Рішення

від 18.09.2023 по справі 143/1117/22

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/1117/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2023 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Сича С. М.,

за участю секретаря Левченко М. О.,

представника позивача - адвоката Скалецького О. О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

законного представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Воронцової О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку на прийняття спадщини та визнання права на обов`язкову частку у спадковому майні,-

Встановив:

У грудні 2022 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку на прийняття спадщини та визнання права на обов`язкову частку у спадковому майні.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 .

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить належна їй земельна ділянка, яку за заповітом успадкував відповідач. Також він за заповітом успадкував земельну ділянку після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14 березня 2011 року позивачу була встановлена інвалідність 3-ої групи, а з 17 березня 2022 року і на даний час він є особою з інвалідністю 1-ої групи, а тому, як непрацездатна особа, має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті батьків.

Відповідач в добровільному порядку відмовляється поділити спадщину відповідно до ст. 1241 ЦК України.

Покликається на те, що при зверненні до державного нотаріуса йому стало відомо про невідповідність його прізвища, що зазначене у паспорті громадянина України, а саме « ОСОБА_7 », тому, що зазначено у свідоцтві про його народження - « ОСОБА_8 ».

Також покликається на те, що родинні відносини між ним та його померлими батьками померлими підтверджуються однаковими записами про ім`я та по - батькові у інших документах, де вказана одна й таж сама особа його батька ОСОБА_6 та матері ОСОБА_5 , а також наявністю у нього документів для оформлення спадщини, та даними про місце свого народження в с. Сопин Вінницького (колишній Погребищенський) районону Вінницької області, яке співпадає з місцем смерті батьків позивача.

Також позивач зазначає, що ще до смерті своїх батьків важко захворів та хворіє до цього часу, протягом всіх цих років лікування вимагало багато часу знаходитись в лікувальних закладах та потребувало значних грошових вкладень, а тому фізично він не мав можливості своєчасно прийняти спадщину.

Таким чином, виникла необхідність встановити факт родинних відносин між позивачем та його померлими батьками, та визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини.

Посилаючись на наведені обставини, просить:

-встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є відповідно матір`ю та батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-визначити йому додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;

-визнати за ним право на обов`язкову частку спадкового майна, яке він успадкував після смерті своїх батьків.

Ухвалою суду від 22.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити за правилами загального позовного провадження (а. с. 20 - 21).

Ухвалою суду від 09 лютого 2023 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено та витребувано від державного нотаріуса Погребищенської державної нотаріальної контори належним чином засвідчені копії матеріалів спадкових справ № 53/2012 від 31.01.2012 року щодо майна ОСОБА_5 та № 142/2013 від 28.03.2013 року щодо майна ОСОБА_6 (а. с. 30 - 31).

24 лютого 2023 року на адресу суду на виконання вищезазначеної ухвали суду надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів вищезазначених спадкових справ (а. с. с 33-94).

29 березня 2023 року позивачем ОСОБА_3 до канцелярії суду подано клопотання про залучення співвідповідачем неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інтереси якого представляє опікун ОСОБА_2 (а. с. 105), яке ухвалою суду від 06 квітня 2023 року було задоволено (а. с. 107 - 108).

16 червня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 134 - 135).

Позивач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив (а. с. 148).

Представник позивача - адвокат Скалецький О.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Крім того, пояснив, що позивач не мав можливості своєчасно звернутись до нотаріального органу із заявою про прийняття спадщини після смерті своїх батьків, оскільки важко хворів та займався тривалим лікуванням зору в закладах охорони здоров`я, яке вимагало значних коштів. При цьому відзначив, що 14 березня 2011 року йому було встановлено 3-тю групу інвалідності, а оскільки хвороба прогресувала, то у 2022 році йому було встановлено 1-шу групу інвалідності. На момент смерті батьків позивач проживав зі своєю співмешканкою в окремому будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав (а.с. 143).

Співвідповідач ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_2 , представник співвідповідача ОСОБА_1 -адвокат Воронцова О. В. позов визнали в частині встановлення факту родинних відносин, у задоволенні іншої частини позовних вимог просили відмовити. Крім того, представник співвідповідача ОСОБА_1 - адвокат Воронцова ОВ. пояснила, що позивачу за півроку до смерті матері ОСОБА_5 було встановлено 3-тю групу інвалідності по зору, а особою з інвалідністю 1-шої групи він став лише у 2022 році. Також звернула увагу суду на те, що вартість його лікування в медичних закладах не впливає на його право подати своєчасно заяву про прийняття спадщини до нотаріального органу, оскільки не потребує значних фінансових затрат.

Суд, заслухавши учасників справи та дослідивши її матеріали, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Мончинської сільської ради Погребищенського району Вінницької області 04.11.2011 року актовий запис за № 19 (а. с. 48).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи № 53/2012 за життя спадкодавець ОСОБА_5 зробила заповітне розпорядження, яким заповіла своєму синові ОСОБА_4 земельну ділянку, посвідчену державним актом про право власності на земельну ділянку серії ВН № 185557, виданим Погребищенською районною державною адміністрацією від 15.05.2003 року, та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів під № 180, заповіт посвідчений 25 січня 2005 року секретарем Мончинської сільської ради Лабан В. П., зареєстрований в реєстрі за номером 28 (а. с. 46).

Крім того, ОСОБА_5 зробила заповітне розпорядження, яким заповіла своєму онукові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , земельну ділянку, що розташована на території Мончинської сільської ради (за межами населеного пункту) Погребищенського району Вінницької області площею 2,9828 га, посвідчену державним актом серії ЯЛ № 634711, виданим Погребищенською районною державною адміністрацією 29 квітня 2011 року, заповіт посвідчений 31 серпня 2011 року секретарем Мончинської сільської ради Кумчак В. В., зареєстрований в реєстрі за номером 274 (а. с. 47).

Після смерті ОСОБА_5 08 грудня 2011 року до Погребищенської державної нотаріальної контори Драгомарецьким Петром Івановичем подано заяву про прийняття спадщини за заповітом (а.с.38), а 31 січня 2012 року також було подано заяву про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_2 , який діяв в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 (а. с. 39).

01 грудня 2011 року ОСОБА_6 подав заяву до Погребищенської державної нотаріальної контори про відмову від обов`язкової частки в спадщині після смерті своєї дружини ОСОБА_5 (а. с. 40).

03 листопада 2012 року державним нотаріусом Погребищенської державної нотаріальної контори Швецем О.В. видано ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,9828 га в межах згідно з планом, розташованої на землях, що знаходяться на території Мончинської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, переданої для ведення сільськогосподарського виробництва, належної померлій ОСОБА_5 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ВН № 185557, виданого Погребищенською районною державною адміністрацією від 15 травня 2003 року на підставі розпорядження Погребищенської районної державної адміністрації від 15 жовтня 2002 року за № 249, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №180. Кадастровий номер земельної ділянки 0523482800:01:001:0031, зареєстровано в реєстрі за № 3859 (а. с. 54).

29 серпня 2013 року державним нотаріусом Погребищенської державної нотаріальної контори Швецем О. В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,9828 га в межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки 0523482800:01:001:0032, розташованої на землях, що знаходяться на території Мончинської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлій ОСОБА_5 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 634711, виданого Погребищенською районною державною адміністрацією від 05 серпня 2011 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 052348281000695 (а. с. 66).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 142/13 за життя спадкодавець ОСОБА_6 зробив заповітне розпорядження, яким заповів своїй дочці ОСОБА_9 земельну ділянку, посвідчену державним актом про право власності на земельну ділянку серії ВН № 185559, виданим Погребищенською районною державною адміністрацією від 15.05.2003 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів під №182, заповіт посвідчений 22 лютого 2005 року секретарем Мончинської сільської ради Лабан В. П., зареєстрований в реєстрі за номером 48 (а. с. 80).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконкомом Мончинської сільської ради Погребищенського району Вінницької області 30 жовтня 2012 року, актовий запис за № 21 (а. с. 81).

Після смерті ОСОБА_6 спадкоємиця за заповітом ОСОБА_9 26 березня 2013 року подала до Погребищенської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини (а. с. 75 - 76).

26 березня 2013 року заяву до Погребищенської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 подано його сином ОСОБА_4 (а. с. 75).

03 грудня 2015 року державним нотаріусом Погребищенської державної нотаріальної контори Швецем О.В. видано ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,9828 га в межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки 0523482800:01:001:0033, розташовану на землях, що знаходяться на території Мончинської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлому ОСОБА_6 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ВН № 185559, виданого Погребищенською районною державною адміністрацією від 15 травня 2003 року на підставі розпорядження Погребищенської районної державної адміністрації від 15 жовтня 2002 року за № 249, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 182 (а. с. 90).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог про встановлення фактів родинних відносин, суд виходить із того, що за змістом роз`яснень, викладених у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Враховуючи те, що судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю позивача, а ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 його батьком, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 11 березня 1975 року, оскільки то зазначені факти необхідно встановити в судовому порядку, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Визначаючись із позовною вимогою про визнання за позивачем права на обов`язкову частку у спадщині, як непрацездатного сина спадкодавців, суд ураховує, згідно зістаттею 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно достатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом першої - п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з частиною першоюстатті 1241 ЦК Українималолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

У постановах Верховного Суду від 02.08.2018 року у справі №705/3890/16-ц та від 31.01.2022 року у справі №155/294/21 сформульовано правовий висновок, який зводиться до того, що право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом.Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту.Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначенестаттею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що інститут обов`язковоїчастки успадщині може бути застосовним лише в тому випадку, якщо спадкодавцем було складено заповіт не на користь осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, і спадкування після відкриття спадщини здійснюється саме за таким заповітом.

Судом встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позивач був інвалідом третьої групи.

У Рішенні Конституційного СудуУкраїни № 1-рп/2014від 11.02.2014 року зазначено, що право на обов`язкову частку у спадщині мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.

Із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_6 22.02.2005 року склав заповіт на користь своєї дочки ОСОБА_9 , яка після смерті спадкодавця відмовилася від прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом.

Натомість, спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 прийняв відповідач ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги.

Таким чином, спадкування майна після смерті ОСОБА_6 здійснювалося за законом, а не за заповітом, а відтак положення статті 1241 ЦК України, які регламентують право на обов`язкову частку у спадщині, до спірних правовідносин в аспекті спадкування майна після смерті останнього не підлягають застосуванню.

Разом із цим, спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як спадкоємці за заповітами, а отже позивач мав право на обов`язкову частку у спадщині в силу закону.

Статтями 15, 16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може трактуватися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражається в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Зокрема, стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19.05.2020 року у справі №916/1608/18.

Отже, ефективним способом захисту слід вважати такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект для відновлення порушених прав, свобод та інтересів настільки, наскільки це можливо.

В контексті обставин розглядуваної справи суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту, а саме визнання права на обов`язкову частку у спадщині, не є ефективним, оскільки відповідачі не заперечували таке його право на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Разом із тим, задоволення означеної позовної вимоги не призведе до відновлення порушених, на думку позивача, прав та інтересів, позаяк, як зазначено вище, останній в силу закону мав право на обов`язкову частку у спадщині, яке не потребує додаткового підтвердження судовим рішенням.

З огляду на викладене у задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права, як непрацездатного сина, на обов`язкову частку спадкового майна слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визначення позивачеві додаткового строку для подання заяв про прийняття спадщини після смерті обох спадкодавців, то суд ураховує, що позов в цій частині вмотивований тими обставинами, що ОСОБА_3 ще до смерті своїх батьків важко захворів, з 14.03.2011 року отримав інвалідність третьої групи по зору, лікування потребувало багато років знаходитися у лікувальних закладах, значних грошових коштів, через що він фізично не мав можливості своєчасно прийняти спадщину.

Згідно з частиною першоюстатті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщиниє причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Норми частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Законодавство не встановлює конкретного переліку поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, і такі причини оцінюються судом на власний розсуд в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 17.12.2021 року у справі №369/6254/ 19 (19-ц) виснувало, що при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначення додаткового строку для прийняття спадщини.Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.

У постанові Верховного Суду від 15.09.2021 року у справі №759/13952/18 викладено правовий висновок, який в загальному зводиться до того, що наявність у позивача інвалідності І групи по зору не може в усіх випадках бути віднесено до об`єктивних та непереборних труднощів, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першоїстатті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першоюстатті 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ОСОБА_3 не надав суду будь яких доказів, які б підтверджували його перебування у закладах охорони здоров`я впродовж шестимісячного строку на прийняття спадщини після смерті кожного із батьків, а також матеріальних витрат, пов`язаних із лікуванням.

Наявність у позивача на час відкриття спадщини після кожного із батьків інвалідності третьої групи по зору також не може бути віднесено до об`єктивних та непереборних труднощів для подання заяв про прийняття спадщини, позаяк ОСОБА_3 не наведено обґрунтованих доводів на підтвердження тієї обставини, що такий ступінь захворювання об`єктивно унеможливлював вчинення ним відповідних дій, спрямованих на прийняття спадщини.

Більше того, на думку суду, подання позивачем у серпні 2022 року, тобто після отримання ним інвалідності першої групи по зору, заяви до державного нотаріуса про видачу свідоцтв про право на спадщину вочевидь свідчить про те, що наявність у нього впродовж 2011 - 2013 років інвалідності третьої групи сама по собі не створювала непереборних труднощів для подання заяв про прийняття спадщини після смерті кожного із батьків.

Водночас, суд ураховує, що розглядуваний позов ОСОБА_3 пред`явив майже через десять років після закінчення строку на прийняття спадщини після смерті останнього із батьків, не навівши переконливих аргументів неможливості звернення до нотаріуса чи до суду протягом такого тривалого часу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визначення позивачеві додаткового строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку на прийняття спадщини та визнання права на обов`язкову частку у спадковому майні задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_5 , яка проживала в селі Сопин Погребищенського району Вінницької області, та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити факт, що ОСОБА_6 , який проживав в селі Сопин Погребищенського району Вінницької області, та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Законний представник неповнолітнього відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 21.09.2023 року.

Суддя