Ухвала

від 14.09.2023 по справі 316/1724/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 14.09.2023 Справа № 316/1724/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №11-кп/807/97/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №316/1724/20Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора (зі змінами) на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 січня 2021 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с.Водяне Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, яка зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 ,

визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИЛА

Вказаним вироком районного суду ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 11 травня 2020 року приблизно об 18 годині 30 хвилини, знаходячись у приміщенні магазину «Ассоль», який належить ТОВ «Торгівельна мережа «Славутич», розташованому за адресою: Запорізька область, м.Енергодар, пр.Будівельників, 31, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, намагалась таємно викрасти належну ТОВ «Торгівельна мережа «Славутич» пляшку лікеру вартістю 509 грн. 70 коп., поклавши викрадене до жіночої сумки, пройшла повз каси магазину, виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, проте свій злочинний умисел не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки біля виходу з магазину була затримана працівниками охорони магазину.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно. Їй призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким у вступній частині вироку зазначити про те, що ОСОБА_7 є не судимою відповідно до ст.89 КК, виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку «повторність» і кваліфікувати дії обвинуваченої за ч.1 ст.185 КК та призначити їй за даним законом покарання у виді 240 годин громадських робіт. Свої вимоги мотивував тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року до ст.89 КК були внесені зміни, які набули чинності з 01.07.2020 року. Відповідно до п.2-1 ч.1 ст.89 КК такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені за вчинення кримінального проступку після відбуття покарання. Відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_7 покарання за вчинення кримінального проступку, призначеного попереднім вироком, відбула 22.04.2020 року, у зв`язку з чим на момент ухвалення вироку вона вважається такою, що не має судимості. Крім того, у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 вважається не судимою, суд невірно кваліфікував її дії за ч.2 ст.185 КК за ознакою повторності. Тому з урахуванням обставин вчинення правопорушення, особи винної, яка ніде не працює, вчинила кримінальне правопорушення майже одразу після відбуття покарання за попереднім вироком, але визнала свою вину, ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді громадських робіт, яке вона повинна відбувати реально.

До вказаної апеляційної скарги прокурором було внесено зміни, в яких прокурор просив перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК та на підставі ст.49 КК звільнити обвинувачену від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності і кримінальне провадження щодо неї закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК. При цьому прокурор зазначив, що на теперішній час закінчилися строки давності притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності, а тому є підстави для зміни кваліфікації дій обвинуваченої на ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК та звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п.2 ч.1 ст.49 КК.

Разом з тим, з огляду на те, що в апеляційній скарзі прокурора з урахуванням внесених до неї змін не порушується питання про погіршення становища обвинуваченої, а навпаки ставиться питання про перекваліфікацію дій обвинуваченої на менш тяжке кримінальне правопорушення та звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності, а сама обвинувачена вирок суду не оскаржила, тим самим погодилася із встановленими судом обставинами, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності обвинуваченої. При цьому оголошення про виклик обвинуваченої було розміщено на офіційному веб-сайті апеляційного суду, а тому з моменту розміщення цього оголошення обвинувачена ОСОБА_7 вважається належним чином ознайомленою з її змістом.

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позицію прокурора, яка повністю підтримала апеляційну скаргу з урахуванням внесених до неї змін та наполягала на її задоволенні; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги (зі змінами), колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга з урахуванням внесених до неї змін підлягає задоволенню з таких підстав.

Подія кримінального правопорушення, доведеність винуватості ОСОБА_7 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка її діянь в апеляційному порядку не оскаржені. У зв`язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК вирок суду в цій частині не переглядався.

З цих же підстав судова колегія вважає встановленим скоєння кримінального правопорушення обвинуваченою ОСОБА_7 за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду.

Що стосується доводів прокурора в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, то вони є слушними з огляду на таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» N2617-VIII від 22.11.2018 року до ст.89 КК було внесено зміни, відповідно до яких згідно з п.2-1 ч.1 ст.89 КК такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання. Дані зміни набрали законної сили з 01.07.2020 року.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 покарання за вчинення кримінального проступку, призначене їй попереднім вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 23.01.2020 року, відбула 22.04.2020 року, а відтак на момент ухвалення оскаржуваного вироку вона вважалася такою, що не має судимості відповідно до п.2-1 ч.1 ст.89 КК.

З цих же підстав суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії обвинуваченої ОСОБА_7 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК за ознакою «повторності», а тому її дії підлягають перекваліфікації на ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За частиною 1 статті 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст.49 КК встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинене кримінальне правопорушення. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК, 11.05.2020 року. Відповідно до ст.12 КК вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії кримінальних проступків.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення обвинуваченою ОСОБА_7 вчинено 11.05.2020 року, а даних про переривання чи зупинення строку давності притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності не надано і колегією суддів не встановлено, то з огляду на п.2 ч.1 ст.49 КК строк давності притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності на час апеляційного розгляду закінчився.

Відповідно до ст.417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу прокурора (зі змінами) задовольнити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.

Вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 28 січня 2021 року щодо ОСОБА_7 в цій справі скасувати.

Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п.2 ч.1 ст.49 КК України.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4