Постанова

від 19.09.2023 по справі 916/2497/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2497/18Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання - І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»: О.М. Грищенко

від Приватного підприємства «Анастасія-Г»: не з`явився

від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни: Т.С. Шевченко (особисто), І.В. Янковська

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 (суддя С.В. Нікітенко, м.Одеса, повний текст складено 18.07.2023) про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни у виконавчому провадженні НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу

у справі №916/2497/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до відповідачів:

1)Приватного підприємства «Анастасія-Г»;

2) ОСОБА_1

про солідарне стягнення 116801,56 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги на дії та рішення виконавця

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2019 у справі №916/2497/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (надалі також - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») задоволено частково. Стягнуто солідарно з Приватного підприємства «Анастасія-Г» (надалі також - ПП «Анастасія-Г») та ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 ) 4184,84 грн інфляційних втрат та 48487,41грн 3% річних. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідачів по 397,29 грн судового збору.

01.02.2019 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2019 у справі № 916/2497/18 видано відповідні накази.

23.02.2023 ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулось до Господарського суду Одеської області в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України зі скаргою (зареєстрована за вх. № 2-230/22), в якій просило:

-визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни (надалі також - приватний виконавець Шевченко Т.С.) у виконавчому провадженні НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі №916/2497/18, які виразились у винесенні постанови від 16.02.2023 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі №916/2497/18 на підставі пункту 3 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

-скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі №916/2497/18 на підставі пункту 3 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування скарги скаржник послався на те, що приватний виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Натомість мотиви та обґрунтування приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, викладені у постанові приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни від 16.02.2023 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі №916/2497/18 на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», із врахуванням відсутності доказів невжиття заходів на предмет встановлення та виявлення осіб - правонаступників після смерті боржника, є неповними та необ`єктивними.

З огляду на те, що приватним виконавцем в межах виконавчого провадження не було вжито всіх повних, належних та об`єктивних запитів до компетентних органів (ЦНАПів, нотаріусу, РАЦСів, тощо) на предмет встановлення та виявлення осіб-правонаступників після смерті боржника, дії щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 є протиправними.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 скаргу ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни у виконавчому провадженні НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі №916/2497/18 задоволено.

Визнано незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни у виконавчому провадженні НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі №916/2497/18, котрі виразились у винесенні постанови від 16.02.2023 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі №916/2497/18 на підставі пункту 3 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі № 916/2497/18 на підставі пункту 3 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження, виконавець в силу статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про можливих спадкоємців померлої сторони виконавчого провадження. Тобто, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі, за заявою сторони, звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

При цьому суд зазначив, що смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Натомість обов`язок сплатити кошти згідно наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі №916/2497/18 не є особистим немайновим правом, чи таким, що нерозривно пов`язано з особою спадкодавця, тому підлягає відшкодуванню правонаступниками.

За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що приватним виконавцем не доведено, що при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження ним вжито всіх належних та достатніх заходів з примусового виконання рішення суду, передбачених законом, що свідчить про те, що виконавцем прийнято незаконне рішення про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4, без з`ясування обставин наявності правонаступників боржника та зупинення виконавчого провадження до моменту вирішення питання щодо заміни боржника правонаступником.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.2023, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану ухвалу суду скасувати, у задоволенні скарги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. у виконавчому провадженні НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області НОМЕР_3 від 01.02.2019 у справі №916/2497/18 відмовити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу приватний виконавець Шевченко Т.С. зазначила, що положеннями пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі смерті боржника приватний виконавець зобов`язаний винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Іншого порядку дій виконавця, у разі смерті боржника, названим Законом не передбачено. Крім того, статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дій, до яких не відноситься така підстава, як смерть боржника до заміни його правонаступником.

Також скаржник зауважила на тому, що Законом України «Про виконавче провадження» визначено право, а не обов`язок звернення виконавця до суду виключно за заявою заінтересованої сторони в порядку статті 334 Господарського процесуального кодексу України, на що судом першої інстанції не звернуто належної уваги. В той же час, стягувач не скористався своїм правом щодо звернення до приватного виконавця/суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником.

Додатково апелянт звернула увагу на те, що поза увагою суду залишився той факт, що у провадженні приватного виконавця Шевченко Т.С. знаходиться виконавче провадження №59496113 про стягнення коштів на користь стягувача з солідарного з Гажийською Ж.В. боржника - Приватного підприємства «Анастасія-Г». Таким чином, примусове виконання за рішенням суду у справі №916/2497/18 про стягнення коштів на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» триває, а тому права останнього не порушені.

Позиція ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Одночасно із поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали оскарження ухвали по справі №916/2497/18 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 07.08.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 у справі №916/2497/18 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати копії матеріалів справи №916/2497/18, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

16.08.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/2497/18.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 поновлено приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 у справі №916/2497/18. Відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Встановлено учасникам справи строк до 06.09.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд справи №916/2497/18 призначено 19.09.2023 об 11:00 год.

28.08.2023 від ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2360/23/Д1 від 28.08.2023), в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Стосовно здійснення судом апеляційної інстанції повідомлення ПП «Анастасія-Г» про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги судова колегія зазначає, що ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни з призначенням її до розгляду на 19.09.2023 об 11:00 год, направлялась відповідачу за адресою, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 68100, Одеська область, Татарбунарський район, місто Татарбунари, вулиця Сонячна, будинок 21, проте вказане поштове відправлення повернуто оператором поштового зв`язку з довідкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частинами п`ятою та шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Колегія суддів зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників справи, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників справи, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

Відтак, з огляду на приписи пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення ПП «Анастасія-Г» копії ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 є 30.08.2023 - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника ПП «Анастасія-Г».

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2019 у справі №916/2497/18 позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ПП «Анастасія-Г» та ОСОБА_1 4184,84 грн інфляційних втрат та 48487,41грн 3% річних. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідачів по 397,29 грн судового збору.

01.02.2019 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2019 у справі № 916/2497/18 видано відповідні накази.

19.02.2019 постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Журидом Сергієм Миколайовичем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі № 916/2497/18 про стягнення із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (адреса: 03187, м.Київ, вул. Академіка Глушкова, 40, офіс 315; код ЄДРПОУ 38039872) заборгованості у розмірі 52672,25 грн.

10.06.2020 постановою приватного виконавця виконавчою округу Одеської області Шевченко Т.С. прийнято до примусового виконання виконавче провадження № НОМЕР_4 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі №916/2497/18.

16.02.2023 постановою приватного виконавця виконавчою округу Одеської області Шевченко Т.С. закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», з посиланням на те, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00038537425 від 16.02.2023 боржник ОСОБА_1 померла (свідоцтво про смерть від 02.11.2021 серії НОМЕР_2 ).

Супровідним листом від 16.02.2023 №480 на адресу Господарського суду Одеської області приватним виконавцем Шевченко Т.С. скеровано постанову від 16.02.2023 про закінчення виконавчого провадження. Також до господарського суду повернуто наказ у справі № 916/2497/18.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача (стягувача) зі скаргою на дії приватного виконавця до господарського суду.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (§ 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) №18357/91).

Частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII

Законодавцем передбачений чіткий порядок вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Виконавець наділений відповідними повноваженнями, він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Зокрема, такими засадами є: верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому вчинення виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Колегія суддів зауважує, що під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) виконавця господарський суд, користуючись правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, повинен з`ясувати та перевірити належність виконання виконавцем визначених законом обов`язків, і в залежності від установлених обставин ухвалити відповідне рішення про задоволення (відмову у задоволенні) такої скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Приписами статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 6 розділу І Інструкції з організації виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), надалі - Інструкція, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

У свою чергу, частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

В силу пунктів 12, 13 розділу ІІ Інструкції, у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувану чи до суду.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Як уже зазначалося, згідно з пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина друга статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.

Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.

Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту З частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України від 01.07.2010 № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду України від 03.11.2020 у справі № 916/617/17.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За положеннями статей 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2)право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 608 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється з смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконано іншою особою.

Статтею 1282 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва (пункт 2 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців і прийняття ними спадщини відбувається заміна боржника в зобов`язанні, якщо правовідносини допускають правонаступництво.

Водночас у спірних правовідносинах обов`язок сплатити кошти згідно наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі № 916/2497/18 не є особистим немайновим правом, чи таким, що нерозривно пов`язано з особою спадкодавця, а тому підлягає відшкодуванню правонаступниками, про що було вірно зазначено місцевим господарським судом.

Приймаючи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, приватний виконавець виходив із встановленого факту смерті боржника Гажийської Ж.В.

Колегія суддів вважає передчасним вказаний висновок про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, адже матеріали справи свідчать про те, що приватний виконавець після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження не звернувся до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину, а відтак не з`ясував, які особи, як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження, зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Отже, приватний виконавець Шевченко Т.С., установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, не вчинила дій щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями, та надалі за заявою сторони не звернулася до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що приватним виконавцем Шевченко Т.С. не доведено, що при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження ним вжито всіх належних та достатніх заходів з примусового виконання рішення суду, передбачених законом, що свідчить про те, що виконавцем прийнято незаконне рішення про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4, з огляду на що скарга ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. у виконавчому провадженні НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу по справі № 916/2497/18 є такою, що підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про задоволення скарги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. у виконавчому провадженні НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у справі № 916/2497/18, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281-284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.07.2023 про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни у виконавчому провадженні НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу у справі №916/2497/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.09.2023.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран