Рішення

від 21.09.2023 по справі 340/7808/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/7808/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В. за участі секретаря судового засідання Гловацької М.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом: Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (вул. Криворізька, 11, смт. Новгородка, Кропивницький район, Кіровоградська обл., 28200, ЄДРПОУ: 04367111);

до відповідача: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Театральна, 6/7, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ: 43315529);

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Улюшева Богдана Валерійовича від 31.08.2023 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн (ВП № 71984434);

- стягнути з відповідача судові витрати у справі.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що оспорювана постанова державного виконавця є протиправною, незаконною та має бути скасована, оскільки рішенням Новгородківської селищної ради від 16.06.2023 №2729 ним виконано рішення суду від 20.01.2022 року у справі 340/9879/21 у частині, що не суперечить підпункту 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, а саме затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянину ОСОБА_1 загальною площею 1,20 га., водночас вирішено розглянути заяву ОСОБА_1 у частині передачі йому у власність зазначеної земельною ділянки після закінчення дії воєнного стану.

Про вказані об`єктивні підстави неможливості повного виконання рішення суду було повідомлено відповідача.

Водночас, на переконання заявника, відповідачем такі обставини проігноровано, що призвело до винесення оспорюваної постанови.

Ухвалою суду від 14 вересня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 09:30 годину 21 вересня 2023 року (а.с. 32).

18.09.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що при винесені оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноважена особа відповідача діяла відповідно до норм чинного законодавства, а тому дана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню. Зазначає, що рішення суду не виконане, хоча позивач має необхідний обсяг повноважень для його повного фактичного виконання та відсутні об`єктивні обставини, які перешкоджають позивачу у цьому. Зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.07.2023 у справі 392/856/22, заборона на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, встановлена підпунктом 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 38-41).

Від позивача до суду 20.09.2023 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наполягав на задоволенні позову а доводи відповідача, викладені у відзиві, вважав такими, що не спростовують позовних вимог (а.с. 56).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причина неявки суду невідома.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотав про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося.

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2023 року уповноваженою особою відповідача відкрито виконавче провадження №71984434 (а.с. 48).

Вказане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 року у справі 340/9879/21, яким зобов`язано Новгородківську селищну раду розглянути на пленарному засіданні сесії заяву ОСОБА_1 від 25.03.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність земельну ділянку загальною площею 1,20 га, в тому числі: пасовище для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3523480400:02:001:0630 за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у землях запасу, яка розташована за межами с. Верблюжка на території Новгородківської селищної ради та прийняти відповідне рішення (а.с. 46-зворот).

Рішенням Новгородківської селищної ради від 16.06.2023 №2729 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 загальною площею 1,20 га пасовищ кадастровий номер 3523480400:02:001:0630 для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у землях запасу за межами населеного пункту на території Верблюзького старостинського округу Новгородківської селищної ради.

Водночас, враховуючи підпункт 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, у частині, що стосується передачі у власність зазначеної земельною ділянки, вирішено розглянути заяву ОСОБА_1 після закінчення дії воєнного стану (а.с. 49).

Листом від 30.06.2023 року за №03-27/1166/ позивачем повідомлено відповідача про стан виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 року у справі 340/9879/21, на підтвердження надано копію рішення Новгородківської селищної ради від 16.06.2023 №2729 (а.с. 17).

Водночас, відповідачем на адресу позивача 22.08.2023 направлено вимогу державного виконавця, у якій звертається увага на висловлення Верховним Судом позиції, викладеній у постанові від 27.07.2023 у справі 392/856/22, відповідно до якої заборона на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, встановлена підпунктом 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Цією ж вимогою наголошувалось на необхідності термінового забезпечення виконання рішень суду такої категорії (у тому числі й у ВП №71984434) (а.с. 19-20).

Листом від 30.08.2023 №03-27/1944/1 позивач повідомив відповідача про незгоду з запропонованим правовим підходом до виконання рішення суду за наявності прямої законодавчої заборони на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, яка встановлена підпунктом 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, та наголосив на неможливості за об`єктивних обставин виконати рішення суду у повному обсязі (а.с. 21-23).

Постановою державного виконавця від 31.08.2023 за невиконання рішення суду накладено штраф на боржника (позивач у даній справі) у розмірі 5100 грн. (а.с. 25-28).

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивачем ініційовано розгляд даної справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до приписів ст. 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Згідно вимог ст. 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У зв`язку з цим варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 08.07.2021р. у справі № 640/11833/19.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 року у справі 340/9879/21 виконано позивачем лише частково - у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, водночас у частині передачі такої ділянки у приватну власність рішення суду не виконане, оскільки позивачем вирішено розглянути таке питання після припинення дії воєнного стану в Україні.

Такі свої дії та рішення позивач обґрунтовує наявністю прямої законодавчої заборони на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, яка встановлена підпунктом 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, про що позивач неодноразово повідомляв відповідача.

Так, 07.04.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-IX, яким, серед іншого, Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктами 27 і 28 такого змісту: 27. Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, у даному випадку позивач (боржник) трактує прийняття цього закону як обставину, що ускладнює виконання рішення суду.

Водночас, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд при застосуванні наведеної норми Закону враховує висловлений у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 392/856/22 висновок Верховного Суду, який полягає у тому, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» доповнено розділ Х Перехідних положень Земельного Кодексу України пунктом 27, підпункт 5 якого передбачав, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Тлумачення вказаної норми, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що така заборона не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №71984434 відкрито на виконання рішення суду від 20.01.2022, яке набрало законної сили 22.02.2022, тобто до прийняття відповідних змін до Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За таких підстав, позивач під час застосування у своїй діяльності підпункту 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, мав врахувати наведений висновок Верховного Суду щодо застосування такої норми права.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження до дати винесення спірної постанови про накладення штрафу позивач (боржник) не скористався своїми правами, встановленими Законом №1404-VIII, а саме: не звернувся до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій, не звернувся до суду із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання, зміну способу виконання рішення суду, роз`яснення рішення суду чи порядку його виконання; не надав державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов`язкове зупинення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у позивача поважних причин невиконання судового рішення у повному обсязі.

Враховуючи наведені вище обставини, суд констатує, що оскаржувану постанову про накладення штрафу державним виконавцем було винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою недопущення порушень вимог Закону №1404-VIII.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях відповідача під час винесення спірного рішення, а тому позовні вимоги щодо його визнання протиправним є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його оголошення за правилами, встановленими ст.ст. 287, 293, 296, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО