Рішення

від 25.09.2023 по справі 211/4570/23

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/4570/23

Провадження № 2/211/2120/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 вересня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Ніколенко Д.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГСІСТЕМ» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні, заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГСІСТЕМ» (далі - ТОВ «БІЛДІНГСІСТЕМ») та просить стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні за 2020, 2021 роки в сумі 11576,16 грн., заборгованість по заробітній платі за травень, червень, липень, серпень та вересень 2022 року в сумі 32907,18 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48475,17 грн. В обґрунтуванняпозову посилавсяна те,що з 02.10.2019 по 03.10.2022 він знаходився у трудових відносинах з ТОВ «БІЛДІНГСІСТЕМ», працював на посаді машиніста дорожньо-будівельних машин. Позивач стверджує, що під час звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, не було оплачено відпрацьований робочий час за травень, червень, липень, серпень та вересень 2022 року та не компенсовано не використані відпустки за 2020, 2021 роки. У день звільнення позивача, 03.10.2022, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ст. 116 КЗпП України.

Ухвалою суду від 25 липня 2023 року цивільну справу прийнято до свого провадження та розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, та зобов`язано ТОВ «БІЛДІНГСІСТЕМ» надати суду належним чином завірені документи та інформацію, а саме: довідку про кількість днів невикористаної щорічної основної відпустки за весь період роботи у 2019-2022 роках, на момент звільнення ОСОБА_1 (із зазначенням періодів невикористаної відпустки); наказ про прийняття на роботу, трудовий договір (за наявності), особову картку (форми Т2); графік відпусток за весь період роботи ОСОБА_1 ; заяву про надання щорічної основної відпустки за весь період роботи ОСОБА_1 ; накази про надання щорічної основної відпустки за весь період роботи ОСОБА_1 у 2019-2022 роках, та докази ознайомлення ОСОБА_1 з такими наказами; розрахунково-платіжні відомості (розрахункового листа виплати зарплати (форма П-6) за місяці виплати заробітної плати за час щорічної основної відпустки, за весь період роботи ОСОБА_1 ; табелі обліку робочого часу за місяці перебування ОСОБА_1 у щорічній основній відпустці, за весь період роботи; звітності щодо сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) відносно ОСОБА_1 , що містять відомості щодо нарахованої суми заробітку (доходу) за дні відпустки; наказу про звільнення (припинення трудового договору); наказу про виплату компенсації за невикористану відпустку (при наявності); розрахунково-платіжну відомість (розрахунковий лист виплати зарплати форми П-6) за останній місяць роботи, що передує звільненню; довідку про розмір середньої заробітної плати за останні 12 календарних місяці, що передують місяцю звільнення ОСОБА_1 ; інформаційну довідку про нарахування та виплату заробітної плати за травень, червень, липень, серпень та вересень 2022 року; довідку про розмір середньої заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення ОСОБА_1 ; довідку про доходи за останні 6 (шість) місяців роботи ОСОБА_1

25 липня 2023 року на офіційну електронну адресу ТОВ «БІЛДІНГСІСТЕМ» судом направлено копію позовної заяви з додатками. Відповідно до даних з програми Д-3, документи доставлено 25.07.2023 14:02:43. Станом на 20 вересня 2023 року відзив на позовну заяву відповідачем не надано. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ст.178 ч. 8 ЦПК України).

Згідно ст.279ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Статтею 4ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 02.10.2019 по 03.10.2022 працював у ТОВ «БІЛДІНГСІСТЕМ», звільнений за власним бажанням на підставі ст. 36 КЗпП України, про що свідчить запис 28 у трудовій книжці позивача (а.с. 9 копія трудової книжки).

Із наданої позивачем інформації про рух коштів в АТ «УкрСиббанк» вбачається, що останні надходження коштів на банківській рахунок позивача від відповідача відбувалися 30.09.2022 у сумі 1636,98 грн. Після 30 вересня 2022 року коштів на рахунок позивача від ТОВ «БІЛДІНГСІСТЕМ» не надходило (а.с. 10-12).

Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-5, ОСОБА_1 здійснено нарахування заробітної плати у травні 2022 року (31 день), однак виплата йому заробітної плати не здійснена; з червня 2022 року по жовтень 2022 року не відображено нарахування заробітної плати (0 днів). Страхувальник - ТОВ «БІЛДІНГСІСТЕМ» (код ЄДРПОУ 38465370) (а.с. 15, 16).

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини шостої тієї ж статті своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ч. 1 ст. 116 КЗпП України).

Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Крім того, судом враховується, що згідно із підпунктом 164.2.1 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України, податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

У суду відсутні будь-які відомості щодо погашення заборгованості перед позивачем із заробітної плати станом на момент винесення рішення.

Оскільки при звільненні 03.10.2022 позивача відповідач усупереч вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України письмово не повідомив його про нараховані суми, належні йому при звільненні, та у подальшому ТОВ «БІЛДІНГСІСТЕМ» не виконало вимогу суду щодо витребування доказів. Тоді заробіток позивача за травень, червень, липень, серпень, вересень 2022 року має бути визначений відповідно до статті 27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, з подальшими змінами та доповненнями (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Відповідно до інформації, зазначеній у Індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5, заробітна плата за січень 2022 року 18016,77 грн., кількість трудових днів становить - 31 день; лютий 2022 року 12852,16 грн., кількість трудових днів становить - 28 днів.

Судом беруться за основу січень 2022 року (19 робочих днів) та лютий 2022 року (20 робочих днів), оскільки саме ці місяці (безперервні) передували місяцю, в якому відбувається подія (заробітна плата не виплачена за травень, червень, липень, серпень, вересень 2022 року, у березні 2022 року заробітна плата не нараховувалась). Суд не погоджується з розрахунком середнього заробітку, наведеним позивачем та його представником у позовній заяві, так як за основу були взяті квітень та травень 2022 року. Також представником позивача здійснюється розрахунок середньогодинного заробітку позивача, що на думку суду не є вірним. Оскільки суду невідомо скільки годин у спірний період відпрацьовано позивачем, так і незрозуміло звідки представник позивача взяв такі дані.

Отже, середньоденний заробіток позивача становить 791,51 грн. ((18016,77 грн. + 12852,16 грн.) / (19 днів + 20 днів)).

Кількість робочих днів у травні 2022 року становить 22 дні, червні 2022 року 22 дні, у липні 2022 року 21 день, серпні 2022 року 23 дні, вересні 2022 року 22 дні.

Відповідно середній заробіток за травень, червень, липень, серпень, вересень 2022 року становить 13459,43 грн., виходячи з розрахунку: 791,51 грн. * 110 робочих днів = 87066,10 грн.

Представником позивача, у свою чергу, заявлено вимогу щодо стягнення середньої заробітної плати за травень, червень, липень, серпень, вересень 2022 року в сумі 32907,18 грн.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати задовольнити та стягнути середню заробітну плату за травень, червень, липень, серпень, вересень 2022 року в сумі 32907,18 грн. (сума заявлена представником позивача) з утриманням з указаної суми податків та інших обов`язкових платежів, оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Згідно практики, викладеної п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Частиною першою та другою ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Суд не погоджується з розрахунком позивача та його представника, що середній заробіток має бути стягнутий за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки законодавцем було внесено зміни до ст. 117 КЗпП. Відповідно суд вважає, що середній заробіток має бути стягнутий не більше як за шість місяців затримки розрахунку відповідно до змін, внесених у ст.117 КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року, який набрав чинності 19.07.2022. Позивача було звільнено 03.10.2022, тобто вже після набрання чинності нових змін.

Отже, середній заробіток за період з 04.10.2022 (наступний день після звільнення) по 04.04.2023 розраховується, як вже зазначалося вище, за пунктом 8 розділу IV Порядку.

Отже, середньоденний заробіток позивача становить 791,51 грн. ((18016,77 грн. + 12852,16 грн.) / (19 днів + 20 днів)).

Кількість робочих днів у жовтні 2022 року становить 21 день, у листопаді 2022 року 22 дні, у грудні 2022 року 22 дні, у січні 2023 року 22 дні, у лютому 2023 року - 20 днів, у березні 2023 року 23 дні, у квітні 2023 року 2 дні. Загалом 132 робочих дні.

Відповідно середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2022 по 04.04.2023 становить 104479,32 грн., виходячи з розрахунку: 791,51 грн. * 132 робочих дня = 104479,32 грн.

Представником позивача, у свою чергу, заявлено вимогу щодо стягнення середнього заробітку в сумі 48475,17 грн.

Суд вважає, що невиплата розрахункових коштів при звільненні позивача мала місце з вини роботодавця, оскільки останнім не доведено протилежного. Тому суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити та стягнути середній заробіток за період з 04.10.2022 по 04.04.2023 у сумі 48475,17 грн. (сума заявлена представником позивача) з утриманням з указаної суми податків та інших обов`язкових платежів, оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача щодо стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, суд зазначає таке.

Частина 1 статті 83КЗпП України зазначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічне положення міститься в статті 24 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що відповідно до вимог статті 83КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається, виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

У своєму листі № 33/13/116-08 від 22 лютого 2022 року Міністерство праці та соціальної політики України «Щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки» зазначило, що якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років (у т.ч. і за 2, 3, 4 чи більше років), він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток, визначених пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР. Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

Компенсація невикористаної відпустки грошовими коштами проводиться при звільненні працівника за умови, що станом на дату звільнення він не реалізував право на використання такої відпустки.

Таким чином, обов`язок по виплаті компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про виплату такої компенсації.

Виходячи з сукупного аналізу положень статті 24Закону України«Про відпустки» та статтей 47, 83 Кодексу законів про працю України, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку відноситься до сум, які належать працівникові при звільненні, в розумінні статті 116 Кодексу законів про працю України, та підлягає виплаті разом з іншими сумами в день його звільнення.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Оскільки відповідач наказу про звільнення позивача не надав, позивач та його представник зробили свій розрахунок. Однак, суд не погоджується з даним розрахунком суми компенсації за невикористані позивачем дні відпустки, зокрема з кількістю днів не використаної відпустки.

Судом при здійснення розрахунку також враховано рекомендації, викладені у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», що розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається, виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Позивач ОСОБА_1 з 02.10.2019 по 03.10.2022 працював у ТОВ «БІЛДІНГСІСТЕМ». Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію за невикористані дні щорічної чергової відпустки за 2020 та 2021 роки. Так позивачем у 2020 році відпрацьовано 251 робочих днів, у 2021 році 250 робочих днів.

Розрахунковий період для відпустки за 2020 рік береться за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, тому за 2020 рік позивач не використав 24 дні відпустки.

Розрахунковий період для відпустки за 2021 рік береться за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, тому за 2021 рік позивач не використав 24 дні відпустки.

Тобто всього за 2020 та 2021 роки кількість невикористаних днів відпуски становить 48 днів, за які відповідач повинен був виплатити позивачу при звільненні компенсацію у сумі 37992,48 грн., яка розраховується множенням середньоденної заробітної плати позивача на кількість невикористаних днів відпустки (791,51 грн. х 48 днів).

Представником позивача, у свою чергу, заявлено вимогу щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку за 2020 та 2021 роки в сумі 11576,16 грн.

Суд вважає, що невиплата компенсації за невикористану відпустку за 2020 та 2021 роки при звільненні позивача мала місце з вини роботодавця, оскільки останнім не доведено протилежного. Тому суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку за 2020 та 2021 роки при звільненні задовольнити та стягнути компенсацію у сумі 11576,16 грн. (сума заявлена представником позивача) з утриманням з указаної суми податків та інших обов`язкових платежів, оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, з огляду на те, що позивач при пред`явленні позову був звільнений від сплати судового збору, то на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1073,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«БІЛДІНГСІСТЕМ» (кодЄДРПОУ 35230425,адреса:49000,м.Дніпро,вул.Андрія Фарба,буд.27Д)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) середню заробітну плату за травень, червень, липень, серпень та вересень 2022 року сумі 32907 (тридцять дві тисячі дев`ятсот сім) грн. 18 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 48475 (сорок вісім тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 17 коп., компенсацію за невикористану відпустку за 2020, 2021 роки при звільненні у сумі 11576 (одинадцять тисячп`ятсот сімдесятшість)грн.16коп. з утриманням з вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГСІСТЕМ» (код ЄДРПОУ 35230425, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фарба, буд. 27Д) на користь держави судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25 вересня 2023 р.

Суддя Д.М. Ніколенко