Ухвала

від 20.09.2023 по справі 916/2859/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2859/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Стройтекс»</a>

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 (колегія суддів: Разюк Г. П. - головуючий, Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.) та рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 (суддя Нікітенко С. В.)

за позовом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Стройтекс»</a>,

за участю Чорноморської окружної прокуратури Одеської області,

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,

за участю:

відповідача: Якових Є.В. (адвокат),

прокурора: Костюк О.В. (посвідчення),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області (далі - Рада) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Стройтекс»</a> (далі - Фірма), у якому, просила: визнати незаконним та скасувати рішення Ради від 17.04.2020 № 564/31-VІІ «Про поновлення ТОВ «Будівельна фірма Стройтекс» договору оренди землі, площею 0,7818 га, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Набережна, 13Д» (далі - Рішення від 17.04.2020); визнати недійсним договір оренди землі від 13.05.2020 № 40, укладений між Радою та Фірмою (далі - Договір № 40); зобов`язати Фірму повернути у комунальну власність в особі позивача земельну ділянку, площею 0,7818 га, кадастровий номер 5110800000:02:026:0066 (далі - земельна ділянка), шляхом складання та підписання акта приймання-передачі між позивачем та відповідачем.

1.2 Позов обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка передана у користування відповідачу на підставі оскаржуваних Рішення від 17.04.2020 та Договору № 40 з порушенням положень земельного законодавства, оскільки було здійснено нову передачу права на земельну ділянку, а не поновлення договору оренди землі, і в такому випадку земельна ділянка або права на неї могли бути передані лише на конкурентних засадах (за результатами проведення земельних торгів).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Справу господарські суди розглядали неодноразово.

2.2 Останнім рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023, позов задоволено повністю.

2.3 Судові рішення мотивовані тим, що враховуючи приписи статей 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та за встановлених обставин щодо відсутності належного відповідачу нерухомого майна на земельній ділянці, остання не могла передаватись у користування без проведення земельних торгів. Також, за висновком судів, земельна ділянка перебуває в межах водоохоронної зони Чорного моря і розташування спортивно-оздоровчого комплексу з яхт-клубом на земельній ділянці, як то передбачено Договором № 40, не відповідає режиму використання земель водного фонду. Дію попереднього договору оренди було припинено і сторони фактично здійснили укладення нового договору оренди землі, а не поновлення договору оренди.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову і рішення, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги Фірма посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 та від 15.10.2019 у справі № 903/879/18.

3.3 Заступник керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області (далі - прокурор) у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені відповідачем в касаційній скарзі доводи і просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що за договором оренди землі від 23.08.2013 № 67 відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, із земель рекреаційного призначення, площею 0,7818 га, з кадастровим номером 5110800000:02:026:0066, що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, яке в подальшому перейменовано на місто Чорноморськ, вул. Набережна, 13-Д, строком на десять років.

4.2 02.09.2013 проведено державну реєстрацію іншого речового права на підставі договору оренди землі від 23.08.2021 № 67 щодо земельної ділянки (цільове призначення - для розташування спортивно-оздоровчого комплексу з яхт-клубом та облаштування прибережної зони) берегоукріплення та будівництво гідротехнічних протизсувних споруд).

4.3 Рішенням від 17.04.2020 поновлено відповідачу договір оренди землі щодо земельної ділянки строком на 49 років, зобов`язано відповідача укласти договір оренди землі в новій редакції, оформити речові права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також вирішено припинити договір оренди землі від 23.08.2013 № 67 шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

4.4 13.05.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір про розірвання договору оренди землі № 11, за умовами якого сторони дійшли згоди добровільно розірвати договір оренди землі від 23.08.2013 № 67 та за актом приймання-передачі земельну ділянку було повернуто позивачу.

4.5 При цьому 25.05.2020 проведено державну реєстрацію припинення іншого речового права на підставі договору про розірвання договору оренди землі від 13.05.2020 № 11 щодо земельної ділянки.

4.6 Також суди встановили, що між Радою (орендодавець) та Фірмою(орендар) укладено Договір № 40, за умовами якого та на підставі акта прийому-передачі орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку строком на 49 років для розташування спортивно-оздоровчого комплексу з яхт-клубом та облаштуванням прибережної зони в районі кемпінгу «Україна» та прикордонної застави (район вул. Набережна) в прибережній зоні м. Іллічівська.

4.7 28.05.2020 проведено державну реєстрацію іншого речового права на підставі Договору № 40 щодо земельної ділянки та відповідно до витягу станом на 10.12.2020 з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель, земельна ділянка має обмеження на проведення господарської діяльності згідно зі статтею 87 Водного кодексу України.

4.8 За таких обставин позивач звернувся до суду позовом, посилаючись на те, що фактично було здійснено нову передачу права на земельну ділянку, а не поновлення договору оренди землі, і новий договір укладено з порушенням законодавства.

4.9 Рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову мотивовані тим, що, уклавши Договір № 40, фактично здійснено нову передачу права на користування земельною ділянкою, а не поновлено договір оренди землі від 23.08.2013 № 67, оскільки останній свою дію припинив шляхом його розірвання 13.05.2020 та, відповідно, проведено державну реєстрацію припинення. Водночас, за висновком судів, враховуючи приписи статей 124, 134 ЗК України та за встановлених обставин щодо відсутності належного відповідачу нерухомого майна на земельній ділянці, остання не могла надаватись у користування без проведення земельних торгів. Також суди, посилаючись на порушення положень земельного законодавства при передачі відповідачу спірної земельної ділянки, виходили з того, що було порушено порядок зміни цільового призначення земель водного фонду.

4.10 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.11 Отже, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.12 Верховний Суд вважає нерелевантними посилання відповідача у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 та від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, висновки в яких стосуються застосування норм права до правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.

4.13 У постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Головний» до Чернівецької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 20.01.2013, Суд зазначив, що дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проєкт додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк).

4.14 Водночас колегія суддів звертає увагу, що у даній справі, судові рішення у якій переглядаються у касаційному порядку, на відміну від обставин справи, зазначеної у касаційній скарзі, судами було встановлено, що із укладенням Договір № 40 фактично здійснено нову передачу права на користування земельною ділянкою, а не поновлено договір оренди землі від 23.08.2013 № 67, оскільки останній свою дію припинив шляхом його розірвання 13.05.2020 та, відповідно, проведено державну реєстрацію припинення.

4.15 Постанова Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, на яку також посилається відповідач у касаційній скарзі, стосується застосування відповідних норм цивільного та господарського законодавства під час розгляду позову про стягнення заборгованості за договором поставки за наявності між сторонами спору щодо кількості та вартості поставленого товару. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій про відмову у позові і направляючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, вказав на те, що суди попередніх інстанцій не перевірили та не дослідили повністю обставини щодо реальності здійснення господарських операцій за укладеними між сторонами договорами поставки, у тому числі докази щодо руху грошових коштів, оформлення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку контрагентів тощо.

4.16 Відхиляючи посилання Фірми на вказані висновки, Верховний Суд звертає увагу на те, що для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

4.17 Доводи відповідача, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, оскільки у цих постановах Верховним Судом встановлено обставини, відмінні, від тих, які встановлено в оскаржуваних судових рішеннях у справі, що переглядається.

4.18 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

4.19 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою Фірми підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.20 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Стройтекс»</a> на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 916/2859/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді С. К. Могил

Л. І. Рогач