Постанова

від 21.09.2023 по справі 915/305/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/305/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 року, суддя в І інстанції Мавродієва М.В., повний текст якого складено 17.04.2023 в м. Миколаєві

у справі: №915/305/22

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон

про стягнення 50 351,04 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ Укрзалізниця, позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою №НЮК-01/41 від 02.08.2022, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон (далі ТОВ СП НІБУЛОН, відповідач) 50 351,04 грн збору за зберігання вантажу згідно накопичувальної картки №29110081 від 29.11.2021 по договору від 25.02.2020 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (в редакції від 27.08.2021 та який вводиться в дію 01.09.2021) та по договору №7990 від 21.05.2018 про подачу та забирання вагонів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що затримка вагонів на станційних коліях станції Пальміра відбулась саме з вини відповідача, який не надав з першою партією вагонів основний для перевезення документ - накладну, а продовжував формувати маршрут на коліях загального користування, а тому простій вагонів відбувся в очікуванні оформлення документів перевезення відправником.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 у справі №915/305/22 відмовлено у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон про стягнення 50 351,04 грн збору за зберігання вантажу згідно накопичувальної картки №29110081 від 29.11.2021 по договору від 25.02.2020 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (в редакції від 27.08.2021 та який вводиться в дію 01.09.2021) та по договору №7990 від 21.05.2018 про подачу та забирання вагонів.

Приймаючи рішення суд виходив з того, що сама по собі процедура накопичення вагонів передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда (у даному випадку 50 вагонів), на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем вказаного договору.

Господарський суд зазначив, що виходячи з умов додатку №1-4 «Умови організації накопичення вагонів» до договору №40-14291113/2020-001, при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під`їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції, на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору та додатку №1-4 до нього.

Також суд першої інстанції вказав, що відповідачем не було допущено порушення умов договору та нормативних актів при оформленні маршрутного потягу однією накладною з відомістю вагонів, що перевозяться маршрутом.

Місцевий господарський суд зазначив, що обставини затримки вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда (у 50 вагонів), на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020, не можуть бути розцінені як такі, що виникли з вини відправника та не залежали від залізниці.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на ту обставину, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що затримка вагонів на коліях загального користування сталася поза межами встановлених у договорі строків та з порушенням порядку, визначеного у додатку №1-4 до договору «Умови організації накопичення вагонів».

За наведених обставин суд дійшов висновку, що підстави для нарахування збору за зберігання вантажу відсутні, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову.

Розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, Господарський суд Миколаївської області дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у позові через сплив позовної давності, оскільки пунктом 7.3 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, сторони за взаємною згодою збільшили строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника, що випливають з правовідносин сторін за договором, до одного року, який на час подання позивачем позову не сплинув.

08.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, в якій останнє просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 у справі №915/305/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилався на те, що затримка вагонів на станційних коліях станції Пальміра (коліях загального користування) відбулась саме з вини відповідача, який не надав основний для перевезення документ - накладну, відразу після забирання вагонів з вантажем з під`їзної колії відповідача, а продовжував формувати маршрутний поїзд на коліях загального користування, а тому простій вагонів відбувся в очікуванні оформлення документів перевезення відправником.

Скаржник також зазначає, що залізниця за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 надала право відповідачу формувати маршрут, але відповідачем сформовано маршрут не на під`їзних коліях, де збір за зберігання вантажу не нараховується, а сформовано на залізничних коліях загального користування (на коліях станції), де такий збір нараховується.

На переконання апелянта, суд першої інстанції помилково об`єднав та ототожнив дві різних послуги в одну послугу: накопичення вагонів (формування маршрутного поїзду на станційних коліях, тобто коліях загального користування, на підставі укладеного із перевізником договору) та зберігання вантажів (матеріальна відповідальність за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених в вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення відповідно до Правил № 644).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт також зазначив, що судом першої інстанції було надано невірну оцінку доказам позивача, а саме, актам загальної форми ГУ -23. У даному випадку, на думку скаржника, надані ним акти засвідчують час затримки вагонів відповідача на коліях загального користування, пов`язаний з оформленням вантажу, після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Даними актами засвідчені обставини для нарахування за час затримки збору за зберігання вантажу

Відтак, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу на коліях загального користування, які простоювали в очікуванні оформлення перевезення з інших причин, не залежних від залізниці, як передбачено пунктом 9 Правил зберігання вантажів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, відповідач зазначає, що затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов`язань з боку відповідача, оскільки цілком відповідає умовам укладеного договору, який передбачає надання спеціальних послуг, з огляду на що, твердження апелянта стосовно наявності вини відповідача в простої вагонів є безпідставним.

Відтак, на переконання відповідача, судом першої інстанції вірно встановлено в оскаржуваному рішенні про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» повністю дотримано умови договору щодо оформлення маршрутного потягу, а накопичення вагонів з вантажем в даному випадку, відбувається в рамках договірних відносин, а тому не може кваліфікуватися як «матеріальна відповідальність» та не має такого елементу як «вина» відправника.

Щодо актів ГУ 23, відповідач вказав, що позивач, який не враховуючи на запропоновані ним же умови договору, трактує загальні підстави, визначені для укладення актів загальної форми ГУ-23, на свою користь, незважаючи на те, що у даному випадку акти зазначеної форми не є документом, що засвідчує вину вантажовідправника, тобто відповідача, стосовно затримки вагонів.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що у даному випадку, перебування вагонів на станції не викликано «затримкою оформлення документів», а є свідомою дією обох сторін щодо «накопичення» маршрутного поїзду, що, в свою чергу, є предметом договірної послуги з боку позивача, оскільки до моменту повного виконання зобов`язань, накопичення 50 вагонів, маршрутний поїзд не може бути відправлений, а тому, відсутня протиправна поведінка або вина когось із сторін, оскільки виконувались умови договору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 у справі №915/305/22; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 у справі №915/305/22 здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія зазначає, що у прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» заявлено клопотання про розгляд даної апеляційної скарги за участю сторін.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у вказаному вище клопотанні з огляду на таке.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481 грн *100 = 248100 грн).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 50 351,04 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, тому судова колегія відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання позивача про розгляд даної справи з викликом сторін.

Також 25.07.2023 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: висновку експерта №02/07-23 від 17.07.2023.

Мотивуючи заявлене клопотання відповідач зазначив, що з урахуванням того, що вказаний висновок експерта №02/07-23 підготовлено 17.07.2023, у ТОВ СП «Нібулон» не було можливості надати цей висновок разом із відзивом до суду першої інстанції, оскільки станом на момент подачі відзиву його не існувало, що об`єктивно унеможливлювало його подання у строк, встановлений судом на подання відзиву, з огляду на що просив Південно-західний апеляційний господарський суд поновити строк на подання вказаного доказу.

Розглянувши клопотання відповідача про долучення висновку експерта, колегія суддів зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20.

Таким чином, відсутність існування наданого відповідачем доказу станом на момент прийняття рішення господарським судом першої інстанції виключає прийняття апеляційним судом вказаного доказу, у зв`язку з чим колегія суддів не приймає до розгляду в якості доказу копію висновку експерта №02/07-23 від 17.07.2023.

Апеляційний суд зазначає, що згідно наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 №135-в головуючий суддя Ярош А.І. з 27.07.2023 по 11.08.2023 перебувала у відпустці.

Крім того, суддя-член колегії Принцевська Н.М., відповідно до наказу голови суду від 19.07.2023 №148-в з 09.08.2023 по 08.09.2023, а також суддя-член колегії Діброва Г.І. з 07.08.2023 по 01.09.2023 за наказом голови суду від 19.07.2023 №148-в перебували у відпустці.

Враховуючи викладене, а також з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 у справі №915/305/22 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон в порядку, встановленому ст.634 ЦК України, направлено Акціонерному товариству Українська залізниця заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №14291113/2020-001 від 24.03.2020.

26.06.2020 Акціонерним товариством Українська залізниця направлено відповідачу інформаційне повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020, яким позивач засвідчив прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон пропозиції (акцепт) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача 8496, платника 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером.

Повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.

Згідно п.1.1 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (в редакції, що оприлюднено 27.08.2021, та яка вводиться в дію 01.09.2021) (далі Договір) предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п.1.2 договору при його виконанні сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів:

-Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України);

-Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 (далі - Правила №644).

-Правила планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за №1030/7318 (далі - Правила планування перевезень вантажів).

- Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 (далі - Правила користування вагонами).

- Збірник Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник Тарифів, Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, відповідно).

- Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС)

- Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ).

Відповідно до п.1.3 Договору наведені нижче визначення вживаються в договорі в такому значенні:

- маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною, яка відповідає ваговій нормі та/або кількості вагонів у поїзді, що встановлені перевізником;

- маршрутний поїзд вантажний поїзд, одночасно пред`явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами;

- первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, подавання, забирання вагонів та маневрову роботи інші;

- послуги, пов`язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються Перевізником Замовнику згідно з Договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки Замовника.

Відповідно до п.1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

За умовами договору замовник зобов`язаний, зокрема:

-сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника (пункт 2.1.4. договору);

-відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.5. договору);

-у строки, встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (пункт 2.1.7. договору).

В той же час, перевізник зобов`язаний:

-приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника, згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (пункт 2.3.2. договору);

-складати документи, передбачені пунктами 1.3., 1.4. та розділом 4 договору, щодо нарахування сум платежів (пункт 2.3.5. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Відповідно до п. 3 Договору невід`ємною частиною договору є додатки, зокрема:

- додаток 1-1 Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами;

- додаток 1-4 Умови організації накопичення вагонів.

Відповідно до п.1 Додатку №1-4 до Договору Умови організації накопичення вагонів (надалі - Додаток) на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (далі - накопичення вагонів).

Відповідно до п.2 Додатку станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.

Відповідно до п.3 Додатку для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.

Відповідно до п.4 Додатку в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, Замовник щомісячно надає Перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.

Відповідно до п.5 Додатку на станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.

Відповідно до п.6 Додатку початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів перевізнику.

Відповідно до п.7 Додатку часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - оформлення перевізного документу.

Відповідно до п.8 Додатку час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п.9 Додатку за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:

- плату за вільним тарифом Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1);

- за затримку вагонів Замовника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.3);

- за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п.9.2).

Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується.

Відповідно до п.10 Додатку нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги.

21.05.2018 між Акціонерним товариством Українська залізниця та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон було укладено договір №7990 про подачу та забирання вагонів при станції Пальміра, місто ст.Пальміра Черкаська область від 21.05.2018 зі строком дії до 20.05.2023 (далі Договір №7990).

Відповідно до умов п.1 Договору №7990 згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить власнику, примикає стрілочним переводом №107 до колії №10 станції Пальміра Філії і обслуговується локомотивом залізниці.

Межею під`їзної колії є знак Межа під`їзної колії, який встановлено біля заднього стику хрестовини стрілочного переводу №107.

Згідно п.6 Договору №7990 вагони на під`їзну колію подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження.

Здача вагонів проводиться: на під`їзній колії фронт навантаження.

Загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колію однією групою, не більше 12 одиниць (48 осей) 1140 тон.

З під`їзної колії вагони повертаються всією партією, одночасно поданою, або в кількості не менше переданої групи вагонів з однорідним вантажем.

Відповідно до п. 7 договору про готовність вагонів до забирання користувач під`їзної колії передає залізниці повідомлення за формою встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Міністерством транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованими Міністерством юстиції України 15.03.1999 № 165/3458 по телефону № 1-21 з подальшим письмовим підтвердженням.

Згідно п.8 Договору №7990 приймання вагонів при забиранні їх залізницею здійснюється на під`їзній колії фронт навантаження.

Відповідно до п.9 Договору №7990 максимальна переборна спроможність вантажних пунктів: зернові вантажі фронт подачі 12 вагонів, фронт навантаження: для однорідного вантажу 1 вагон за 20 хв, для різних культур 2 вагони за 20 хв. Максимальна переборна спроможність вантажного фронту 60 вагонів на добу.

Згідно п.10 Договору №7990 час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту подачу вагонів на під`їзну колію до моменту отримання залізницею повідомлення власника про готовність вагонів до забирання.

Відповідно до п. 11 договору термін виконання технологічних операцій з вагонами: навантаження зерна - 2 вагони за 20 хв., підкочування вагонів маневровою лебідкою - 5 хв. на один вагон.

Відповідно до п. 14 договору власник сплачує залізниці плату:

-за подачу, забирання вагонів по таблицям № 1 та № 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, Тарифного керівництва № 1;

-за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами:

-за складування вантажів або примикання під`їзних колій у смузі відведення немає;

-за маневрову роботу згідно Тарифного керівництва № 1;

-інші збори і плати згідно Тарифного керівництва № 1.

Збори і плати вносяться: на рахунок залізниці (особовий рахунок № 8211375).

Відповідно до п.15 Договору №7990, користувач несе відповідальність за схоронність рухомого складу і контейнерів, згідно із ст.124 Статуту залізниць України та розділу 6 Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон 26-27 листопада 2021 року по станції Пальміра Одеської залізниці проводило навантаження залізничних вагонів, які надалі слідували по маршрутній відправці №41863135 Пальміра - Миколаїв-Вантажний.

Накопичення вагонів 26-27 листопада 2021 року на станції Пальміра підтверджується актами загальної форми ГУ-23, а саме:

-акти загальної форми №129 від 26.11.2021 (час початку затримки 12 вагонів 26.11.2021 о 14:50), №139 від 27.11.2021 (час закінчення затримки 12 вагонів 27.11.2021 о 22:00);

-акти загальної форми №130 від 27.11.2021 (час початку затримки 12 вагонів 27.11.2021 о 05:00), №138 від 27.11.2021 (час закінчення затримки 12 вагонів 27.11.2021 о 22:00);

-акти загальної форми №132 від 27.11.2021 (час початку затримки 12 вагонів 27.11.2021 о 12:20), №137 від 27.11.2021 (час закінчення затримки 12 вагонів 27.11.2021 о 22:00);

-акти загальної форми №134 від 27.11.2021 (час початку затримки 2 вагонів 27.11.2021 о 16:35), №136 від 27.11.2021 (час закінчення затримки 2 вагонів 27.11.2021 о 22:00).

Опис обставин, що викликали складання актів: затримка вагонів, пов`язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Дані вагони простоюють на 3 ст. колії в очікуванні оформлення документа та накопичення маршрута.

Акти підписано представником відповідача без зауважень.

На підставі актів загальної форми від 27.11.2021 №136, №137, №138, №139 позивачем нараховано відповідачу плату за зберігання вантажів, що підтверджується накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №29110081 від 29.11.2021 на загальну суму 41959,20 грн без ПДВ.

Накопичувальну картку №29110081 від 29.11.2021 підписано вантажовласником ТОВ СП Нібулон із зауваженнями наступного змісту: З даними нарахуваннями незгоден, так як накопичення сплачено по накопичувальній картці №29110080, а також вагони невірно поставлено на акт загальної форми.

Згідно накопичувальної картки форми ФДУ-92 №29110081 від 29.11.2021 позивачем нараховано відповідачу збір за зберігання вантажів при перевезеннях в загальній сумі 41959,20 грн без ПДВ.

30.11.2021 працівниками залізниці складено акт загальної форми №26, обставиною, що викликала складання акта зазначено: Вантажовласник ТОВ СП Нібулон відмовився від підпису накопичувальної картки №29110081.

Судом також встановлено, що відповідно до накладної №41863135 від 27.11.2021 відповідач на станції Пальміра провів навантаження 50 вагонів, зокрема і вагонів вказаних в актах загальної форми від 26.11.2021 №129 та від 27.11.2021 №130, №132, №134, №136, №137, №138, №139, які слідували на станцію призначення Миколаїв-Вантажний.

Відповідачем сплачено збір за накопичення таких вагонів на коліях загального користування по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №29110080, про що зазначено у позовній заяві та не заперечується сторонами у справі.

Детальний розрахунок заборгованості по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №29110081 від 29.11.2021 на загальну суму 41959,20 грн без ПДВ (50351,04 грн з ПДВ), виконаний позивачем на підставі п.2.1 розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356, виходячи зі ставки плати в розмірі 4 грн за одну тонну вантажу за кожну добу із застосуванням коефіцієнту 3,023 грн згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 №205.

Позивач вважав, що неспроможність відповідача швидко сформувати маршрутну відправку стала причиною тривалого перебування вантажу на станційних коліях протягом 26-27.11.2021 і, як наслідок, проведених позивачем нарахувань за надані послуги зберігання вантажу на коліях загального користування, тому 24.01.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію №03-55/38, в якій просив терміново розрахуватись за заборгованістю у сумі 41959,20 грн без ПДВ (50351,04 грн з ПДВ), однак претензія залишена без відповіді та без задоволення.

Нараховану плату за зберігання вантажів по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №29110081 від 29.11.2021 на загальну суму 41959,20 грн без ПДВ (50351,04 грн з ПДВ) відповідачем не сплачено, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Отже, предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми збору за зберігання вантажу у розмірі 50351,04 грн.

Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 306 Господарського кодексу України, встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За змістом ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно із ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2020 року, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року за №34, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з п. 2 Статуту останній визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з п. 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, згідно з п. 1.1 яких на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 року за № 798/5989).

Відповідно до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов`язань щодо перевезень вантажів (п. 63 Статуту залізниць України).

Пунктом 3 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Порядок визначення плати за користування вагонами і контейнерами визначений Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, п. 3 яких зокрема визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам`яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23 а, Актів загальної форми ГУ-23. Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником (абз. 1-4 п. 4 Правил № 113).

Згідно з абз. 5, 6 п. 4 Правил № 113 час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам`ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.

Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надається вантажовласнику (п. 2.6 Правил № 644).

Згідно ст.71 Статуту, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Такий договір між сторонами укладено 22.05.2018 за №7990 для проведення навантаження зернових вантажів на під`їзній колії ТОВ СП НІБУЛОН при станції Пальміра Черкаської області, про вірно зазначено судом першої інстанції.

У відповідності до п.1.1 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (в редакції, що оприлюднено 27.08.2021, та яка вводиться в дію 01.09.2021) предметом даного договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідач не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території, а тому, саме для отримання послуги з накопичення вагонів відповідач скористався передбаченими договором відповідними можливостями та для проведення навантаження зернових вантажів на під`їзній колії Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» між сторонами був укладений договір про подачу та забирання вагонів - №7990, яким позивач засвідчив прийняття від ТОВ СП Нібулон пропозиції (акцепт) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача 8496, платника 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером.

У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.

Пунктом 13.1 Договору передбачено, що у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.

Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до окремих послуг, зокрема, Додаток №1-4 до Договору, який є невід`ємною частиною останнього.

Згідно п.1 Додатку №1-4 до Договору Умови накопичення вагонів на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення.

Так, згідно з п.6 вказаного вище договору про подачу та забирання вагонів загальна кількість вагонів, які передаються на під`їзну колією однією групою, становить не більше 12 одиниць.

З урахуванням приписів Додатку №1-4 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та умов договору №7990, у даному випадку метою відповідача при замовленні спеціальної послуги, було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів.

Відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що Залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон 26-27 листопада 2021 року по станції Пальміра Одеської залізниці проводило навантаження залізничних вагонів, які надалі слідували по маршрутній відправці №41863135 Пальміра - Миколаїв-Вантажний.

Накопичення вагонів 26-27 листопада 2021 року на станції Пальміра підтверджується актами загальної форми ГУ-23, а саме: акти загальної форми №129 від 26.11.2021 (час початку затримки 12 вагонів 26.11.2021 о 14:50), №139 від 27.11.2021 (час закінчення затримки 12 вагонів 27.11.2021 о 22:00); акти загальної форми №130 від 27.11.2021 (час початку затримки 12 вагонів 27.11.2021 о 05:00), №138 від 27.11.2021 (час закінчення затримки 12 вагонів 27.11.2021 о 22:00); акти загальної форми №132 від 27.11.2021 (час початку затримки 12 вагонів 27.11.2021 о 12:20), №137 від 27.11.2021 (час закінчення затримки 12 вагонів 27.11.2021 о 22:00); акти загальної форми №134 від 27.11.2021 (час початку затримки 2 вагонів 27.11.2021 о 16:35), №136 від 27.11.2021 (час закінчення затримки 2 вагонів 27.11.2021 о 22:00).

Таким чином, перевізник надав замовнику, згідно договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.

Відповідачем сплачено збір за накопичення таких вагонів на коліях загального користування по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №29110080, що не заперечується сторонами у справі.

Колегія суддів зазначає, що інших платежів послуга «накопичення вагонів» не передбачає.

Проте, скаржник, посилаючись на п.п. 8, 9 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, вважає, що відповідач мав сплатити перевізнику збір за зберігання вантажу внаслідок прострочення строку накопичення вагонів.

Колегія суддів не погоджується із вищенаведеними доводами скаржника з огляду на наступне.

Пунктом 5 Правил №644 встановлено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до п. 3 зазначених Правил, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.

Згідно п.8 Правил №644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.

За вимогами п. 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Відтак, зважаючи на вимоги п. 8 та 9 Правил №644 нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса наполягає на тому, що існує факт затримки вагонів саме з вини відповідача, який пов`язаний з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем 26.11.2021 о 14:50 та 27.11.2021 о 05:00, 12:20 та 16:35 було подано чотири партії вагонів, проте накладні на перевезення вантажу позивачу (перевізнику) надано не було. Лише, 27.11.2021 о 21:51 відповідачем подано перевізнику перевізний документ (накладну) №41863135, що дало змогу позивачу відправити вагони згідно маршрутної відправки.

Вказане накопичення вагонів засвідчено актами загальної форми ГУ-23, що повністю узгоджується з вимогами п.п.5-8 Додатку №1-4 до Договору.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сторони домовились про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів. При цьому, сторонами погоджено специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати з урахуванням характеру укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020.

Накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, який мав ознаку маршрутний та за попередньою заявкою. При цьому, перевізник інформує замовника про можливість накопичення вагонів із зазначенням станції накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.

Судова колегія відхиляє доводи скаржника, що затримка вагонів на станційних коліях станції Пальміра (коліях загального користування) відбулась саме з вини відповідача, який не надав основний для перевезення документ - накладну, відразу після забирання вагонів з вантажем з під`їзної колії відповідача, а продовжував формувати маршрутний поїзд на коліях загального користування, а тому простій вагонів відбувся в очікуванні оформлення документів перевезення відправником, оскільки відповідно до п.1.3. договору, маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.

При цьому, ст. 23 Статуту надано право оформлення однієї накладної на маршрут або групу вагонів, при перевезенні масових вантажів, на зворотному боці якої зазначаються для кожного вагона маса вантажу і кількість місць.

Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644) встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989);

Якщо вантажі мають одне найменування, приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу, то таки вантажі маршрутом або групою вагонів приймаються до перевезення за одним перевізним документом (п.6.1. Правил оформлення перевізних документів).

Враховуючи викладене а також сталу судову практику, колегія суддів зазначає, що ТОВ СП НІБУЛОН не було допущено порушення умов Договору та наведених нормативних актів при оформленні маршрутного потягу однією накладною з відомістю вагонів, що перевозяться маршрутом.

З огляду на наведене, судом вірно висновано про те, відповідачем повністю дотримано умови договору та вказаних нормативних актів щодо оформлення маршрутного потягу однією накладною з відомістю вагонів що перевозяться маршрутом. При цьому, оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну партію вагонів з маршрутного потягу, або одного документу на весь маршрутний потяг, жодним чином не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) в даному випадку відбувається в рамках договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже не може кваліфікуватись як «матеріальна відповідальність» та не має такого елементу як «вина» відправника.

Разом з тим, судова колегія наголошує, що оскільки спірні правовідносини врегульовані додатком до договору 1-4, який є невід`ємною частиною договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та визначає умови організації накопичених вагонів, не підлягає застосуванню і п. 2.1.5 договору (згідно з яким замовник зобов`язаний відшкодувати перевізнику витрати, пов`язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, зокрема, через інші причини, що не залежать від перевізника. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання сум з внесеної передоплати за кодом платника, на який посилається АТ «Українська залізниця» в обґрунтування своїх доводів.

Також, з огляду на зміст та умови укладеного між сторонами вказаного вище додатку до договору, безпідставним є також застосування до спірних правовідносин сторін п. 9 Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 року №644 (із змінами та доповненнями), на приписи якого (як на підставу правомірності спірних нарахувань) посилається позивач, зазначаючи, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Судовою колегією також відхиляється довід скаржника про те, що у даному випадку саме акти загальної форми ГУ -23 фіксують час початку та час закінчення накопичення вагонів, у відповідності до умов договору та додатку до нього, та які є підставою для матеріальної відповідальності відповідача, зокрема, в інших випадках для засвідчення обставин затримки, оскільки в умовах спірних спеціальних правовідносин, які виникли між сторонами, вказані акти лише здійснюють роль документування часу перебування вагонів на коліях перевізника, а не належним доказом вини замовника, оскільки у даному випадку, у зв`язку із формуванням потягу, замовник не може передбачити період такого формування, тим більш, що останнім вивантаження продукції, яке врегульоване окремими строками не проводилось.

Відповідно до п.9.1 Додатку №1-4, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує плату за вільним тарифом Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленнім неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення).

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів зазначає, що у даному випадку, затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов`язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.

Отже, як вірно висновано судом першої інстанції, обставини затримки вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда (у 50 вагонів), на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020, не можуть бути розцінені як такі, що виникли з вини відправника та не залежали від залізниці.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому, вони не можуть слугувати для його скасування з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 у справі №915/305/22 - залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді Н.М. Принцевська

Г.І. Діброва