Постанова

від 22.09.2023 по справі 554/8938/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 554/8938/21

провадження № 61-9085св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Шевченківська районна у місті Полтаві рада, як орган опіки та піклування, в особі служби у справах дітей,

треті особи: Лиманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), орган опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради місто Краматорськ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу органу опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 22 грудня 2021 року у складі судді Блажко І. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Полтаві ради, як органу опіки та піклування, в особі служби у справах дітей, треті особи: Лиманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), орган опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради місто Краматорськ, про скасування усиновлення.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шевченківської районної у м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування, в особі служби у справах дітей про скасування усиновлення. У позовній заяві просила суд скасувати усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 (до усиновлення ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке встановлене рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 квітня 2010 року, внісши зміни до актового запису про народження від 14 серпня 2008 року № 186, здійсненого відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області, змінивши: прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_3 », місце народження дитини з «місто Полтава Полтавської області» на «місто Красний Лиман Донецької області»; вилучити відомості, внесені на підставі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 квітня 2010 року, про батьків дитини: батько - ОСОБА_6 , громадянин України та матір - ОСОБА_1 , громадянка України, відновити попередні відомості про матір дитини: мати - ОСОБА_7 , громадянка України. Неповнолітнього ОСОБА_2 (до усиновлення ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 передати під опіку службі у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради.

Позовна заява обґрунтована неможливістю виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків як усиновлювача у зв`язку із наявністю загрози у поведінці усиновленого для оточуючих взагалі, та для її сім`ї - зокрема, що підтверджується відповідним медичним висновком про наявність ознак психічного розладу.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 22 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року, позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування, в особі служби у справах дітей, треті особи Лиманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції (місто Харків), орган опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради місто Краматорськ про скасування усиновлення, задоволено.

Скасовано усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітнього ОСОБА_2 (до усиновлення ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке встановлене рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 квітня 2010 року, внісши зміни до актового запису про народження від 14 серпня 2008 року №186 здійсненого відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області, змінивши: прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_3 », місце народження дитини з «місто Полтава Полтавської області» на «місто Красний Лиман Донецької області».

Вилучено відомості внесені на підставі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 квітня 2010 року, про батьків дитини: батька - ОСОБА_6 , громадянина України та матір - ОСОБА_1 , громадянку України.

Відновлено попередні відомості про матір дитини: мати - ОСОБА_7 , громадянка України.

Неповнолітнього ОСОБА_2 (до усиновлення ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 передано під опіку Шевченківської районної у м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування, в особі служби у справах дітей.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із встановленої неможливості спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та виконання нею своїх обов`язків як усиновлювача.

Оскільки сторони під час розгляду справи не заявляли клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача служби у справах дітей за місцем походження ОСОБА_8 суд першої інстанції дійшов висновку про передачу неповнолітнього ОСОБА_2 під опіку Шевченківській районній у м. Полтаві раді, як органу опіки та піклування, в особі служби у справах дітей.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, колегія суддів апеляційного суду, посилаючись на положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), наголосила на недоцільності передачі неповнолітнього ОСОБА_2 під опіку служби у справах дітей Лиманської міської ради Донецької області, посилаючись на існування загрози його життю внаслідок ведення активних бойових дій на території Донецької області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, орган опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Октябрського районного суду міста Полтави.

03 листопада 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до обґрунтувань незаконності прийнятих оскаржуваних судових рішень в частині, що стосується передачі неповнолітнього ОСОБА_2 під опіку відповідачу. У зв`язку з цим судові рішення щодо вирішення позовних вимог в частині скасування усиновлення не є предметом перегляду Верховного Суду.

В касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

Шевченківська районна у місті Полтаві рада, як орган опіки та піклування, в особі служби у справах дітей у касаційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до неналежного відповідача, оскільки при скасуванні усиновлення подальшим влаштуванням малолітнього повинна займатись служба у справах дітей за місцем його первинного обліку.

Заявник вказує, що належним відповідачем у цій справі є служба у справах дітей Лиманської міської ради Донецької області, оскільки до усиновлення неповнолітній ОСОБА_2 перебував у ній на первинному обліку дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

Відзив на касаційну скаргу

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

16 квітня 2010 року рішенням Краматорського міського суду Донецької області заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено ОСОБА_1 усиновителем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Записано матір`ю ОСОБА_3 громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька записано за вказівкою ОСОБА_1 згідно статті 135 СК України. Внесено зміни в актовий запис про народження ОСОБА_3 № 186 від 14 серпня 2008 року по відділу реєстрації актів цивільного стану Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області, в графі прізвище записано « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в графі місце народження вказано «м. Полтава Полтавської області», дату народження, ім`я і по-батькові залишено без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що між усиновлювачем ОСОБА_1 та усиновленою дитиною ОСОБА_2 склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Судами установлено, що місцем походження ОСОБА_8 , є м. Лиман (до 2016 року - м. Красний Лиман) Краматорського району Донецької області. Таким чином, службою у справах дітей за місцем походження неповнолітнього є служба у справах дітей Лиманської міської ради Донецької області.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися

на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону України від 13 січня 2005 року № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон № 2342-IV) заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Згідно із частинами першою, третьою статті 11 Закону № 2342-IV органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Соціальний захист та захист прав дітей у межах своєї компетенції здійснюють районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчих органів міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

У разі встановлення факту відсутності батьківського піклування щодо дитини орган опіки та піклування зобов`язаний протягом одного дня забезпечити тимчасове влаштування такої дитини до вирішення питання про форму влаштування дитини. Тимчасове влаштування дитини в разі відсутності батьківського піклування здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 29 Закону № 2342-IV).

Пунктом 18 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 (далі - Порядок № 905), скасування усиновлення визначено однією із підстав для поновлення дітей на місцевому, регіональному та централізованому обліку.

У разі скасування усиновлення служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини з`ясовує, де дитина перебувала на місцевому обліку, та інформує відповідну службу у справах дітей про необхідність поновлення дитини на місцевому обліку. Служба у справах дітей за місцем перебування дитини на місцевому обліку протягом п`яти робочих днів вносить відомості про дитину до Книги обліку дітей, які можуть бути усиновлені, з приміткою «Дитина поновлена на обліку», складає обліково-статистичну картку - соціальний паспорт дитини в Єдиному банку даних (пункт 19 Порядку № 905).

Абзацом 2 пункту 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, забезпечення найкращих інтересів дитини визначено одним із принципів діяльності органів опіки та піклування.

Відповідно до пункту 35 вищевказаного Порядку рішення про влаштування дитини до медичних, навчальних, виховних закладів, інших закладів або установ, в яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання (перебування) дитини.

Згідно встановлених судом обставин, що підтверджується відповідними доказами, наявним у матеріалах справи, контроль за умовами проживання, утримання і розвитку усиновленого ОСОБА_2 здійснювала Шевченківська районна у місті Полтаві рада, як орган опіки та піклування, в особі служби у справах дітей (за місцем проживання усиновлювача - ОСОБА_1 ).

З наведеного вбачається, що виконання обов`язку із соціального захисту дитини та вирішення питання щодо її подальшого влаштування законодавством покладено саме на Шевченківську районну у місті Полтаві раду, як орган опіки та піклування, в особі служби у справах дітей.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про передачу неповнолітнього ОСОБА_8 , внаслідок скасування усиновлення, під опіку службі у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, що, в умовах воєнного стану та враховуючи ведення бойових дій на території Лиманської міської територіальної громади, відповідатиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, пріоритетність яких встановлено приписами Конвенції про права дитини.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Пономарьов проти України» повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою,

а тому не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу органу опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 22 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров