Рішення

від 20.09.2023 по справі 459/959/23

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/959/23

Провадження № 2/459/160/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2023 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Грабовського В.В.,

з участю секретаря судового засідання Маїк А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Тодорович О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Червонограді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 110000,00 грн відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків внаслідок професійного захворювання. На обгрунтування позову послався на те, що він працював в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища на підприємствах ДП «Львіввугілля» більше 15 років. 08.06.2001 відділенням профпатології Львівської обласної клінічної лікарні, йому встановлено професійне захворювання, а саме антракосилікоз І-ІІ ст., вібраційна хвороба І ст., а 05.09.2001 Львівською обласною МСЕК №3 встановлено вперше 50 % втрати професійної працездатності за наслідками отриманого професійного захворювання та ІІІ групу інвалідності. 21.07.2011 йому збільшено відсоток втрати працездатності до 55% та підтверджено ІІІ групу інвалідності безтерміново. Внаслідок отриманого професійного захворювання йому було завдано значної моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань, які виражаються в тому, що відчуває себе неповноцінною людиною, не в змозі вести активне життя, змушений регулярно звертатись за медичною допомогою, проходити лікування, приймати медикаменти. Внаслідок професійного захворювання виникає постійний кашель, задишка, болі в грудях та задишка. Відновлення здоров`я є неможливим.

23.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

13.04.2023 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Вказує, що вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, позивачем невірно визначено відповідача, моральна шкода повинна відшкодовуватися роботодавцем, який не створив належних умов праці позивачу, позивачем не обґрунтовано розміру завданої моральної шкоди.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримала, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін та представника позивача, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Установлено, що позивач перебував у трудових відносинах з підприємством ДП «Львіввугілля», працюючи на Червоноградському шахто-прохідницькому підприємстві, що підтверджується копією його трудової книжки.

Відповідно до акту розслідування професійного захворювання (отруєння) № 4 від 15.06.2001 професійне захворювання у ОСОБА_2 , а саме: антракосилікоз І ст., емфізема легень І-ІІ ст., вібраційна хвороба І ст., виникло внаслідок контакту з вугільно-породним пилом на протязі стажу роботи у вугільних шахтах, а також контакту з віброінструментами на протязі 20-30% робочого часу на протязі стажу роботи у вугільних шахтах.

Згідно із випискою з акту огляду Обласного МСЕК № 3 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потреби у додаткових видах допомоги від 05.09.2001 серії ЛВА-2 №006559 позивачеві вперше 05.09.2001 встановлено 50% втрати працездатності від 06.06.2021.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потреби у додаткових видах допомоги від 21.01.2011 серії 10ААА №013024 позивачеві встановлено 55% втрати працездатності та третю групу інвалідності безтерміново.

У зв`язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці позивач був змушений періодично звертатися за медичною допомогою, що підтверджується витягами з медичної карти амбулаторного хворого

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) у редакції, чинній станом на час настання страхового випадку та встановлення позивачеві втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом і 3 групи інвалідності, у разі настання вказаного випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг (частина друга статті 13 Закону № 1105-XIV у вказаній редакції).

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть (частина перша статті 14 Закону № 1105-XIV).

Отже, право потерпілого на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, Закон № 1105-XIV пов`язував з настанням страхового випадку.

20 березня 2007 року набрав чинності Закон № 717-V, згідно з яким був виключений підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-XIV, а також інші приписи, які кваліфікували відшкодування моральної шкоди як страхові виплати.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року звернув увагу на те, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте зазначив, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини друга та третя статті 5 ЦК України).

З огляду на вказане Закон № 717-V не міг ретроспективно встановити обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон № 1105-XIV у редакції, під час дії якої позивачеві була заподіяна моральна шкода у зв`язку з настанням страхового випадку та яка передбачала, що обов`язок відшкодувати таку шкоду покладається Фонд.

Наведене узгоджується із постановою Верховного Суду у справі №459/3304/16 від 12.02.2020 року.

Отже, застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадкуабо професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (Закону № 1105-ХІУ), тобто з 01 квітня 2001 року до 31 грудня 2005 року. В даному випадку спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІУповинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування моральної шкоди настає з дня первинного встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Таким чином, оскільки позивачу вперше 05.09.2001 встановлено 50 % втрати працездатності з 06.06.2001, тому враховуючи вищевикладене, обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається саме на Фонд соціального страхування, правонаступником якого є Пенсійний фонд України, що узгоджується із Законом № 1105-XIV.

Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Як зазначено у п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), ухваленого 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004, відповідно до статей 23, 1167 Цивільного Кодексу України (435-15) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення позивачеві моральної шкоди унаслідок ушкодження її здоров`я при виконанні трудових обов`язків, що потягло за собою професійні захворювання, а отже, про право позивача на її відшкодування.

Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується також наявними у справі копіями медичних документів та знаходить своє пояснення згідно із вищевказаними положеннями Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних і фізичних страждань, неодноразове встановлення втрати ним професійної працездатності та інвалідності протягом більше десяти років та безтермінове встановлення втрати професійної працездатності в обсязі 50%, виникнення труднощів у веденні ним домашнього господарства, тяжкість професійних захворювань, появі у нього кашлю, задишки, необхідність лікування, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - постанова ПВСУ від 31 березня 1995 року № 4).

Тому суд вважає, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди повинна складати 25000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення 110000,00 грн., то суд вважає, що така належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Таким чином, позов задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_2 25000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, вул. вул.Митрополита Андрея,10, м.Львів.)

Суддя: В. В. Грабовський