Постанова

від 19.09.2023 по справі 457/452/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 457/452/23 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т.

Провадження № 22-ц/811/1329/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крамар Юрій Миколайович на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 27 квітня 2023 року в складі судді Грицьків В.Т. у справі за позовом адвоката Крамара Юрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимоги обґрунтовував тим, що постановою Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 поновлено з 28 грудня 2022 року на посаді завідувача урологічного відділення та лікаря уролога за сумісництвом (0.25 ставки) Спеціалізованого Трускавецького санаторію "Батьківщина". Постанова набрала законної сили 28.12.2022.

Позивач просив стягнути з Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина» на користь ОСОБА_1 173 988, 01 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, без врахування податків та обов`язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати, за період з 16.11.2021 по 27.12.2022 включно та стягнути з Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина» на користь ОСОБА_1 усі понесені позивачем судові витрати.

Оскаржуваним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 27 квітня 2023 року в задоволенні позову адвоката Крамара Юрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Не погоджуючись з рішення, таке в апеляційному порядку оскаржив адвокат Крамар Ю.М., який представляє інтереси ОСОБА_1 .

Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неповно з`ясованих обставинах справи, що мають значення для справи, висновки не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на законі, судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, що проявилось у неправильному тлумаченні закону та незастосуванні закону, який підлягав застосуванню.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення, яким визнано накази Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина» про звільнення незаконними, набрало законної сили 28 грудня 2022 року, тому саме час з моменту незаконного звільнення 15.11.2021 по 28.12.2022 є для ОСОБА_1 вимушеним прогулом, оскільки протягом цього часу ОСОБА_1 на підставі незаконних наказів відповідача про звільнення, тобто у зв`язку із порушенням роботодавцем законодавства про працю, не допускався до роботи, отже був позбавлений можливості працювати з вини власника або уповноваженого ним органу, а не з власної вини, і можливість працювати у нього з`явилась виключно після скасування судом зазначених наказів та поновлення на роботі, тобто після відновлення судом його трудових прав.

Зазначає, що право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про працю має право звернутися до суд з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Зауважує, що позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення на роботі, в подальшому звернутись до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі.

Просить скасувати рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 27 квітня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю, а саме стягнути з Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина» на користь ОСОБА_1 173988, 01 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, без врахування податків та обов`язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати, за період з 16.11.2021 по 27.12.2022 включно, а також стягнути на користь ОСОБА_1 усі понесені судові витрати.

30 травня 2023 року від Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач висловив заперечення з приводу доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справив порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення відбулося 15.11.2021, проте позивача поновлено на роботі лише з 28.12.2022, тобто період з листопада 2021 року по грудень 2022 року не є вимушеним прогулом, а відтак підстав для стягнення з відповідача в користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом встановлено, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 19.07.2022 визнано незаконним та скасовано наказ директора Спеціалізованого Трускавецького санаторію "Батьківщина" № 31 від 11.05.2021 року про притягнення завідувача урологічного відділення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Внесено виправлення в наказ директора Спеціалізованого Трускавецького санаторію "Батьківщина" № 103-ОС від 15.11.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача урологічного відділення в частині дати звільнення та виправлено дату звільнення з "15 листопада 2021 року" на "29 листопада 2021 року".

Внесено виправлення в наказ директора Спеціалізованого Трускавецького санаторію "Батьківщина" №104-ОС від 15.11.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-уролога за сумісництвом в частині дати звільнення та виправлено дату звільнення з "15 листопада 2021 року" на "29 листопада 2021 року".

Постановою Львівського апеляційного суду від 28.12.2022 року рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 19 липня 2022 року в частині: внесення виправлення в наказ директора Спеціалізованого Трускавецького санаторію "Батьківщина" № 103-ОС від 15 листопада 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача урологічного відділення в частині дати звільнення та виправити дату звільнення з "15 листопада 2021 року" на "29 листопада 2021 року"; внесення виправлення в наказ директора Спеціалізованого Трускавецького санаторію "Батьківщина" №104-ОС від 15 листопада 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-уролога за сумісництвом в частині дати звільнення та виправити дату звільнення з "15 листопада 2021 року" на "29 листопада 2021 року" та відмови у стягненні моральної шкоди скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення, яким визнано незаконним та скасовано накази Спеціалізованого Трускавецького санаторію "Батьківщина" № 103-ОС від 15 листопада 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача урологічного відділення та за №103-ОС від 15 листопада 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-уролога за сумісництвом (0.25 ставки) на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Поновлено ОСОБА_1 з 28 грудня 2022 року на посаді завідувача урологічного відділення та лікаря уролога за сумісництвом (0.25 ставки) Спеціалізованого Трускавецького санаторію "Батьківщина".

Стягнуто з Спеціалізованого Трускавецького санаторію "Батьківщина" на користь ОСОБА_1 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Спеціалізованого Трускавецького санаторію "Батьківщина" на користь ОСОБА_1 гривні судових витрат.

Стягнуто з Спеціалізованого Трускавецького санаторію "Батьківщина" на користь ОСОБА_1 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання постанови Львівського апеляційного суду від 28.12.2022 року директор Спеціалізованого Трускавецького санаторію "Батьківщина" виніс наказ № 238-ОС від 28.12.2022 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі, яким поновив останнього на посаді завідувача урологічним відділенням та 0,25 ставки посади лікаря-уролога за сумісництвом з 28.12.2022 року, саме з цієї дати, яка зазначена у резолютивній частині рішення Львівського апеляційного суду від 28.12.2022.

В свою чергу, 29.12.2022 ОСОБА_1 звільнений з посади завідувача урологічним відділенням згідно із наказом № 239-ОС від 28.12.2022 та з посади лікаря-уролога (0,25 ставки) за сумісництвом згідно наказу №240-ОС від 28.12.2022 за угодою сторін, на підставі поданих ним заяв про звільнення від 28.12.2022, які знаходяться в матеріалах справи.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач просив такий стягнути за період з 16.11.2021 по 27.12.2022 в загальній сумі 173 988.01 грн.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України працівник, якого поновлено на роботі за рішенням суду має право на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У свою чергу, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Середній заробіток за весь час вимушеного прогулу при поновленні на роботі є по суті компенсацією заробітної плати, яку працівник отримував би, якщо б не був незаконно звільнений.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі.

Відмовляючи у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не врахував вищенаведених положень норм законодавства про працю та дійшов помилкового висновку про відсутність вимушеного прогулу, в той час як поновлення працівника на роботі відбувається з дати звільнення працівника на підставі рішення суду, яким визнано таке звільнення незаконним, а не з дати винесення судом відповідного рішення, що мало місце в даному випадку.

Саме за період з 16.11.2021 до 28.12.2022 включно позивач не отримав середній заробіток за час вимушеного прогулу, виплата якого передбачена ч. 3 ст. 235 КЗпП України.

Враховуючи те, що згідно наказу №238-ОС від 28.12.2022 скасовано накази про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача урологічним відділенням та з 0,25 посади лікаря-уролога за сумісництвом № 103-ОС від 15.11.2021 та відповідно №104-ОС від 15.11.2021, поновлено в цей день позивача на роботі, тому саме з наступного дня, а саме з 16.11.2021 до 28.12.2022 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100(далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Такий правовий висновок наведений Верховним Судом України у постанові від 14.09.2016 у справі № 523/18850/14-ц.

Згідно із довідкою про доходи №42 від 12.12.2022 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 606,23 грн. Кількість робочих днів за період з 16.11.2021 по 27.12.2022 включно складає 287 дні (статистичні дані).

За таких обставин, розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу складає 606,23 грн. х 287 днів вимушеного прогулу, що дорівнює 173988 грн. 01 коп., з вирахуванням із цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів, які нараховуються на заробітну плату.

Відповідачем не надано заперечень щодо неправильності розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина» на користь ОСОБА_1 173 988, 00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з вирахуванням із цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та ухвалює нове про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а позивача в цій частині звільнено від сплати судового збору, судові витрати в розмірі 1073, 60 грн, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції та 1610, 40 пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, необхідно стягнути із Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина» в дохід держави.

Керуючись ст.ст.367,374,375,382,383 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Крамар Юрій Миколайович задовольнити.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 27 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позов адвоката Крамара Юрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина» на користь ОСОБА_1 173988 (сто сімдесят три тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з вирахуванням із цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина» в дохід держави 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 19 вересня 2023 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк