відзив, не розглядаються, оскільки по суті це є доповненням до касаційної скарги, що скаржник має право зробити лише протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 298 ГПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

51. Верховний Суд, переглянувши додаткову постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі вимог та доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування, оскільки постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм частин третьої, четвертої статті 126 ГПК України, порушення яких було підставою касаційного оскарження. Висновки суду апеляційної інстанції відповідають основним підставам та принципам відшкодування витрат, що сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22), не суперечать висновкам щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції

52. У відзиві на касаційну скаргу та в заяві (вх. № 4825/2023 від 08.09.2023) позивачка просила вирішити питання судових витрат.

53. Відповідно до орієнтовного розрахунку, які позивачка понесла у зв`язку з розглядом справи у Верховному Суді, розмір судових витрат на правничу допомогу становить 10 500,00 грн (гонорар за надання правової допомоги з ознайомлення та подачі відзиву на касаційну скаргу в сумі 7500 грн (3 год*2500,00грн), гонорар за надання правової допомоги з участі у судовому засіданні в приміщенні Верховного Суду 12.09.2023 у сумі 3000 грн (1 година)).

54. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачка до ухвалення Верховним Судом постанови надала до матеріалів справи: акт наданих послуг № 3 від 07.09.2023 до договору № 15 від 09.09.2022 на суму 10500,00 грн; акт наданих послуг № 3 від 28.07.2023 до договору № 15 від 09.09.2022 на цю ж суму; договір № 15 від 06.09.2022 року; копію свідоцтва про право Линдюка С.С. на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 001365; копію ордера СА № 1060648 від 30.07.2023, виданого на підставі договору № 15 від 08.09.2022.

55. Представник відповідач у запереченнях на відзив, що були надіслані на адресу суду 09.09.2023, та додаткових поясненнях, що були подані через ЕС 11.09.2023, просив відмовити у відшкодуванні витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у суді касаційної інстанції, посилаючись на те, що розрахунок судових витрат є необґрунтованим, неспіввісним, оскільки з наданих доказів неможливо встановити дату укладання договору № 15; в акті зазначено, що гонорар за подачу відзиву на касаційну скаргу розраховується за 1 годину, що становить 2500,00 грн, але неправильно визначено загальну вартість у розмірі 7500,00 грн; до вартості включено послуги, що не були надані, - участь у судовому засіданні, що лише відбудеться 12.09.2023; надано два акти наданих послуг.

56. Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

57. У даному випадку не дотримано цих вимог, оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката не співмірний із: часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

58. Відповідно до матеріалів справи для підготовки відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду (11 аркушів) було витрачено 3 години. Такий же час адвокат витратив на підготовку відзиву на касаційну скаргу на додаткову постанову (4 аркуша). Вартість послуг, що заявлена до відшкодування, - однакова для обох відзивів (7500 грн), хоча складність питання та обсяг роботи є різним. Тому заявлений до відшкодування розмір витрат на виготовлення відзиву на касаційну скаргу відповідно до конкретних обставин справи, не відповідає вимогам співмірності та розумності.

59. З огляду на наведене, беручи до уваги заперечення відповідача та застосовуючи зазначені вище критерії, Верховний Суд присуджує заявниці відшкодування лише у розмірі, що є доведеним, необхідним і розумним щодо обсягу.

60. Обґрунтованими у даному випадку можна вважати такі витрати на професійну допомогу адвоката: складання відзиву на касаційну скаргу - 2500 грн (1 година), участь у судовому засіданні - 3000 грн (1 година). Верховний Суд зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись частиною п`ятою статті 126 ГПК України, вважає розумною суму у розмірі 5500 грн і присуджує її заявниці.

61. Заперечення відповідача щодо неточностей у реквізитах договору, який зазначений в актах виконаних робіт (наданих послуг), Верховний Суд відхиляє, оскільки позивач надав копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 15 від 06.09.2022 до матеріалів справи.

62. Верховний Суд вважає, що надмірний формалізм при оцінці такого договору становитиме порушення однієї з основних засад господарського судочинства, зокрема: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Тому не можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу формальні (несуттєві) помилки, недоліки в оформленні заяви та доказів, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви або документів та інформації, зокрема, технічні помилки та описки. Підписання двох актів наданих послуг також не може бути підставою для відмови у відшкодуванні, оскільки така обставина не спростовує факт надання правничої допомоги адвокатом у справі, що переглядається.

63. Аргументи відповідача щодо включення до розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката також вартості послуг, пов`язаних з участю адвоката в судовому засіданні 12.09.2023, Верховний Суд також не бере до уваги. Представник позивачки брав участь у судовому засіданні 12.09.2023, така послуга надана, тому підлягає сплаті.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсуньрайагропостач" залишити без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 у справі № 925/1073/22 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсуньрайагропостач" (19401, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 53, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00908627) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 5 500,00 грн (п`ять тисяч п`ятсот) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко